Рішення № 96352646, 16.04.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/101/21

Провадження №2/443/884/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жидачеві у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

АТ «Кредобанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № CL-215327 від 23.08.2019 року у розмірі 135 677,12 грн. що складається із: 102 664,94 грн. - суми заборгованості за кредитом; 35 513,45 грн. - суми заборгованості за відсотками; 1 498,73 грн. - суми заборгованості за пенею по простроченому кредиту; судовий збір у розмірі 2 102 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 567,71 грн..

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 23.08.2019 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL-215327, згідно з яким відповідачу було надано кредит у сумі 104 000,00 грн. зі сплатою 35% річних.

Проте, відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 09.11.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 135 677,12 грн. що складається із: 102 664,94 грн. - суми заборгованості за кредитом; 35 513,45 грн. - суми заборгованості за відсотками; 1 498,73 грн. - суми заборгованості за пенею по простроченому кредиту.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 на момент укладення кредитного договору перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , а тому, у відповідності до ч.3 ст.61 та ч.4 ст.65 Сімейного кодексу України, є правові підстави залучити ОСОБА_2 солідарним відповідачем. Також зазначає, що вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі №205/5882/18 від 07.10.2020 року, відповідно до якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 02.02.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд яко вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак, згідно позовної заяви, просить провести розгляду справи без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачі не подали відзиву, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без їхньої участі до суду не надходило.

У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідачів неповажною та вважає, що справу можливо слухати у відсутності відповідачів, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 23.08.2019 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № CL-215327 (а.с. 12-14), згідно з яким останньому було надано кредит в розмірі 104 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 48861278 від 23.08.2019 року (а.с.8), меморіальним ордером № 48861300 від 23.08.2019 року (а.с.9), випискою руху коштів по рахунку ( НОМЕР_1 ) з 23.08.2019 року по 09.11.2020 рік (а.с.10-11).

Кредитні кошти надавались відповідачу в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься в п. 2.4 Кредитного договору (п. 3.1. Договору).

Пунктом 2.3 Договору встановлено термін кредитування - 60 місяців терміном до 22.08.2024 року.

Згідно п. 4.1. Договору передбачено, що Відповідач сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 35 % річних.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360), за ставкою, визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору за надання послуг Позичальник сплачує Банку комісії в порядку, строки та розмірі, передбачені п. 2.10 Кредитного договору.

Згідно з п. 6.3 Договору, повернення суми кредиту, здійснюється щомісячно разом із процентами за користування кредитом, у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу (розмір якого визначається п. 6.2 Кредитного договору).

Пунктом 6.2 Договору визначено, що Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до цього Кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 Щомісячних платежів по 3727 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладання Кредитного договору. Перший і останній платежі можуть відрізнятись за розміром суми Щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 23.08.2019 по 22.08.2024 погашаються в однаковому порядку.

Шляхом підписання цього Кредитного договору, Позичальник підтверджує, що він до видачі кредиту ознайомився з діючими Тарифами Банку та Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк»; ознайомився із реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також іншою інформацією про споживчий кредит та інше (п.10.4 Договору).

Відповідач був ознайомлений, прийняв усі умови договору, зобов`язувався їх виконувати, що також підтверджується доданим до позовної заяви паспортом споживчого кредиту (а.с.15-16).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язання за кредитним договором № CL-215327 від 23.08.2019 року, внаслідок чого, станом на 09.11.2020 року у нього існує заборгованість перед банком у розмірі 135 677,12 грн. що складається із: 102 664,94 грн. - суми заборгованості за кредитом; 35 513,45 грн. - суми заборгованості за відсотками; 1 498,73 грн. - суми заборгованості за пенею по простроченому кредиту.

Вказане підтверджується розрахунком заборгованості за договором № CL-215327 від 23.08.2019 року (а.с.6-7).

Крім того, на момент укладення кредитного договору № CL-215327 від 23.08.2019 року, ОСОБА_1 перебував в шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , що підтверджується Анкетою-Заявою № CL-215327 від 23.08.2019 року (а.с.18). Відповідно до даної Анкети-Заяви, яка власноруч підписана ОСОБА_1 , ним підтверджено, що суму отриманого ним кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином, та таким, що не потребує згоди другого з подружжя.

Як вбачається із кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, такий був наданий на поточні потреби, рефінансування заборгованості.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном (Постанова Верховного суду у справі №205/5882/18 від 07.10.2020 року)

Позивачем на адресу ОСОБА_1 направлено досудову вимогу про необхідність погашення заборгованості від 13.11.2020р., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (а.с.21,22,23,24). Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагував та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконав.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.05.2020 року по справі №638/13683/15-ц, згідно якої як зазначено у постанові Верховного Суду України від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, Велика Палата Верховного Суду відхилила довід касаційної скарги про те, що позивач перед зверненням до суду не виконав вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, і пункту 12 договору про надання споживчого кредиту, не направив досудове повідомлення (вимогу), з огляду на що не набув право на дострокове стягнення коштів за цим договором. Велика Палата Верховного Суду вказала, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту. Враховуючи те, що вимоги кредитора й обов`язки боржника за договором про надання споживчого кредиту у добровільному порядку не були виконані на час ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові погодилася з аргументами суду апеляційної інстанції про наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості.

Наведений висновок не враховує спеціальний порядок заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно ОСОБА_1 прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 567,71 грн..

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

11 лютого 2019 року між АТ «Кредобанк» та АО «Бізнес і Право» було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.30).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, позивачем будь - яких доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема договору, акту приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, як основних доказів для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, суду не було надано.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 року по справі № 329/766/18.

Обов`язковість подачі таких доказів узгоджується із постановою Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, в якій зазначено, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішенні у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 137, 141 ЦПК України, суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення позивачем витрат на правничу допомогу не надано, а тому вимога позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: Львівська область, Жидачівський район, с.Голешів) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: Львівська область, Жидачівський район, с.Голешів) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за Кредитним договором № CL-215327 від 23.08.2019 року в розмірі 135 677 (сто тридцять п`ять тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 12 копійок, що складається із: 102 664,94 грн. - суми заборгованості за кредитом; 35 513,45 грн. - суми заборгованості за відсотками; 1 498,73 грн. - суми заборгованості за пенею по простроченому кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: Львівська область, Жидачівський район, с.Голешів) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, ЄДРПОУ 09807862) судовий збір у розмірі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: Львівська область, Жидачівський район, с.Голешів) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, ЄДРПОУ 09807862) судовий збір у розмірі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривня 00 копійок.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 567,71 грн. - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.І. Сливка