Рішення № 9635834, 01.06.2010, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2- 812/10/0408

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 червня 2010 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого - судді Грищенко Н.М.

при секретарі Желдак О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Каретної Є.В., Чуплій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Держинського райсуду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_2 до Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про стягнення моральної шкоди в звязку з ушкоденням здоровя, суд

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду 11.12.2009 р. з позовом до Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про стягнення моральної шкоди в звязку з ушкоденням здоровя. Позовні вимоги уточнювались.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він на протязі дуже довгого періоду часу працював в шкідливих для людини умовах праці .

Працюючи на підприємстві ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» він отримав тяжку травму ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Було складено Акт про нещасний випадок № 14 від 14 жовтня 2003 року. Після нещасного випадку мене було госпіталізовано, де лікарі встановили діагноз обширна підшкірна гематома нижньої треті стегна і верхньої треті правої гомілки.

Первинну МСЕК він пройшов 03.12.2003 р., де йому було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 15 % в звязку з травмою.

Після лікування він був вимушений констатувати той факт, що з ушкодженою ногою він не можє робити елементарні речі: йому стало важко ходити, перший час доводилося просити допомоги у дружини, потім став потроху звикати, але все ж таки суттєво знизився рівень його допомоги по господарству. Він вимушений був відмовитися від багатьох своїх звичок, наприклад, від прогулянок та активного відпочинку. Зараз він відчуває постійну слабкість в правій стопі, також помітив похудіння мязів правої гомілки, порушення акту ходи, зявилася кульгавість, якої він, звісно, соромиться .

Не зважаючи на травму, він старався і надалі працювати, сумлінно виконувати свої обовязки, але почав помічати, що здоровя тане на очах. Він був вимушений неодноразово звертатись до лікарень. 25 травня 2006 року було складено Акт «розслідування хронічного професійного захворювання». Йому було поставлено діагноз: радікулопатія попереково-крижова та шийна зі статико-динамічними порушеннями другого-третього ступеню, нейродистрофічним с-мом у вигляді правостороннього плечолопаткового та лівобічного кульшового періартрозу ПФС першого-другого ступеню зі стабільним больовим синдромом, хронічне обструктивне захворювання легень I ступеню (пиловий бронхіт I ступеню, емфізема легень I ступеню).

Згідно висновку МСЕК від 31.05.2009 р. йому встановили стійку втрату працездатності у розмірі 40 % по професійному захворюванню: 10 % - по ХОЗЛ, та 30 % - по радікулопатії.

Він працював в дуже тяжких умовах: запиленість повітря робочої зони перевищувала ГДК. Крім того, з причин обмеженості робочого простору, не завжди дозволяючого застосовувати засоби малої механізації, виконував роботи, які характеризувалися важкою фізичною працею, повязаною з підніманням та переміщенням вантажів, масою, що перевищує допустиму, а також вимушеною робочою позою, також були випадки порушення нормативного провітрювання на робочих місцях та несистематичного використання комплексу пилеподавлення.

Внаслідок цього він постійно відчуває обмеження рухів і біль в в правому крижовому відділі хребта, задишку при помірному фізичному навантажені, кашель з мокротинням, підвищену втомлюваність та пітливість, збільшення больових відчуттів в ліктьових суглобах в холодний період року, оніміння дистальних відділів рук. Все вказане суттєво заважає йому нормально жити, ходити в гості, спілкуватися з сусідами, гуляти на вулиці.

За висновком МСЕК від 02.07. 2009 року йому встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 55 % (40 % по професійному захворюванні та 15% по трудовому каліцтву), та третю групу інвалідності.

Хвороба повністю перевернула його життя. Він вимушений соромитися своєї зовнішності, оточуючі звертають увагу на його кашель, стороняться його.

За станом здоровя йому потрібні додаткові витрати на медичну реабілітацію, діагностичні лікувальні засоби, тощо.

Йому дуже болісно відчувати себе обузою, він повністю усвідомлює те, що він взагалі не можє нічим допомогти близьким, всі побутові проблеми доводиться вирішувати дружині, що звичайно, постійно його непокоїть, і нагадує про його недоліки.

Свої моральні страждання він оцінює в сумі 250000 грн. і просить суд стягнути цю суму з відповідачів: 125000 грн. з Відкритого Акціонерного Товариства «Криворізький залізорудний комбінат», і 125000 грн. - з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не був присутній.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав повністю, при цьому зіславшись на обставини вказані в позовній заяві. Також він пояснив, що на протязі багатьох років позивач піддавалась негативному впливу виробничих процесів, в той час як на власника підприємства покладено обовязок забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань. Фактично порушено право позивача, що закріплено на рівні Конституції України.

Позивачеві протипоказана тяжка фізична праця та робота в умовах впливу інших шкідливих факторів виробничого середовища. При такому самопочутті у позивача постійно пригнічений настрій. Через придбані проф. захворювання і наслідки всього, позивач став нервовим, роздратованим, запальним, що відбилося на спілкуванні його з близькими, друзями.

У позивача, та у його родини скрутне фінансове становище, щомісячних страхових виплат, які здійснює ВВД ФССНВ України в м. Кривому Розі, вистачає тільки на придбання самих необхідних ліків. Внаслідок цього позивач був вимушений продовжувати працювати до серпня 2009 року, тому що не міг допустити, аби родина лишилася без куска хліба. Посаду звісно, довелося змінити, що позивач вважає ударом по його іміджеві, це дуже не приємно. Доводилося ходити на роботу та постійно терпіти жахливу біль, тому що дані хвороби (на жаль вона у нього не одна) не виліковуються, а лише прогресують.

Хвороба повністю перевернула життя позивача. Він вимушений соромитися своєї зовнішності, оточуючі звертають увагу на його кашель, стороняться його, позивач відчуває образу.

До хвороби ОСОБА_2 вів активний образ життя, займався спортом , їздив з друзями на рибалку. Зараз він позбавлений цих, здається, звичайних речей. Потрібно сказати, що дуже не приємно вважати і називати себе інвалідом. Позивач став більш нервовим, погіршився його сон. За станом здоровя позивачеві потрібні додаткові витрати на медичну реабілітацію, діагностичні лікувальні засоби, тощо.

Позивач змушений часто лікуватися як амбулаторно так і на стаціонарі, через це змінився його життєвий уклад. Все це спричиняє йому моральні страждання, які позивач оцінює у сумі 250000 грн. Він просить суд стягнути вказану суму на користь ОСОБА_2 з відповідачів по 125000 грн. з кожного.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» проти позову заперечувала, і вважає, що не доведено факт заподіяння моральної шкоди, не надано доказів які підтверджують глубину фізичних та моральних страждань, погіршення його здібностей, не надано доказів про перенесення позивачем моральних страждань та переживань, позивач не обґрунтував розмір моральних страждань та переживань.

Передбачене ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обовязковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Саме такою особою і є позивач.

Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя, повязане з виконання трудових обовязків, встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті професійного захворювання.

Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, а також - про зміну образу і якості життя в звязку з професійним захворюванням. Тобто професійне захворювання не призвело до таких тяжких наслідків, які повністю змінюють життя постраждалого та тягнуть за собою значні немайнові втрати.

Згідно ст.. 9 Закону України «Про охорону праці» відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові перекладено із роботодавця на страховика. Вони сплачують певну суму страхових внесків і не несуть матеріальних затрат у разі нещасного випадку, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Крім того, вони вважають, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з вказаним позовом. Таким чином, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.

Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - проти позову заперечує і пояснила, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди не передбачене. Фонд виплачує моральний збиток тільки за наявності факту спричинення моральної шкоди громадянинові МСЕК. Даний факт встановлений відносно позивача не був.

Крім того, у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку» Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”.

Законом України № 717 V від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, відповідно до яких всі норми даного закону , якими передбачалося виплата моральної шкоди виключено. Таким чином, Фонд соціального страхування… не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

При обговоренні питання про спричинення позивачеві ОСОБА_2 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, встановлення інвалідності, вину підприємства в заподіянні шкоди.

Із трудової книжки встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював з 1977 р. по 2009 р. в шкідливих для людини умовах праці на підприємстві ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в якості підземного машиніста електровозу 4 розрпяду, підземного проходчика, підземного електрослюсаря. 17.08.2009 р. був звільнений за власним бажанням в звязку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с. ).

При виконанні своїх трудових обовязків позивач отримав тяжку травму ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в звязку з чим було складено Акт про нещасний випадок № 14 від 14 жовтня 2003 року. Лікарі встановили діагноз обширна підшкірна гематома нижньої треті стегна і верхньої треті правої гомілки. ( а.с.11-16).

Виконуючи трудові обовязки на підприємстві ВАТ «КЗРК» позивач ОСОБА_2 постійно знаходився в шкідливих для людини умовах: запиленість повітря робочої зони перевищувала ГДК. Крім того, з причин обмеженості робочого простору, не завжди дозволяючого застосовувати засоби малої механізації, виконував роботи, які характеризувалися важкою фізичною працею, повязаною з підніманням та переміщенням вантажів, масою, що перевищує допустиму, а також вимушеною робочою позою, також були випадки порушення нормативного провітрювання на робочих місцях та несистематичного використання комплексу пилеподавлення.

В результаті він отримав професійне захворювання: радікулопатія попереково-крижова та шийна зі статико-динамічними порушеннями другого-третього ступеню, нейродистрофічним с-мом у вигляді правостороннього плечолопаткового та лівобічного кульшового періартрозу ПФС першого-другого ступеню зі стабільним больовим синдромом, хронічне обструктивне захворювання легень I ступеню (пиловий бронхіт I ступеню, емфізема легень I ступеню).

25 травня 2006 року було складено Акт «розслідування хронічного професійного захворювання». ( а.с.7-10).

П ричиною професійного захворювання в п. 17 цього Акту вказано, що причиною професійного захворювання є робота протягом 23 років 11 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували нормативи. Згідно п. 19 Акту - адміністрація підприємства ВАТ «КЗРК» допустила порушення ст. 153 КЗпП України.

Первинну МСЕК позивач пройшов 03.12.2003 р., де йому було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 15 % в звязку з травмою. ( а.с.17).

Згідно висновку МСЕК від 31.05.2009 р. ОСОБА_2 встановили стійку втрату працездатності у розмірі 40 % по професійному захворюванню: 10 % - по ХОЗЛ, та 30 % - по радікулопатії.

За висновком МСЕК від 02.07.2009 року позивачеві встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 55 % (40 % по професійному захворюванні та 15% по трудовому каліцтву), та третю групу інвалідності. ( а.с.18, 19, 63-65)

Позивач постійно перебуває на лікуванні, як на стаціонарному, так і амбулаторному. Даний факт підтверджується залученими до матеріалів справи випісними епікризами. ( а.с. 20-30). Лікарями йому рекомендовано спостереження у дільничного терапевта, невропатолога за місцем проживання, уникати физичних навантажень, переохолоджень. ОСОБА_2 рекомендовано санаторно-курортне лікування, у нього виявлені зміни характеру, стан депресії, моральні переживання через погіршення здоров'я. Стан здоров'я позивача не поліпшується. Позивач потребує подальшого лікування і спостереження, через зміну в стані його здоров'я.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_2 при виконанні трудових обовязків, по вині підприємства причинена шкода здоровю професійними захворюваннями , незважаючи на неодноразові курси лікування стан його здоровя погіршився. Душевний біль спричиняє позивачеві і той фактор, що раніше він відчував себе бадьорою та впевненою людиною, а тепер став інвалідом, і потребує допомоги та моральної підтримки.

Суд вважає, що в даному випадку обидва відповідача повинні виплатити позивачеві моральну шкоду.

Доводи відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про те, що він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України „ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки правовідносини сторін в звязку з отриманням позивачем професійного захворювання, виникли у травні 2006 року , тобто в період, коли згідно до вимог ст.77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» дію зазначеного Закону призупинено.

Ст. 153 кодексу законів про працю України встановлено, що « Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган».

Ст. 173 кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків.

Ст. 237-1 кодексу законів про працю України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законніх прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Що стосується моральної шкоди, яку просить позивач стягнути з другого відповідача, то суд вважає, що в звязку з тим, що позивач отримвав травму при виконанні ним своїх службових обовязків в 2003 р. і правовідносини сторін виникли у грудні 2003 року, в даному випадку відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - повинен виплатити позивачеві моральну шкоду в звязку з тим, що на той час, коли позивач первинно проходив огляд у МСЕК, а це було у грудні 2003 р., згідно зі ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодовувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, покладено було на відділення виконавчої дирекції Фонду…

Також рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Той факт, що у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - в «частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку»», на думку суду не може бути прийнято до уваги. Згідно рішень Конституційного Суду України № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. « Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з обєктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».

Згідно вимог ст. 268 ЦК України позови про відшкодуванню шкоди здоров,ю заподіяному при виконанні трудових обов,язків не мають срока позовної давності.

Судом, виходячи з матеріалів справи, встановлено, що позивачеві при виконанні трудових обовязків, по вині підприємства причинена шкода здоровю професійним захворюванням: він втратив 40 % професійної працездатності, та був визнаний інвалідом 3-ї групи, а також втратив 15 % професійної працездатності по трудовму каліцтву. Від отриманого професійного захворювання та трудового каліцтва порушен звичайний спосіб життя позивача. ОСОБА_2 вимушений прилагати додаткові зусилля для організації свого життя. При таких обставинах, суд вважає, що позивач переносить моральні страждання та переживання,

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає відшкодуванню. Обговорюючи суму за причинену моральну шкоду, суд виходить із суми яку визначив позивач, тяжкості наступивших наслідків в його здоровї, відсотків втрати професійної працездатності, вину підприємства, і вважає необхідним назначити позивачеві компенсацію за причинену моральну шкоду : в розмірі 20 000 грн. з ВАТ «КЗРК», і 10000 грн. з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Керуючись ст. 4,12,13 Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП України ст.ст. 1167,1168 ЦК України, рішеннями Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., № 20-рп/2008 від 08.10.2008 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» , ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш І В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровський області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 0000 грн

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий сбір в сумі 8 грн. 50 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 7 гривень 50 коп.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь держави 7 грн. 50 коп. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протя 10 днів з дня проголошення рішення.

Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної сили.

Суддя: Н.М.Грищенко