Ухвала суду № 96314073, 15.04.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1134/21

2/0203/732/2021

УХВАЛА

15 квітня 2021 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до ОСОБА_1 » про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява.

За правилами виключної підсудності, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі №911/2390/18, провадження №12-73гс20 наведено наступні правові висновки.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами цивільного судочинства (ч.1 ст.114 ЦПК України, в редакції, чинній до 14.12.2017 року, ч.1 ст.30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.114 ЦПК України). Враховуючи положення ст.181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364,367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у п.42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.02.2018 року у справі №201/12876/17 та від 11.07.2019 року у справі №426/7217/18).

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій ст.30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч.3 ст.30 ГПК України.

В постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №638/1988/17, провадження №61-30812св18, зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, що надається за місцем знаходження об`єкту нерухомого майна – домоволодіння та земельної ділянки, що належать відповідачу та розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Тобто предметом позову у справі є стягнення заборгованості за послуги з постачання електричної енергії, що надаються на підставі відповідного договору за місцем розташування зазначеного вище нерухомого майна.

Таким чином, на вказаний позов поширюються правила виключної підсудності, встановлені ч.1 ст.30 ЦПК України, які мають застосовуватись в разі конкуренції правил підсудності.

З урахуванням наведеного та враховуючи місцем знаходження нерухомого майна, справа не підсудна Кіровськом районному суду м.Дніпропетровська і відповідно до положень ч.1 ст.30, п.1 ч.1, ч.3 ст.31 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд за підсудністю за місцем знаходження нерухомого майна до Димитровського міського суду Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.30,31,258-260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до ОСОБА_1 » про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, передати на розгляд за підсудністю до Димитровського міського суду Донецької області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя С.Ю.Казак