Рішення № 96296035, 31.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6052/18

провадження №2/522/4506/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Приморський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м.Одеси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «УкрсоцБанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк»), звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 16.09.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 2008/13-1-08/450-1

Відповідно до умов вказаного договору, АКБ «УкрсоцБанк» надав кредит ОСОБА_1 в сумі 11 806,74 грн., а останній зобов`язаний в порядку та на умовах, передбачених договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором тощо. Позивач вказує, що відповідач взяв у кредит грошові кошти, але не повертає їх позивачеві та не сплачує процент за їх користування, в результаті чого виникла заборгованість.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2020 року, залучено до участі у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості, замість АТ «Укрсоцбанк» його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 16.09.2008 року між АКБ «УкрсоцБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2008/13-1-08/450-1, відповідно до якого банк, надав відповідачу кредит в сумі 11 806,74 грн.

Проте, у порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та не повернув використані ним кредитні кошти з відсотками позивача, у зв`язку з чим станом на 20.02.2018 року, він має заборгованість за кредитом у розмірі 11 806,74 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 7 840,21 грн., заборгованість за відсотками – 9 897,95 грн., а також Розмір інфляційних витрат за кредитом - 1 050,56 грн., Розмір інфляційних витрат за відсотками - 1 184,49 грн.

До позовної заяви , додано перелік доказів , після аналізу яких можливо встановити, дійсні правовідносини між сторонами .

При розгляді справи, посилання відповідача, на необґрунтованість заявлених позовних вимог, не знайшло своє відображення у заявах по суті справи.

В супереч діючому законодавству позивачем не надано документів спростовуючи вірність нарахувань заборгованості. Керуючись Постановою Верховного суду від 12.04.2018 року провадження 61-12685св18 ( 190/1540/16-ц), викладено позицію, що у разі посилання особи на певну обставину, що стосується суті спору, їй не достатньо висловити свою незгоду з тією чи іншою обставиною, оскільки законодавець покладає на неї обов`язок надати докази на підтвердження таких обставин, що в свою чергу забезпечує принцип змагальності сторін у процесі, а також гарантує їх рівність. Доказів які б підтверджували обґрунтованість заперечень відповідача щодо неправильного нарахування позивачем розміру заборгованості за кредитним договором, відповідач не надав.

Згідно з положеннями статей 530,612,625 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач істотно порушив норми Закону та умови договору, не виконавши взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту разом з нарахованими відсотками та іншими платежами, передбаченими Договором, ці грошові кошти підлягають стягненню з позичальника.

Щодо посилань відповідача про застосування строків позовній давності, суд вважає ці посилання недоведеними виходячи з наступного.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року, справа №6-249цс15 та у постанові Верховного Суду України від 29.06.16. справа № 6-1188цс16 у яких йдеться про наступне:

«За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності».

До аналогічних висновків прийшов й Верховний Суд в Постанові від 11.04.2018 року по справі № 753/39/17 провадження № 61-6870 св18: «Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Також, відповідач посилався на те, що позивач звертався до третейського суду, але суд вважає що звернення до третейського суду не має преюдиційного значення, виходячи з наступного.

У своїй постанові Велика Палата Верховного суду 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц зазначила:

7.2. Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок дострокового повернення споживчого кредиту: умови, за яких у кредитодавця виникає право на дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту; строк, протягом якого споживач може усунути порушення умов цього договору (тридцять чи шістдесят днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу); спеціальний юридичний наслідок усунення цих порушень у вигляді втрати чинності вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту.

7.3. Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), то у споживача (позичальника) відсутній обов`язок повернути достроково споживчий кредит і не може відбутися порушення прав кредитодавця (аналогічні висновки є у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

63. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів`порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Таким чином, суд вважає доводи позивача доведеними, та позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Відповідно до змісту ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що позивачем понесенні витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Так, відповідно статті 141 ЦПК України, Акціонерному товариству «Альфа - Банк» на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 549-552, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, - -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ: 23494714, МФО 300346, заборгованість у розмірі - 19 973,21 грн.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37392017 – витрати по сплаті судового збору у сумі – 1762 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

31.03.2021