Рішення № 96333611, 07.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/121/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить: 1.Прийняти позовну заяву до розгляду.2.Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 19.06.2020 № 072150004505 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області врахувати у страховий стаж ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в період його роботи в колгоспі «Дружба» ( в подальшому АПССФ «Дружба») з 08.04.1986 року по 24.01.1994 року. 3.Стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати.

1. Позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що маючи необхідний стаж роботи для призначення пенсії за віком, позивач звернувся 16 червня 2020 року в Хустський відділ обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення йому пенсії за віком. До заяви ним було додано всі необхідні документи. Однак, рішенням Головне Управління ПФУ в Закарпатській області від 19.09.2020 року № 072150004505 про відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Згідно даного рішення відповідачем підтверджено для призначення пенсії лише страховий стаж 17 років 6 місяців 6 днів. До страхового стажу відповідачем не враховано період роботи позивача в колгоспі «Дружба» ( в подальшому АПССФ «Дружба») з 08.04.1986 року по 24.01.1994 року (понад 7 років стажу роботи). За наведених обставин, відповідачем було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком. З діями відповідача щодо не врахування в страховий стаж позивача періоду його роботи в колгоспі «Дружба» з 08.04.1986 року до 24.01.1994 року позивач не погоджується повністю. Вважає рішення відповідача в цій частині протиправним.

28 січня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві. Відповідач зазначає, що за результатом розглянутих документів позивача рішенням Головного управління № 072150004505 від 19.06.2020 р. відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж роботи становить лише 17 років 6 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До страхового стажу роботи позивача не зарахований період роботи: з 08.04.1986 р. по 24.01.1994 р., в колгоспі «Дружба» - оскільки довідка за №16 від 25.05.2020 року потребувала перевірки в частині правильного відображення кількості відпрацьованих трудоднів вказаних в довідці. У трудовій книжці позивача не зазначено кількості відпрацьованих трудо-днів (або людино-днів) за вказаний період та не вбачається, що позивач виконував, або не виконував річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві, а отже самими записами в трудовій книжці колгоспника не можливо підтвердити періоди роботи ОСОБА_1 . Внесення до трудової книжки відомостей про безпосередню зайнятість у виробництві сільгосппродукції жодним нормативним актом не передбачено, а тому в даному випадку, самі лише записи в трудовій книжці не можуть слугувати належним доказом по справі.

З урахуванням викладеного, зазначено, що при обчисленні страхового стажу позивача, період роботи з 08.04.1986 р. по 24.01.1994 р. в колгоспі «Дружба» не було зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня довідка про встановлені та фактично відпрацьовані мінімуми то визначити тривалість роботи позивача в колгоспі «Дружба» не є можливим. Із запису в трудовій книжці ОСОБА_1 не вбачається, що він виконував або не виконував річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві.

08 лютого 2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої заперечує щодо позиції відповідача викладеної у відзиві, зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В судове засідання учасники судового процесу не зявилися.

07 квітня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини приходить до наступних висновків.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 28 квітня 2020 року позивачу ОСОБА_1 виповнилося 60 років , що стверджується копією паспорту серія НОМЕР_2 .

16.06.2020 р. позивач звернувся до Хустського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою № 2048 про призначення пенсії за віком.

До заяви позивачем було додано документи:

-довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру № 94946 від 21.03.2003 року

-трудову книжку б/н;

-паспорт НОМЕР_2

диплом НОМЕР_3 ;військовий квиток НОМЕР_4 ;

довідки про членство та роботу в колгоспі № 16 від 25.05.2020 року;

довідку про заробітну плату № 16 від 25.05.2020 року;

довідку про встановлений мінімум № 16 від 25.05.2020 року;

довідку про перейменування № 16 від 25.05.2020 року;

документи про стаж № 16 від 25.05.2020 року.

В розписці-повідомленні, наданій суду відповідачем перераховані вищевказані документи. У графі : перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії вказано:

- заява про спосіб виплати пенсії та документ про стаж роботи 1982 р.

Строк подання: 16.09.2020 року.

В графі "підписи заявника та спеціаліста" підписи відсутні.

За результатом розглянутих документів рішенням Головного управління № 072150004505 від 19.06.2020 р. відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж роботи становить лише 17 років 6 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. В рішенні відповідача зазначено, позивач має право на пенсію за віком після досягнення віку 65 роки. До страхового стажу позивачу не зарахований період роботи: з 08.04.1986 р. по 24.01.1994 р., в колгоспі «Дружба» , оскільки за вищевказаний період немає довідки про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьованих трудоднів.

В рішенні вказано: "З метою зясування обставин, які впливають на визначення права на пенсію за віком. Хустським відділом обслуговування громадян скеровано службову записку № 1367/02 від 19.06.2020 для проведення зустрічної перевірки обгрунтованості поданих документів для призначення пенсії. За результатами проведеної перевірки та про рішення відділу з питань призначення пенсії Вас буде повідомлено додатково."

Головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №2 управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Петечел М.О. було проведено перевірку достовірності видачі довідки про стаж роботи №16 від 25.05.2020 року для обчислення пенсії ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки було складено Акт №204 від 17.07.2020 року , в яким констатовано:

- ОСОБА_1 , табельний номер 2266 згідно протоколу засідання колгоспу у 1986 році прийнятий у члени колгоспу "Дружба"

-Вказані дані, що зазначені у графах "бригада", "человекочаси" та "человекодни" в таблиці біля табельного номера 2266 за 1986-1990 роки.У книзі обліку розрахунків по оплаті праці за 1991 рік під порядковим номером міститься запис: табельний номер 2266. ОСОБА_1 . З 1992 року у книгах обліку розрахунків по оплаті праці зазначались помісячно суми заробітної плати, кількість вироблених людиноднів та годин колгоспників. За 1993рік на сторінці, де зазначений ОСОБА_1 - у книзі обліку розрахунків не вказано в жодного колгоспника. Проте у графі "всього", де зазначено підсумок годин, людиноднів та заробітна плата за рік є запис- 260 днів.Щодо вироблених людиноднві за 1994 та за 19954 роки , то такі вказані у таблиці: у 1992 року - 235, у 1994 році- 26.

- у книзі наказів про звільнення з роботи є Розпорядження № 8 від 28 лютого 1994 року.

- у книгах протоколів за 1986-1994рр. немає записів про затвердження встановленого мінімуму людиноднів (трудоднів) для колгоспників, є записи тільки про рішення затвердити положення про оплату праці та норм виробітку. Також вказано , що перевірити книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспників, де зазначаються встановлений мінімум людиноднів колгоспників, якщо такий був у колгоспі та виробленими днями чи грошима неможливо

У відповідності до Відомостей наданих директором СТОВ "Дружба" про кількість трудоднів ОСОБА_1 міститься наступне:

період вироблені трудодні

1986- 197

1987- 291

1988- 291

1989- 301

1990- 279

1991- 276

1992- 235

1993- 260

1994 26

Згідно із записом № 16 трудової книжки виданої позивачу 20.07.1978 року, останній прийнятий на роботу в колгосп «Дружба» с. Стеблівка з 08.04.1986 року в столярний цех (наказ № 4 від 13.04.1986 р.).

Згідно із записом № 18 трудової книжки виданої позивачу 20.07.1978 року останній звільнений з роботи за власним бажанням з 24.01.1994 року ( наказ № 2 від 28.01.1994 р.) (копія трудової книжки додається, оригінал знаходиться в позивача).

Записи у трудовій книжці про роботу позивача в колгоспі «Дружба» скріплені печатками підприємства, дефектів не мають та чітко містять відомості щодо роботи позивача в даному колгоспі у спірний період.

Згідно довідки № 16 від 25.05.2020 року, виданої дирекцією СТОВ «Дружба» с.Стеблівка Хустського району, в бувшому колгоспі "Дружба" виробіток мінімуму був встановлений в рублях, а саме: з І966 р. по 974 роки - встановлений мінімум 120 крб. за рік, з 1975 по 1990 роки встановлений мінімум 250 крб., з 1991 по 26.02.2000 року встановлений мінімум 120 л/днів за рік .

Відомості про виробіток мінімуму за період з квітня 1986 року по січень 1994 року містяться в довідках № 16 . Як вбачається з вказаних довідок за виконану в колгоспі «Дружба» роботу позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Як передбачено частиною третьою статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема пенсія за віком.

Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а. за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Ч. 4 ст. 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Положеннями частин першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до ст. 56 Закону №1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно статті 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів.

В даній справі спірним є питання зарахування роботи позивача у колгоспі - АПССФ "Дружба" з 1986 по 1994 роки, тобто за період до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Нормами ст. 62 Закону №1788 також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Вказане кореспондується з положеннями постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі - Постанова №310).

Згідно п. 5 Постанови № 310 в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме, прийнятий в колгоспі річний мінімум-трудової участі в суспільному господарстві, та стан його виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58), містить аналогічні норми, які містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162.

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Отже, суд зазначає, що відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17, постанові від 06.03.2018 у справі №127/9055/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, можна зробити висновок, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці, неточність записів про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відтак, відповідача відсутні правові підстави для виключення з стажу роботи-позивача періодів його роботи в колгоспі «Дружба» за вказаний вище період його роботи за наявності трудової книжки, довідок, табуляграм, тощо, оскільки працівник не може відповідати за те чи інше оформлення довідок на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в численних постановах, зокрема в постанові від 21.02.2018 року у справі №6877975/17.

Суд зазначає, що, як вбачається з трудової книжки, запис про прийняття на роботу позивача з 08.04.1986 року в колгосп Дружба не містить будь-яких виправлень чи неточностей, в даному записі зазначено номер та дату наказу про призначення на посаду (а.с.21).

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відтак, факт роботи позивача у колгосп «Дружба» ( в подальшому АПССФ «Дружба») підтверджується записом в трудовій книжці в повному обсязі.

В даному випадку відомості про прийняття на роботу позивача наявні в трудовій книжці, не мають будь-яких недоліків та підтверджують факт роботи позивача у колгоспі «Дружба» Відтак, факт наявності стажу роботи на вказаному підприємстві підтверджується трудовою книжкою на підставі закону, оскільки факт прийняття на роботу та роботи можливо достовірно встановити з даних трудової книжки.

Згідно із записом № 18 трудової книжки виданої позивачу 20.07.1978 року останній звільнений з роботи за власним бажанням з 24.01.1994 року ( наказ № 2 від 28.01.1994 р.)

Отже, факт перебування в трудових відносинах підтверджується саме записом про прийняття на роботу. Записом про звільнення з роботи для встановлення тривалості стажу, що враховується для обрахунку пенсії встановлюється день завершення таких відносин, який зазначається датою прийняття Наказу№ 2 від 28.01.1994 р.

Підставою для обрахунку загального стажу є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач виносячи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Додатково суд зазначає, що згідно з п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі Основні положення), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 Основних положень регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абз.2 п. 2 Основних положень трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печатки (п.6 Основних положень).

Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13 Основних положень).

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що спірний період роботи позивача у колгоспі не можна врахувати до трудового стажу у звязку з відсутністю запису у його трудовій книжці по трудову участь , оскільки вказані відповідачем записи повинні були бути внесені у спеціально видану "трудову книжку колгоспника" за формою та порядком її видачі встановленими додатком до Основних положень у вигляді "взірця трудової книжки колгоспника"., а оскільки у відповідності до п. 13 Основних положень відповідальність за зберігання, організацію робіт по веденню та видачі трудових книжок колгоспника покладалося на голову колгоспу, то її відсутність у позивача та внесення записів про роботу у колгоспі відбулися не вини позивача.

Враховуючи вищезазначені норми та зміст наданих позивачем письмових доказів, суд вважає, що вказані документи в свої сукупності підтверджують період роботи позивача у колгоспі - АПССФ "Дружба" з 1986 по 1994 роки. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а відтак, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.

Суд вказує на те, що записи у трудовій книжці позивача скріплені печатками підприємств, дефектів не мають та чітко містять відомості щодо роботи позивача в колгоспі «Дружба» у спірний період. А надавати уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно лише в разі коли відсутні відомості в трудовій книжці.

Також суд дійшов висновку про порушення відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1

Згідно Розділу 4 Поярку 22-1:

4.1. Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

4.2. При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

4.3. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

4.7. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Судом встановлено , що позивач подав заяву про призначення пенсії разом доданими документами 16.06.2020 року. Розписка -повідомлення не підписана ні спеціалістом, ні заявником. В даній розписці вказано строк надання зазначених у ній документів- 16.09.2020 року. Однак , рішення про відмову у призначені пенсії винесено через три дні після подання заяви- 19.06.2020 року. Після відмови у призначенні пенсії відповідач здійснює перевірку відомостей, про які було зазначено у довідках , доданих позивачем до заяви. В результаті вказаного , позивача позбавили права подати документи , які вказав представник відповідача у розписці, і крім того , перевірка відповідачем обгрунтованості довідок здійснюється не у тримісячний строк , які вказано у п. 42 Порядку 22-1 , а вже після відмови позивачу у призначенні пенсії.

В даному випадку відповідачем не дотримано норм чинного законодавства, щодо врахування спірних періодів до трудового стажу для призначення пенсії по віку, не дотримано Порядку 22-1, а відтак відповідач в даному випадку діяв не в межах та не в спосіб встановлений чинним законодавством щодо визначення трудового стажу, який дає право позивачу на призначення відповідної пенсії.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення йому пенсії за віком, у зв`язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки яка є основним документом необхідним для його підтвердження.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу, що враховується для призначення пенсії віком, спірних періодів.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ССПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу КЗПЛ сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ССПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Зігеїсії - ІІпііесІ Кіпцсіот» № 44277/98).

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 19.06.2020 № 072150004505 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (пл.Народна, буд.4, м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) врахувати у страховий стаж ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) період його роботи в колгоспі «Дружба» ( в подальшому АПССФ «Дружба») з 08.04.1986 року по 24.01.1994 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст виготовлено та підписано 16 квітня 2021 року