Рішення № 96353966, 16.04.2021, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1532/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/ з а о ч н е /

16 квітня 2021 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

при секретарі: Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Скиби Віталія Михайловича, до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірини Михайлівни, Борщівський районний відділ ДВС Південно - Західного МРУЮ України (м.Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Скиби В.М., звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Боднар І.М. за №ННТ 239754 від 04.04.2019, щодо звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 276, 1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідно до якого за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, буде задоволено вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення грошових коштів у розмірі: 44729 доларів США - заборгованості за кредитом, 21684, 86 доларів США - заборгованості за відсотками, 900 доларів США - комісії, 38238, 42 доларів - пені, а всього разом 105552 доларів США, що за курсом НБУ на 11.02.2019, становить 2839365, 01 грн.

Даний виконавчий напис вважає таким, який вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і як наслідок неправомірне провадження щодо його виконання виконавчою службою, посилаючись на те, що нотаріус в день вчинення спірного виконавчого напису керувався пунктом Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМ України від 29.06.1999 за №1172, який був незаконним та не чинним, та на підставі якого дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості позивача перед банком на підставі лише документі, передбачених п.1-1 Переліку.

Також зазначає, що в оскаржуваному написі нотаріус не наводить наявність кредитного договору та його дослідження №ТЕО0GL0000000002 від 08.04.2008, який є обов`язковим для дослідження на підставі п. 1-1. Переліку. Так, Борщівським районним судом 06 травня 2015 року винесено рішення про стягнення з позивача ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № ТЕО0GL0000000002 від 09.04.2008 в розмірі 775256, 31 грн, тобто банк скористався своїм правом на позов, чим змінив порядок та строки виконання зобов`язання ОСОБА_1 .

Також просить врахувати, що між розмірами стягнення за рішенням суду та розміром стягнення за виконавчим написом є достатньо велика різниця, а тому вважає, що є реальний спір між сторонами щодо розміру заборгованості, і тому є достатні підстави вважати про наявність правових підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис було вчинено на підставі невідомого розрахунку заборгованості. Зазначення працівниками відповідача суми заборгованості, яка є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача, не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Також позивач вказує на те, що відповідно до ст. 88 Закону України «Про Нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, що в даному випадку суперечить відомостям зазначеним в виконавчому написі. Як встановлено рішенням суду (від 06 травня 2015 року) - станом на 05 грудня 2014 року у позивача уже була утворилась заборгованість. Тобто останнім днем винесення виконавчого напису може бути 04 грудня 2017 року, однак не 04.04.2019.

Поряд з тим, позивач зазначає, що у виконавчому написі нотаріуса має зазначатись строк з якого нарахована заборгованість, однак в такому зазначений тільки строк за який проводиться стягнення, а саме десять років, десять місяців, три дні, тобто з 08 квітня 2008 року по 11 лютого 2019 року.

Крім того позивач вважає, що рішенням суду вже стягнуто заборгованість за вказаний період та рішення суду перебуває на виконанні в Борщівському районному відділі ДВС, тобто нотаріусом допущено повторне стягнення грошових коштів за одним і тим самим договором, що є недопустимим, окрім того заперечує щодо розміру суми заборгованості на було винесено виконавчий напис нотаріуса.

Також позивач просила судові витрати по справі покласти на відповідача.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Боднар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 276,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 2839365,01 грн.; встановлення заборони на здійснення будь-яких дій ( включаючи виконавчих державним виконавцем) відносно виконання виконавчого напису нотаріуса від 04.04.2020р., зареєстрованого в реєстрі за № 952, яким звернено стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 276,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 2839365,01 грн.

Ухвалою Борщівського районного суду від 16 листопада 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з призначенням у такій підготовчого судового засідання та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Як слідує з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, відповідач 04 січня 2021 року отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та з доданими до неї документами, проте, ні у визначений в ухвалі строк для подання відзиву на позов, ні станом на день проведення підготовчого засідання у справі, відзив на позов не подав.

У той же час, представник позивача - адвокат Скиба В.М. подав до суду відповідь на відзив, в якому, окрім додаткової обгрунтованості позовних вимог позивача, зазначив, що відзив на позовну заяву поданий відповідачем, є таким, що не може братись судом до розгляду, оскільки у самому відзиві відсутні вихідний номер та дата його складання, що унеможливлює встановлення часу його формування та направлення стороні по спаві, у зв`язку з чим просив відмовити у розгляді відзиву відповідача, а позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Борщівського районного суду від 25 лютого 2021 року було закрито підготовче провадження у справ та призначено таку до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання сторони не з`явилися. Представник позивача - адвокат Скиба В.М. подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності позивача, позов підтримує.

Представник відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання у справі, заяв чи клопотань про відкладення такого чи проведення у його відсутності до суду не подав.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар І.М. подала до суду заяву, у якій просила справу слухати у її відсутності.

Представник третьої особи Борщівського районного відділу ДВС Південно-Західного МРУ МЮ України (м.Івано-Франківськ) - головний державник виконавець Чорновус У.М. подала до суду заяву, у якій просила справу слухати у її відсутності.

За таких обставин, суд вважає за необхідне ухвалити у справі заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, відповідно до якої, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк, правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», укладено Кредитний договір № ТЕО0GL0000000002 від 08.04.2008, за умовами якого банк надав позивачу кредит у вигляді не поновлювальної лінії в сумі 34750 доларів США на строк з 08.04.2008 по 06.04.2028 включно, погашення за яким здійснюється в строк з 08.04.2008 по 06.04.2028, або у строки згідно Графіку погашення кредиту (додаток 2 до Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, позивач передала в іпотеку жилу нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться за вказаною адресою. Наведене вбачається з Договору іпотеки від 09 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Пікуль Г.М, зареєстровано в реєстрі за № 1308.

Заочним рішенням Борщівського районного суду Тернопілсьької області від 06 травня 2015 року у цивільній справі № 594/86/15-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк", в особі представника Сафір Ф.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, стягнено з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк", суму заборгованості за Кредитним договором № ТЕО0GL0000000002 від 08 квітня 2008 року в розмірі 775256,31 ( сімдесят сім тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн. 31 коп. та 3654 грн. судового збору.

Судом при ухваленні заочного рішення від 06 травня 2015 року було встановлено, що 08 квітня 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № ТЕО0GL0000000002 про надання банком останній грошових коштів у розмірі 35072, 51 долари США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі визначеного відсотка на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.8.1 кредитного договору, відповідач щомісяця в період сплати з 25 по 30 число кожного місяця повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 269,71 долара США для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору, станом на 05 грудня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 50308 доларів США, з яких 45004,09 доларів США - заборгованість за кредитом, 2602,75 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 72,98 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 217,73 долари США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, штрафи - 16,22 долари США - фіксована частина, 2394,88 доларів США - процентна складова. Відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.12.2014 року заборгованість у розмірі 50308,65 доларів США, за курсом 15,41 грн., складає 775256,31 грн.

04 квітня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис серії, зареєстрований в реєстрі за №952 про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 276, 1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , та яке передане в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, буде задоволено вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення грошових коштів у розмірі: 44729 доларів США - заборгованості за кредитом, 21684, 86 доларів США - заборгованості за відсотками, 900 доларів США - комісії, 38238, 42 доларів - пені, а всього разом 105552 доларів США, що за курсом НБУ на 11.02.2019, становить 2839365, 01 грн. Витрати за вчинення виконавчого напису - 3500 грн. У виконавчому написі зроблено відмітку, що такий набрав чинності з 04 квітня 2019 року.

Зазначена у виконавчому написі заборгованість за договором № ТЕО0GL0000000002 від 08 квітня 2008 року підтверджувалась доданим до виконавчого напису розрахунком заборгованості за договором № ТЕО0GL0000000002 від 08 квітня 2008 року, укладеним між Приватбанком та позивачем станом на 11 лютого 2019 року.

Згідно повідомлення Борщівського районного відділу ДВС від 25.09.2020 року №20.1-30/18670, наданого на запит представника позивача - адвоката Скиби В.М., на виконанні у Відділі перебуває виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірини Михайлівни від 04.04.2019 №952 щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а також виконавчий лист Борщівського районного суду Тернопільської області від 06.05.2015 №594/86/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 775253, 31 грн. 05.10.2018 року головним державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 276, 1 кв.м., а 05.06.2019 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів), а саме земельну ділянку 0, 2523 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 ЗУ «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, пунктом 1 та Постанови Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в редакції від 10 грудня 2014 року на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15

При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка 01 листопада 2017 року Вищим адміністративним судом України була залишена без змін, постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин було визнано незаконною та нечинною.

Як видно з матеріалів справи, зокрема вбачається з виконавчого напису, строк, за який проводиться стягнення, - десять років десять місяців три дні, а саме з 08.04.2008 по 11.02.2019.

При цьому, судом встановлено, що рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 06 травня 2015 року у цивільній справі № 594/86/15-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк", в особі представника Сафір Ф.О. до ОСОБА_1 позов задоволено, та стягнуто з ОСОБА_1 в користь банку заборгованість у розмірі 50308 доларів США, яка виникла станом на 05 грудня 2014 року, що також свідчить про те, що у відповідача ще тоді виникло право вимоги до позивача ОСОБА_3 .

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлено, що відповідно до спірного виконавчого напису нотаріуса, таким звернено стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення суми заборгованості за кредитним договором від 08 квітня 2008 року за період, що перевищує визначений у ст.88 Закону України «Про нотаріат» трьохрічний строк з дня виникнення права вимоги, а також повторно стягнуто суму заборгованості, яка уже була стягнута на підставі рішення суду, як спірна, що свідчить про наявність спору щодо розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було визнано незаконною та нечинною, тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса вона була скасована, враховуючи також те, що відповідач АТ КБ «ПриватБанк» відзиву на позов чи будь-яких заперечень щодо вимог позову не подав, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.

Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2018 року у виді: зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Боднар Ірини Михайлівни про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 276,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 2839365,01 грн. та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій (включаючи виконавчих державним виконавцем) відносно виконання виконавчого напису нотаріуса від 04.04.2020р., зареєстрованого в реєстрі за № 952, яким звернено стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 276,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 2839365,01 грн., продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 840, 80 грн., сплачений позивачем при пред`явленні позову, слід покласти на відповідача. Крім того з відповідача в користь позивача слід також стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 95, 141, 223, 263, 265, 268, 273, 280 - 284, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 04 квітня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №952 про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 276, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 листопада 2020 року у виді: зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Боднар Ірини Михайлівни про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 276,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 2839365,01 грн. та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій (включаючи виконавчих державним виконавцем) відносно виконання виконавчого напису нотаріуса від 04.04.2020р., зареєстрованого в реєстрі за № 952, яким звернено стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 276,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 2839365,01 грн., продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі - 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в користь ОСОБА_1 - 12000 грн. понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча: