
Справа № 727/3488/20
Провадження № 2/727/952/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючої судді Чебан В.М.
при секретарі Гладкій Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 26.03.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Вказують, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Як вказує позивач, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.
Позивач посилається на те, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 23.03.2020 року виникла заборгованість – 74010,53 грн., яка складається з наступного: 38682,46 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 16815,82 грн. – заборгованість за відсотками на прострочений кредит; 14511,75 грн. – нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3500,50 грн. - штраф (процентна складова).
На основі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 74010,53 грн. за кредитним договором №б/н від 26.03.2007 року. Крім того, просив стягнути з відповідача судовий збір.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 жовтня 2020 року позовні вимоги позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість в розмірі 70010,03 (сімдесят тисяч десять) гривень (три) копійки за кредитним договором №б/н від 26.03.2007 року, на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»; стягнуто з відповідача судовий збір в сумі 1988,28 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень (двадцять вісім) копійок на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк».
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26.02.2021 року було задоволено заяву відповідача, заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – було скасовано, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В ході розгляду судом справи від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №б/н від 26.03.2007 року в розмірі 45052,30 грн., яка складається з наступного: 30292,52 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 14759,78 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, а також стягнути з відповідача судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з`явився, однак до його початку надав суду письмову заяву, згідно якої вимоги позову підтримують в повному обсязі, просять суд стягнути з відповідача всю суму заявлених позовних вимог за кредитним договором №б/н від 26.03.2007 року та судовий збір.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, однак представник відповідача спрямував до суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника, зменшені позовні вимоги визнає частково, а саме в сумі заборгованості за простроченим тілом кредиту. В решті – позовні вимоги не визнає, а також просить суд врахувати те, що відповідач по справі є учасником бойових дій та згідно вимог законодавства звільнений від сплати судового збору. Крім цього, згідно заяви про перегляд заочного рішення суду, відповідач посилається на те, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ті Умови і правила надання банківських послуг, які надані позивачем до позову розумів відповідач підписуючи заяву на отримання кредиту. Крім цього, звертає увагу суду на те, що у анкеті-заяві не визначена процентна ставка за договором, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, що встановлена у формі процентів. Крім цього, просить суд врахувати висновки Верховного Суду у постанові №342/180/17 від 03.07.2019 року. Просить суд відмовити в задоволенні позову. Окрім того, надав суду копію військового квитка відповідача, згідно якої відповідач ОСОБА_1 брав безпосередню участь в АТО та ООС в період часу з 12.05.2017 року по 10.01.2018 року, з 01.04.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 07.10.2018 року, з 08.07.2019 року по 12.11.2019 року. Таким чином, звертає увагу суду на те, що рішенням Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року (справа № 521/12726/16-ц) було визнано, що штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягають стягненню з військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору №б/н від 26.03.2007 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується анкетою-заявою позичальника (а.с.34), довідкою (а.с.33).
Відповідно до п.3 ст.3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією з головних загальних засад цивільного законодавства. Відповідно до п.1 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні змісту такого договору. Також, відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Виходячи з вищенаведеного, анкета-заява що додавалась до позовної заяви, є вільною формою кредитного договору узгодженою сторонами, що відповідає вимогам п.1 ст. 634 ЦК України.
В анкеті-заяві міститься інформація про розмір кредиту та порядок його погашення. Дана інформація була доведена до відповідача, про що свідчить його підпис в заяві, що, в свою чергу, являється підтвердженням отримання позичальником кредитних коштів. Строк дії кредитного договору відповідно до Умов та правила надання банківських послуг встановлюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці, що не заперечувалось сторонами по справі.
В ст.599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується анкетою-заявою позичальника (а.с.34), довідками (а.с.33).
В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 станом на 04.03.2021 року виникла заборгованість – 45052,30 грн., яка складається з наступного: 30292,52 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 14759,78 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, що підтверджується наданим позивачем до заяви про зменшення позовних вимог уточненим розрахунком заборгованості відповідача.
Разом з тим, відносно позовної вимоги про стягнення з відповідача 14759,78 грн. – заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, необхідно зазначити наступне.
Так, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року №342/180/17, - «…якщо матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічна норма міститься й у ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII (частина шоста статті 81).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.».
З огляду на вказане, враховуючи відсутність в підписаній позивачем анкеті-заяві відсоткової ставки по договору, суд вважає за доцільне відмовити позивачу у стягненні 14759,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд також враховує і те, що військовозобов`язаних та резервістів було звільнено на підставі ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, зокрема банками та фізичними особами.
Так, рішенням Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року (справа № 521/12726/16-ц) було визнано, що штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягають стягненню з військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.
При цьому, відповідач на підтвердження своїх заперечень надав суду копію посвідчення учасника бойових дій, серії НОМЕР_1 (а.с.111) та копії військового квитка відповідача серії АВ №457047 (а.с.165-167), згідно якої відповідач ОСОБА_1 брав безпосередню участь в АТО та ООС в період часу з 12.05.2017 року по 10.01.2018 року, з 01.04.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 07.10.2018 року, з 08.07.2019 року по 12.11.2019 року.
Таким чином, нараховані позивачем відсотки стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного позовні вимоги позивача – АТ КБ «ПриватБанк» підлягають до задоволення частково.
За наведених обставин, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 30292,52 грн. за простроченим тілом кредитуза кредитним договором №б/н від 26.03.2007 року.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України визначено, що у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Як роз`яснив Верховний суд у своїй постанові від 27 червня 2018 року по справі №572/2088/17, від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, не лише у справах, що стосуються порушених їх прав саме як учасника бойових дій.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії посвідчення учасника бойових дій, серії НОМЕР_1 (а.с.111), відповідач по справі ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати позивачу сплачений при подачі до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 860,34 грн. у зв`язку зі сплатою судового збору згідно платіжного доручення №IHB96B32R6 від 16 квітня 2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, з урахуванням вищевказаного, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 30292,52 грн. за простроченим тілом кредитуза кредитним договором №б/н від 26.03.2007 року, компенсувавши позивачу сплачений при подачі до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 860,34 грн.
В задоволенні решти позовних вимог – слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289, 430 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість в розмірі 30292,52 (тридцять тисяч двісті дев`яносто дві) гривні (п`ятдесят дві) копійки за кредитним договором №б/н від 26.03.2007 року, на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк».
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» за рахунок держави понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 860,34 (вісімсот шістдесят) гривень (тридцять чотири) копійки у зв`язку зі сплатою судового збору згідно платіжного доручення №IHB96B32R6 від 16 квітня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 16 квітня 2021 року.
СУДДЯ:
Судове рішення № 96326694, Шевченківський районний суд м. Чернівців було прийнято 07.04.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 727/3488/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: