Рішення № 96333747, 15.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2021 року Справа № 280/702/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8 , м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393),

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування рішення, скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Державної податкової служби України (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 30.12.2020 про залишення скарги позивача без розгляду, скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 №Ф-106013-56, від 23.11.2020 №Ф-106013-56.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 25 листопада 2020 року ним було отримано лист від Державної податкової служби України ГУ ДПС у Запорізький області №27333/14/08-01-04-31 від 20.11.2020 року. Не погодившись з даним листом та вимогою про сплату боргу, до Державної фіскальної служби України 02 грудня 2020 року була подана скарга про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року №Ф-106013-56 з наданням відповідних аргументів та доказів. Однак, рішенням Державної податкової служби України про залишення скарги без розгляду від 30 грудня 2020 року його скаргу було залишено без розгляду. ГУ ДПС у Запорізькій області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23 листопада 2020 року №Ф-106013-56 на суму 35 588,74 грн. Вказує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року та від 23.11.2020 року №Ф-106013-56 складена до фізичної особи підприємця (ФОП) ОСОБА_1 , яким він не являєть. Так, позивач погоджуючись із зазначеними рішенням та вимогами про сплату боргу, вважаючи, їх такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня вікриття провадження. Залучено до участі в справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області. Витребувано у Головного управління ДПС у Запорізькій області докази. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

24.02.2021 представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву (вх.№11044),в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року №Ф-106013-56, яка була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуто 28.03.2020 з відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого строку зберігання». Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2020 року № Ф-106013-56, яка була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено громадянину 25.11.2020. ОСОБА_1 не погодившись із винесеною Головним управлінням ДПС у Запорізькій області вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року № Ф-106013-56, оскаржив останню в адміністративному порядку. Згідно рішення Державної податкової служби України про залишення скарги без розгляду від 30.12.2020 № 36910/Б/99-00-06-02-01-06 залишено без розгляду скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням законодавчо встановленого 10-денною строку для подання сарги. Тому, рішення ДПС від 30.12.2020 про залишення скарги позивача без розгляду вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 №Ф-106013-56, від 23.11.2020 №Ф-106013-56 винесені на законних підставах та у спосіб визначений законодавством. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

26.02.2021 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву (вх.№11712),в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 18.05.1998 року по теперішній час та перебуває на загальній системі оподаткування з видом діяльності 52.62 - Роздрібна торгівля з лотків та на ринках, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо сплати єдиного соціального внеску за 2017-2020 роки відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 15.04.2021 відмовлдено відповідачм у розгляді справи №280/702/210 з викликом сторін.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року №Ф-106013-56, яка була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуто 28.03.2020 з відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2020 року № Ф-106013-56, яка була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено громадянину 25.11.2020.

ОСОБА_1 не погодившись із винесеною Головним управлінням ДПС у Запорізькій області вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року № Ф-106013-56, оскаржив останню в адміністративному порядку.

Згідно рішення Державної податкової служби України про залишення скарги без розгляду від 30.12.2020 № 36910/Б/99-00-06-02-01-06 залишено без розгляду скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням законодавчо встановленого 10-денною строку для подання сарги.

Не погодившись з зазначеними вимогами про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про залишення скарги без розгляду, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Суд зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформація щодо реєстрації ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця відсутня.

Також суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, що позивач відноситься до платників єдиного внеску визначених ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010, зі змінами та доповненнями.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (…)

Відповідач 2 в наданому відзиві зазначив, що ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 18.05.1998 року по теперішній час та перебуває на загальній системі оподаткування з видом діяльності 52.62 - Роздрібна торгівля з лотків та на ринках, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства ФОП ОСОБА_1 було нараховано єдиний внесок по строках:

09.02.2018р. - у сумі 8448,00 грн ( 3200 грн. *22%*12 місяців);

19.04.2018р. -2457,18 грн. (3723 грн *22% *3 місяці)-єдиний внесок за І квартал 2018р.;

19.07.2018р. -2457,18 грн. (3723 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за II квартал 2018р.;

19.10.2018р. - 2457,18 грн. (3723 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за III квартал 2018р;

21.01.2019р. -2457,18 грн. (3723 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за IV квартал 2018р.;

19.04.2019р.-2754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за І квартал 2019р.;

19.07.2019р. -2754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці)-єдиний внесок за II квартал 2019р.;

21,10.2019р. -2754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за III квартал 2019р.;

20.01,2020р. - 2754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за IV квартал 2019р.;

21.04.2020р. 2078,12 грн. (4723 грн.*22%*2 місяці) - єдиний внесок за І квартал 2020р.;

20.07.2020р. - 1039,06 грн. (4723 грн.*22%*1 місяць) - єдиний внесок за II квартал 2020р.;

19.10.2020р. - 3178,12 грн. (4723грн.*22%*2 місяці + 5000грн.*22%* 1 місяць) єдиний внесок за III квартал 2020р.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано роздруковану інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої позивач є зареєстрованим як фізична особа -підприємець.

Судом перевірено інформацію відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за критерієм пошуку "фізичні особи-підприємці" "код ІПН НОМЕР_1 ", проте з вказаними даними інформація про реєстрацію фізичної особи-підприємця відсутня.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції станом на момент прийняття винесення оскаржуваної вимоги) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом

Частина 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вмістить перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про фізичну особу - підприємця, зокрема, п. 7) дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі; п.16) місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи зі змісту вказаної норми, суд дійшов висновку про відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця. Жодного іншого належного та допустимого доказу того, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, до суду надано не було.

Суд звертає, що будь-яких інших доказів набуття позивачем статусу фізичної-особи підприємця відповідач до суду не надав.

Щодо тверджень відповідачів про те, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.05.1998 суд зазначає, що до 01.07.2004 (дата набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який після низки змін отримав назву Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") порядок державної реєстрації та перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі фізичних осіб, за винятком окремих видів суб`єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, визначався Положенням про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740.

За змістом пунктів 9-12 вказаного Положення було визначено, що за результатом державної реєстрації фізичної особи, яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, суб`єктом підприємницької діяльності, видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію.

Крім того, з аналізу пункту 13 Положення вбачається, що у п`ятиденний термін з дня державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності орган державної реєстрації мав обов`язок подати відповідні відомості до органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 14 Положення підставою для взяття суб`єкта підприємницької діяльності на облік у органах державної податкової служби є копія реєстраційної картки, свідоцтво про державну реєстрацію та копія установчих документів (для юридичної особи). Термін взяття на облік суб`єкта підприємницької діяльності органами державної податкової служби, за наявності цих документів, не повинен перевищувати двох днів.

З урахуванням зазначеного, можна дійти висновку, що до набуття чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" статус фізичної особи як суб`єкта підприємницької діяльності підтверджувався свідоцтвом про державну реєстрацію, яке, крім іншого, було підставою для постановки такої особи на облік до податкового органу.

Ані свідоцтва про реєстрацію позивача суб`єктом підприємницької діяльності, ані будь-яких інших законодавчо визначених документів, у тому числі тих, на підставі яких позивача взято облік в податковому органі як фізичну особу-підприємця на загальній системі оподаткування, суду не надано, у зв`язку з чим твердження відповідачів про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця 18.05.1998 є безпідставним, а відповідно і дії щодо нарахування ЄСВ протиправними.

Пізніше був прийнятий Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" №2390-VI від 01.07.2010 (далі за текстом Закон №2390-VI). Відповідно до п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з п.п.3-4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Відповідно до п.п.7, 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Враховуючи зміст наведених норм, а також факт відсутності відомостей про позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що підстави для висновків про наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця відсутні.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги в частині оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги щодо оскарження рішення ДПС України про залишення скарги без задоволення, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно пунктів 56.1 -56.3 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (абзаци другий, третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Аналіз норм статті 56 ПК України свідчить, що процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень є різновидом досудового порядку вирішення спору. Рішення ДПС України про залишення скарги платника без задоволення, а податкових повідомлень-рішень без змін, не є юридично значимим для платника, оскільки саме по собі не породжує для нього настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов`язки.

Рішення ДПС України про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значимим для платника податків, оскільки не має безпосередній вплив на його суб`єктивні права та обов`язки, оскільки не створює для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №826/1023/16, від 24.06.2019 року у справі №826/11001/15 та від 12.07.2019 року у справі №813/5256/13-а.

Таким чином суд дійшов висновку, що оскаржене у даній справі рішення про залишення скарги позивача без задоволення прийнято ДПС України, у межах її повноважень, у спосіб та строк, що установлені чинним законодавством. Водночас, це рішення не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішенням ДПС України не було порушено прав позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПС України від 30.12.2020 № 36910/Б/99-00-06-02-01-06 задоволенню не підлягають.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частинами 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У звязку із звільненням позивача від сплати судового збору, а також відсутністю доказів понесення інших витрат, повязаних із розглядом справи, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8 , м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення, скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-106013-56 від 18.02.2020.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-106013-56 від 23.11.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15.04.2021.

Суддя А.В. Сіпака