Ухвала суду № 9635037, 25.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-165/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 року по справі № 2-25/9625-2006А за позовом ТОВ «Аеросвіт Курорт»до ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 року, позовні вимоги ТОВ «Аеросвіт Курорт»до ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 29.12.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на невідповідність судових рішень фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, зокрема, положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення –скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2004 року між ТОВ «Аеросвіт Курорт»і компанією Libra Hospitality LLC (резидент Сполучених Штатів Америки) був укладений договір № LLC/FOR/000111, за умовами якого останній надає ТОВ «Аеросвіт Курорт»комп’ютерну програму на умовах ліцензійного використання.

На виконання умов договору ТОВ «Аеросвіт Курорт»перерахувало компанії Libra Hospitality LLC грошові кошти за екземпляр комп’ютерної програми.

Згідно умов договору Libra Hospitality LLC передає у володіння (поставляє) ТОВ «Аеросвіт Курорт»екземпляр комп’ютерної програми для використання в господарській діяльності ТОВ «Аеросвіт Курорт». ТОВ «Аеросвіт Курорт»володіє екземпляром комп’ютерної програми, поставленої йому нерезидентом і використовує його в своїй господарській діяльності на свій розсуд, з урахуванням обмежень, передбачених договором.

Крім цього договором було передбачено, що виконавець –Libra Hospitality LLC зобов’язується продати та надати послуги по запровадженню, навчанню персоналу та живій підтримці, а також надання послуг з технічної підтримки та обслуговуванню програмного забезпечення в період експлуатації після завершення надання послуг із запровадження (п.1.6, 1.7 та 1.8 Договору).

За результатами проведеної ДПІ у м. Ялті перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.07.2004р. по 30.06.2004р. ТОВ «Аеросвіт Курорт»відповідачем було складено акт № 299/33006418/231 від 27.10.2005 року на підставі якого та за наслідками апеляційного оскарження було винесено податкові повідомлення-рішення № 0005142301\2 від 10.02.2006р. та № 0005142301\3 від 21.04.2006р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 16534,41грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 33068,83грн., усього 49603,24грн.

В зазначеному акті перевірки податкова інспекція вказує на те, що грошові кошти були перераховані нерезиденту в повному обсязі згідно з платіжних доручень №1 від 24.12.2004 року на суму 10394,00 дол. США та №2 від 23.02.2005 року на суму 10394,00 дол. США саме за отримане програмне забезпечення по вищевказаному договору. Зазначений доход нерезидента отриманий на території України визначено відповідачем як «Роялті».

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на доходи нерезидентів за 4 квартал 2004 року в сумі 8272,58 грн. та за 1 квартал 2005 року в сумі 8261,83 грн. і застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33068,83 грн.

Задовольняючи вимоги ТОВ «Аеросвіт Курорт» щодо визнання таким, що суперечить вимогам законодавства податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, визнав неправомірним висновок податкового органу про те, що платежі позивача компанії –нерезиденту підпадають під визначення роялті, відповідно до п.1.30 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і підлягають оподаткуванню в порядку, передбаченому цим Законом. При цьому суди визнали грошові кошти, що перераховані позивачем компанії –нерезиденту Libra Hospitaliti LLC (резидент Сполучених Штатів Америки) за договором №LLC/FOR/000111 від 11.11.2004 року є виручкою нерезидента в розумінні ч.«й»п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки судами не було з’ясовано всіх обставин у справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Роялті, згідно визначення, наведеного в п.1.30 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об’єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Отже, для правильного питання правомірності визначення податковим органом доход нерезидента отриманий на території України на підставі договору № LLC/FOR/000111 від 11.11.2004 року судам попередніх інстанцій необхідно було дати оцінку умовам зазначеної угоди, встановити чи передбачають вони перехід права власності на програмне забезпечення або користування ним.

Крім того, судам слід було з’ясувати за що саме позивачем було сплачено кошти у розмірі 20788,00 дол. США нерезиденту: чи виключно за придбання комп’ютерної програми, чи врахуванням наданих позивачу послуг та технічного обслуговування.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 5 вказаної статті вищезазначеного Кодексу суд може збирати докази з власної ініціативи.

Враховуючи викладене, суди не вимагали у податкового органу надати докази, яки б підтверджували який саме дохід визначено відповідачем як роялті, що має значення для правильного питання щодо правомірності нарахування відповідачем суми податкових зобов’язань з податку на доходи нерезидентів.

З огляду на зазначене, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з’ясованих обставин у справі.

При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст.227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________Н.Є. Маринчак

________М.І. Костенко

________Н.Г. Пилипчук