Рішення № 96337133, 15.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року м. Київ № 640/1079/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант» (далі - позивач, ДП «НДІ «Квант») з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 03.12.2020 ВП № 60404758, видану державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваною постановою накладено арешт на належний позивачу розрахунковий рахунок, з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам. На звернення позивача щодо зняття арешту з вказаного рахунку, відповідач відмовив, посилаючись на те, що вказаний рахунок немає спеціального призначення, з чим позивач не погоджується та вважає, що оскаржуваною постановою порушено його права та інтереси, зокрема, у позивача виникла заборгованість з виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2021 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що постанова прийнята на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством та просив відмовити у задоволенні позову повністю. Також разом з відзивом відповідач надав копії матеріалів виконавчого провадження.

На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконанні у Печерському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №60404758 щодо примусового виконання вимоги Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 10.09.2019 за № Ю-187-50 про стягнення з ДП «НДІ «Квант» недоїмки зі сплати заборгованості в сумі 6343390,84 грн. на користь Офісу великих платників податків Державної податкової служби.

У відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 60884332, боржником за яким є ДП «НДІ «Квант», до складу якого станом на 30.12.2020 входить кілька виконавчих проваджень на загальну суму боргу 22 400 308,81 грн.

Постановою державного виконавця від 24.10.2019 відкрито виконавче провадження №60404758 з примусового виконання вимоги Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 10.09.2019 за № Ю-187-50.

В межах виконавчого провадження №60404758 державним виконавцем Коваль Л.І. винесено постанову про арешт коштів боржника від 03.12.2020. У вказаній постанові державним виконавцем зазначено про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ДП «НДІ «Квант» у межах зведеного виконавчого провадження ЗВП №60884332 на загальну суму звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 22490660,75 грн.

Позивачем звернувся до відповідача зі скаргою на дії державного виконавця від 17.12.2020, в якій просив зняти арешт з грошових коштів, які розміщені на банківському рахунку IBAN НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк».

До скарги додано довідку про розмір заборгованості із заробітної плати ДП «НДІ «Квант» та довідку АБ «Укргазбанк» від 15.12.2020 № 5-7/1050/2020, в якій зазначено, що по рахунку ДП «НДІ «Квант» IBAN НОМЕР_1 проводились виплати заробітної плати, сплати податкових зобов`язань перед бюджетом.

За результатами розгляду скарги позивача, відповідач листом від 30.12.2020 повідомив про те, що згідно поданої довідки АБ «Укргазбанк» відомості про те, що поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 , по якому проводиться виплата заробітної плати та сплата податкових зобов`язань перед бюджетом, має спеціальне призначення відсутні, у зв`язку з чим відсутні підстави для вилучення обтяжень із рахунку боржника.

Позивач не погоджується із вказаною постановою державного виконавця, яка, на його думку, прийнята неправомірно та з порушенням вимог законодавства, у зв`язку із чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Частиною другою цієї статті Закону №1404-VІІІ визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частиною третьою статті 52 Закону №1404-VІІІ передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

З аналізу статті 52 Закону №1404-VІІІ вбачається, що існують дві обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти: кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках; кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до пункту 1.2 розділу I наказу Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №758 рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поротній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до Постанови Національного банку України від 12.11.2003 №492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів» банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (розділ 5, пункт 68). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (розділ 1, пункт 6).

Статтею 73 Закону №1404-VІІІ визначений перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення.

Згідно частини першої та другої статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частиною п`ятою статті 13 Закону №1404-VІІІ визначено, що постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VІІІ підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Судом встановлено, що в межах зведеного виконавчого провадження відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника від 03.12.2020, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ДП «НДІ «Квант».

Згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, що документи від банківських установ щодо наявності у боржника рахунків, на які заборонено звертати стягнення, на адресу приватного виконавця не надходили.

В той же час, позивачем було подано скаргу від 17.12.2020, в якій останній зазначив, що рахунок, відкритий в АБ «Укргазбанк», IBAN НОМЕР_1 є рахунком, який призначений для виплати заробітної плати та сплати податкових зобов`язань перед бюджетом.

Згідно матеріалів справи, до вказаної скарги було надано довідку АБ «Укргазбанк» від 15.12.2020 № 5-7/1050/2020, в якій Банк підтвердив, що по рахунку ДП «НДІ «Квант» IBAN НОМЕР_1 з 01.01.2020 по 01.12.2020 проводились виплати заробітної плати, сплати податкових зобов`язань перед бюджетом (ЄСВ, ПДФО, ВЗ).

Таким чином, з урахуванням наведеного, зазначений вище рахунок, відкритий в АБ «Укргазбанк», є рахунком, який призначений для виплати заробітної плати.

Проте, відповідачем вказані позивачем обставини не було прийнято до уваги, внаслідок чого арешт з рахунку позивача, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» IBAN НОМЕР_1 , знято у встановлений законом спосіб не було.

У той же час, приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне отримання таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві, на оплату праці.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 03.12.2020 ВП № 60404758, винесену державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» (03150, м. Київ, вул. Івана Федорова, 4, код ЄДРПОУ 14308138) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.12.2020 ВП № 60404758.

Стягнути на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ч. 6 ст.287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко