Рішення № 96319647, 15.04.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3/15-ц

2/405/634/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі :

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря: Фришко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2015 року позивач, ПАТ «УкрСиббанк», правонаступник з всіма правами та обов`язками АКІБ «УкрСиббанк», звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором № 11233611000 від 21.10.2007 року заборгованості в сумі 10 093,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.12.2014 року становить 151 971,60 грн. та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів спати процентів за кредитом в сумі 1 830,24 грн.

Позов обґрунтованийтим, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 11233611000 від 12.10.2007 року, банк надав відповідачці кредит в іноземній валюті в сумі 15 000 доларів США, а відповідач зобов`язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 12.10.2017 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13,90% річних.

Вказує, що повністю виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, натомість відповідачка не здійснює платежів для погашення заборгованості у встановлений договором строк та розмірі, має заборгованість зі сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, чим порушує взяті на себе зобов`язання. Заборгованість відповідача складає 10 093,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.12.2014 року становить: 151 971,60 грн. - заборгованість по кредиту та процентам та 1 830,24 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості, з яких: 9 328,92 долари США, що за курсом НБУ станом на 02.12.2014 року становить 140 460,07 грн. - кредитна заборгованість; 764,56 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.12.2014 року становить 11 511,53 грн. - кредитна заборгованість по процентам та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: 1 246,67 грн. - пеня за прострочення сплати по кредиту і 583,57 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Зазначає, що відповідачу було направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості, однак станом на день звернення до суду з позовом відповідач свої зобов`язання щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним не виконує.

16.02.2015 року заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом та пені - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору № 11233611000 від 12.10.2007 року в сумі 10 093,48 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.12.2014 року становить 151 971,60 грн. та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів сплати процентів за кредитом в сумі 1 830,24 грн.

06.05.2016 року ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда, заочне рішення від 16.02.2015 року скасоване, а справа призначена до розгляду в загальному порядку

01.06.2016 року скориставшись своїм правом відповідач, ОСОБА_1 звернулась в суд із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів в якому просила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11233611000 від 12.10.2007 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який перейменований на публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . (том 1 а.с. 106-109).

Зустрічний позов обґрунтований тим, що кредитний договір, порушує її права, як споживача, суперечить численним нормам законодавства, яке діяло на час його укладання, зокрема ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому такий договір підлягає визнанню недійсним в силу ст. 203 ЦК України.

Ухвалою суду від 01.06.2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «УкрСиббанк».

18.07.2016 року представником відповідача за зустрічним позовом подано заперечення на зустрічний позов ОСОБА_1

08.08.2016 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 заборгованість станом на 14.07.2016 року по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та користування кредитом та пені за Договором про надання споживчого кредиту № 11233611000 від 12.10.2007 року у розмірі 20 669 доларів США та 50 365,59 гривень, з яких: 9 328,92 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом; 3 340,52 доларів США - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом; 24 176,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 26 188, 67 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Ухвалою суду від 20.10.2016 року провадження у справі зупинено та за клопотанням відповідача ОСОБА_1 призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Після вирішення клопотань експерта справа повторно направлена для проведення почеркознавчої експертизи відповідно до ухвали суду від 11.08.2017 року та ухвали суду від 13.10.2017 року.

05.06.2018 року на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 1436/1437/18-27 від 31.05.2018 року.

Відповідно до вказаного висновку експерта підпис у додатковій угоді від 19.02.2009 року до договору про надання кредиту та заставу транспортного засобу № 11233611000 від 12.10.2007 року (щодо зміни схеми погашення кредиту) виконані рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів не самою ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 2 а.с. 70-73).

Ухвалою суду від 26.09.2019 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2019 року, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 провадження у справі було зупинено та призначено судово-економічну експертизу.

21.07.2020 року на адресу суду надійшов висновок експерта від 15.07.2020 року № 5145/5146/1927/3006/20-27 за результатами проведення економічної експертизи.

Ухвалою від 20.08.2020 року, провадження у справі відновлено та призначено судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені, представник позивача за первісним позовом надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги банку підтримала, заперечувала проти задоволення зустрічного позову, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Міхальова В.В. також надала суду заяву про розгляд справи без її участі, підтримала вимоги зустрічного позову, в задоволенні вимог банку просила відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Встановлено, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого по всіх правах і обов`язках виступає Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-УІ від 17.09.2008 року були внесені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове найменування банку стало «Публічне акціонерне товариство». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк») та відповідачкою ОСОБА_1 12.10.2007 року був укладений кредитний договір № 11233611000.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3.3 даного договору банк надав Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 15 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 75 750,00 гривень за курсом НБУ на день укладання договору, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредиту порядку та на умовах, зазначених в даному договору. При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту, зазначається в договорі лише в разі надання Банком кредиту в іноземній валюті.

Цільове призначення (мета) кредиту - кредит надається Позичальнику для його особистих потреб, а саме: споживчі цілі. (п.1.4. Договору).

Відповідно до п.п. 1.2. п. 1.2. надання кредиту здійснюється в наступний термін: 12.10.2007 року.

Позичальник зобов`язаний повернути кредиту повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено Додаток № 1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 12.10.2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди Сторін.

За користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13,9% річних.

По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці (п. 1.3.1.).

Також, сторони домовились, що за умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених договором. Сторони досягли згоди, що нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360»відповідно до чинного законодавства.

19.02.2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору про надання кредиту та заставу транспортного засобу № 1123361100 (щодо змін умов кредитного договору при реструктуризації) та Додаткову угоду про надання кредиту та заставу транспортного засобу № 1123361100 (щодо змін схеми погашення кредиту).

За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, судом встановлено, що підпис в додатковій годі від 19.02.2009 року до договору про надання кредиту та заставу транспортного засобу №№ 1123361100 від 12.10.2007 року (щодо змін схеми погашення кредиту) виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у ОСОБА_1 перед банком станом на 02.12.2014 року наявна заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів в розмірі 10 093,48 дол. США, що за курсом НБУ станом на 02.12.2014 року становить 151 971,60 гривень - заборгованість по кредиту та процентам та 1 830,24 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості з яких: 9 328,92 дол. США, що за курсом НБУ станом на 02.12.2014 року становить 140 460,07 гривень - кредитна заборгованість; 764,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 02.12.2014 року становить 11 511,53 гривень - кредитна заборгованість по процентам та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: 1 246,67 гривень - пеня за прострочення сплати по кредиту, 583,57 гривень - пеня за прострочення сплати процентів.

З розрахунку заборгованості наданого позивачем станом на 14.07.2016 року розмір заборгованості ОСОБА_1 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за Договором про надання споживчого кредиту № 1123361100 становить 20 669 дол. США та 50 365,59 гривень з яких: 9 328,92 дол. США, - заборгованість за простроченим кредитом; 3 340,52 дол. США - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом; 24 176,92 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 26 188,67 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Заперечуючи розмір заборгованості станом на 14.07.2016 року, відповідач вказала, що погашення кредиту за Договором № 11233611000 проводилось нею шляхом внесення готівки в доларах США до каси банку. Для з`ясування питань відповідності розрахунку заборгованості умовам Договору у порівнянні з частковими погашенням відповідач подала клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

У Висновку експерта від 15.07.2020 року № 5145/5146/1927/3005/3006/2027 за результатами проведення економічної експертизи судовим експертом надані наступні висновки:

1.Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 наданий УкрСиббанком до заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 а.с. 151-157), не відповідає умовам Договору про надання споживчого кредиту № 11233611000 від 12.07.2007 року та платіжним документам щодо видачі та погашення кредиту, оскільки:

банком не дотримані вимоги ч. 2, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХІІ та п. 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 № 168, в частині не визначення істотних умов кредитування, а саме: Договором № 11233611000 від 12.10.2007 та Додатковими угодами до нього (з урахуванням Додатків) не обумовлено форму (спосіб) погашення кредиту (ануїтентними платежами за стандартною схемою з нарахуванням процентів на залишок несплаченого кредиту), в «Графіку погашення кредиту» розмір місячного платежу та база нарахування процентів не зазначені. В зміненому Графіку (Додаток № 1 до Додаткової угоди від 19.02.2009) взагалі відсутня інформація про розмір процентів;

в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження видачі Позичальнику кредитних коштів: для дослідження не надано первинний документ з видачі готівки та/або виписки з особового рахунку із зображенням операції зі списання коштів з метою перерахування їх постачальникам послуг та виконавцям робіт за дорученням клієнта або видачу кредиту готівкою. Надана для дослідження «Виписка за кредитним договором» (т. 3 а.с. 28) та меморіальний ордер № 0608216557 від 12.10.2007 (т. 3 а.с. 28) лише підтверджують внутрішньобанківську операціюіз відображення заборгованості за кредитом;

Документальні підтвердження того, що кредитні кошти видавалися в іноземній валюті, відсутні: матеріали справи не містять первинних документів з придбання Банком валюти (15000 дол. США) для видачі її ОСОБА_1 в якості кредиту. Регістри бухгалтерського обліку з обов`язковим відображенням в них даних про суми курсових різниць від переоцінки суми кредиту і іноземній валюті у зв`язку із зміною офіційного валютного курсу з відповідними бухгалтерськими проведеннями із застосуванням рах.604 для дослідження не представлені;

Нарахування процентів Банком зі ставок в розмірі: 3%, 16,9%, 31,8% та 37,8% річних необумовлено Договором про надання споживчого кредиту № 11233611000 від 12.10.2007 та Додатковою угодою № 1 до цього Договору;

«Виписка за кредитним договором» документально не підтверджує суми заборгованостей з кредиту та відсотках, оскільки не містить сальдо в розрізі цих заборгованостей. Аналітичний облік по рахунках, які застосовувалися Банком для обліку непогашеної заборгованості за кредитом та процентах, для дослідження не наданий, тому підтвердити суми заборгованостей з кредитом та відсотках станом на 14.07.2016 не представляється можливим;

Розрахунок пені за несвоєчасне погашення кредиту до позовної заяви, проведений банком, не підтверджується ні документально, ні нормативно. Документально не підтверджується оскільки не підтверджується заборгованість за основною сумою кредиту та процентах. Нормативно не підтверджується, так як здійснений Банком, виходячи з простроченої основної суми кредиту та процентів в доларах США (по курсу на дату формування розрахунку), але вихідними даними для перерахування пені є прострочена заборгованість Позичальника в гривневому еквіваленті по курсу на день її виникнення.

2.Дослідженням в обсязі наданих документів встановлено, що за Договором про надання споживчого кредиту № 11233611000 від 12.10.2007:

реальна процентна ставка становить 15,5%, при цьому в Додатку № 2 (колон. 7) до Договору № 11233611000 від 12.10.2007 реальна процентна ставка вказана в розмірі 17,05%;

Абсолютне значення подорожчання кредиту, розраховане в ході експертизи, становить 11880,9 дол. США, що відповідає даним Додатку № 2 (колон. 8) до даного Договору.

3.На момент укладення Договору про надання споживчого кредиту № 11233611000 від 12.10.2007 року, за умови обрання сторонами форми погашення кредиту за схемою: 125 дол. США (постійна сума тіла кредиту) + проценти (змінна сума), в ході експертизи розраховано щомісячні платежі, які наведені у Додатку 32 до цього Висновку.

З 19.02.2009 року (при реструктуризації кредиту) вірогідно сторонами Договору про надання споживчого кредиту № 11233611000 від 12.10.2007 року обрано іншу схему погашення кредиту: ануїтентними платежами. За умовним розрахунком (з вихідних даних: залишок суми кредиту 13 149,63 дол. США, річна процентна ставка - 13,9%, строк кредиту - до грудня 2020 року) мінімальний щомісячний платіж мав би складати 189,06 дол. США.

Документальне підтвердження видачі кредиту в іноземній валюті 15 000 дол. США в матеріалах справи - відсутнє. Аналітичний облік операцій з погашення кредиту за Договором надання споживчого кредиту № 11233611000 від 12.10.2007 року з відображенням заборгованості за кредитом та процентами для дослідження не надано.

Відповідно до вимог ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази (ч. 7 ст. 81 ЦПК України). Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16 зроблено висновок, що:

«з 16 жовтня 2011 року діє нова редакція статті 11, відповідно до якої надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» регулюються кредитні відносини між банком та споживачем щодо надання кредитних коштів на споживчі потреби, а з 16 жовтня 2011 року забороняється надання споживчого кредиту в іноземній валюті. Задоволення споживчих потреб людини здійснюється шляхом отримання нею споживчих благ, які мають на меті задоволення її потреб на забезпечення життя, здоров`я та життєдіяльності, зокрема придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів, на нагальні потреби: лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо. Засобом задоволення тих чи інших споживчих потреб людини виступають споживчі блага. Це товари та послуги індивідуального або виробничого призначення, що використовуються для задоволення особистих економічних та побутових потреб окремих людей. Споживчі блага можуть бути як матеріальними потребами (товари) так і нематеріальними (послуги). Споживчий кредит надається кредитором фізичним особам на придбання споживчих товарів або послуг, однак конкретні ознаки такого кредиту законодавцем не встановлено, за винятком надання споживчого кредиту в іноземній валюті з 16 жовтня 2011 року. А відтак, визначити правову природу кредитних правовідносин щодо наявності в них ознак споживчого кредиту повинен суд при розгляді спору, який випливає з зазначених правовідносин. При цьому законодавець встановлює спеціальний порядок стягнення як поточної заборгованості, так і дострокового стягнення заборгованості за споживчим кредитом (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів»). За положеннями пункту 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. За своїм змістом частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є нормою, що встановлює особливий порядок врегулювання вимог кредитодавця у разі неналежного виконання умов договору споживчого кредиту, що відрізняється від задоволення вимог кредитора за договором банківського кредиту, на який положення законодавства про захист прав споживачів не поширюються. Отже, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб та чи використано цей кредит на зазначені потреби. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів».

Аналізуючи письмові докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позивач, звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості надав розрахунки, які не відповідають первинним фінансовим документам, що є в матеріалах справи.

Суд враховує, що згідно заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 а.с. 148), розмір заборгованості ОСОБА_1 з повернення кредитних коштів, процентів та штрафних санкцій за договором про надання споживчого кредиту № 11233611000 за даними банку становить 20 669 доларів США. Водночас, в розрізі заборгованості тіла кредиту (9 328,92 дол. США) + заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом (3 340,52 дол. США) загальна сума має складати 12 669,44 дол. США та 50 365,59 гривень.

Виходячи з фактичних обставин справи, встановити дійсну заборгованість за кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 в межах наданих банком неповних відомостей та первинних документів, а також похідних від неї складових (процентів та пені) неможливо. Вказані обставини підтверджуються висновком судово-економічної експертизи № 5145/5146/1927/3005/3006/2027 від 15.07.2020 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність вимог банку та відмову у задоволенні позову, оскільки розрахунки заборгованості суперечливі і не відповідають документам банківського обліку.

Інших розрахунків позивачем надано не було в порушення вимог ст.81 ЦПК, що позбавляє суд можливості встановити обставини щодо яких виник спір.

Щодо вимог зустрічного позову судом відмічається наступне.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За загальним правилом, визначеним статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом частини третьої зазначеної статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Кредитний договір № 11233611000 укладено 12.10.2007 року в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою банку, тобто він є чинним.

Частиною першою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі№ 15-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з подальшими змінами, у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Конституційний Суд України у справі від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг у мотивувальній частині рішення зазначив, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через установлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Відповідно дост. 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) договір про надання споживчого кредиту укладається кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Інформація, яка надається кредитодавцем позичальнику перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, визначена статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладення оспорюваного кредитного договору.

Зокрема, кредитодавець зобов`язаний повідомити позичальника про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема, таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування, детальним розписом загальної вартості кредиту, графік погашення кредиту їй не видавався, на які рахунки перераховувалися суми погашення кредиту є неспроможними.

Частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону, чинній на час укладення спірного кредитного договору), передбачено право споживача протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору, однак позивач за зустрічним позовом, як споживач фінансових послуг, не скористався своїм правом на відкликання згоди на укладення договору, навпаки, прийняв умови договору та тривалий час їх виконував.

Згідно з частиною другоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зараз і надалі у редакції, чинній на час укладання оспорюваного кредитного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі не надання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції Закону, чинній на момент укладення договору.

Суд також враховує висновок Верховного Суду у справі № 309/677/15-ц від 13.01.2021 року, що статтями 15 та 23 цього Закону України «Про захист прав споживачів» визначена відповідальність суб`єкта господарювання, яка не передбачає наслідком їх порушення недійсність договору.

Позивач за зустрічним позовом не довів, які саме пункти кредитного договору є несправедливими та в чому виражена ця несправедливість по відношенню до споживача фінансових послуг, не зазначив на підставі яких ознак, указаних у статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» він кваліфікує умови договору несправедливими, і чи тягне несправедливість цих умов недійсність договору в цілому.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Таким чином, суд приходить до висновку, що підписавши кредитний договір, позивач за зустрічним позовом погодилась з усіма умовами, із будь-якими заявами протягом 2007 - 2014 років до Банку про внесення змін до умов договору, які вважала несправедливими - не зверталась.

Суд також враховує, що позивач за зустрічним позовом здійснювала погашення по кредитним зобов`язанням і не заперечує факту підписання кредитного договору кредитного договору.

Отже, виходячи з вимог статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», у відповідній редакції Закону, статті 626-628 ЦК України суд приходить до висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог, відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок сторін.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом та пені - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 11233611000 від 12.10.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який перейменований на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати по справі вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Акціонерне товариство «УкрСиббанк» ідентифікаційний код 09807750, 04070 м. Київ, вул. Андріївська, 2/12.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко