Рішення № 96303099, 01.03.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/13027/20

Провадження № 2-а/760/271/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Соломахи А. П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до інспектора 3 роти 2 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Бондар Марини Анатоліївни (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), третя особа - Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до інспектора 3 роти 2 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Бондар Марини Анатоліївни, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 27 серпня 2020 року серії ДП18 № 626400 та закрити адміністративну справу, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що 27 серпня 2020 року, перебуваючи з друзями в ресторані «Пітер», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Сосюри, 3, в них виник конфлікт з охоронником вказаного ресторану, внаслідок чого останнім було викликано наряд поліції, який прибув приблизно 02-00 год. ночі. Після прибуття поліцейських, останні заштовхали його та його друга ОСОБА_2 до патрульного автомобіля та відвезли до відділу поліції № 3 Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, де вони знаходились приблизно до 04-30 год., після чого їх відпустили.

Позивач зазначає, що постанову про накладення адміністративного стягнення йому не вручали, а він її отримав лише 01 вересня 2020 року в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції. Зі змісту вказаної постанови йому стало відомо, що його 27 серпня 2020 року притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП за начебто керування транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія.

Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки її винесено всупереч вимог законодавства України, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а до постанови не долучено жодного доказу. При цьому він такого правопорушення не вчиняв.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року вищевказану адміністративну справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2021 року за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив .

20 січня 2021 року ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції.

21 січня 2021 року до суду, засобами поштового зв`язку, надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначалось, що 27 серпня 2020 року під час патрулювання Дніпровського району міста Києва, в складі екіпажу Рубін-409 близько 03-00 год. було виявлено автомобіль «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 , який порушив правила дорожнього руху (далі - ПДР). Зупинивши вказаний автомобіль, інспектор пояснив причину зупинки, та на підставі п. 2.4. ПДР висунув законну вимогу до водія пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1. ПДР. Однак, у водія ОСОБА_1 не було при собі посвідчення водія відповідної категорії, що уповноважує водія на здійснення керування транспортним засобом, тому поліцейський правомірно виніс постанову за частиною першою статті 126 КУпАП. Постанову було винесено в присутності позивача, роз`яснено всі його права згідно статті 268 КУпАП. Таким чином, постанова винесена правомірно, у межах повноважень поліцейського, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин справи, тому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав викладених у ньому.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач та третя особа отримали судові повістки 15 лютого 2021 року, тобто належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. В такому разі неявка у судове засідання учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті (частина перша стаття 205 КАС України), тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на цих ПДР України.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих ПДР, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що 27 серпня 2020 року, інспектор 2 батальйону 3 роти старший лейтенант Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Бондар М. А. склала постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 626400 за частиною першою статті 126 КУпАП, а саме, позивач керував транспортним засобом «Mazda 3», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив пункт 2.1 а) ПДР.

Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн (а. с. 14).

Так, пунктом 2.1 а) ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За частиною першою статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач у своїй позовній заяві оскаржує обставини, встановлені інспектором поліції про порушення ним правил дорожнього руху та як наслідок, вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

Так, позивач посилається на те, що він не керував жодним автомобілем ні 26 серпня 2020 року, ні 27 серпня 2020 року, так як 26 серпня 2020 року з 23-50 год до 27 серпня 2020 року 02-00 год. перебував із друзями у ресторані " Пітер ", який знаходиться по вул. В. Сосюри, 3 у м. Києві. Позивач зазначає, що у зв`язку з шумною поведінкою в ресторані, у них виник конфлікт з охоронником вказаного ресторану, внаслідок чого останнім було викликано наряд поліції, який прибув приблизно 02-00 год. ночі. Після прибуття поліцейських, останні заштовхали його та його друга ОСОБА_2 до патрульного автомобіля та відвезли до відділу поліції № 3 Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, де вони знаходились приблизно до 04-30 год., після чого їх відпустили. Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вручили.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, оскільки він Правил дорожнього руху не порушував, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним вимог ПДР України не відповідають дійсності.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Зміст вищенаведених норм кореспондується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, відповідно до якої, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення позивачем пункту 2.1. а) ПДР України, в тому числі і пояснення третьої особи не містять таких доказів.

До того ж текст оскаржуваної постанови не містить зазначень про те, що обставини, викладені в ній були зафіксовані на будь-які технічні прилади, та не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, повноваження суду при розгляді справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, зводяться до права на залишення без змін, скасування рішення або зміну заходу стягнення, тому вимога позивача про визнання дій відповідача протиправними не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до інспектора 3 роти 2 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Бондар Марини Анатоліївни (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), третя особа - Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДПП18 № 626400 від 27 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 126 КУпАП закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна