Рішення № 96318249, 12.04.2021, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа № 4-с/325/2/2021

325/346/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Васильцової Г.А.

секретарі Міняйло А.П.,

за участю представника заявника - адвоката Грона Д.С.,

заінтересованої особи - державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргура Х.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Грона Дениса Сергійовича,

заінтересовані особи: державний виконавець Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргура Христина Анатоліївна, ОСОБА_2

на неправомірні дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2021 року представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Грона Д.С. звернувся до суду зі скаргою, в якій просить: визнати повідомлення державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргури X. А. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.03.2021 року № 2622/04 неправомірним і зобов`язати державного виконавця усунути порушення шляхом прийняття виконавчого документу по справі №325/1645/19 до виконання. Судові витрати пов`язані з розглядом скарги, покласти на Приазовський РВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (ЄДРПОУ 34920513).

Скаргу мотивує тим, що 15.02.2021 року стягувач направив на адресу Приазовського РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) дублікат виконавчого листа по справі № 325/1645/19 виданий Приазовським районним судом Запорізької області 03.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 28192,15 грн. 27.03.2021 року стягувач отримав повідомлення державного виконавця Приазовського РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргури X. А. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.03.2021 року № 2622/04. Під час розгляду та прийняття рішення про відмову у прийнятті до виконання виконавчого документу у цій справі державним виконавцем було допущено низку порушень, які призвели до порушення прав стягувача та прийняття незаконного рішення. Процесуальне рішення за виконавчим листом № 325/1645/19 повинно було бути прийнято державним виконавцем не пізніше 19.02.2021 року, у разі відкриття виконавчого провадження, та не пізніше 21.02.2021 року у разі повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття. В порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не відкрив виконавче провадження у передбачений строк, а повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання було складене лише 03.03.2021 року. Державний виконавець направила лист із повідомленням від 03.03.2021 року та виконавчим листом на адресу стягувача лише 23.03.2021 року. Зазначає, що на думку державного виконавця Гаргури Х.А. підставою для відмови у прийнятті до виконання виконавчого листа № 325/1645/19 є те, що у ньому не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків або серії та номеру паспорта боржника. Зауважує, що це не відповідає вимогам законодавства. У виконавчому документі вказано серія та номер паспорту боржника, а також його прізвище ім`я та по батькові, дату його народження та адресу проживання. Повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів. Своїми протиправними діями державний виконавець Гаргура X. А. позбавила стягувача можливості вчасно та оперативно виконати судове рішення, яке набрало законної сили. Ці дії призвели до затягування справи, необхідності судового оскарження повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття, підриванню авторитету державної виконавчої служби.

07 квітня 2021 року до суду надійшов відзив з Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому зазначено, що 01.03.2021 року до відділу на виконання, за заявою стягувача, надійшов дублікат виконавчого листа № 325/1645/19, виданого 13.12.2019 Приазовським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики. 03.03.2021 року державним виконавцем Гаргурою Х.А. було прийнято рішення про повернення без прийняття до виконання вищезазначеного виконавчого документа (№ в АСВП 64663046), оскільки у виконавчому документі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків. Зазначає, що чинним законодавством про виконавче провадження передбачено вичерпний перелік обставин, за наявності яких у виконавчому документі допускається відсутність реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника, що є фізичною особою. У випадку, який розглядається, зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника ОСОБА_2 у виконавчому документі є обов`язковим. Посилання у скарзі стягувача на положення статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право одержувати необхідну для проведення виконавчих дій інформацію, є необґрунтованим, оскільки направляти будь-які запити, вимоги тощо, вживати заходи примусового виконання та вчиняти певні виконавчі дії державний виконавець може лише у відкритому виконавчому провадженні. Однак, в даному випадку виконавче провадження не здійснювалось, оскільки воно взагалі не було відкрито через невідповідність виконавчого документа вимогам закону. Зауважує, що абзацом дванадцятим частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. Вважає, що виконавчий лист № 325/1645/19 необхідно привести у відповідність з вимогами, встановленими статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», після чого повторно пред`явити його на виконання в межах строків, встановлених статтею 12 вищевказаного закону. Тому в задоволенні скарги просить відмовити повністю.

Представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Грона Д.С. у судове засідання підтримав подану скаргу з підстав викладених у скарзі, просить її задовольнити.

Державний виконавець Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргура Х.А. у судовому засіданні скаргу не визнала з підстав викладених у відзиві, та зазначила, що стягувачу слід звернутися до суду з заявою про виправлення помилки у виконавчому листі.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в порядку виконання рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 31.10.2019 року, яке набрало законної сили 06.12.2019 року у справі №325/1645/19 03.02.2021 року, видано дублікат виконавчого листа по вказаній справі щодо стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) суми боргу за договором позики в розмірі 21110,29 грн, три відсотки річних у розмірі 1313,46, витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. Всього 28192,15 грн.

15.02.2021 року засобами поштового зв`язку на адресу Приазовського РВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження з дублікатом виконавчого листа №325/1645/19 від 03.02.2021 року, що підтверджується копією даної заяви та фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 15.02.2021 року.

Згідно копії повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.03.2021 року державним виконавцем Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргурою Х.А. прийнято рішення про повернення виконавчого листа №325/1645/19 від 03.02.2021 року з підстав того, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому документі відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта боржника.

Як зазначає представник заявника, під час розгляду та прийняття рішення про відмову у прийнятті до виконання виконавчого документу державним виконавцем були порушені процесуальні строки, які призвели до порушення прав стягувача та прийняття незаконного рішення.

Так, процесуальне рішення за виконавчим листом № 325/1645/19 повинно було бути прийнято державним виконавцем не пізніше 19.02.2021 року, у разі відкриття виконавчого провадження, та не пізніше 21.02.2021 року у разі повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття.

В свою чергу, державний виконавець зазначає, що ним не були пропущені процесуальні строки, оскільки заяву з дублікатом виконавчого листа відділ ДВС отримав 01 березня 2021 року та 03 березня 2021 року було прийняте відповідне повідомлення.

Проте, суд не погоджується з твердженнями державного виконавця, оскільки вони спростовуються доказами наданими скаржником, з яких вбачається, що заяву з дублікатом виконавчого листа відділ ДВС отримав 18 лютого 2021 року, а повідомлення про повернення виконавчого документа винесене 03 березня 2021 року.

Доказів на спростування вказаних обставин державним виконавцем суду не надано.

Таким чином, вбачаються в діях державного виконавця порушення процесуальних строків, передбачених ст.. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Вирішуючи питання щодо підстав повернення та дій державного виконавця суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Право на виконання судового рішення є частиною більш загального права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, статтею 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, держава, гарантуючи право на виконання судового рішення повинна вживати передбачених для цього законом заходів і у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно вимог частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Разом з тим, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання».

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19); у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження № К/9901/21841/18).

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18) зробив аналогічний висновок з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14 визначено, що «вимоги до змісту виконавчого листа встановлені частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що потрібно зазначати у виконавчому листі індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи), а пунктом 6 частини першої статті 26 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам статті 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Разом з тим відповідно до пункту 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Отже, висновок суду касаційної інстанції про те, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, слід вважати передчасним».

Така правова позиції викладена і у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, відсутність у виконавчому документі реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа, а дії державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргури X.А. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу ( ОСОБА_1 ) без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із відсутністю у виконавчому документі реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта боржника ( ОСОБА_2 ), порушують права стягувача та є такими, що не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.03.2021 року № 2622/04, та повернення дубліката виконавчого листа до Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для подальшого виконання.

За таких обставин скарга підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд приходить до наступного:

Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Принцип обґрунтованості судових витрат запроваджено й практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268); а сума гонорару, яка визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно матеріалів скарги, представник заявника – адвокат Грона Д.С. звернувся зі скаргою, в якій зазначив розмір гонорару на загальну суму 1661,00 гривень (на підтвердження надав договір на надання правничої (правової) допомоги від 04 січня 2021 року; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг за Договором; рахунок на оплату № 1 від 06.04.2021 року та квитанцію № ПН7716 від 06 квітня 2021 року про сплату ОСОБА_1 суми у розмірі 1661,00 грн., копія чеку на оплату пального).

Таким чином, з урахуванням конкретної справи та наявності доказів щодо обсягу виконаних адвокатом робіт, які надані суду, враховуючи їх обґрунтованість, розумність та співмірність, суд вважає стягнути витрати за надання правничої допомоги у розмірі 1661,00 гривня.

Керуючись ст. ст.. 450-452 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Грона Дениса Сергійовича, заінтересовані особи: державний виконавець Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргура Христина Анатоліївна, ОСОБА_2 , на неправомірні дії державного виконавця - задовольнити.

Скасувати повідомлення державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргури X. А. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.03.2021 року № 2622/04.

Дублікат виконавчого листа №325/1645/19 від 03.02.2021 року повернути до Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для подальшого виконання.

Стягнути витрати, пов`язані з розглядом скарги за рахунок бюджетних асигнувань Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Горького, 70, ідентифікаційний код юридичної особи 34920513) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) у розмірі 1661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) гривня 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Ухвала суду складена 16 квітня 2021 року.

Суддя: Г.А. Васильцова