Рішення № 96316737, 12.04.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/9056/20

2/310/893/21

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила, до АТ «Альфа-Банк», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула А.М., про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, мотивуючи свої вимоги наступним. 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. були вчинені виконавчі написи №№ 33998, 33999 про стягнення з позивачки на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 43 645,53 грн. та 25 164,51 грн. відповідно. Приватний нотаріус мотивував виконавчі написи тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитними договорами № 501061567 від 31 серпня 2018 року та № 630583772 від 28 лютого 2017 року. Відповідач пред`явив вказані виконавчі написи для виконання до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули А.М., виконавець 04 листопада прийняв постанови про відкриття виконавчих проваджень №№ 63510314, 63510466. Вважає, що виконавчі написи від 05 жовтня 2020 року №№ 33998, 33999 є протиправними, такими, що вчинені з порушенням вимог чинного законодавства, та не підлягають виконанню. Про існування виконавчих проваджень Тарановій Т.В. стало відомо в листопаді 2020 року з листа приватного виконавця, який надійшов за місцем її роботи ПАТ «Азовкабель». Позивачка зазначає, що при вчиненні виконавчих написів нотаріус керувався тільки розрахунком банку, підготовленим його працівником, що не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до ОСОБА_1 . Позивачка не мала можливості навіть ознайомитись з розрахунками заборгованості, вона не отримувала письмову вимогу (повідомлення) від банку та відповідно не визнає розмірів заборгованості, нарахованих АТ «Альфа-Банк», в тому числі – відсотків та комісії, оскільки позбавлена будь-якої інформації зі сторони банку щодо кредитних зобов`язань, в зв`язку з чим позбавлена можливості оспорити або виконати вимоги АТ «Альфа-Банк». Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання позивачці вимоги про стягнення заборгованості і отримання її ОСОБА_1 , не з`ясовано питання про строк позовної давності, здійснення останньої плати за кредитом. Враховуючи вищенаведене, просила визнати виконавчі написи №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вчинені 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., такими, що не підлягають виконанню, та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

В судове засідання позивачка не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивачки надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення, в яких зазначив наступне. Банком при зверненні до нотаріуса були виконані всі умови, передбачені Законом України «Про нотаріат», постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Заява про вчинення виконавчого напису нотаріусом була оформлена у відповідності до діючого законодавства України і містила всі обов`язкові відомості про боржника та стягувача, а також щодо розміру заборгованості і строків, за які проводиться стягнення. Нотаріус не звертався до стягувача за наданням додаткової інформації, оскільки йому було надано всі необхідні і достатні документи для вчинення виконавчого напису. Нотаріусом було перевірено належне повідомлення боржника про наявну заборгованість та відповідність документів, поданих на обґрунтування стягнення, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Виконавчий напис вчинено в межах трирічного строку позовної давності, з дотримання 30-денного строку з моменту повідомлення боржника про заборгованість у відповідності до положень ст. 1050 ЦК України. Відповідачем нотаріусу були надані детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором із зазначенням часового періоду виникнення заборгованості, періоду надходження та розподілення коштів, винесення на прострочену заборгованість, відсоткову ставку. Крім зазначеного, позивачкою взагалі не спростовано розрахунок заборгованості та суму боргу за виконавчим написом. В зв`язку з наведеним просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутність з урахуванням фактичних відносин та постановлення рішення згідно чинного законодавства.

Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула А.М. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Приписами ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року № 3 право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 28 лютого 2017 року ОСОБА_1 підписала оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630583772, акцептовану ПАТ «Альфа-Банк», відповідно до якої позивачці було відкрито відновлювальну кредитну лінію з доступною сумою кредиту в розмірі 11 000 грн. з процентною ставкою за користування коштами в розмірі 26 % річних. При цьому, сума кредиту, що може бути доступна клієнту, в будь-який час протягом строку дії відновлюваної кредитної лінії може відрізнятися від вказаної суми, але не може перевищувати 200 000 грн.

31 серпня 2018 року ОСОБА_1 було підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту № 501061567, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної ліні, яка була акцептована АТ «Альфа-Банк», та анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Розмір кредиту склав 56 000 грн. з процентною ставкою 16,99 % строком на 48 місяців. Умови кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії – сума кредиту до 200 000 грн., процентна ставка 26 % річних, зі строком дії кредитної карти 3 роки з моменту випуску.

30 липня 2020 року за №№ L31АВ-20200803-388, L31АВ-20200803-389 АТ «Альфа-Банк» направив позивачці повідомлення про порушення основного зобов`язання за вказаними кредитними договорами, відповідно до яких сума боргу за договором № 501061567 становить 42 995,53 грн. (прострочена заборгованість за сумою кредиту – 3 727,33 грн., прострочена заборгованість за процентами – 6 082,05 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту – 33 128,61 грн., строкова заборгованість за процентами – 57,54 грн.), сума боргу за договором № 630583772 складає 24 493,39 грн. (прострочена заборгованість – 9 871,78 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту – 14 621,61 грн., строкова заборгованість за процентами – 21,12 грн.).

Відомості про отримання ОСОБА_1 вказаних повідомлень в матеріалах справи відсутні.

05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. були вчинені виконавчі написи №№ 33998, 33999 про стягнення з позивача на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 43 645,53 грн. за кредитним договором № 501061567 від 31 серпня 2018 року та в розмірі 25 164,51 грн. за кредитним договором № 630583772 від 28 лютого 2017 року, укладеними ОСОБА_2 з АТ «Альфа-Банк».

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котули А.М. від 04 листопада 2020 року відкриті виконавчі провадження № 63510314, 63510466 по виконанню вказаних виконавчих написів.

Згідно з постановою приватного виконавця від 16 листопада 2020 року ВП № 63510314 було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів вказаної статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п. 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п.2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п/п 2.2 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року (п. 3.1 Глави 16 Порядку).

Крім того, п/п 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, але сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, п/п. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Відповідачем не було надано доказів про надання нотаріусу для вчинення нотаріальної дії оригіналу кредитного договору, виписки по рахунку боржника чи розрахунку заборгованості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» наданий банком розрахунок суми заборгованості не є документом, який підтверджує безспірність вимог банку. Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржувані виконавчі написи без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

На виконання ухвали від 15 лютого 2021 року про витребування доказів приватним нотаріусом Харою Н.С. суду були надані копії документів, на підставі яких вчинені виконавчі написи №№ 33998, 33999, що містять виписки з особових рахунків ОСОБА_1 за кредитними договорами №№ 501061567, 630583772, в яких зазначено розмір заборгованості за вказаними договорами, однак, дані виписки містять лише інформацію про загальну суму заборгованості, в тому числі – за тілом, відсотками та комісією, однак, у виписках не зазначено, на яку дату виникла заборгованість, за який період вона виникла, відповідачем не здійснено щомісячний розрахунок. Вказані матеріали не містять відомостей про належне повідомлення позивачці про наявність боргу перед відповідачем, розмір та розрахунок цього боргу. Зазначене не дає можливості суду перевірити правильність розрахунку суми боргу, а також зробити висновок про його безспірність, неможливо встановити дійсний розмір заборгованості по кредитам.

Враховуючи зазначене, оскільки з наданих суду доказів неможливо зробити висновок, що документи, надані нотаріусу для вчинення виконавчих написів свідчать про безспірність заборгованості, а перелік вказаних документів є достатнім, суд приходить до висновку, що у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчих написів по даним кредитним договорам, а тому вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір в розмірі 1 261,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула Артем Михайлович, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 33998, вчинений 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 43 645 (сорок три тисячі шістсот сорок п`ять) грн. 53 коп. на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», таким, що не підлягає виконанню.

Визнати виконавчий напис № 33999, вчинений 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 25 164 (двадцять п`ять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 51 коп. на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ЄДРПОУ 23494714 (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 16 квітня 2021 року.

Суддя О. М. Вірченко