Рішення № 96337019, 14.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Київ № 640/8349/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши в письмовому провадженні з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до:Офісу Генерального прокурора, прокуратури Одеської областіпровизнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку представники сторін, які позивач - ОСОБА_1 ;

були присутні у судовому відповідачів - Стретович М.О. , Цимбалістий Т.О. ,

засіданні 06.08.2020:

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Офісу Генерального прокурора (надалі - відповідач 1 або Офіс ГП), прокуратури Одеської області (в тексті - відповідач 2 або Прокуратура), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 11 березня 2020 року № 70дп-20 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 », яким прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 27 березня 2020 року № 611-l2, яким прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 02 квітня 2020 року;

- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на посаді прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області;

- стягнути з Прокуратури Одеської області, код ЄДРПОУ - 03528552, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на посаді прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

20.05.2020 через канцелярію суду від Офісу Генерального прокурора надійшла заява проти розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

20.05.2020 через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2020 зазначену заяву та клопотання зазначену заяву та клопотання залишено без задоволення, вирішено розглядати справу № 640/8349/20 у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено справу до розгляду в судове засідання на 06.08.2020.

06.08.2020 суд, враховуючи клопотання позивача та представників відповідачів, ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Нарізі суд примічає, що в обґрунтування позову позивач зазначає, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення у зв`язку з порушенням у відношенні нього кримінального провадження щодо отримання неправомірної вигоди за відсутності відповідного судового вироку та всупереч вимогам статті 62 Конституції України, якою регламентовано презумпція невинуватості.

При цьому, позивач вказує, що оскаржуване ним рішення Кадрової комісії та наказ про звільнення з посади прийняті на підставі висновку службового розслідування, протоколу допиту свідка, який потім допитаний в якості потерпілого, інших письмових доказів матеріалів службової перевірки та кримінального провадження, які, на його переконання, не є належними та допустимими доказами до ухвалення відповідного судового рішення, яким би були встановлені відповідні обставини.

Разом з тим, позивач вважає, що будь-які інші обставини, окрім вищевказаного кримінального провадження, не були підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності і що відповідачами до нього застосовано формальний та поверхневий підхід.

Крім того, позивач посилається на допущення відповідачами процедурних порушень при прийнятті спірного рішення та наказу, а саме зазначає, що його не було запрошено на засідання Кадрової комісії, не повідомлено про проведення такого засідання, а в оголошенні на сайті Офісу ГП, за твердженням позивача, не вказано відповідних даних, а також, що протягом всього часу здійснення дисциплінарного провадження та до звільнення з посади йому не було направлено рішення про відкриття дисциплінарного провадження, у зв`язку з чим він не знав номеру такого провадження і не мав можливості дізнатися про стан його розгляду.

Також позивач відзначає, що оспорюване ним рішення Кадрової комісії та наказ про звільнення прийняті у період його перебування в щорічній відпустці (з 02.03.2020 по 01.04.2020 включно) та в період тимчасової непрацездатності.

Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, в якому вони просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи на правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади в органах прокуратури.

При цьому, у своїх відзивах відповідачі зазначають, що в ході здійснення дисциплінарного провадження Кадровою комісією було встановлено вчинення ОСОБА_1 дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також вчинення ним грубого порушення правил прокурорської етики.

Крім того, відповідачі вказують, що позивач допустив протиправні позаслужбові стосунки, використав свої службові повноваження та статус на користь приватних інтересів, незважаючи на обізнаність з вимогами чинного законодавства та всупереч обов`язку неухильно їх дотримуватися, вчинив дії, які дискредитують його як працівника прокуратури, що набуло суспільного резонансу, суттєво підірвало авторитет та престиж органів прокуратури.

Відповідачі наполягають на тому, що саме вказані обставини, а не сам лише факт порушення кримінального провадження у відношенні позивача, стали підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності та підтверджуються матеріалами, зібраними у ході дисциплінарного провадження.

Разом з тим, відповідачі стверджують про безпідставність доводів позивача щодо порушення процедури його притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення.

З цього приводу відповідач 1 зазначає, що листом від 15.05.2019 позивача було повідомлено про відкриття дисциплінарного провадження, направлено йому копію відповідного рішення та скарги, а листом від 03.03.2020 позивачу надіслано повідомлення про дату, час та місце засідання Кадрової комісії, що до цього повідомлення було долучено копію дисциплінарної скарги та висновку про наявність дисциплінарного проступку і таке повідомлення додатково оприлюднено на офіційному веб-сайті Офісу ГП.

Водночас, відповідач 1 звертає увагу на те, що ОСОБА_1 на засідання Кадрової комісії не з`явився і про причини неявки не повідомив, а також зазначає, що перебування позивача у відпустці не є перешкодою для розгляду Кадровою комісією висновку про наявність або відсутність дисциплінарного проступку.

В обґрунтування своєї правової позиції Офіс ГП посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.03.2019 у справі № 9901/388/18.

Відповідач 2, наполягаючи на дотриманні процедури звільнення позивача, зазначає, що 13.05.2019 ОСОБА_1 особисто було отримано повідомлення прокуратури області про завершення службового розслідування від 08.05.2019 із зазначенням власноруч, що він ознайомився з матеріалами перевірки.

При цьому, відповідач 2 відмічає, що затягування позивача із ознайомленням із матеріалами службового розслідування сталося виключно внаслідок його власного волевиявлення і що ніхто з працівників йому в цьому не перешкоджав.

Разом з тим, відповідач 2 звертає увагу суду на те, що позивача було звільнено з посади з 02.04.2020, тобто після закінчення відпустки і лікарняного та відновлення його працездатності.

Позивачем подано відповідь на відзиви відповідачів, в якій ним наведено доводи, аналогічні тим, що викладені в його позовній заяві. Також позивач наполягає на недоведеності відповідачами обставин щодо наявності підстав для його звільнення та вважає, що ані Офісом ГП, ані прокуратурою Одеської області не спростовано наведених ним у позові фактів порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідачем 2 подано заперечення на вказану відповідь позивача, в який наголошено, що підставою для його звільнення було вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в об`єктивності, неупередженості, незалежності, чесності та непідкупності органів прокуратури, а тому, на переконання відповідача 2, цей спір пов`язаний виключно зі з`ясуванням наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.09.2011 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до органів прокуратури, прийняв Присягу працівника прокуратури та з цього часу проходив службу на різних посадах.

27.12.2012 позивача ознайомлено з Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Наказом прокурора Одеської області від 15.12.2015 № 3481к позивач призначений на посаду прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області.

Наказом прокурора Одеської області від 08.04.2019 № 104 призначено службове розслідування за фактом повідомлення щодо затримання в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017160000001089 від 18.11.2017 прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 під час одержання неправомірної вигоди, а також утворено Комісію для проведення такого розслідування.

26.04.2019 у рамках вказаного службового розслідування у позивача було відібрано письмові пояснення, в якому він заперечував отримання неправомірної вимоги.

08.05.2019 складено висновок службового розслідування (далі - Висновок), якому, зокрема встановлено, що 07.04.2019 в рамках указаного кримінального провадження задокументовано факт одержання позивачем неправомірної вигоди та здійснено його затримання та, зокрема, установлено, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи відсутність у нього будь-яких процесуальних повноважень у кримінальному провадженні № 12018160500001892, досудове розслідування якого здійснювалося слідчим СУ ГУ НП в Одеській області, вступив у позаслужбові стосунки з учасниками вказаного кримінального провадження, запевняв їх у сприянні вирішенню їх проблем, у наявності в нього впливових знайомих, зокрема в органах судової гілки влади.

Також у Висновку вказано, що позивач був затриманий працівниками правоохоронних органів під час отримання неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США від ОСОБА_4 і що 09.04.2019 йому було повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.

При цьому, Комісія вказала, що з цього приводу мали місце численні негативні публікації в ЗМІ, що підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури і держави в цілому.

Крім того, у Висновку проаналізовано певні матеріали кримінального провадження, зокрема протокол допиту свідка ОСОБА_4 , якому в наступному присвоєно статус потерпілого, протоколи негласних слідчих дій.

Разом з тим, у ході службового розслідування встановлено стаж роботи позивача в органах прокуратури, його характеристику, проаналізовано норми Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, Модельного кодексу поведінки державних службовців, Норми професійної відповідальності та перелік необхідних прав та обов`язків прокурорів, Керівні принципи, що стосуються державних обвинувачів.

У Висновку Комісія вирішила, що службовим розслідуванням доведено факт грубого порушення Позивачем ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, Присяги прокурора та Правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до пунктів 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

13.05.2019 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП) надійшла дисциплінарна скарга прокурора Одеської області Жученка О.Д. від 08.05.2019 № 11-657-19вих про вчинення Позивачем дисциплінарного проступку.

У зазначеній скарзі наведені відомості щодо вчинення позивачем дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також порушення ним правил прокурорської етики.

При цьому, такі доводи скарги аргументовано тим, що позивач, усвідомлюючи відсутність у нього будь-яких процесуальних повноважень у кримінальному провадженні № 12018160500001892, досудове розслідування якого здійснювалося слідчим СУ ГУ НП в Одеській області, вступив у позаслужбові стосунки з учасниками вказаного кримінального провадження, запевняв їх у сприянні вирішенню їх проблем, у наявності в нього впливових знайомих, зокрема в органах судової гілки влади.

Також у скарзі зазначається, що позивач був затриманий працівниками правоохоронних органів під час отримання неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США від ОСОБА_4 і що 09.04.2019 йому було повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.

Цього ж дня, 13.05.2019 зазначену скаргу було розподілено та передано члену КДКП Коваленку А.А.

15.05.2019 членом КДКП Коваленком А.А. прийнято рішення про відкриття у відношенні Позивача дисциплінарного провадження № 11/2/4-700дс-91дп-19.

12.07.2019 за результатами проведення перевірки КДКП складено висновок про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку.

Надалі, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ припинено повноваження КДКП та наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 № 9 створено Кадрову комісію з розгляду дисциплінарної скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

У зв`язку з цим, дисциплінарне провадження № 11/2/4-700дс-91дп-19, порушене у відношенні позивача, передано до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарної скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - Кадрова комісія).

03.03.2020 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора було оприлюднено повідомлення про дату, час та місце проведення засідання Кадрової комісії з розгляду вказаного дисциплінарного провадження № 11/2/4-700дс-91дп-19 у відношенні позивача, а саме 11.03.2020 о 10:00 год. у приміщенні Офісу Генерального прокурора (м. Київ, вул. Різницька, 13/15).

Також 03.03.2020 особисто позивачу та прокурору Одеської області Вихору М.А. було направлено листи Офісу ГП № 07-158дс-69дп-20-973вих20 та № 07-158дс-69дп-20-972вих20 з повідомленням про дату, час та місце проведення засідання Кадрової комісії з розгляду дисциплінарного провадження № 11/2/4-700дс-91дп-19.

Докази отримання цього листа особисто позивачем у матеріалах справи відсутні.

Листом від 11.03.2020 прокурор Одеської області Вихор М.А. повідомив Кадрову комісію про підтримання скарги щодо ОСОБА_1 і про неможливість прибути на засідання.

На засідання Кадрової комісії позивач не з`явився.

11.03.2020 Кадровою комісією Офісу Генерального прокурора з розгляду дисциплінарних скарг прийнято рішення № 70дп-20 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 », яким вирішено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Під час прийняття вказаного Рішення Кадровою комісією було враховано характер проступку, його наслідки, особу позивача, його характеристику, час роботи в органах прокуратури, відсутність у нього дисциплінарних стягнень, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

У зазначеному рішенні, зокрема, установлено, що позивач грубо порушив вимоги професійної етики та поведінки прокурора, допустив протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних з цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Підставою для притягнення позивача до відповідальності у вказаному рішенні зазначено вчинення ним дій, що порочать звання прокурора та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, а також враховано очевидність та грубість порушень, те, що вони підривають авторитет самого прокурора, органів прокуратури і держави в цілому.

27.02.2020 Прокуратурою Одеської області прийнято наказ № 419к, яким позивачу надано частину невикористаної щорічної відпустки з 02.03.2020 по 01.04.2020 включно.

У період з 23.03.2020 по 28.03.2020 позивач перебував на лікарняному і, відповідно до листка непрацездатності, 01.04.2020 повинен був стати до роботи.

27.03.2020 прокуратурою Одеської області прийнято наказ № 611к на підставі вищевказаного рішення Кадрової комісії від 11.03.2020 № 70дп-20 позивача звільнено з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики з 02.04.2020.

02.04.2020 позивач ознайомився з матеріалами службової перевірки.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Кадрової комісії Офісу ГП від 11.03.2020 № 70дп-20 та з наказом від 27.03.2020 № 611-l2, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Частиною четвертою статті 19 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1796-XII (далі - Дисциплінарний статут), працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

У статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі - Кодекс), закріплено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

Положеннями статей 16, 19, 21 Кодексу визначено, що при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.

Прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.

Прокурор, якому стала відома інформація про порушення вимог частини першої цієї статті іншим працівником прокуратури, зобов`язаний негайно повідомити про це відповідного керівника органу прокуратури.

Прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.

У пунктах 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Статтями 44, 45, 46 Закону № 1697-VII передбачено, що дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

За відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.

Під час здійснення перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.

Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.

Порядком розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 04.11.2019 № 266 (далі - Порядок № 266) визначено процедуру розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон), про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласної (регіональної), окружної (місцевої), військової прокуратури дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

У пунктах 3, 4, 6 розділу І зазначеного Порядку вказано, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених частиною першою статті 43 Закону.

Органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, є кадрова комісія, утворена відповідно до Порядку роботи кадрових комісій, який затверджений наказом Генерального прокурора.

Дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.

У пункті 7 розділу ІІІ Порядку № 266 визначено, що прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце проведення засідання кадрової комісії з моменту оприлюднення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

У частинах першій, третій статті 47 Закону № 1697-VII закріплено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор:

1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності;

2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки;

3) не з`явився на засідання повторно.

Відповідно до частин першої - третьої статті 48 Закону № 1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 49 Закону на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що до поведінки особи, яка проходить службу в органах прокуратури, ставляться спеціальні вимоги, яких вона повинна дотримуватися.

При цьому, самостійною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Разом з тим, для встановлення наявності або відсутності такої підстави необхідно перевірити факт допущення особою поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс.

Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів прокуратури до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 817/2166/16.

Перевіряючи підстави прийняття відповідачами оскаржуваного в цій справі рішення Кадрової комісії Офісу ГП від 11.03.2020 № 70дп-20 та наказу від 27.03.2020 № 611-l2, суд звертає увагу на те, що з установлених вище обставин вбачається, що під час службового розслідування та перевірки, за результатами яких прийнято вказане рішення, а потім зазначений наказ, відповідачами було виявлено вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а саме допущення протиправних позаслужбових стосунків з учасником кримінального провадження, використання своїх службових повноважень та статусу на користь приватних інтересів, вчинення дій, які дискредитують його як працівника прокуратури, що набуло суспільного резонансу та суттєво підірвало авторитет і престиж органів прокуратури.

Отже, відповідачами було встановлено вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку, що підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження, а тому оспорювані в цій справі рішення прийняті Відповідачами за наявності достатніх та необхідних правових підстав.

Аналогічний правовий підхід застосовано у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 819/950/16, від 11.12.2019 у справі № 816/1841/17 та від 31.03.2020 у справі № 804/2593/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 800/531/17 та від 11.09.2018 у справі № 9901/14/17.

Доводи позивача про те, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення у зв`язку з порушенням у відношенні нього кримінального провадження щодо отримання неправомірної вигоди за відсутності відповідного судового вироку та всупереч вимогам статті 62 Конституції України, якою регламентовано презумпція невинуватості, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки, як було встановлено вище, позивача звільнено з посади з органів прокуратури безпосередньо внаслідок вчинення ним дисциплінарного проступку, що є окремою самостійною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та не залежить від наявності або відсутності судового вироку у відповідному кримінальному провадженні.

Крім того, частиною першою статті 45 Закону прямо передбачено, що якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Твердження позивача про те, що оскаржуване ним рішення Кадрової комісії та наказ про звільнення з посади прийняті на підставі висновку службового розслідування, протоколу допиту свідка, який потім допитаний в якості потерпілого, інших письмових доказів матеріалів службової перевірки та кримінального провадження, які, на його переконання, не є належними та допустимими доказами до ухвалення відповідного судового рішення, яким би були встановлені відповідні обставини, суд вважає безпідставними, оскільки цим та іншим документам у їх сукупності Комісією під час дисциплінарного провадження, а в наступному Кадровою комісією було надано відповідну оцінку виключно в рамках дисциплінарного провадження.

Водночас, суд відзначає, що питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення позивача до кримінального відповідальності у рамках дисциплінарного провадження не з`ясовувалося, а також не є предметом судового розгляду в цій справі.

Доводи позивача про те, що будь-які інші обставини, окрім вищевказаного кримінального провадження, не були підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності і що відповідачами застосовано до нього формальний та поверхневий підхід, спростовуються матеріалами цієї справи, з огляду на вищевикладене.

З приводу доводів позивача про те, що рішення Кадрової комісії та наказ про звільнення прийняті в період його перебування в щорічній відпустці (з 02.03.2020 по 01.04.2020 включно) та в період тимчасової непрацездатності (з 23.03.2020 по 28.03.2020), суд зазначає, що позивач звільнений з посади в органах прокуратури з 02.04.2020, тобто після завершення щорічної відпустки та виходу з лікарняного.

Водночас, здійснення дисциплінарного провадження у відношенні позивача та прийняття оспорюваного ним рішення Кадровою комісією у період його відпустки та лікарняного не суперечить вимогам чинного законодавства, яке не містить відповідної імперативної заборони.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач, будучи обізнаним про здійснення у відношенні нього дисциплінарного провадження та відповідної перевірки Кадровою комісією, не повідомляв останню про неможливість прибути на засідання та взяти участь у процесі розгляду відповідної скарги.

При цьому, доводи позивача про те, що його не було запрошено на засідання Кадрової комісії, не повідомлено про проведення такого засідання, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивача було повідомлено про відкриття дисциплінарного провадження листом від 15.05.2019, яким також направлено йому копію відповідного рішення та скарги, а листом від 03.03.2020 позивачу надіслано повідомлення про дату, час та місце засідання Кадрової комісії, а також копію дисциплінарної скарги та висновку про наявність дисциплінарного проступку.

Крім того, зазначене повідомлення було оприлюднено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 266 є самостійним належним способом повідомлення особи, у відношенні якої здійснюється відповідне провадження.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у матеріалах дисциплінарного провадження наявні письмові пояснення позивача і зібрана достатня кількість доказів, що в сукупності надавали можливість Кадровій комісії розглянути скаргу і прийняти рішення від 11 березня 2020 року № 70дп-20 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 », в якому повно та всебічно проаналізовано відповідні обставини.

Разом з тим, участь у засіданні Кадрової комісії є правом позивача, реалізація якого залежала від його власного волевиявлення, але як вбачається з матеріалів справи, він таким правом не скористався, про причини своєї неявки на засідання відповідача 2 не повідомив і з клопотанням про його відкладення не звертався, що відповідно до частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII, надавало Кадровій комісії достатні правові підстави для прийняття рішення за відсутності позивача.

Також, повно та всебічно аналізуючи всі доводи позивача, зокрема щодо допущення відповідачами процедурних порушень при прийняття спірного рішення та наказу, суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.

Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковими для врахування судом при розгляді цієї справи.

Крім того, аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden).

При цьому, суд приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши доводи обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення даного позову.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко