Рішення № 96307452, 14.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Київ № 640/3538/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаМіністерства юстиції України Державна податкова служба Українипровизнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна податкова служба України про:

визнання протиправними дії головного державного виконавця Кузьменка О.С. щодо постановлення постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.01.2021 ВП №64004338;

визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця Кузьменка О.С. від 13.01.2021 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанні виконавчого листа №826/18679/15, виданого 09.12.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 у державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України;

зобов`язання відповідача відновити ВП по виконавчому листу №826/18679/15 від 09.12.2020 про поновлення ОСОБА_1 у державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України;

визнання протиправним та скасування рішення заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., який не розглянув скаргу ОСОБА_1 від 21.01.2021 належним чином та не прийняв законного та обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку визначеному статями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, оскільки виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП №64004338 виконано неналежним чином, позивача не поновлено на відповідній посаді у відповідності до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року.

Крім того, зауважено, що позивача поновлено на посаді, яка не передбачена штатним розписом Державної податкової служби України, також позивача поновлено на посаді, яка не відповідає її професійним та кваліфікаційним здібностям. В той же час державним виконавцем наведені обставини не перевірені при постановленні оскаржуваної постанови.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, в обґрунтування власної позиції зауважив те, що Державною податковою службою України відповідачу надано наказ про поновлення позивача на рівнозначній посаді, що в свою чергу свідчить про виконання рішення у повному обсязі, а тому оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.

Представник третьої особи надав письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки Державною податковою службою України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року виконано у повному обсязі, а посада на яку поновлено позивача відповідає усім вимогам, викладеним у рішенні в адміністративній справі №826/18679/15.

Представником позивача надано додаткові пояснення, в яких останній зауважив про неналежне виконання рішення суду від 15 червня 2020 року в адміністративній справі №826/18679/15, при цьому наголосивши, зокрема, що позивачу заробітна плата нараховується не у відповідності до вимог чинного законодавства. Також, звернув увагу суду на те, що державному виконавцю надано лише одну сторінку наказу про поновлення на роботі, без копії зворотної сторінки, на якій позивачем викладені зауваження щодо поновлення її на не рівнозначній посаді, крім того остання зауважила, що не погоджується на запропоновану посаду.

Представник третьої особи також надав письмові пояснення, з урахуванням наданих представником позивача додаткових пояснень, в яких заперечив проти доводів останнього, виходячи з того, що заробітна плата виплачується належним чином. Звертав увагу суду, що позивача поновлено на посаді, яка єдина була вакантна на момент постановлення наказу про поновлення на посаді позивача.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник третьої особи заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав наведених у письмових поясненнях долучених до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23 березня 2021 року присутні учасники справи не заперечували щодо подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №64004338 від 29 грудня 2020 року.

13 січня 2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанні виконавчого листа №826/18679/15, виданого 09.12.2020 Окружним адміністративним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_1 у державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України.

У зв`язку з чим, 21 січня 2021 року стягувач ОСОБА_1 подала скаргу, в якій оскаржила рішення державного виконавця та постанову про закінчення виконавчого провадження від 13 січня 2021 року ВП №64004338 до начальника Заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець Кузьменко О.С.

09 лютого 2021 року представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Мацак О.Ю. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП №64004338. У матеріалах виконавчого провадження ВП №64004338 відсутня інформація щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 січня 2021 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.01.2021 ВП №64004338.

09 лютого 2021 року стягувач ОСОБА_1 отримала поштове відправлення з Міністерства юстиції України. Листом від 02 лютого 2021 року за №878/3-1871/20.1 Заступник директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Р.Ю. повідомив, що розглянуто звернення ОСОБА_1 від 21 січня 2021 року, та в межах компетенції повідомляє, що до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла інформація та документи з Державної податкової служби України. Рішення суду від 15 червня 2020 року у справі №826/18679/15 виконано фактично у повному обсязі, що підтверджується наказом від 28 грудня 2020 року № 1503-O про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту правової роботи. Враховуюче викладене, державним виконавцем 13 січня 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.01.2021 відсутні. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб можуть бути оскаржені до суду.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, що порушують законні права та охоронювані інтереси, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIIІ), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п.1 ч.1 та ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Частиною другою статті 65 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавче провадження з підстав, визначених у п.8 ч.1 ст.49 Закону №1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2020 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/18679/15 визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України від 16 червня 2015 року №552-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 у Державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України.

09 грудня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист № 826/18679/15 про поновлення ОСОБА_1 у Державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України.

28 грудня 2020 року Державною податковою службою України видано наказ №1503-О «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » з яким позивача було ознайомлено та підписано з зауваженнями та запереченнями, зокрема, остання зазначила, що не погоджується з запропонованою посадою.

Також судом під час огляду матеріалів виконавчого провадження встановлено, що в трудовій книжці позивача внесено запис про поновлення її на посаді Директора Департаменту правової роботи з 17 червня 2015 року.

Копію Наказу «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » №1503-о від 28.12.2020 року та копію трудової книжки було надано відповідачу відповідно до листа Державної податкової служби України від 06.01.2021 року № 116/5/99-00-05-03-05.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно із ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Суд зауважує, що правила виконання рішень немайного (зобов`язального) характеру визначені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». Особливості виконання рішень про поновлення на роботі визначені статтею 65 цього Закону, відповідно до якої рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний перевірити, що відповідне зобов`язання виконане у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Крім того, судом з матеріалів справи вбачається, що позивачем, 21.01.2021 року подано скаргу відповідно до вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». В даній скарзі позивач виклав свої доводи, щодо підстав скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, а саме:

- посада на яку призначено позивача скорочена та не передбачена штатним розписом;

- призначено на посаду, для зайняття якої позивач не відповідає кваліфікаційним вимогам.

В ході огляду відповідей, судом встановлено, що доводи, які викладені в заявах та скарзі не перевірялися відповідачем, а відповідь надана без надання оцінки фактам та доводам, зазначених позивачем у скарзі.

Суд вважає, що з урахуванням тексту резолютивної частини рішення у справі №826/18679/15 та з урахуванням вимог статей 63, 65 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець та заступник директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були зобов`язанні перевірити не лише формальну наявність наказу про поновлення на посаді позивача та запису про поновлення в трудовій книжці, а також були зобов`язанні перевірити чи поновлено боржником стягувача на рівнозначну посаду та чи була зазначена посада у штатному розписі Державної податкової служби України на дату прийняття наказу №1503-О «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ». Однак суд зазначає, що зазначений обов`язок відповідачем не виконано, внаслідок чого передчасно прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження та необгрунтовано відмовлено в задоволенні скарги позивача від 21.01.2021р.

З урахуванням цього, суд приходить до висновків, що постанова головного державного виконавця Кузьменка О.С. від 13.01.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП №64004338 по примусовому виконанні виконавчого листа №826/18679/15, виданого 09.12.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 у державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України є протиправною та такою, що прийнята не в межах повноважень та у спосіб визначений ст.63, 65 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача відновити ВП по виконавчому листу №826/18679/15 від 09.12.2020 про поновлення ОСОБА_1 у державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України суд зазначає наступне:

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Оскільки рішенням суду, постанову про закінчення виконавчого провадження визнано незаконною та такою, що підлягає скасуванню, то державний виконавець зобов`язаний поновити виконавче провадження.

А тому дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки обов`язок виконавця щодо відновлення виконавчого провадження чітко визначений частиною 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, вимога про визнання протиправними дій головного державного виконавця Кузьменка О.С. щодо постановлення постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.01.2021 ВП №64004338 також не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено судом, виконавцем фактично вчинено бездіяльність під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., який не розглянув скаргу ОСОБА_1 від 21.01.2021 належним чином та не прийняв законного та обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги, суд зазначає наступне:

Відповідно до частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Однак, щодо скасування рішення за результатами розгляду скарги суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Однак, в даному випадку рішення заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. не містить приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, не порушують права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, рішення заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. прийнято за результатами розгляду скарги в доюрисдикційній процедурі, не є актом реалізації державним органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не має самостійного юридичного значення, таке рішення саме по собі не породжує будь-якого додаткового обов`язку та не перешкоджає реалізації права, зокрема, щодо оскарження до суду самого рішення.

Враховуючи вищенаведене, позовна вимога в зазначеній частині задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Кузьменка О.С. від 13.01.2021 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанні виконавчого листа №826/18679/15, виданого 09.12.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) у державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького 13, місто Київ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.В. Амельохін