Рішення № 96325994, 13.04.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/225/20

2/703/83/21 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.,

при секретарі судового засідання Холодняк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Смілянська районна державна адміністрація Черкаської області про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки площею 1,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123788500:02:001:0211.

01 березня 2007 року між ним та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур.

Строк дії договору становить 10 років, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, виплачується в натуральній формі та вноситься у строк з 01 вересня по 31 вересня, остаточно 31 грудня. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у перелічених договором випадках та у випадках передбачених законодавством.

Відповідно до п. 43 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказаний договір був зареєстрований у Смілянськоому райвідділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №040779200092. Строк дії договору закінчився 04 квітня 2017 року.

28 серпня 2016 року між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 під час дії договору оренди землі від 01 березня 2007 року укладено додаткову угоду, а саме змінено деякі пункти умов договору в тому числі продовжено строк дії вказаного договору строком на 10 років.

Однак, вважає, що вказана угода є незаконною та підлягає визнанню недійсною, оскільки сторонами договору оренди земельної ділянки площею 1,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123788500:02:001:0211 є фізичні особи, тобто позивач та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 державна реєстрація відповідного суб`єкта господарювання відбулась 06 вересня 2007 року при цьому будь-яких додаткових угод до відповідного договору щодо заміни сторони договору не укладалось.

Позивач зазначив, що факт використання ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки у господарській діяльності не породжує у нього права орендаря, яке чітко визначено договором та могло виникнути лише внаслідок заміни сторони відповідного договору оренди, відтак вважає, що ФОП ОСОБА_2 не є стороною основного договору оренди земельної ділянки площею 1,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123788500:02:001:0211 укладеного 01 березня 2007 року та зареєстрованого 04 квітня 2017 року у Смілянському райвідділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК за № 040779200092 та не мав права на укладення будь-яких угод до даного договору.

В подальшому між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до основного договору від 28 серпня 2016 року, де стороною договору є фізична особа підприємець ОСОБА_2 , тобто суб`єкт господарської діяльності.

Вважає, що додаткова угода є невід`ємним додатком до основного договору, а оскільки ФОП ОСОБА_2 не був стороною первинного договору оренди від 01 березня 2017 року, а тому не може бути стороною додаткової угоди.

Просив суд визнати угоду укладену між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 від 28 серпня 2016 року, зареєстровану в Реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Смілянської РДА 08 липня 2017 року за №18998622 до договору оренди землі від 01 березня 2007 року зареєстрованому у Смілянському райвідділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 04 квітня 2007 року за №04077920009 щодо земельної ділянки площею 1,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123788500:02:001:0211, недійсною та скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зобов`язати ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123788500:02:001:0211 повернути та стягнути судові витрати по справі.

23 червня 2020 року відповідач надіслав до суду відзив в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 7123788500:02:001:0210 підтверджується факт державної реєстрації земельної ділянки 16 липня 2012 року та права оренди на неї. Відповідно до вказаного витягу орендарем земельної ділянки є приватний підприємець ОСОБА_2 .

Відповідач зазначив, що оскільки позивач не оскаржував договір оренди від 01 березня 2007 року та його державну реєстрацію, а тому такий є правомірним, що в свою чергу унеможливлює визнання недійсною додаткової угоди, якою пролонговано строк дії договору, з підстав невідповідності суб`єкта орендаря.

Укладаючи оскаржувану угоду сторони добровільно дійшли згоди в частині визначення додаткових умов використання земельної ділянки та самостійно врегулювали їх, скріпивши підписами, чим посвідчили добровільність договору, а відтак вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, однак представник позивача направив до суду заяву згідно якої позовні вимоги підтримав та просив розгляд справа проводити без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, направив до суду клопотання про закриття провадження у справі.

Представник 3-ї особи Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області, хоча про день і час розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2021 року у закритті провадження по справі відмовлено.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а такожд остатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 18 грудня 2009 року №14 «Про судоверішення у цивільнійсправі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішенняможе бути обґрунтованелишедоказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як вбачається із детальної інформації про фізичну особу ОСОБА_2 06 вересня 2007 року за номером запису:20130000000000858 проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця (а.с. 10).

Із договору оренди землі від 01 березня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку. Строк дії договору становить 10 років, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, виплачується в натуральній формі та вноситься у строк з 01 вересня по 31 вересня, остаточно 31 грудня. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у перелічених договором випадках та у випадках передбачених законодавством (а.с.11).

Згідно додаткової угоди про зміну умов договору оренди землі від 01 березня 2007 року зареєстрованого у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України №040779200092 від 28 серпня 2016 року ОСОБА_1 з однієї сторони та орендар фізична особа-підприємець ОСОБА_2 уклали угоду про зміну умов договору оренди землі від 01 березня 2007 року, кадастровий номер 7123788500:02:001:0211 площею 1,59 га та внесено зміни до п. 8 договору «Договір укладено на 10 років» з дати набуття чинності даної угоди (а.с. 12).

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №80275303 від 14 лютого 2017 року зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 1,5883 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123788500:02:001:0211 строком на десять років ФОП ОСОБА_2 (а.с. 13-14).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №196055314 від 13 січня 2020 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,5883 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123788500:02:001:0211 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія та номер ЧР №092272 виданого 28 січня 2004 року Смілянським районним відділом земельних ресурсів (а.с. 15).

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 93, ч.4 ст.124 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06 жовтня 1998 року передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, отже ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Як передбачено ч. 4 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У свою чергу, діючими нормативно - правовими актами у галузі земельних ресурсів не передбачено обов`язковості внесення змін до договору оренди землі у разі зміни найменування чи назви юридичної особи орендаря.

Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 передбачено вказувати у договорі оренди землі інформацію про орендаря (прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) земельних ділянок.

З огляду на положення п.40 Типового договору оренди землі, сторони мають обумовити чи є реорганізація юридичної особи-орендаря підставою для зміни умов договору. Проте, зміна найменування не завжди пов`язана з реорганізацією.

У разі, коли сторони договору оренди обумовили необхідність внесення змін у разі зміни найменування, то за клопотанням однієї із сторін договору зміни до договору оренди можуть бути внесені шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі.

Така додаткова угода як і договір оренди земельної ділянки набирає чинності після її державної реєстрації шляхом внесення відомостей про укладену додаткову угоду до розділу 4 Поземельної книги та запису про її реєстрацію до Книги записів реєстрації договорів оренди землі, що проводиться територіальними органами земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки.

У Листі від 13 січня 2011 року N 476/27/С5353-11 Держкомзем вказує на порядок внесення такого запису щодо додаткової угоди. Так, після останнього запису в Книзі реєстрації вчиняється новий реєстраційний запис про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі у загальному порядку із врахуванням змін, які вносяться додатковою угодою до договору оренди землі та формується реєстраційна справа, яка включає три екземпляри додаткової угоди та заповнену реєстраційну картку земельної ділянки.

При внесенні змін до договорів оренди землі у частині зміни назви орендаря, який являться правонаступником, землевпорядні роботи не здійснюються.

Суд зазначає, що в договорі оренди землі від 01 березня 2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сторони не обумовили чи є зміна фізичної особи на фізичну особу підприємця підставою для зміни умов договору.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до ФОП ОСОБА_2 щодо зміни умов договору оренди в зв`язку із зміною найменування орендаря.

Відповідно до п. п. 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з ч. 1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Відтак, суд дійшов висновку, що додаткова угода укладена між ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 від 28 серпня 2016 року, щодо земельної ділянки площею 1,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123788500:02:001:0211, у письмовій формі, пройшла відповідну державну реєстрацію, сторони на час її укладення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було спрямоване на укладення такої угоди та зазначені всі істотні умови щодо додаткової угоди до спірного договору оренди.

Доводи позивача про недійсність правочину з підстав, що ФОП ОСОБА_2 не був стороною первинного договору оренди землі від 01 березня 2007 року та не може бути стороною додаткової угоди договору є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації та повернення з користування земельної ділянки площею 1,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області з кадастровим номером 7123788500:02:001:0211, є похідними від визнання додаткової угоди від 28 серпня 2016 року, недійсною, відтак позовні вимоги задоволенню також не підлягають.

За таких обставин, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок, слід віднести за рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, п. п. 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним», ЗУ «Про оренду землі» № 161-XIV від 06 жовтня 1998 року, ст. 124 ЗК України, ст.ст. 203, 215, 210, 316, 317, 319, 626, 627, 638, 692, 792 ЦК України, ст..ст. 4, 12, 13, 19, 78, 81,82, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду з дня його проголошення, а особи, які не були присутні під час проголошення рішення протягом 30 днів з дня його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 29 січня 1997 року.

Представник позивача ОСОБА_3 , діє згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 358 виданого ЧОКДКА в Черкаській області 21 грудня 2009 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

3-тя особа Смілянська районна державна адміністрація Черкаської області, юридична адреса: вул. Незалежності, 37, м. Сміла Черкаської області.

Головуючий О.П.Опалинська