Ухвала суду № 9629889, 19.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 29/320-А Головуючий у 1-й інстанції: Усатенко І.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В. У Х В А Л А Іменем України

"19" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Мельничука В.П., Умнової О.В.,

при секретарі: Приходько Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 24.10.2007 року по справі за їх позовом до приватного підприємства «Ра-Рур», субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Оболонському районі м. Києва звернулись до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства «Ра-Рур», субєкта підприємницької діяльності фізичної особа ОСОБА_2 про визнання правочину, що укладений між відповідачами шляхом обміну документами, недійсним з підстав, передбачених ст. 207 ГК України, зобовязання ПП «Ра-Рур»повернути СПДФО ОСОБА_2 кошти отриманні за правочин в сумі 9900,00 грн. та стягнення з останнього на користь держави вартість товару отриманого за угодою згідно накладної № 11/08 від 11.08.2004 року на загальну суму 9900,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24.10.2007 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Оболонському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необєктивність судового рішення, що є підставою для його скасування.

Крім того, ДПІ у Оболонському районі м. Києва подали клопотання про поновлення пропущеного строку, в якому зазначають, що причиною пропуску строків є отримання оскаржуваної постанови лише 09.11.2007 року, в звязку з чим були позбавлені можливості вчасно оскаржити відповідне рішення та просять поновити строк на подачу апеляційної скарги.

За ч. 3 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 16.11.2007 року апелянтом подана апеляційна скарга, тому, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції від 24.10.2007 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Ра-Рур»зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, рішення про реєстрацію № 08600 від 10.11.2003 року, код ЄДРПОУ 32661903, свідоцтво платника ПДВ № 35614978 від 08.12.2003 року.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 зареєстрований Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією, рішення про реєстрацію НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

11.08.2007 року між ПП «Ра-Рур»та СПД ОСОБА_2 шляхом обміну документами було укладено угоду на реалізацію товару.

Згідно накладної № 11/08 від 11.08.2004 року ПП «Ра-Рур»передали СПД ОСОБА_2 товар на загальну суму 9900,00 грн., з яких 1650,00 грн. податок на додану вартість.

На виконання умов спірного договору ПП «Ра-Рур»виписали на адресу СПД ОСОБА_2 податкову накладну №11/08 від 11.08.2004 року на загальну суму 9900,00 грн., з яких 1650,00 грн. податок на додану вартість.

Розрахунки за спірним договором між відповідачами були проведені у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордеру №11/08 від 11.08.2004 року в сумі 9900,00 грн.

Відмовляючи в позові, суд мотивував своє рішення тим, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання спірної угоди та те, що податковим органом не доведено наявність при укладанні вказаної угоди умислу на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.

Колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, дійшла висновку, що відмовляючи в позові, Господарський суд м. Києва не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом адміністративного позову.

Питання недійсності господарських зобовязань та застосування відповідних санкцій врегульовані Цивільним законодавством України.

Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV) та іншими актами законодавства.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Положеннями статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним по зазначених позивачем підставах судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Як вбачається з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК України.

За цими ж правилами розглядаються зазначені вимоги і в разі, якщо стороною правочину є субєкт владних повноважень, крім вимог про визнання недійсним адміністративного договору.

Отже, відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Таким чином, судова колегія знаходить за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до приватного підприємства «Ра-Рур», субєкта підприємницької діяльності фізичної особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 24.10.2007 року скасувати.

Провадження по справі за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до приватного підприємства «Ра-Рур», субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним договору закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 21 травня 2010 року.