Ухвала суду № 96319091, 16.04.2021, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1491/15-ц

Провадження № 6/379/17/21

УХВАЛА

16 квітня 2021 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Музиченко О. О.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони, шляхом заміни стягувача його правонаступником по цивільній справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

В С Т А Н О В И В:

06.04.2021 до Таращанського районного суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником у цивільній справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заява мотивована тим, що 21.06.2016 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500969172. В подальшому, 26.12.2018 між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА»» було укладено договір факторингу № 2019 – 1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА»» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500969172. Відповідно, 16.01.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА»» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА»» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 500969172. У зв`язку із цим просять замінити вибулого стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» щодо виконання рішення у справі № 379/1491/15-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500969172.

В судове засідання представник ТОВ «Вердикт Капітал» не з`явився, про день, час та місце розгляду заяви повідомлені належно та завчасно (а.с.112); у заяві представник просив проводити розгляд справи без його участі (а.с.56).

Боржник ОСОБА_1 та представник ПАТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду заяви повідомлені належно (а.с110-113).

Відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи та заяву з додатками, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 20 листопада 2015 року у справі № 379/1491/15-ц 2/379/495/15 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вимоги позивача задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 52322,40 грн (з яких: 40880,61 грн – заборгованість за кредитом; 4209,60 грн – по відсотках; 5832,19 грн – комісія; 1400 грн – штрафи) та судові витрати в розмірі 1218 грн..

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами договору є фактор і клієнт. Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, що у свою чергу свідчить, що даний договір не є таким, що порушує публічний порядок.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ст.442 ЦПК України та ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів) акти, довідки, виписки або витяги з них, належним чином засвідченні їх копії (в тому числі їх електронні копії), що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. За ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Характеризуючи письмові докази як документи, їм властиві такі ознаки: як письмова форма, призначення та характер відомостей, що містяться в них.

Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, оскільки оригінал документа є єдиним примірником, то судом оригінали документів вимагаються лише для ознайомлення та огляду в судовому засіданні, при цьому в справі залишаються належним чином завірені копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних) копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достовірність означає відповідність інформації, отримуваної із доказу, яка підтверджується шляхом зіставлення отриманої інформації з інших доказів, через порівняння, проведення відповідної експертизи.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Достатність доказів являється більш ніж не кількісним, а якісним показником, оскільки значення має та сукупність доказів, яка надає можливість суду шляхом всебічного дослідження правильно вирішити справу. Достатність доказів встановлюється і оцінюється судом на основі матеріалів справи шляхом особистого внутрішнього переконання, що є результатом логіко-процесуальної діяльності судді.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація цього обов`язку відбувається шляхом переконання суду у достовірності наведених фактів. Обов`язок доказування покладається на сторони, у зв`язку з чим відбувається реалізація принципу змагальності сторін та свободи в надані ними своїх доказів суду і у доведенні перед судом їх переконливості.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадках, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З аналізу і оцінки наданих суду матеріалів в контексті вищенаведених положень чинного законодавства, суд висновує, що заява не може бути задоволена судом.

Так, у постанові Верховного Суду від 08.05.2019 (справа № 160/7887/18) акцентовано на тому, що під час перевірки наданих суду копій документів слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 7.04.2003 №55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції від 18.06.2015 №1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти. Серед іншого, відповідно до п. 8 розд. 10 зазначених правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

Крім того, у своїй ухвалі від 05 червня 2018 року (справа №826/811/18) Верховний Суд зробив висновок, що надіслані на адресу суду процесуальні документи, які підписані з використанням факсиміле, не можуть вважатися такими, що підписані відповідним заявником.

Судом перевірено заяву і додані до неї матеріали та встановлено, що заява про заміну сторони не містить власноручного підпису генерального директора ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», натомість, на заяві наявний відтиск факсиміле. На усіх доданих до заяви копіях документів так само міститься відтиск факсиміле, що вказує на неналежне їх засвідчення заявником.

Незавірені копії договорів, додатків, тощо не є належними і допустимими доказами в розумінні норм цивільного процесуального закону та не можуть враховуватись при вирішенні питання правонаступництва юридичних осіб, в тому числі у зв`язку з відступленням права вимоги та заміною кредитора у зобов`язанні.

Крім того, до заяви про заміну сторони у виконавчому проваджені не додано документів, які необхідні для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: відсутня належним чином завірена копія рішення суду, яке набрало законної сили; інформація про стан виконавчого провадження на момент звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а також належним чином складені та завірені копії витягів, що долучені до матеріалів заяви.

Суд звертає окрему увагу заявника на те, що долучені до заяви незасвідчені належно витяги із Додатку 1-1 до Договору відступлення права вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 сформовані таким чином, що це унеможливлює перевірку судом факту переуступлення вимоги заборгованості по кредитному договору боржника ОСОБА_1 , оскільки його прізвище і порядковий номер у витягу із додатку зі згрупованим списком прізвищ і порядкових номерів - відсутнє.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що на момент розгляду справи, при наявних доказах, підстави для заміни сторони виконавчого провадження за заявою ТОВ «Вердикт Капітал», первісний стягувач ПАТ «Альфа-Банк», боржник ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі № 379/1491/15-ц 2/379/495/15 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відсутні.

З урахування викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 442, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», стягувач: акціонерне товариство «Альфа-Банк», боржник: ОСОБА_1 про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.04.2021.

Суддя Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко