Вирок № 96313217, 16.04.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/22065/18

Провадження № 1-кп/127/868/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Коцюби І.П., Константинюк В.С.,

за участю прокурора Швець А.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисник Стьоби Ю.М.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 12018020020002714 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого інструктором в автошколі Товариства сприяння обороні Україні, зареєстрованого та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.06.2018 близько 08.00 год., перебуваючи у громадському місці, а саме в дворі будинку № 9 по вул. Замостянській у м. Вінниці, грубо порушуючи громадський порядок та загальноприйняті норми поведінки, будучи агресивно налаштованим, з мотивів явної неповаги до суспільства та хуліганських спонукань, реалізовуючи раптово виниклий у нього прямий умисел, підійшов до запаркованого автомобіля марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та наніс декілька ударів рукою по лівій передній стійці машини. В подальшому, не зважаючи на зауваження власника автомобіля та сторонніх осіб з вимогою припинити незаконні дії, ОСОБА_1 , продовжуючи свої хуліганські дії та висловлюючись нецензурною лайкою в їх бік, наніс ще декілька ударів по автомобілю.

Внаслідок нанесених ударів, на кузові автомобіля марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , утворились чотири деформації, загальним розміром 8 см на 35 см, які згідно висновку експерта №3953/18-21 від 18.07.2018 підлягають відновленню шляхом правки з наступним фарбуванням.

Після чого, побачивши, що власник автомобілю біжить в його бік, ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля «Volkswagen Sharan», д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору, та не реагуючи на заклики потерпілого з вимогою залишитися на місці, поїхав з місця скоєння кримінального правопорушення.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку, розмір якого згідно висновку судового експерта №3953/18-21 від 18.07.2018 складає 2061,82грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав у повному обсязі. Обвинувачений повідомив суду, що він вийшов у двір будинку, де він проживає приблизно о 08.00 год. ранку 27.06.2018. Підійшовши до свого гаража, побачив що виїзд з нього був заблокований автомобілем, який знаходився в місці не призначеному для паркування – на зеленій зоні. ОСОБА_1 відкривши свій автомобіль посигналив, однак ніхто не підійшов. В подальшому, з метою виклику власника автомобіля ОСОБА_1 постукав по лівому колесу автомобіля, однак сигналізація не спрацювала. Через декілька хвилин прийшов син та допоміг виїхати з гаражу, при цьому пошкодив бампер свого автомобіля об гараж, оскільки було мало місця для проїзду через автомобіль потерпілого. Після чого прийшов водій автомобіля, який заважав проїзду автомобілю обвинуваченого, та почав кричати, що він пошкодив його автомобіль, а тому він викликатиме поліцію. Чи є пошкодження на автомобілі потерпілого на той момент ОСОБА_1 не дивився, оскільки поспішав завезти в лікарню свою матір, тому не дочекавшись поліції, поїхав у своїх справах. Обвинувачений акцентував увагу суду, що він не наносив удари в область стійки автомобіля потерпілого, а лише бив ногою по шині (колесу) автомобіля, аби спрацювала сигналізація та прийшов його власник.

Заявлений до нього потерпілим цивільний позов не визнав у повному обсязі з тих підстав, що він не визнає себе винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Потерпілий ОСОБА_2 повідомив суду, що 27.06.18 близько 08.00 год. ранку він приїхав на своєму автомобілі в двір будинку № 9 по вул. Замостянській у м. Вінниці, запаркував його та сів неподалік (близько 10 метрів) на лавці біля 1-го під`їзду. Через декілька хвилин почув звуки ударів та сигналізації. Повернувшись до свого автомобіля побачив чоловіка, який бив по кузову автомобіля та лаявся до нього. Потерпілий зазначив, що його автомобіль стояв біля гаражу ОСОБА_1 , однак на його думку, там було достатньо місця для проїзду. Коли потерпілий підійшов до свого автомобіля, ОСОБА_1 одразу поїхав, хоча потерпілий повідомляв, що викликатиме поліцію. В подальшому ОСОБА_2 викликав працівників поліції. Потерпілий зазначив, що він бачив, як обвинувачений наносив удари рукою в передню ліву стійку автомобіля, де в подальшому було виявлено 4-5 вм`ятин. До того жодних пошкоджень на автомобілі не було. Потерпілий звернув увагу суду, що його автомобіль не перешкоджав виїхати обвинуваченому з гаражу, що останнім і було зроблено. Потерпілий зазначив, що в цей час разом з ним був його колега, який був свідком завершення конфлікту між ними.

Потерпілий просив задовольнити заявлений ним цивільний позов в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Щодо міри покарання обвинуваченому поклався на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_4 , який є сином обвинуваченого, повідомив суду, що того дня 27.06.2018 вранці він вийшов одразу після батька до автомобіля, оскільки вони поспішали до лікарні. На вулиці помітив, що чужий автомобіль знаходився на відстані приблизно 5 м від гаража та перешкоджав виїхати з нього автомобілю його батька. Свідок зазначив, що в той час як він вийшов з під`їзду, батько почав сигналити. Батько підійшов до автомобіля потерпілого та вдарив по колесу, щоб спрацювала сигналізація, але вона не спрацювала. Потім через короткий проміжок часу підбіг потерпілий та почав кричати, що йому побили автомобіль. Потерпілий відмовився від`їхати від гаражу або дати можливість батьку виїхати. Батько з допомогою свідка виїхав з гаража та поїхав у своїх справах. Свідок повідомив, що він не бачив щоб хтось бив авто, та не з`ясовував у батька чи він бив автомобіль потерпілого. Свідок повідомив суду, що потерпілий лаявся, а батько спілкувався ввічливо. Потерпілий перешкоджав виїзду автомобілю батька та стояв збоку автомобіля й лаявся.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що він працює в поліції. Свідок повідомив, що 27.06.2018 він був разом з потерпілим у службових справах. Свідок зазначив, що в момент подій, він перебував у іншій стороні двору будинку та почувши крики, зателефонував ОСОБА_2 , який попросив його підійти до нього. Вказані крики тривали кілька хвилин, було чути два чоловічих голоси – один з них нецензурно лаявся (це був голос не потерпілого, якого він добре знає). Коли свідок прийшов, то потерпілий пояснив йому, що у нього виник конфлікт із власником автомобіля сріблястого кольору, який якраз виїхав з двору будинку. Потерпілий показав свідку пошкодження на його автомобілі, який знаходився на відстані близько 7-8 м від гаража, біля дерева. Свідок повідомив, що з ОСОБА_6 вони працювали разом, тому він бачив його автомобіль щодня, та пошкоджень до моменту вказаних подій на ньому не було. Свідок також зауважив, що до приїзду працівників слідчо-оперативної групи, ОСОБА_2 свій автомобіль не переміщував.

Суд всебічно та ретельно дослідив також письмові докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушення, а саме:

- витяг з ЄДРДР від 28.06.2018, згідно якого 27.06.2018 о 09.40 год. із заявою звернувся гр. ОСОБА_2 , який просив прийняти міри до невідомої особи, яка 27.06.2018 близько 08.00 год. безпідставно з хуліганських спонукань, пошкодила його автомобіль, який знаходився в дворі будинку по вул. Замостянська, навпроти будинку № 9 ;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 27.06.2018;

- протокол огляду місця події від 27.06.2018 з фототаблицями, за участю понятих та потерпілого, відповідно до якого проведено огляд території, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська, 9, напроти під`їздів №3 та №4 біля гаража з металевими сірими воротами. В 20 м від гаражів розташований автомобіль «Daewoo», оливкового кольору д.н.з. НОМЕР_1 , який на момент огляду закритий. З лівої сторони зі сторони руля на боковій арці наявні сліди вм`ятин, у вигляді 4-х кругів приблизно 5 см, інших наявних ушкоджень не було виявлено;

- висновок автотоварознавчої експертизи № 3953/18-21 від 18.07.2018 з таблицею ілюстрацій, згідно якого розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження складає 2061,82 гривень.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Докази, які надані стороною обвинувачення в підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, які були досліджені судом під час судового розгляду, визнаються судом належними та допустимими, оскільки стороною захисту не доведено, а судом не встановлено порушень прав обвинуваченого під час їх зібрання, відтак вони є належними та допустимими.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

До такого висновку суд дійшов в ході судового розгляду в результаті дослідження всіх доказів з наступних підстав.

Відповідно до п. 10 Постанови Верховного Суду № 288/1158/16-к №13/28кс19 від 03.07.2019 безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

У постанові від 21 травня 2020 р. у справі № 711/8218/18 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду роз`яснив, що хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності.

Головною рушійною силою хуліганських дій є бажання завдати шкоди не конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.01.2013 року №223-192/0/04-13 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм матеріального права щодо кваліфікації хуліганства» початок прояву хуліганства може виникнути спонтанно, раптово, ситуативно. Однак для кваліфікації хуліганства момент виникнення бажання його вчинити не є визначальним, оскільки не є конструктивною ознакою (складовою) цього посягання. Цей стан не виключає й того, що особа, яка не планувала або завчасно не готувалася і не мала наміру вчинити хуліганство, водночас може скоїти це діяння згодом за будь-яких обставин.

Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_2 суд встановив, що він запаркував автомобіль неподалік гаража обвинуваченого біля будинку №9 по вул. Замостянській в м. Вінниці, однак повністю не перекрив виїзд. Потерпілий зазначав, що він почув удари та спрацювала сигналізація, після чого він одразу повернув голову до свого автомобіля та побачив як обвинувачений наносив удари по автомобілю.

Показання потерпілого та обвинуваченого узгоджуються в тій частині, що ОСОБА_1 наносив удар по автомобілю з метою привернення уваги його власника, однак при цьому обвинувачений заперечує нанесення ударів по кузову автомобіля та його пошкодження, що спростовується показами потерпілого, протоколом огляду місця події від 27.06.2018 року та висновком судової автотехнічної експертизи.

Показання обвинуваченого в тій частині, що автомобіль повністю перекривав йому виїзд з гаражу спростовуються показами самого обвинуваченого, який повідомив, що в подальшому виїхав з гаражу, а також показаннями потерпілого, та свідків ОСОБА_4 – сина обвинуваченого та ОСОБА_5 – колеги потерпілого.

З показів свідка ОСОБА_4 суд встановив, що обвинувачений сигналив, а потім стукнув ногою по шині, аби прийшов водій автомобіля, який перешкоджав ОСОБА_1 безперешкодно виїхати з гаража. З показів свідка ОСОБА_4 вбачається, що він не бачив щоб батько – ОСОБА_1 наносив удари по автомобілю потерпілого. А також даний свідок зазначав, що його батько висловлювався ввічливо, а навпаки потерпілий висловлювався нецензурною лайкою. Однак дані покази суд оцінює критично, оскільки обвинувачений є батьком свідка, та останній намагається допомогти батькові уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Суд приймає до уваги як правдиві покази свідка ОСОБА_5 , який вказав, що чув протягом кількох хвилин крики в дворі будинку, зокрема чути було два чоловічих голоси, один з яких нецензурно лаявся і це був точно не ОСОБА_2 . В цій частині покази свідка узгоджуються із показами потерпілого та самого обвинуваченого, який визнав, що був роздратований з приводу наявних перешкод для вільного виїзду із гаражу.

Крім того, суд враховує покази свідка ОСОБА_5 , який повідомив, що він щодня бачив автомобіль потерпілого, оскільки вони працюють на одній роботі, та вказаний автомобіль не мав пошкоджень до вказаних подій.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 в частині заперечення вчинення ним хуліганських дій у виді безпідставного та умисного порушення громадського порядку, нецензурної лайки у громадському місті та нанесення пошкоджень автомобілю потерпілого, суд оцінює критично, оскільки вони суперечать зібраним у справі доказам, показам потерпілого і свідка ОСОБА_5 , а також частково показам свідка ОСОБА_4 . На переконання суду, така поведінка обвинуваченого є обраним ним способом захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правпорушення.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 при призначенні покарання за хуліганство суди зобов`язані в кожному конкретному випадку і стосовно кожного підсудного неухильно додержувати вимог ст. 65 КК щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації. Суди мають призначати, як правило, суворі міри покарання особам, які вчинили хуліганство із заподіянням потерпілим значної фізичної або матеріальної шкоди. Разом з тим доцільно застосовувати міри покарання, не пов`язані з позбавленням волі, а за наявності підстав, зазначених у ст. 69 КК, - і більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, щодо осіб, які вчинили менш небезпечні діяння та можуть бути виправлені без ізоляції від суспільства.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого.

Відповідно до вимоги Лівобережного ВП ГУНП у Вінницькій області від 09.07.2018 № 7385/201/18, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою раніше не судимою.

Судом враховано характеристику МКП «ЖЕК №5» від 14.08.2018, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з родиною за адресою: АДРЕСА_2 . За час проживання останнього за вказаною адресою скарг в МКП «ЖЕК №5» від сусідів та мешканців будинку не надходило. Зі слів сусідів характеризується посередньо.

Згідно довідки КП ВОНД «Соціотерапія» №1821 від 10.07.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на диспансерному наркологічному обліку в даному закладі не перебуває.

Відповідно до довідки КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка» № 20/3301 від 13.07.2018 вбачається, що ОСОБА_1 за даними архіву лікарні та картотеки диспансерного відділення станом на 10.07.2018 року не значиться. На обліку не перебуває.

Також суд приймає до уваги наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, який не визнав свою вину, не розкаявся у вчиненому, за місцем проживання характеризується посередньо, разом з ОСОБА_1 є особою раніше не судимою, офіційно працевлаштований інструктором в автошколі, суд дійшов висновку, що виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції статті Кримінального кодексу України.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди у розмірі 5000,00 грн. та 10 000,00 гривень моральної шкоди, суд приймає до уваги положення ст. 128-129 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Потерпілий ОСОБА_2 цивільний позов підтримав, просив суд його задовольнити в повному обсязі. В підтвердження суми матеріальної шкоди потерпілим було надано Рахунок-фактуру №СФ-0000024 від 27.07.2018 ФОП ОСОБА_7 , згідно якої за ремонт стійки передньої лівої, підготовка та фарбування стійки передньої лівої, загальна сума витрат становить 5000,00 гривень. Щодо обґрунтування моральної шкоди потерпілий ОСОБА_2 зазначив наступне. У зв`язку з використанням робіт по правці з подальшим фарбуванням металевих частин кузова автомобіля, сам автомобіль падає в ціні на ринку. Крім того, через висловлювання нецензурної лайки зі сторони обвинуваченого, потерпілий, який є працівником правоохоронних органів, зазнав морального приниження. У зв`язку з діями ОСОБА_1 потерпілим було витрачено багато особистого часу, а саме звернення до поліції, підготовка цивільного позову, відвідування судових засідань, відвідування станцій технічного обслуговування задля проведення ремонтних робіт. У зв`язку з виконанням ремонтних робіт, потерпілий буде змушений залишитись на деякий час без транспортного засобу, що завадить його звичній життєдіяльності. Крім того, як зазначив потерпілий, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів, після подій 27.06.2018, з неправдивими повідомленнями про вчинення протиправних дій з сторони потерпілого, що принижувало честь та гідність потерпілого та завдавало моральних страждань останньому.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов не визнав в повному обсязі, оскільки не вважає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення в якому його обвинувачують.

Прокурор Швець А.П. щодо задоволення цивільного позову потерпілого поклалася на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на вищевикладене, з підстав доведеності винуватості обвинуваченого, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню. Зокрема в рахунок відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_1 підлягають стягненню розмір збитку, визначений висновком експерта № 3953/18-21 від 18.07.2018 в розмірі 2061,82 гривні, а також підлягає стягненню моральна шкода, розмір якої суд оцінює у 5000,00 гривень.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , на користь держави вартість проведення автотехнічної експертизи № 3953/18-21 від 18.07.2018 року в сумі 715 (сімсот п`ятнадцять) гривень, оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінального проступку.

Речові докази в межах даного кримінального провадження відсутні.

Керуючись ст. ст. 50, 65 – 67, 296 КК України, ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час розгляду справи складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2061 (дві тисячі шістдесят одна) гривня 82 копійки та моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 715 (сімсот п`ятнадцять) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя: