Рішення № 96333980, 15.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року справа №320/7816/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 №Ф-278374-50/2839 та визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС України у Київській області від 18.05.2020 №0094095005.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порядку ст. 56 ПК України позивачем була оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 №Ф-278374-50/2839 в адміністративному порядку, але рішенням ДФС України 19.08.2020 за №25932/6/99-00-16-03-01-06 скарга залишена без задоволення.

Позивач зазначає, що мотивами відмови у задоволенні скарги названо наявність заборгованості, переданої за залишками пенсійного фонду та нарахування єдиного соціального внеску за січень-квітень 2017 року (до набуття позивачем статусу пенсіонера за віком) та несплати сум штрафних санкцій згідно рішення від 18.05.2020 №0094095005.

Позивач зауважує, що вказані підстави вже були предметом судового розгляду під час оскарження позивачем попередньої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2019 №Ф-278374-50/6924. Так, Шостий апеляційний адміністративний суд у справі №320/5532/19 прийшов до висновків про неправомірність донарахувань відповідачем сум недоїмки та скасування відповідної вимоги, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості за залишками пенсійного фонду.

Крім того позивач зазначає, що не дочекавшись рішення суду апеляційної інстанції у справі №320/5532/19, відповідач прийняв рішення №0094095005, яким донарахував суми санкцій за недоїмкою, яка визначена відповідачем у оспорюваній вимозі від 15.07.2019 за №Ф-278374-50/6924, яка своєю чергою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 y справі №320/5532/19 була скасована, а тому підлягає скасуванню і рішення №0094095005 від 18.05.2020.

Позивач звертає увагу, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 у вказаній справі наголошується, що доказів на підтвердження зазначеної до стягнення суми ЄСВ податковим органом не надано і, відповідно вимога про сплату боргу (недоїмки), яка включала таку суму, була скасована. Отже, у податкового органу немає доказів правомірності нарахування сум ЄСВ за 2013 рік. Крім цього, у постанові суду від 03.06.2020 йдеться про те, що відповідачем був порушений строк формування вимоги, що має наслідком її скасування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 позовну заяву було залишено без руху.

29.09.2020 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27.11.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Відповідач зазначає, що відповідно до даних контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у Білоцерківській ДПI ГУ ДПС у Київській області з 11.02.2008 року та застосовує загальну систему оподаткування, за ознакою «ФО-пенсіонер» - пенсіонер, який досяг пенсійного віку з 04.04.2017 року.

Вказує, що згідно бази даних Білоцерківського відділу ГУ ДПС у Київській області з 01.01.2014 в інтегрованій картці платника по єдиному внеску проходили нарахування в сумі:

- за 2013 рік - 4800,00грн, сплата відсутня, борг в сумі 4800,00 грн., нараховано платником самостійно по звіту від 25.01.2014 року №1401667700 для спрощеної системи оподаткування;

- за 2017 рік - 2816,00 грн., сплата відсутня, борг в сумі 7616,76 грн. Протягом 2019 стягнуто в межах виконавчого провадження 2760,35 грн.

Відповідач зазначає, що згідно п. 2 ч.11 ст. 25 Закону, до платників єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, органи фіскальної служби застосовують штраф у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум, нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону).

18.05.2020 року ФОП ОСОБА_1 винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0094095005 на загальну суму 6107,59 грн. та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 11.02.2008, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Білоцерківському управлінні) як платник податків з 11.02.2008, на спрощеній системі оподаткування, з 04.04.2017 за ознакою «фізична особа-пенсіонер», що не заперечується сторонами.

03.07.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-278374-50/2839, в якій повідомлено, що станом на 30 червня 2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 10964,00 грн., з яких недоїмка на суму 4856,41 грн., штраф на суму 276,04 грн., пеня на суму 5831,55 грн. З тексту оскаржуваної вимоги вбачається, що підставою для її винесення стали дані інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.4).

Вимога Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням №0911710574858 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить надана копія поштового повідомлення, проте у поштовому повідомленні не вказана дата вручення позивачу спірної вимоги (а.с.45).

Вимога Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 була оскаржена позивачем до Державної фіскальної служби України, рішенням якої про результати розгляду скарги від 19.08.2020 №25932/6/99-00-16-03-01-06 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 залишена без змін, а скарга - без задоволення (а.с.5-6).

18.05.2020 ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення №0094095005, яким до ОСОБА_1 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 276,04 грн. за період з 11.02.2014 по 24.12.2019 та нараховано пеню у розмірі 5831,55 грн. (0,1 % суми недоїмки), всього на суму 6107,59 грн. (а.с.15).

Рішення ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0094095005 від 18.05.2020 було направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням №0911709823888 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить надана копія поштового повідомлення, проте у поштовому повідомленні вказано, що 25.05.2020 рекомендоване поштове відправлення опущено в поштовий ящик, отже з`ясувати дату отримання вказаного рішення не є можливим (а.с.47).

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління ДПС у Київській області, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 стало твердження контролюючого органу про наявність у позивача заборгованості із єдиного соціального внеску, яка виникла на підставі недоїмки, переданої за залишками Пенсійного фонду України на суму 4800,00 грн., нарахованої платником самостійно по звіту від 25.01.2014 року №1401667700 для спрощеної системи оподаткування та нарахування єдиного внеску за січень-квітень 2017 року на суму 2816,76 грн. (до набуття позивачем статусу пенсіонера), а також несплати сум штрафних санкцій на суму 276,04 грн. та пені на суму 5831,55 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно рішення №0094095005 від 18.05.2020.

Підставою для нарахування штрафних санкцій згідно рішення ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0094095005 від 18.05.2020 стала несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.02.2014 по 24.12.2019 на суму 276,04 грн., а також цим рішенням нарахована пеня у розмірі 5831,55 грн. у розмірі 0,1 % суми недоїмки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон № 2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).

Отже, за даними відповідача, наведеними у відзиві на позову заяву, слідує, що борг позивача згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 складається:

- з єдиного внеску за 2013 рік у сумі 4800,00 грн., сплата відсутня, борг в сумі 4800,00 грн. нараховано платником самостійно по звіту від 25.01.2014 року №1401667700 для спрощеної системи оподаткування;

- з єдиного внеску за 2017 рік, сплата відсутня, борг в сумі 7616,76 грн., Протягом 2019 року стягнуто в межах виконавчого провадження 2760,35 грн.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується відомостями зі зворотного боку інтегрованої картки платника з ЄСВ ФОП ОСОБА_1 , що 10.02.2014 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування на підставі звіту №1401667700 від 25.01.2014 року у сумі 4800,76 грн. Вказана сума єдиного внеску з 10.02.2014 року обліковується як недоїмка (а.с.51).

Також зі зворотного боку інтегрованої картки платника з ЄСВ ФОП ОСОБА_1 слідує, що 09.02.2018 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 нараховано розрахункову суму єдиного внеску з терміном сплати 09.02.2018 у розмірі 2816,00 грн.

Таким чином, борг (недоїмка) позивача згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 складається:

- з єдиного внеску за 2013 рік у сумі 4800,76 грн., нарахованого платником самостійно по звіту від 25.01.2014 року №1401667700 для спрощеної системи оподаткування;

- з єдиного внеску за січень-квітень 2017 року у сумі 2816,00 грн. (704,00 х 4).

Сума вказаної недоїмки у розмірі 7616,76 грн. була частково погашена за рахунок примусового стягнення в межах виконавчого провадження на суму 2760,35 грн., у зв`язку з чим сума недоїмки, яка увійшла до оспорюваної вимоги від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 становить 4856,41 грн. (7616,76 грн. - 2760,35 грн.).

Щодо правомірності нарахування позивачу єдиного внеску за 2013 рік у сумі 4800,76 грн., нарахованого платником самостійно по звіту від 25.01.2014 року №1401667700 для спрощеної системи оподаткування суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідачем будь-яких документів, які б підтверджували підставу виникнення такого боргу та період нарахування єдиного внеску, відповідачем не надано, а отже в цій частині відповідач не підтвердив наявність обґрунтованого боргу з єдиного соціального внеску.

На підтвердження доказів наявності боргу відповідачем додано до матеріалів справи зворотній бік інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, проте даний зворотній бік інтегрованої картки платника не є належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність самого боргу з єдиного соціального внеску. Своєю чергою відсутність у матеріалах справи звіту від 25.01.2014 року №1401667700 не дозволяє суду перевірити обґрунтованість самого нарахування боргу з єдиного соціального внеску в сумі 4800,76 грн.

Суд звертає увагу, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа №320/5532/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 липня 2019 року №Ф-278374-50/6924, в якій зазначено, що станом на 30 червня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску становить 7616,76 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №320/5532/19 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі №320/5532/19 рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15 липня 2019 року №Ф-278374-50/6924.

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі №320/5532/19 вказано, що у клопотанні про надання додаткових доказів на виконання ухвали суду відповідач зазначив, що 25 січня 2014 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно з додатком 5 таблиці 2 за 2013 рік (реєстраційний №1401667700) на суму 4800,76 грн.

Однак, копії такого звіту відповідачем ані до відзиву на позов, ані до клопотання додано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження самостійного визначення позивачем суми єдиного внеску за 2013 рік у сумі 4800,76 грн.

З урахуванням встановлених обставин у справі №320/5532/19, в якій відповідачем так само не підтверджено наявність у нього звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно з додатком 5 таблиці 2 за 2013 рік (реєстраційний №1401667700) на суму 4800,76 грн., суд приходить до висновку, що такий доказ у відповідача відсутній.

Щодо правомірності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 в частині боргу з єдиного внеску за січень-квітень 2017 року у сумі 2816,00 грн. (704,00 х 4), суд зазначає, що Шостим апеляційним адміністративним судом в постанові від 03.06.2020 у справі №320/5532/19 також надавалась правова оцінка правильності розрахунку суми єдиного внеску, нарахованої податковим органом у розмірі 2816,00 грн. за 2017 рік, у зв`язку з чим колегія судів у справі №320/5532/19 прийшла до наступного.

Відповідно до положень частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як убачається із матеріалів справи та визнається сторонами, позивач отримує пенсію за віком з 04 квітня 2017 року.

Зазначена обставина на підставі частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доведенню не підлягає.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 10 квітня 2019 року дійшла висновку про відступлення від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах цього суду від 21 квітня 2015 року у справі № 805/949/14 (№ 21-90а15) (постанова Верховного Суду України, на яку посилається податковий орган в заяві) та від 26 травня 2015 року у справі № 818/2082/14 (№ 21-228а15).

У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено правовий висновок відповідно до якого, якщо фізична особа - підприємець мала право на пенсію за віком, але вибрала пенсію у зв`язку з втратою годувальника, то така фізична особа - підприємець має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов`язане з певним віком.

Отже, частиною 4 статті 4 Закону України №2464-VI встановлені дві чітко сформульовані обов`язкові вимоги, за яких особа звільняється від сплати єдиного внеску: особа є пенсіонером за віком або інвалідом; особа отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Розраховуючи суму єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 2816,00 грн., податковий орган виходив з того, що фізична особа - підприємець, яка набула статус пенсіонера за віком та отримує пенсію, звільняється від сплати єдиного внеску за себе з наступного місяця після набуття такого статусу. Отже, за 4 місяці 2017 року: січень - квітень, позивачу нараховано до сплати 2816,00 грн. (704грн.*4).

Проте, колегія суддів у справі №320/5532/19 з таким твердженням податкового органу не погодилася, оскільки з квітня 2017 року позивач отримує пенсію, а отже звільняється від сплати єдиного внеску за цей місяць.

Крім того Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 03.06.2020 у справі №320/5532/19 звернув увагу на наступне.

На реалізацію положень Закону України №2464-VI наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року прийнято наказ №449, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953, яким затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449).

Ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 закріплено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Аналіз наведених положень дав підстави Шостому апеляційному адміністративному суду в постанові від 03.06.2020 у справі №320/5532/19 для висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) у сумі 7616,76 мала бути надіслана (вручена) протягом 15 робочих днів березня місяця 2018 року.

Однак, вимога на зазначену суму була сформована та надіслана позивачу 23 квітня 2019 року.

Пунктом 6 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону України №2464-VI, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини 7 статті 25 Закону України №2464-VI;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Враховуючи викладене, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 03.06.2020 у справі №320/5532/19 прийшов до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23 квітня 2019 року не може бути відкликаною в результаті прийняття рішення Державною фіскальною службою України від 18 червня 2019 року, оскільки цим рішенням не було скасовано або змінено раніше визначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження.

За таких обставин, підстави для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 липня 2019 року №Ф-278374-50/6924 у відповідача були відсутні.

Згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/283 суд зазначає, що до цієї вимоги включено недоїмку у сумі 4856,41 грн., яка складається з суми боргу з єдиного соціального внеску за 2013 рік у сумі 4800,76 грн., нарахованого платником самостійно по звіту від 25.01.2014 року №1401667700 для спрощеної системи оподаткування та єдиного внеску за січень-квітень 2017 року у сумі 2816,00 грн. (704,00 х 4), зменшеного на суму 2760,35 грн. у зв`язку з примусовим стягненням виконавчою службою.

Отже, підстави виникнення боргу згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/283 є повністю ідентичними обставинам у справі №320/5532/19, в якій Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 03.06.2020 позов ОСОБА_1 задовольнив, визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15 липня 2019 року №Ф-278374-50/6924.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, преюдиційні обставини - це ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, та які не підлягають доказуванню.

Враховуючи, що у справі, що розглядається, підстави виникнення боргу з єдиного соціального внеску згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 в частині визначення недоїмки на суму 4856,41 грн. є повністю ідентичними обставинам у справі №320/5532/19, суд вважає доведеним безпідставність визначення контролюючим органом у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 недоїмки на суму 4856,41 грн.

Також суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 7 розділу VI Інструкції №449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.

Тобто, наступна вимога про сплату боргу (недоїмки), сформована після вимоги від 15.07.2019 № Ф-278374-50/6924, повинна містити лише суму зростання боргу, натомість у вимозі, що оскаржується в рамках даної справи від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 сума недоїмки 4856,41 грн. є боргом, який повністю був включений до вимоги від 15.07.2019 № Ф-278374-50/6924.

У даному випадку має місце факт повторного включення до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 на суму 4856,41 грн. суми боргу за вимогою від 15.07.2019 № Ф-278374-50/6924.

Обидві вимоги про сплату боргу (недоїмки) мають статус виконавчих документів та можуть бути пред`явлені до примусового виконання.

При цьому, суд зазначає, що жодною нормою Закону № 2464-VI та Інструкції №449 не передбачено подвійне включення однієї і тієї ж суми боргу до різних вимог про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, нормою прямої дії встановлено заборону на притягнення двічі до одного виду юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, в контексті наведених фактичних обставин, суд вважає, що мало місце повторне притягнення позивача на підставі вимоги від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 на суму 4856,41 грн. до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Щодо правомірності визначення у спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839 штрафних санкцій на суму 276,04 грн. та пені на суму 5831,55 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно рішення №0094095005 від 18.05.2020, суд зазначає таке.

Частиною 10 ст.9 Закону №2464-VІ передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст.9 Закону №2464-VІ).

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №2464-VІ рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Частиною 2 ст.25 Закону №2464-VІ передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону №2464-VІ).

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону №2464-VІ пеня нараховується на суму недоїмки з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Отже, платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Такі особи зобов`язані здійснювати сплату єдиного соціального внеску. Несвоєчасна сплата платником єдиного внеску передбачає застосування контролюючим органом до такої особи штрафу та пені.

Як вже встановлено судом, 18.05.2020 ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення №0094095005, яким до ОСОБА_1 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 276,04 грн. за період з 11.02.2014 по 24.12.2019 та нараховано пеню у розмірі 5831,55 грн. (0,1 % суми недоїмки), всього на суму 6107,59 грн. (а.с.15).

Суд зазначає, що нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату платником єдиного внеску передбачає наявність узгодженої суми боргу з єдиного соціального внеску, проте позивач заперечує факт наявності у нього боргу у сумі 7616,76 грн., стверджуючи, що підставою для нарахування вказаного боргу були суми єдиного соціального внеску за 2013 рік у сумі 4800,76 грн., нарахованого платником самостійно по звіту від 25.01.2014 року №1401667700 для спрощеної системи оподаткування та єдиного внеску за січень-квітень 2017 року у сумі 2816,00 грн. (704,00 х 4), яким вже надано правову оцінку Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.06.2020 у справі №320/5532/19, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15 липня 2019 року №Ф-278374-50/6924.

Суд повністю погоджується із вказаним твердженням позивача та зазначає, що штраф, визначений у рішенні ГУ ДПС у Київській області від 18.05.2020 №0094095005 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 276,04 грн. був нарахований у зв`язку з примусовим погашенням в рамках виконавчого провадження частини боргу з єдиного соціального внеску в сумі 2760,35 грн., про що свідчать відомості ІКП з ЄСВ.

В той же час судом вже було встановлено, що підстав для визначення позивачу суми боргу з єдиного соціального внеску у розмірі 7616,76 грн. не було, відтак вказана сума боргу не є узгодженою, що було встановлено Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.06.2020 у справі №320/5532/19.

Так само нарахування пені у розмірі 0,1 % від суми недоїмки можливе за умови наявності узгодженої суми боргу з єдиного соціального внеску, якої у даному випадку не було.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування штрафу за період з 11.02.2014 по 24.12.2019 у сумі 276,04 грн. та нарахування пені у розмірі 5831,55 грн. (0,1 % суми недоїмки), всього на суму 6107,59 грн. згідно рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.05.2020 №0094095005 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За таких обставин рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.05.2020 №0094095005, яким до ОСОБА_1 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 276,04 грн. за період з 11.02.2014 по 24.12.2019 та нараховано пеню у розмірі 5831,55 грн. (0,1 % суми недоїмки), всього на суму 6107,59 грн., а так само вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 № Ф-278374-50/2839, якою позивачу визначено до сплати штрафні санкції на суму 276,04 грн. та пеня на суму 5831,55 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно рішення №0094095005 від 18.05.2020, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов задоволенню у повному обсязі.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які б свідчили про правомірність прийняття ним оспорюваного наказу.

У той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно з квитанцією від 31.08.2020 (а.с.18), який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2020 №Ф-278374-50/2839.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.05.2020 №0094095005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення - 15.04.2021.

Суддя Кушнова А.О.