Ухвала суду № 96343536, 16.04.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/544/21

Провадження № 4-с/0203/5/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Давіденко Ю.А.,

за участю стягувача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу у паперовій формі за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинської Олени Олександрівни про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов`язання державного виконавця вчинити певні дії, де боржник – ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав як стягувача у виконавчому провадженні зі скаргою на постанову державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинської Олени Олександрівни від 01 лютого 2021 року про повернення стягувачу на підставі п.2 ч.1. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого листа № 2-2124/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500,00 грн. на кожну дитину, починаючи з 16 березня 2011 року до досягнення дітьми повноліття, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що з серпня 2013 року жодних дій, спрямованих на реальне виконання судового рішення державним виконавцем не здійснено, не зважаючи на наявність у боржника рухомого майна – автомобіля на праві власності, і нерухомого майна – частки у праві власності на квартиру, проте 01 лютого 2021 року державний виконавець повернув без виконання виконавчий лист з підстав відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, тому просила суд скасувати вказану постанову і зобов`язати державного виконавця вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для стягнення боргу за аліментами.

Ухвалою суду від 10 лютого 2021 року скарга прийнята до розгляду з призначенням судового засідання та з метою повноти з`ясування обставин і об`єктивного розгляду одночасно з призначенням судового засідання у державного виконавця витребувані виконавчі провадження в копії, що державний виконавець виконав в повному обсязі лише 10 березня 2021 року.

Державний виконавець та боржник заяв по суті справи не подали, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів скарги; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляли і про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином згідно з ст. ст. 131, 187 ч. 6 ЦПК України.

В судовому засіданні стягувач та її представник скаргу підтримав в повному обсязі, наполягаючи на її задоволенні з наведених у скарзі підстав.

Державний виконавець, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула та у клопотанні від 10 березня 2021 року Чечелівський відділ ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) просив про розгляд справи у відсутності їх представника.

Боржник, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, представника не уповноважив, про причини неявки суд не повідомив та про відкладення розгляду не клопотав, у зв`язку з чим на підставі ч. 2 ст. 450 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Суд, вислухавши усні пояснення стягувача, дослідивши виконавче провадження № 49467593 в копії, наявні письмові докази в межах доводів скарги, приходить до наступного висновку.

Здійснення судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано розділом VІІ ЦПК України і спрямовано на захист учасників виконавчого провадження від порушень їх прав та свобод під час виконання судових рішень за принципом їх обов`язковості.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500,00 грн. на кожного щомісячно, починаючи з 16 березня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття.

На виконання цього рішення Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 08 серпня 2011 року виданий виконавчий лист № 2-2124, пред`явлений стягувачем 20 квітня 2012 року до примусового виконання в Красногвардійський відділ ДВС Дніпропетровського МУЮ, де постановою державного виконавця Тютюнник О.О. від 23 квітня 2012 року відкрито виконавче провадження № 32304078.

Згідно даних свідоцтв про народження дітей стягувача і боржника: ОСОБА_3 і ОСОБА_7 ці діти народилися в один день 04 серпня 2000 року (а.с.131), у зв`язку з чим за правилами ч.1 ст. 34 ЦК України стали повнолітніми 04 серпня 2018 року, тобто після виповнення кожному 18 років, хоч у рішенні суду і виконавчому листі вказана дата народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До серпня 2013 року включно аліменти виплачувались боржником в повному обсязі, про що свідчать матеріали виконавчого провадження та наявна в ній розписка стягувача про отримання аліментів та заборгованості по їх сплаті станом на 19 серпня 2013 року, а також довідка державного виконавця від 27 серпня 2013 року про відсутність заборгованості по аліментам на 27 серпня 2013 року (а.с.55, 59).

Разом з тим, починаючи з вересня 2013 року аліменти не сплачувались взагалі і даних про виконання аліментних зобов`язань боржником за період з вересня 2013 року до 04 серпня 2018 року, тобто до повноліття дітей, матеріали виконавчого провадження не містять та таких доказів суду не надано, однак за даними розрахунку державного виконавця борг за аліментами за вказаний період склав 59195,69 грн. (а.с.138-139).

Також матеріали виконавчого провадження № 32304078 не містять даних про проведення державним виконавцем жодних дій, спрямованих на виконання виконавчого листа № 2-2124/11 та заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», за період з вересня 2013 року по 04 серпня 2018 року, коли діти стягувача і боржника набули статус повнолітніх.

Лише 13 березня 2018 року та 10 травня 2018 року державним виконавцем направлено боржнику засобами поштового зв`язку (простою кореспонденцією, без доказів направлення, а також вручення) письмові виклики до відділу ДВС, які виявились безрезультатними.

Після неодноразових звернень стягувача у червні, вересні, грудні 2020 року з приводу виконання виконавчого листа та стягнення заборгованості за аліментами на дітей, які вже стали повнолітніми, головний державний виконавець Чечелівського відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинська О.О., маючи відповіді Пенсійного фонду України від 07 вересня 2020 року та 14 вересня 2020 року про відсутність інформації про боржника ОСОБА_2 , виносить 01 лютого 2021 року ряд постанов, спрямованих на вжиття заходів до примусового виконання виконавчого листа № 2-2134/11 та стягнення розрахованої нею заборгованості за період з вересня 2013 року по 04 серпня 2018 року в сумі 59195,69 грн., а саме:

-постанову про розшук майна боржника ОСОБА_2 ;

-постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 в сумі 29597,84 грн.;

-постанову про розшук майна боржника – автомобіля марки «Opel», р.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого за ОСОБА_2 на праві власності;

-постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 5919,56 грн.;

-постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання;

-постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїду за межі України;

-постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як видно з матеріалів виконавчого провадження, боржник ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів за період з вересня 2013 року до 04 серпня 2018 року, тобто, до дня, коли за ч.1 ст. 34 ЦК України діти досягли повноліття і припиняється нарахування аліментів за рішення суду від 01 серпня 2011 року, загальним розміром 59195,69 грн. без урахування передбаченої законом індексації аліментів у твердій грошовій сумі.

Порядок стягнення аліментів, передбачений у ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч.1 та ч.4 цієї статті виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно частини 2 цієї статті за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

В абзаці 3 ч. 14 ст. 71 вказаного Закону визначено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 цієї статті передбачене широке коло повноважень, наданих законом виконавцю за для ефективного виконання з тим, що виконавчий документ якнайшвидше був виконаний на користь стягувача.

Разом з тим, державним виконавцем не було дотримано вимог ч.1 ст. 18 вказаного Закону, оскільки винесені постанови 01 лютого 2021 року є взаємовиключними, а вжиті заходи до примусового виконання – формальними і неповними, у зв`язку з тим, що, не чекаючи виконання постанов про арешт і розшук майна боржника, в тому числі конкретного майна – транспортного засобу, на який є підстави звернути стягнення згідно ч.2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а так само постанов про вжиття обмежувальних особистих немайнових прав боржника заходів, державний виконавець в той же день повертає стягувачу виконавчий документ у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення та у зв`язку з тим, що нібито здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з цим, матеріали виконавчого провадження містять відповіді компетентних органів про те, що за боржником зареєстрований на праві власності транспортний засіб марки «Оpel Astra OTGF69», р.н. НОМЕР_1 , а також Ѕ частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єкта станом на 01 лютого 2021 року (а.с.64, 80-82).

Відповідно, повертаючи виконавчий документ стягувачу державний виконавець дійшов передчасного висновку про відсутність майна у боржника, на яке може бути звернуте стягнення, а також, що розшукати таке майно не виявилося можливим, оскільки постанову про розшук майна боржника державним виконавцем винесено в цей ж день і така постанова не виконувалась взагалі, що не може свідчить про безрезультатність вжитих заходів, а лише свідчить про те, що державним виконавцем заходи такі не вживались, а тому постанова про повернення виконавчого документу стягувачу є неправомірною, про що суд постановляє цю ухвалу.

Одночасно, суд відзначає, що державним виконавцем в порушення вимог ч.1 та ч.4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» не проводилась індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що свідчить про те, що розмір заборгованості розрахований з порушеннями вимог діючого законодавства і є явно меншим від суми боргу по аліментам з урахуванням індексації, що впливає на порядок виконання такого виконавчого документу.

Таким чином, оскільки судом встановлені обставини неправомірного повернення стягувачу виконавчого документу без виконання, в межах повноважень суду, визначених ст. 451 ЦПК України належить зобов`язати вказаного державного виконавця або іншого державного виконавця, у якого на виконанні перебуватиме виконавчий лист № 2-2124/11, скасувати постанову від 01 лютого 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 32304078 після чого вжити всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до реального виконання виконавчого документу в повному обсязі, що відповідатиме ефективному способу захисту відповідно до ст. 5 ЦПК України.

Решта вимог скарги про скасування судом оскаржуваної постанови державного виконавця задоволенню не підлягають, оскільки достатнім та ефективним способом захисту прав боржника буде визнання оскаржуваної постанови неправомірною і зобов`язання державного виконавця її скасувати та вжити відповідні заходи до належного виконання, з огляду також і на те, що такий спосіб захисту як скасування постанови держвиконавця судом на стадії судового контролю за виконанням судового рішення ст. 451 ЦПК України не передбачений, а у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Керуючись ст. ст. 447-451, 259, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинської Олени Олександрівни про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов`язання державного виконавця вчинити певні дії, де боржник – ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати постанову головного державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинської Олени Олександрівни від 01 лютого 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 32304078 - неправомірною.

Зобов`язати головного державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинську Олену Олександрівну чи іншого державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2124/11, скасувати постанову від 01 лютого 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 32304078 після чого вжити всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до реального виконання виконавчого документу в повному обсязі.

В задоволенні решти вимог скарги – відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений 19.04.2021

Суддя О.В. Колесніченко