Ухвала суду № 96324550, 16.04.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

16.04.2021

Справа № 642/3994/16-к

Провадження № 1-кп/642/472/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гомади В.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Нікіфорової К.В.,

прокурора – Рештакова Є.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

адвоката – Фесенка С.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014220000000198 від 14.11.2014 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачуються у вчиненні у кримінального правопорушення за ч.1 ст. 212 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно до обвинувального акту № 320142200000000198 від 14.11.2014, який надійшов до суду, ОСОБА_1 відповідно до ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889—VI від 22.05.2003 (далі Закон № 889-VI), будучи особою відповідальною за складання та подачу податкової декларації про свій майновий стан та доходи, а також сплату до бюджету податку на доходи з фізичних осіб, в результаті своєї діяльності пов`язаної з наданням грошових позик громадянину ОСОБА_2 , у період часу з 2005 по 2009 роки отримавши від останнього оподатковуваний дохід у сумі 3 472 132, 66 грн. в якості погашення відсотків за користування позиками, шляхом приховування об`єкту оподаткування, скоїв умисне ухилення від сплати податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 501 932, 90 грн., в результаті чого державі були спричинені збитки у значних розмірах.

Так, згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживания декларації про майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №889-VI ставка податку на доходи фізичних осіб у 2005-2006 роках становила 13 %, а з 01.01.2007 - 15 % від оподатковуваного доходу.

Платник податку, що отримуе доходи від особи, яка не є податковим агентом (пп. 8.2.1, п. 8.2 ст. 8 Закону № 889-VI), зобов`язаний включити суму доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 квітня року, наступного за звітним податковим роком, річну податкову декларацію з цього податку (ст. 18 Закону №889- VI).

Декларація подається до податкового органу за місцем податкової адреси платника податку

Податковою адресою фізичної особи є місце постійного або переважного проживання платника податку, місце реєстрації платника податку визначене згідно з законодавством (п.1.14 ст.1 Закону №889- VI).

Разом з цим, ОСОБА_1 , отримавши у 2005 році оподатковуваний дохід у сумі 29 700, 00 доларів США, що відповідно за діючим на момент одержання таких доходів курсом Національного банку України становило 149 985,00 грн., усупереч вищевказаним вимогам Закону №889- VI, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2005 рік з відображенням отриманих доходів не склав, за місцем реестрації до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова у строк до 01.04.2006 не надав та до Державного бюджету України податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 19 478,05 грн не сплатив.

Продовжуючи свою злочинну діяльність з ухилення від сплати податків ОСОБА_1 отримавши у 2006 році оподатковуваний дохід у сумі 157 300,00 доларів США, що відповідно за діючим на момент одержання таких доходів курсом Національного банку України становило 794 311, 00 грн., усепереч вищевказаним вимогам Закону №889- VI, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2006 рік з відображенням отриманих доходів не склав за місцем реєстрації до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова у строк до 01.04.2007 не надав та до Державного бюджету України податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 103 267, 45 грн. не сплатив.

Отримавши у 2007 році оподатковуваний дохід у сумі 220 380, 00 доларів США, що відповідно за діючим на момент одержання таких доходів курсом Національного банку України становило 1 112 919, 00 грн., ОСОБА_1 вищевказаним вимогам Закону №889-VI, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2007 рік з відображенням отриманих доходів не за місцем реєстрації до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова у строк до 01.04.2008 не надав та до Державного бюджету України податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 166 937, 90 грн. не сплатив.

Також отримавши у 2008 році оподатковуваний дохід у сумі 148 650, 00 доларів США і 5 510, 00 Євро, що відповідно за діючим на момент одержання таких доходів курсом Національного банку України становило 809 201, 5901 грн. та оподатковуваний дохід у сумі 96 475, 00 грн, а разом отримавши у 2008 році дохід у загальній сумі 905 676, 5901 грн., ОСОБА_1 всупереч вищевказаним вимогам Закону №889-VI, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2008 рік з відображенням отриманих доходів не склав, за місцем реєстрації до ДПІ у Ленінському районі м. Харкові у строк до 01.04.2009 не надав та до Державного бюджету України податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 135 851, 50 грн. не сплатив.

Крім того, отримавши у 2009 році оподатковуваний дохід у сумі 55 800,00 доларів США і 1 800, 00 Євро, що відповідно за діючим на момент одержання таких доходів курсом Національного Банку України становило 453 187, 072 грн., та оподатковуваний дохід у сумі 56 000, 00 грн., а разом отримавши у 2009 році дохід у загальній сумі 509 187, 072 грн., всупереч вищевказаним вимогам Закону № 889-VI, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2009 рік з відображенням отриманих доходів не склав, за місцем реєстрації до ДПІ У Ленінському районі м. Харкові у строк до 01.04.2010 не надав до Державного бюджету України податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 76 378, 06 грн. не сплатив.

Згідно висновку комісійної судово економічної експертизи, проведеної Харківським НДПІ судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса, №4127/4210 від 22.04.2016р., висновки акту перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів Харківській області «210/20-33-17-02-07/ НОМЕР_1 від 02.02.2015 в частині донарахування податку на доходи з фізичних осіб у сумі 501 932,90 грн. підтверджені.

Таким чином, враховуючи викладене, орган досудового розслідування встановив, що ОСОБА_1 в період з 2005 по 2009 роки умисно ухилився від сплати до Державного бюджету України податку на доходи з фізичних осіб у сумі 501 932, 90 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 212 КК України (в редакції КК України, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення), тобто умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене особою, яка зобов`язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів у значних розмірах.

В судовому засіданні захисник Фесенко С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою за складання та подачу податкової декларації про свій майновий стан та доходи а також сплату до бюджету податку на доходи з фізичних осіб, в результаті своєї діяльності , пов`язаної з наданням грошових позик громадянину ОСОБА_2 у доларах та Євро у період з 2005 по 2009 рік, скоїв умисне ухилення від сплати податку на доходи , в результаті чого державі спричинені збитки у значних розмірах. Однак, надання позики особою , яка не є учасником ринку фінансових послуг суперечить Законну України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». В період, який інкримінується ОСОБА_1 , діяли Закон України від 25.06.1991 «Про систему оподаткування », Закон України від 22.05.2003 «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідно до положень вищезазначених законів незаконно отриманий дохід не підлягає оподаткуванню , тому ОСОБА_1 фактично обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 202 КК, яка пізніше була виключена, що є підставою для закриття відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України. Також в порушення вимог п. 5 ч.1 ст. 291 викладене формулювання обвинувачення не конкретизоване та не відповідає фактичній правовій позиції, тому є підстави для повернення обвинувального акта прокурору на підставі п. 3ч. 3 ст. 314 КПК України.

Прокурор проти заявленого клопотання заперечував.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, крім іншого, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, або призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Аналізуючи доводи захисника стосовно наявності підстав для повернення обвинувального акту прокурору та вирішуючи питання щодо їх обґрунтованості, суд виходить з наступного.

Виходячи із змісту положень ст. 291, 314 КПК України єдині процесуальні документи, що підлягають дослідженню судом під час підготовчого судового засідання є обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, відповідність яких вимогам кримінального процесуального закону має перевірити суд.

При цьому, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню судового розгляду і не можуть бути усунені під час судового розгляду.

Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Доводи захисника Фесенка С.В., викладені у клопотанні, що, на його переконання, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не тягнуть за собою грубого порушення вимог кримінального процесуального закону і не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право, але не зобов`язаний, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Із наданого суду обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, не вбачається суттєвих та очевидних підстав для його повернення прокурору.

На думку суду, обвинувальний акт складено повністю згідно із нормами КПК України, а тому відмовляє у задоволенні клопотання захисника Фесенко С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про повернення обвинувального акта прокурору.

Також, в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження №32014220000000198 від 14.11.2014 зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», який набрав чинності 25.09.2019, мотивувавши свою позицію зміною цим Законом поняття «значного розміру» як ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, що призвело до часткової декриміналізації умисних діянь, які полягають в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів.

Обвинувачений та його захисник щодо заявленого клопотання прокурора, зазначили, що ним раніше було заявлене тотожне клопотання про закриття кримінального провадження, яке ухвалою Харківського апеляційного суду було розглянуто та вирішено кримінальне провадження призначити на новий розгляд.

Заслухавши думки учасників судового процесу, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Згідно з частиною четвертою статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, а частина третя статті 288 КПК України містить положення про закриття судом своєю ухвалою кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Законодавство України про кримінальну відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 3 КК України становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

25.09.2019 набрав чинності Закон України № 1101-ІХ від 18.09.2019 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким до ст. 212 КК України внесено зміни з визначення розміру фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних, великих та особливо великих розмірах, за які настає кримінальна відповідальність, зокрема, у примітці до вказаної статті слова «тисячу», «три тисячі» та «п`ять тисяч» замінено, відповідно, словами «три тисячі», «п`ять тисяч» та «сім тисяч».

Таким чином, в контексті ч. 1 ст. 212 КК України під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які в три тисячі й більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто з набранням чинності названим Законом змінилось поняття «значного розміру» як ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України, для норм адміністративного законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму для будь-якого платника податку встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу, та дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), визначеного законом на 1 січня звітного податкового року. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, який з 01.01.2009 до 31.10.2009 становив 669 грн., відтак розмір податкової соціальної пільги в цей період складав 334,5 грн.

Таким чином, на час інкримінованих ОСОБА_1 дій, які, тривали з 2005 року по 2009 рік, мінімальна сума ухилення від сплати податків у значних розмірах як ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, повинна була становити не менше 1003500 грн. (3000 х 334,5 грн.).

Пунктом 4 частини першої статті 284 КПК України передбачено закриття кримінального провадження в разі набрання чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності. При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.09.2019 в справі № 591/6379/16-ц, передбачені ч. 1 ст. 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність.

З урахуванням збільшення на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» розміру коштів, фактичне ненадходження яких до бюджету зумовлює притягнення до кримінальної відповідальності, можливості настання такої відповідальності за ч. 1 ст. 212 КК України в разі ухилення в період по кінець 2009 року від сплати податків на суму понад 1 003 500 грн., інкримінування ОСОБА_1 ухилення в цей період від сплати податків на суму 501932 грн. зумовлює звільнення його від кримінальної відповідальності з закриттям кримінального провадження № 32014220000000198 від 14.11.2014.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо непогодження з кваліфікацією обвинувачення ОСОБА_1 , а також про необхідність проведення судового розгляду по вищевказаному кримінальному провадженню в ході якого підлягають встановленню сума нанесення збитків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про стягнення з ОСОБА_1 501932, 90 грн. суд залишає без розгляду.

Питання щодо речових доказів вирішити згідно статті 100 КПК України.

Керуючись ч. 1 ст. 5 КК України, ст.ст. 26, 284, 286, 288, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника Фесенка С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 212 КК України на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність.

Кримінальне провадження № 32014220000000198 від 14.11.2014 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.212 КК України - закрити.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про стягнення з ОСОБА_1 501932, 90 грн. – залишити без розгляду.

Речовий доказ – додаток до протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 12.06.2015, а саме CD-R диск з фонограмою судового засідання від 18.11.2014 по кримінальній справі №642/7625/14к за обвинуваченням громадянина ОСОБА_5 у вбивстві громадянина ОСОБА_2 , який зберігається у матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах провадження.

Ухвала набирає законної сили через 7 днів з моменту її проголошення, якщо не буде оскаржена.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення. У частині закриття кримінального провадження, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Гомада