Ухвала суду № 96307805, 14.04.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

14 квітня 2021 року Справа № 903/136/21 за позовом Першого заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави, м. Ківерці

до відповідача 1: Ківерцівської міської ради, м. Ківерці

до відповідача 2: Приватного підприємства "Базис - Луцьк", м. Ківерці

про визнання недійсним рішення міської ради, визнання недійсною додаткової угоди до договору

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Рішко Артем Васильович, посв. №059345 від 25.01.2021;

від відповідача 1: н/з;

від відповідача 2: Кучма Віктор Васильович, адвокат;

встановив: 02.03.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави до Ківерцівської міської ради, Приватного підприємства "Базис - Луцьк" про визнаня незаконим та скасуваня рішення Ківерцівської міської ради № 8/10 від 25.09.2019, визнання недійсною додаткової угоди від 03.10.2019 до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ківерці № 22 від 03.09.2019.

Позовна заява обґрунтована незаконним зменшенням розміру пайової участі, що призвело до порушення інтересів держави щодо своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 03.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 31 березня 2021 року на 11:00. Запропоновано відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропонувано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачам; відповідачам - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу. Роз`яснено відповідачам, що у разі не подання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вправі вирішити справу за наявними матеріалами.

Ухвалу суду від 03.03.2021 позивач отримав 09.03.2021, Ківерцівська міська рада 09.03.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301039376517, №4301039376495. Строк для подання відзиву – по 24.03.2021.

Направлена на адресу ПП “Базис-Луцьк”: 45200, Волинська область, Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Деревообробників, 57, рекомендованою кореспонденцією ухвала від 03.03.2021 повернута суду 11.03.2021 із відміткою пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно здійсненого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та як вбачається із позовної заяви адреса позивача: 45200, Волинська область, Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Деревообробників, 57, за якою і направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач у заяві від 29.03.2021 (поданій суду 31.03.2021) та у судовому засіданні просить відкласти розгляд справи у зв`язку із тим, що ним не одержано позовної заяви та додатків до неї та продовжити строк для подання відзиву по справі.

Прокурор у судовому засіданні 31.03.2021 відкладення розгляду справи не заперечив.

Суд протокольною ухвалою від 31.03.2021 з врахуванням думки сторін встановив строк ПП "Базис - Луцьк" для подання відзиву по 06.04.2021.

Враховуючи вищевикладене, забезпечення розгляду справи у розумні строки, зважаючи на стадію судового розгляду - підготовче провадження, можливість сторін на подання доказів відповідно до ст. 80 ГПК України, рівність всіх учасників судового процесу, господарський суд протокольною ухвалою від 31.03.2021 відклав підготовче засідання на 14.04.2021 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 31.03.2021 повідомлено відповідача 1 - Ківерцівську міську раду про відкладення підготовчого засідання на 14 квітня 2021 року на 11:00 год.

Відповідач у відзиві від 05.04.2021 (поданий 05.04.2021) позовні вимоги заперечив, вважає договір №22 від 03.09.2019 неукладеним у зв`язку із недосягненням сторонами істотних умов договору. Строк для подання відповіді на відзив – по 12.04.2021.

Прокуратура у відповіді на відзив №15-765вих21 від 12.04.2021 (поданій 12.04.2021) повідомила, що договір від 03.09.2019 № 22 підписаний сторонами, в тому числі ПП «Базис-Луцьк», без будь-яких зауважень чи доповнень. У відповідності до положень ст. 180 ГК України, ст. 628 ЦК України, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Ківерці», затвердженого рішенням Ківерцівської міської ради від 28.12.2012 №23/18, сторони на власний розсуд погодили істотні умови Договору, в тому числі предмет та ціну договору. Також сторони погодили розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Ківерці до Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Ківерці, у якому зазначено, що розмір пайової участі ПП «Базис-Луцьк» у розвитку інфраструктури міста Ківерці при новому будівництві багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями по вул. Філатова, 14 у м. Ківерці, становить 181 969 грн. 62 коп. Вказаний розрахунок розміру пайової участі без будь-яких зауважень чи доповнень підписаний ПП «Базис-Луцьк». Таким чином, сторони вільно погодили усі істотні умови договору від № 22 та погодили розмір пайової участі ПП «Базис-Луцьк» у розвитку інфраструктури міста Ківерці.

Відповідач у клопотанні №1 від 13.04.2021 просить закрити провадження у справі в порядку застосування п. 1 ч. 1 с. 231 ГПК України, мотивуючи тим, що правовідносини, які виникають з переговорів та з укладення договорів про участь у розвитку інфраструктури міста в силу ультимативних норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є публічно-правовими, оскільки іншого формату поведінки для забудовника, як тільки підписати такий договір, практично немає. Відповідно до цього вважає, що особа (позивач), чиї інтереси, які він вважає, порушені, може звернутися до суду адміністративної юрисдикції, тобто по даній справі до Волинського окружного адміністративного суду.

Суд, розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, не вбачає підстав для його задоволення.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога про визнання незаконним та скасування рішення Ківерцівської міської ради №8/10 від 25.09.2019 «Про зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Ківерці Приватному підприємству «Базис-Луцьк» та визнання недійсною додаткової угоди від 03.09.2019 до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Ківерці №22 від 03.09.2019, укладеної між Ківерцівською міською радою та Приватним підприємством «Базис-Луцьк».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Положеннями статті 40 зазначеного закону встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими для виконання на відповідній території (стаття 144 Конституції України).

Діяльність органів місцевих рад урегульована Законом України "Про місцеве самоврядування", відповідно до статті 2 якого, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частина 10 цієї статті Закону встановлює, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до п.2 чинного роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, при вирішенні справ такої категорії, необхідно з`ясувати обсяг компетенції, прав та обов`язків саме особи (позивача), чиї права або інтереси порушено оскаржуваним правовим актом індивідуальної дії.

Разом з тим приймається до уваги, що у п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) указано, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, вони є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є ’’гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Разом з тим, із зазначеного рішення Конституційного Суду України вбачається, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідні висновки містяться у постанові Верховного суду від 29.01.2020 у справі № 903/248/19.

Оскільки предмет позову стосується прав приватного підприємства, суд протокольною ухвалою від 14.04.2021 відхилив клопотання про закриття провадження у справі.

Відповідач у клопотанні №1 від 13.04.2021 просить залишити позов без розгляду в порядку застосування п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, мотивуючи тим, що у прокурора відсутні повноваження для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17, від 16.10.2018р. у справі №916/1538/16, від 04.10.2018р. у справі №911/2740/17, від 10.10.2018р. у справі №925/68/18.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснював захист своїх інтересів. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що порушення чинного законодавства України шляхом прийняття незаконного рішення органом місцевого самоврядування, та подальшого укладення спірної угоди, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування. Незаконне зменшення розміру пайової участі призводить до порушення інтересів держави щодо своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування. Пред`являючи позовну заяву в інтересах органу місцевого самоврядування і водночас спрямовуючи вимогу про скасування рішення цьому ж органу, прокурор не міг порушити принципи правосуддя та визначити міську раду позивачем та відповідачем по справі.

Таким чином, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Оскільки законність рішення та додаткової угоди є предметом спору, суд протокольною ухвалою від 14.04.2021 відхилив клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідач у клопотанні №1 від 14.04.2021 просить здійснювати розгляд справи у колегіальному складі суду. Клопотання обґрунтоване різною судовою практикою , складністю справи та суттєвим значенням справи для відповідачів.

Суд протокольною ухвалою від 14.04.2021 відхилив клопотання про колегіальний розгляд справи, мотивуючи таким.

Згідно з п. 17 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про колегіальний розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала (ч. 10 ст. 33 ГПК України).

Законом не визначено, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду, а складність справи може визначатися залежно від складності спірних правовідносин, доказового наповнення матеріалів справи, неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини, тощо.

З поданого відповідачем клопотання не вбачається жодних обставин, які б обґрунтовували складність справи. Таким чином, враховуючи категорію та складність даної справи, з огляду на наявні на даній стадії процесу матеріали справи, недоведеність відповідачем необхідності призначення колегіального розгляду справи, а також критерій розумності строку розгляду судового спору, суд відхилив клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, забезпечення розгляду справи у розумні строки, зважаючи на стадію судового розгляду - підготовче провадження, можливість сторін на подання доказів відповідно до ст. 80 ГПК України, , рівність всіх учасників судового процесу, господарський суд протокольною ухвалою від 14.04.2021 підготовче провадження закрив, розгляд справи по суті призначив на 12.05.2021 о 15 год. 30 хв.

Згідно з ч. 2 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне постановити ухвалу про повідомлення відповідача 1 – Ківерцівську міську раду про дату та час розгляду справи по суті.

Прокурор та представник відповідача 2 про дату та час розгляду справи по суті повідомленні під розписку у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 120, 195, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Повідомити Ківерцівську міську раду про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті "12" травня 2021 р. на 15:30 год.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 16.04.2021.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук