Вирок № 96299753, 07.04.2021, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/4726/20

Провадження № 1-кп/589/407/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Євдокімової О.П.

за участю секретаря судового засідання Юрочко Л.М.

прокурора Чумак Є.П.

захисника Матеко Л.А.

потерпілої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шостка кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхнє Синьовидне Сколівського р-ну Львівської області, українця, громадянина України, освіта середньо-професійна, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 19 год. 40 хв. керуючи автомобілем «ОРЕL VIVАRО» р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині автодороги Т-1908 з боку смт. Вороніж у напрямку м. Шостка Сумської області.

Рухаючись на 5-му км зазначеної автодороги ОСОБА_2 зневажив безпекою дорожнього руху, проявив неуважність, у темну пору доби в умовах недостатньої видимості не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, тому допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який одягнений у темного кольору одяг без світлоповертальних елементів і знаходився на проїзній частині у нерухомому стані в порушення вимог пунктів 4.4, 4.7, 4.8, 4.14 «а,г» ПДР України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 229 від 29.12.2020 «смерть ОСОБА_3 настала від поєднаної тупої травми голови, шиї, грудної клітини, живота: черепно-мозкова травма з переломом кісток основи черепу, важким забоєм головного мозку, крововиливами під м`яку мозкову оболонку; травма шиї з переломом шийного відділу хребта, розривами спинного мозку на рівні 7- го шийного хребця, розривом трахеї; закрита травма грудної клітини з множинними переломами ребер, пошкодженням пристінкової плеври і тканини легень з внутрішньою кровотечею в ліву і праву плевральні порожнини; закрита травма живота з розривами печінки і внутрішньою кровотечею у черевну порожнину».

Відповідно до зібраних в кримінальному провадженні доказів та висновку судово-автотехнічної експертизи №305 від 14.12.2020 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ОРЕL VIVАRО» р.н. НОМЕР_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху (затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, введених в дію з 01.01.2002), передбачених пунктами:

12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху перебувають в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали.

У судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе визнав повністю та пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 19 год. 40 хв. він керуючи автомобілем «ОРЕL VIVАRО» р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині автодороги Т-1908 з боку смт. Вороніж у напрямку м. Шостка Сумської області.

Рухаючись на 5-му км зазначеної автодороги у темну пору доби в умовах недостатньої видимості зі скоростю 75 км. на год. За 15 к5м. попереду себе він побачив чоловіка який стояв посеред дороги і був одягнений у темного кольору одяг без світлоповертальних елементів і не рухався. При даній швидкості він не зміг зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, тому виконав маневр вліво, але всерівно допустив наїзд на пішохода від чого той помер на місці події. Визнає , що порушив ПДР, щиро кається у вчиненому, повністю відшкодував матеріальні збитки потерпілим.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, врахувавши думку інших учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином у судовому засіданні повністю доведена вина ОСОБА_2 і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 України, так як він будучи особою яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання - не встановлені.

Також суд враховує ст. 65 КК України, а саме: обставини при яких скоєно необережне кримінальне правопорушення, ступінь його тяжкості, особу підсудного, який раніше не судимий, позитивно характеризуються за місцем мешкання та роботи, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працює водієм, щиро розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину. За таких обставин суд вважає, що останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 286 ч2 КК України з урахуванням вимог ст. 69-1 КК України, строком 5 років.

Разом з цим, суд зважаючи на виключно позитивні характеристики ОСОБА_2 , так як останній жодного разу до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, вчинив необережний злочин, його пост кримінальну поведінку, повністю відшкодував матеріальні збитки, примирився з потерпілими, неправомірну поведінку самого потерпілого, який в стані алкогольного сп`яніння, в темну добу перебував посеред проїзної частини дороги в темному одязі нехтуючи правилами дорожнього руху. Думку самої потерпілої, яка просить суд не позбавляти волі обвинуваченого, та не позбавляти його права керування ТЗ, так як вважає що ДТП сталась також з вини її чоловіка, який перебував на дорозі в стані алкогольного сп`яніння і на зауваження водіїв не звертав уваги, грубив їм нецензурною лайкою. Про цю обставину їй розповіли її знайомі, які того ж вечора, також ледь уникли ДТП з її чоловіком . Вказані обставини суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки останнього, а тому є всі підстави вважати, що виправлення ОСОБА_2 можливе в умовах без ізоляції його від суспільства, а тому є необхідним в відповідності зі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинять нових злочинів і виконає покладені на нього обов`язки.

Крім того, враховуючи протиправну поведінку померлого внаслідок ДТП, який одягнений у одяг темного кольору, без світлоповертальних елементів, знаходився на проїзній частині у нерухомому стані, в порушення вимог пунктів 4.4, 4.7, 4.8, 4.14 «а,г» ПДР України., вів себе на дорозі зухвало, грубив водіям на зауваження. Ставлення обвинуваченого до вчиненого, те, що він працює, водієм, потребує постійного користування транспортним засобом, має намір відшкодовувати моральні збитки потерпілій, думку самої потерпілої, суд приходить до переконання щодо можливості не призначати засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Саме таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та сприяє досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України,

Потерпілою ОСОБА_1 до початку судового розгляду заявлено цивільний позов до обвинуваченого та ПАТ НАСК «Оранта» про стягнення на її користь 100 000 грн в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Представник цивільного відповідача ПАТ НАСК «Оранта» в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду справи був повідомлений завчасно належним чином. Після з`ясування думки учасників судового розгляду суд визнав за можливе провести судовий розгляд у відсутності представника цивільного відповідача ПАТ НАСК «Оранта», що відповідає приписам ч. 2 ст.326 КПК України.

З наданого цивільним відповідачем ПАТ НАСК «Оранта» до справи відзиву на позовну заяву вбачається, що НАСК «Оранта» позов не визнає, оскільки відсутнє рішення суду (постанова або вирок) про визнання ОСОБА_2 винним у ДТП, також ПАТ НАСК «Оранта» не отримувало від потерпілої відповідної заяви про відшкодування шкоди.

ОСОБА_2 не заперечує, що він завдав моральних страждань потерпілій, але інші родичі померлого повідомили йому, що визнана досудовим слідством потерпіла не є потерпілою, а тому він не вважає необхідним відшкодувати моральні збитки саме їй.

Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у Справа № 439/397/17, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.

Натомість, поняття «потерпілий» визначено кримінально-процесуальним законодавством. Так, ч. 1 ст. 55 КПК встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Поняття «потерпілий» у кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з`являється об`єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.

Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.

У ч. 2 ст. 55 КПК визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

В даному кримінальному провадженні потерпілою визнано ОСОБА_1 , як члена сім`ї померлого внаслідок ДТП, а тому безпідставні посилання відповідачів, на те що остання не має правових підстав для відшкодування їй моральної шкоди.

Також судом встановлено, що згідно полісу № АР/8414543 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 9.08.2020 року ОСОБА_4 застрахував цивільну відповідальність у разі настання страхового випадку. Строк дії цього договору встановлений з 9.08.2020 року до 8.08.2021 року . Згідно даного договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «ОРЕL VIVАRО» р.н. НОМЕР_1 , тобто автомобіль, на якому обвинувачений вчинив ДТП. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, завдану життю і здоров`ю, становить двісті тисяч гривень, за шкоду, завдану майну сто тисяч гривень.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі Закон) особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Судом встановлено, що обвинувачений правомірно користувався застрахованим ТЗ.

Зазначена вище ДТП сталася в період дії даного договору страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, між потерпілим та обвинуваченим виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим, відповідальність якого застрахована в силу положень п.1.4 ст. 1 Закону, та страховою компанією існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу № АР/8414543 страховиком на момент вчинення ДТП було ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Обвинувачений повідомив ПАТ НАСК «Оранта» про страховий випадок.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, саме на ПАТ НАСК «Оранта» покладається обов`язок відшкодувати заподіяну потерпілому дорожньо-транспортною пригодою шкоду в межах страхового відшкодування, а посилання страховика на те, що потерпілий не звертався до страхової компанії із заявами про виплату страхового відшкодування є безпідставними.

Так, згідно п. 37.1.4. ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, крім іншого, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Вказані строки не минули, крім того, відповідач ПАТ НАСК «Оранта» отримало позовну заяву, яка містить всі необхідні дані для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування в добровільному порядку. В позовній заяві зазначені реквізити позивача. Це надавало ПАТ НАСК «Оранта» можливість звернення до потерпілого для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Однак відповідачем ПАТ НАСК «Оранта» не надано доказів листування з потерпілим або обвинуваченим з приводу недостатності інформації про ДТП або відсутності доказів отримання шкоди. Також представник відповідача мав можливість з`явитись в судове засідання для з`ясування необхідних для прийняття рішення про виплату обставин та доведення своєї позиції.

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно до п. 31постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 р. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів роз`яснено судам, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілого суди повинні керуватися відповідними положеннями ЦК України та роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди(зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001р. № 5)

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення і т. ін.), враховує стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її житті та інші обставини.

Зважаючи, що внаслідок дій обвинуваченого цивільний чоловік потерпілої помер, що безумовно викликало в неї моральні переживання, порушення звичайного життєвого укладу спричинення потерпілому моральної шкоди є безсумнівним.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує у відповідності до ст. 1193 ЦК України враховує і майновий стан обвинуваченого, характер і обсяг заподіяних моральних та фізичних страждань, їх тривалість і, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, , суд вважає що відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн ґрунтується на засадах розумності, виваженості та справедливості, а також є домірною глибині емоційних страждань потерпілої.

Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Отже з відповідача ПАТ НАСК «Оранта» на користь потерпілого на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню в сумі 60000 грн. (5000 (мін. з. у 2020 році) х 12 мін.зарплат) .

За таких обставин з обвинуваченого ОСОБА_2 слід стягнути 40 000грн

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і суд не вбачає підстав для їх застосування.

Питання речових доказів вирішити в порядку п. 5 ч. 9 ст.100 КПК України.

Арешт майна підлягає скасуванню відповідно до ст.174 ч. 4 КПК України

Судові витрати у кримінальному провадженні - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349,ч.3, 370-377 КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, а згідно ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на три роки без позбавлення права керування транспортним засобом

В відповідності з ст.76 КК України на ОСОБА_2 покласти виконання слідуючих обов`язків:

Не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Речові докази: автомобіль а «ОРЕL VIVАRО» р.н. НОМЕР_1 ,, перебуває на зберіганні у власника ОСОБА_4 - дозволити власнику використовувати на власний розсуд знявши з нього арешт накладений ухвалою суду від 15 грудня 2020 р..

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ПАТ «НАСК «Оранта» в рахунок відшкодування моральної шкоди - 60000(шістдесят тисяч) грн

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 40000(сорок тисяч)

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому, захиснику, потерпілим роз`яснюється право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.П.Євдокімова