Вирок № 96294981, 10.03.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/3806/19

Провадження № 1-кп/490/126/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«10» березня 2021 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі - Ворожцовій О.О.

за участі прокурора - Шинкарюка А.А.

обвинуваченого - ОСОБА_1

його захисників - Козареза С.В., Степіної Н.Г.

представника потерпілого -

Державної реабілітаційної установи

"Центр комплексної реабілітації для

дітей з інвалідністю "Мрія" - Кітриш М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є одруженим, неповнолітніх дітей не має, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, раніше засуджувався:

- 18 березня 1999 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 1 статті 229-6 Кримінального Кодексу України 1960 року - до 1 року позбавлення волі умовно з встановленням іспитового строку в 1 рік та стягненням штрафу у сумі 170 грн.;

- 17 січня 2000 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 140, частиною 3 статті 81 Кримінального Кодексу України 1960 року - до 3 років позбавлення волі, а за сукупністю цього вироку та вироку від 18 березня 1999 року остаточно - до 3 років 1 місяця позбавлення волі; був звільненим 06 грудня 2002 року по відбуттю строку покарання;

- 17 жовтня 2005 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 4 років 6 місяців позбавлення волі; був звільнений 12 серпня 2008 року умовно-достроково, з невідбутим строком покарання - 1 рік 04 місяці 01 день;

- 25 березня 2010 року – Центральним районним судом міста Миколаєва – за частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 191 Кримінального Кодексу України 2001 року – до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, що пов`язані з експедицією або охороною майна, строком на 1 рік, а за сукупністю цього вироку та вироку від 17 жовтня 2005 року остаточно - до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, що пов`язані з експедицією або охороною майна, строком на 1 рік; був звільнений 11 листопада 2011 року по відбуттю строку покарання;

- 16 травня 2014 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 3 місяців арешту; був звільнений 17 червня 2014 року по відбуттю строку покарання;

- 16 червня 2014 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 1 року 02 місяців позбавлення волі;

- 31 жовтня 2014 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 4 років позбавлення волі, а за сукупністю цього вироку та вироку від 16 червня 2014 року остаточно - до 4 років 01 місяця позбавлення волі;

- 06 листопада 2014 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 3 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, за які він засуджувався цим вироком та був засуджений вироком від 31 жовтня 2014 року остаточно - до 4 років 06 місяців позбавлення волі;

- 16 лютого 2015 року - Корабельним районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 3 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, за які він засуджувався цим вироком та був засуджений вироком від 06 листопада 2014 року остаточно - до 4 років 06 місяців позбавлення волі;

- 30 березня 2015 року - Ленінським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 3 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, за які він засуджувався цим вироком та вироками від 16.06.2014 року, 31.10.2014 року, 06.11.2014 року, 16.02.2015 року остаточно - до 5 років позбавлення волі; був звільнений 24 жовтня 2018 року по відбуттю строку покарання;

а також

- 09 жовтня 2019 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року - до 3 років 06 місяців позбавлення волі;

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за вчинення злочинів проти власності та маючі не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення таких злочинів, вчинив нові злочини проти власності за таких обставин.

1. 20 березня 2019 року близько 09:30 години він, перебуваючи у приміщенні Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Мрія""/надалі - установи "Мрія"/, розташованої за адресою: місто Миколаїв, вул. 3 Слобідська, 55, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до приміщення класу, де заволодів належним установі "Мрія" ноутбуком марки Samsung 300E5 (NP200E5X-S04RU) Silver вартістю 3.700 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 , утримуючи викрадене, зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв установі "Мрія" матеріальну шкоду у загальному розмірі 3.700 грн.

2. 29 березня 2019 року близько 12:00 години він же, перебуваючи у приміщенні Управління у справах фізичної культури і спорту, розташованого за адресою: місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, 95А, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до приміщення службового кабінету № 16, де заволодів належним ОСОБА_3 мобільним телефоном марки "Xiaomi Redmi 6AGold" вартістю 1.933,33 грн. з сім-картками мобільних операторів "Лайф" та "МТС".

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 , утримуючи викрадене, зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду у загальному розмірі 1.933 грн. 33 коп.

3. 09 квітня 2019 року близько 11:20 години ОСОБА_1 , перебуваючи біля Миколаївської загальноосвітньої школи № 13 /надалі - школи/, розташованої за адресою: місто Миколаїв, пр. Центральний, 84, вирішив таємно викрасти чуже майно з метою незаконного власного збагачення.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до приміщення відкритого порожнього службового кабінету № 23 вказаної школи.

Реалізуючи далі свій злочинний намір, ОСОБА_1 підійшов до вчительського столу.

Перебуваючи там, він вилучив з жіночої сумки чорного кольору, яка лежала поряд, належний ОСОБА_4 , жіночий гаманець чорного кольору із написом "Made in Italy GIANNI VERSACE COUTURE Via Gesu 12 Milano" вартістю 61 грн. 33 коп., у якому знаходились грошові кошти у сумі 205 грн., та з метою його утримання поклав його до лівої задньої кишені штанів.

Реалізуючи далі свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 почав ритися у шухлядах учительського столу, підшукуючи інше майно для вилучення.

В цей час двері шкільного кабінету № 23 відчинив учень ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помітив, що ОСОБА_1 риється у шухлядах учительського столу та звернувся до ОСОБА_1 , поцікавившись, що останній робить у класі.

ОСОБА_1 , в свою чергу, бажаючи, щоб його протиправні дії не були поміченими, вводячи ОСОБА_5 в оману, відповів, ніби шукає якогось хлопця в класі.

Одразу після цього, ОСОБА_1 вирішив продовжити викрадення чужого майна та, утримуючи раніше вилучене майно при собі, зникнути. Діючи з цією метою він, швидко вийшов із класу, утримуючи викрадений гаманець із грошима при собі.

ОСОБА_5 ж, який в силу свого віку не міг дати належної оцінки діям ОСОБА_1 , через що не усвідомлював факту крадіжки, почав переслідувати ОСОБА_1 з тим, щоб розібратись у ситуації. Дорогою він зустрів класного керівника, якому описав ситуацію.

У цей час ОСОБА_1 отримав реальну можливість розпорядитись викраденим майном, внаслідок чого ОСОБА_4 була заподіяна матеріальна шкода у загальному розмірі 266 грн. 33 коп.

Далі ОСОБА_1 , отримавши реальну можливість розпорядитись вилученим майном, утримуючи це майно при собі, дістався виходу зі школи, вийшов на вулицю та почав тікати, але був затриманий учнями та викладачами школи.

4. 14 травня 2019 року близько 15:40 години він же, перебуваючи у приміщенні магазину " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", розташованого за адресою: місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, 102, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, вилучив з розташованої під прилавком шухляди належні ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1.180 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 , утримуючи викрадене, зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальну шкоду у загальному розмірі 1.180 грн.

5. 21 червня 2019 року близько 16:40 години він же, перебуваючи на 5 поверсі будівлі Миколаївської міської ради, розташованої за адресою: місто Миколаїв, вул. Адміральська, 20, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до приміщення службового кабінету, де заволодів чужим для нього майном, а саме ноутбуком марки "Asus" Model X556UQ-DM011D /серійний номер G5N0CV09Y31720C/ вартістю 6.833,33 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 , утримуючи викрадене, зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв Комунальній установі "Агенція розвитку Миколаєва" Миколаївської міської ради" матеріальну шкоду у загальному розмірі 1.933 грн. 33 коп.

6. 15 липня 2019 року близько 13:00 години він же, перебуваючи в офісі ТДВ "МедТехніка", розташованому у будинку 98 по вулиці Чкалова у місті Миколаєві, вирішив таємно заволодіти чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, він, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до приміщення службового кабінету, де заволодів належним ОСОБА_7 :

-мобільним телефоном марки "Nomii280" вартістю 418,33 грн. із сім-карткою "Лайф";

-грошовими коштами у сумі 70 грн.

Після чого з місця вчинення злочину ОСОБА_1 , утримуючи викрадене, зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_7 матеріальну шкоду у загальному розмірі 488 грн. 33 коп.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені.

Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

І......З досліджених під час судового розгляду кримінального провадження довідки № 62 -10042019/48001 та копій вироків Заводського районного суду міста Миколаєва - від 31 жовтня 2014 року, Центрального районного суду міста Миколаєва - від 06 листопада 2014 року; Корабельного районного суду міста Миколаєва - від 16 лютого 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 раніше засуджувався:

- 17 січня 2000 року - за частиною 2 статті 140, частиною 3 статті 81 Кримінального Кодексу України 1960 року;

- 17 жовтня 2005 року - за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 25 березня 2010 року – за частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 191 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 16 травня 2014 року - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 16 червня 2014 року - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 31 жовтня 2014 року - за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України 2001;

- 06 листопада 2014 року - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 16 лютого 2015 року - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України 2001 року;

- 30 березня 2015 року - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України

вказані судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку.

ІІ......Факт вчинення ОСОБА_1 нових злочинів сам обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження не оспорював.

При цьому він пояснював, що після останнього звільнення з місць позбавлення волі почав нове життя - створив родину та почав займатись суспільно-корисною працею, зокрема - виконувати роботу електрика.

Проте, незадовго перед вчиненням злочинів через сімейну сварку був у розпачі, з ситуацією не впорався, через що знов на період вчинення злочинів був залежним він наркотичних засобів, в зв`язку із чим й вчиняв злочини, зокрема - ті, що є предметом розгляду цієї справи.

Обвинувачений також зазначав, що наразі розуміє неправильність своєї поведінки та готовий понести передбачене законом покарання.

Факт вчинення ОСОБА_1 кожного з перелічених злочинів доводять наступні зібрані у справі та досліджені судом докази.

1. По епізоду від 09 квітня 2019 року.

1.1. Будучи допитаним під час судового розгляду, як свідок, ОСОБА_5 у присутності його законного представника зазначав, що 09 квітня 2019 року він разом з іншими учнями свого класу залишив кабінет № 23 та пішов до іншого кабінету, який розташований поруч, на урок інформатики.

Виходячи з класу, він побачив неподалік підозрілого чоловіка /наразі він впізнає того чоловіка, як ОСОБА_1 /, який стояв на сходах та на щось чекав. Тоді він /свідок/ зробив вигляд, що зачиняє кабінет, й пішов на заняття.

Коли він йшов на заняття, його однокласник сказав, що ОСОБА_1 зайшов до кабінету.

Тоді він /свідок/ відкрив двері та побачив, що ОСОБА_1 копирсається в шухлядах столу вчителя.

Він /свідок/ запитав ОСОБА_1 , що тому потрібно, та той відповів, що чекає на якогось учня, трохи постояв біля столу, після чого хутко пішов з класу.

При цьому він /свідок/ не бачив, щоб ОСОБА_1 вилучав що-небудь та взагалі не повною мірою усвідомив, що відбувається. Бажаючи ж з`ясувати, що в дійсності відбувається, він побіг спочатку за ОСОБА_1 , а потім - за своїм класним керівником, якому розповів ситуацію.

Класний керівник, почувши про ці події, разом з іншими учнями та викладачами побігла до виходу зі школи з метою затримання обвинуваченого.

При цьому свідок уточнив, що в полі зору переслідувачів обвинувачений був не завжди.

Оцінюючи ці покази, суд враховує, що вони були надані у встановленому законом порядку. Зокрема, малолітній свідок надавав покази під час судового засідання за участі свого законного представника, під час їх надання суд роз`яснив свідкові, що у суді необхідно казати лише правду.

До того ж, покази свідок надавав добровільно, впевнено та переконливо; надані ним покази є змістовними, логічними та не містять внутрішніх протиріч.

Суд також враховує, що причин спотворювати події, учасником яких був ОСОБА_5 , в цього свідка немає.

Враховує суд й ту обставину, що під час дачі показів цим свідком усі сторони кримінального процесу мали можливість здійснити його допит та своїм правом скористались.

1.2. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження підтвердив, що дійсно 09 квітня 2019 року він, бажаючи заволодіти чужим майном, зайшов до школи.

У школі він побачив відкритий клас, зайшов до нього та підійшов до столу вчителя.

Біля столу він побачив жіночу сумку, та забрав з неї гаманець з грошима, який поклав собі в карман.

Після цього він почав копирсатися у шухлядах столу, але до класу зайшов учень.

Тоді він копирсатись покинув, повідомив учня, що когось /вчительку або іншого учня/ шукає у школі, та почав ОСОБА_8 виходити з кабінету та з приміщення школи.

Як пояснив далі обвинувачений, при виході зі школи він був затриманий учнями та вчителями. При цьому він віддав гаманець, ніякого спротиву не чинив.

Ці покази обвинуваченого суд також вважає достовірними, адже вони узгоджуються із показами свідка.

1.3. Оцінюючи наведені вище покази обвинуваченого та свідка, суд враховує, що вони у сукупності дають уявлення про цілісну картину подій; будь-які прогалини або суперечності у такій картині є відсутніми.

Враховує суд й ту обставину, що доказів на спростування наведених суду не надано, про наявність таких доказів сторони кримінального провадження, не посилаються.

З огляду на таке суд вважає сукупність наведених доказів достатньою для висновку про події, що мали місце 09 квітня 2019 року за участі обвинуваченого.

1.4. Перелік та вартість викраденого 09 квітня 2019 року майна сторони кримінального провадження, зокрема — захист — не оспорюють.

Окрім того, вони підтверджуються залученими до матеріалів кримінального провадження постановою про визнання речових доказів від 10 квітня 2019 року та зберігальною розпискою потерпілої ОСОБА_4 , з яких вбачається, що потерпіла добровільно видала вилучений в ОСОБА_1 гаманець чорного кольору із написом "Made in Italy GIANNI VERSACE COUTURE Via Gesu 12 Milano", у якому знаходились грошові кошти у сумі 205 грн. купюрами 200 грн. та 5 грн., які належать їй та були в неї викраденими.

Отже, вину ОСОБА_1 у вчиненні за встановлених судом обставин злочину 09 квітня 2019 року суд вважає доведеною.

2. По решті епізодів.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений підтвердив, що:

-20 березня 2019 року близько 09:30 години він заволодів чужим ноутбуком в приміщенні установи "Мрія";

-29 березня 2019 року близько 12:00 години він заволодів чужим мобільним телефоном в приміщенні Управління у справах фізичної культури і спорту;

-14 травня 2019 року близько 15:40 години він забрав гроші з шухляди прилавку в магазині "Продукти", розташованому за адресою: місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, 102;

-21 червня 2019 року близько 16:40 години він заволодів ноутбуком та комп`ютерною мишкою в приміщенні будівлі Миколаївської міської ради;

-15 липня 2019 року близько 13:00 годині він заволодів мобільним телефоном та грошима в приміщенні офісу ТДВ "МедТехніка".

Оскільки обставини вчинення ОСОБА_1 крадіжок 20 та 29 березня, 14 травня, 21 червня та 15 липня 2019 року, а також - перелік та вартість викраденого під час їх вчинення майна - ані сторонами кримінального провадження, ані потерпілими не оспорюється, суд, керуючись приписами частини 3 статті 349 КПК України, з урахуванням думки учасників судового провадження про можливість такого, ухвалою від 30 січня 2020 року визнав недоцільним подальше дослідження доказів щодо цих обставин.

Після цього рішення суду щодо обсягу та порядку дослідження доказів щодо цих епізодів злочинної діяльності не змінювалось та клопотань про зміну порядку дослідження доказів в цій частині не заявлялось.

З огляду на таке, вину ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок 20 та 29 березня, 14 травня, 21 червня та 15 липня 2019 року за встановлених судом обставин суд вважає доведеною.

Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за встановлених судом обставин доведеною.

Мотиви зміни обвинувачення.

І......Вирішуючи питання про можливість зміни обвинувачення ОСОБА_1 у вироку суду відповідно до встановлених у суді обставин, суд виходе з вимог кримінального процесуального законодавства, а також встановлює, чи матиме така зміна наслідок у вигляді порушення прав учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.

1. Вирішуючи ці питання, суд виходе, перш за все, з вимог статті 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться, зокрема, лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, окрім випадків, що прямо передбачені у законі.

Зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

2. При цьому суд виходе з правової позиції, що викладена у Постанові Верховного суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, яка є обов`язковою для застосування.

У вказаній постанові Верховний Суд України зазначає, що у міжнародних джерелах права, зокрема, в Конвенції про захист прав людини та основних свобод, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини 3 статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглянутої справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття "обвинувачення" національними судами.

З огляду на це Верховний Суд України у вказаній постанові зазначив, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення, зокрема, для реалізації права на захист.

Само ж обвинувачення складається з трьох складових - фабули обвинувачення /тобто - виклад фактичних обставин вчиненого злочину/ яка є фактичною моделлю вчиненого злочину, а також - юридичного формулювання: формули /тобто - правової кваліфікації/ та формулювання обвинувачення /тобто - формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України/, яке є правовою моделлю злочину, вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому наведені обвинуваченні фактичні дані в своїй сукупності мають вичерпно визначати кожен з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, має надати можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Наведене доводить, що зміною обвинувачення є такі зміни його фабули (тобто - фактичної моделі), що призводять до зміни елементів складу кримінального правопорушення, що, в свою чергу, тягне зміну у формулюванні вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України, а за такого - його правової кваліфікації.

3. При цьому очевидним є те, що у разі виходу за межі обвинувачення у вироку суду зміна фабули обвинувачення порушуватиме право обвинуваченого на захист у разі, якщо він, не знаючи, що встановлені судом факти будуть інтерпретовані інакше, в зв`язку з таким встановленням був позбавлений права здійснити своє право на захист.

ІІ……Наведені приписи діючого законодавства дозволяють вирішити питання про можливість зміни висунутого ОСОБА_1 в зв`язку із вчиненням злочину 21 червня 2019 року обвинувачення таким чином.

В обвинувальному акті, окрім іншого, зазначено, що у той день з приміщення Миколаївської міської ради він, окрім ноутбуку, викрав також сумку для нього та комп`ютерну мишу.

При цьому вартість цього майна в обвинувальному акті не вказана, не зазначено в ньому й того, що внаслідок його викрадення будь-кому була заподіяна майнова шкода.

В обґрунтування такого органи досудового розслідування та публічне обвинувачення послались про те, що це майно не має цінності для певної особи.

Проте, предметом злочину, що передбачений статтею 185 Кримінального Кодексу України є лише майно, яке має певну вартість.

Оскільки ж сумка для ноутбуку та комп`ютерна миша за твердженнями органів досудового розслідування та публічного обвинувачення вартості не мають, та саме ці обставини визнані обвинуваченим, ці предмети не можуть бути предметами злочину, передбаченого статтею 185 Кримінального Кодексу України.

За такого згадка про ці предмети у висунутому ОСОБА_1 обвинуваченні є зайвою.

Та виключення цієї згадки з висунутого обвинувачення не потягне вихід за межі обвинувачення, навпаки - матиме наслідком певне зменшення його обсягу.

Отже, посилання про викрадення ОСОБА_1 21 червня 2019 року сумки для ноутбуку та комп`ютерної миші з висунутого йому обвинувачення слід виключити.

ІІІ……Наведені приписи діючого законодавства дозволяють вирішити питання про можливість зміни висунутого ОСОБА_1 в зв`язку із вчиненням злочину 09 квітня 2019 року обвинувачення таким чином.

В обвинувальному акті, окрім іншого, зазначено, ніби у той день ОСОБА_1 після того, як ОСОБА_5 зайшов до приміщення класу та поцікавився, що відбувається:

“зрозумівши, що його злочинні дії викриті та перестали бути таємними, намагаючись одразу ввести ОСОБА_5 в оману, відповів, що він нібито шукає якогось хлопця в класі. Проте, одразу після цього, ОСОБА_1 вирішив продовжити викрадення чужого майна відкритим способом, швидко вийшов із класу, утримуючи викрадений гаманець із грошима при собі”

До того ж, в обвинувальному акті стверджується, зокрема, що він отримав можливість розпорядитись викраденим майном лише тоді, коли вийшов з приміщення школи

Але з такими твердженнями повною мірою погодитись неможливо з огляду на таке.

1. Посилання органів досудового розслідування та прокурора, ніби обвинувачений зрозумів, що його злочинні дії викриті та перестали бути таємними, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Так, об`єктивні передумови для такого розуміння в обвинуваченого були відсутніми.

Зокрема, свідок ОСОБА_5 під час судового розгляду кримінального провадження зазначав, що в момент, коли він побачив обвинуваченого у класі, факт вчинення ОСОБА_1 протиправних дій не усвідомив та переслідував його лише з прагненням розібратись у тому, що відбувається.

Більше того, в присутності цього свідка обвинувачений не вилучав чужого майна.

До того ж, з показів обвинуваченого та свідка ОСОБА_5 , які у цій частині повністю узгоджуються поміж собою, вбачається, що в присутності ОСОБА_5 ОСОБА_1 поводився так, ніби гає час, чекаючи чи шукаючи когось.

До того ж, всупереч тверджень в обвинувальному акті, обвинувачений ОСОБА_1 вчиняв дії задля того, щоб його протиправні дії не були поміченими, та суб`єктивно не мав підстав вважати, що його дії не досягли мети.

Зокрема, як доведено вище, він вводив в оману свідка, не вчиняв в його присутності жодних дій щодо вилучення майна.

До того ж, під час судового розгляду кримінального провадження він постійно стверджував, що аж до його затримання добросовісно вважав, що його дії щодо вилучення майна залишились таємними; як доведено вище, підстав вважати інакше обвинувачений не мав.

З огляду на таке, суд вважає доведеним, що, побачивши ОСОБА_5 , обвинувачений вчиняв подальші дії, бажаючи, щоб його протиправні дії не були поміченими, як то й встановлюється цим вироком, а посилання прокурора про інакше - хибними.

2. Посилання органів досудового розслідування та прокурора, ніби саме обвинувачений та саме "вирішив" продовжити викрадення чужого майна відкритим способом також не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Так, жодних доказів на підтвердження таких посилань матеріали кримінального провадження не містять.

Навпаки, обвинувачений послідовно стверджує, що, викрадаючи майно 09 квітня 2019 року, намагався діяти таємно.

Та таке підтверджує й встановлений матеріалами справи факт, що обвинувачений намагався обманути ОСОБА_5 , який не заперечується публічним обвинуваченням. Спроба обманути стороннього спостерігача об`єктивно не може бути поясненою інакше, ніж тим, що ОСОБА_1 не намагався заволодіти чужим майном, нехтуючи думкою очевидців та ігноруючи їх волю, але навпаки — прагнув приховати свій намір заволодіти чужим майном.

З огляду на таке суд вважає доведеним, що, побачивши ОСОБА_5 , обвинувачений вирішив продовжити викрадення чужого майна приховано та, утримуючи викрадене майно при собі, зникнути, як то й встановлюється цим вироком, а посилання прокурора про інакше - хибними.

3. Посилання органів досудового розслідування та публічного обвинувачення, ніби ОСОБА_1 отримав можливість розпорядитись викраденим майном лише тоді, коли вийшов з приміщення школи, також не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Так, з показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що тоді, коли ОСОБА_1 ще перебував у приміщенні школи, він /свідок/ відволікся від його переслідування на розмову із класним керівником. При цьому у той момент інші особи, які могли в той момент бачити обвинуваченого, поза розумним сумнівом не були обізнані про попередні злочинні дії обвинуваченого.

Та таке не може бути пояснене інакше, ніж так, що у період часу /навіть - короткий/ коли ОСОБА_5 спілкувався з класним керівником, ОСОБА_1 залишився без нагляду сторонніх осіб. До речі, про усвідомлення цього факту обвинуваченим свідчать й його зауваження під час допиту свідка, зокрема — акцентування ОСОБА_1 уваги на тій обставині, що протягом певного періоду часу за ним ніхто не спостерігав.

Й поза розумним сумнівом саме у цей момент обвинувачений отримав можливість /бодай — початкову/ розпорядитись викраденим, зокрема — сховати його, викинути або ж — передати іншій особі.

Отже, матеріали справи доводять, що ОСОБА_1 отримав реальну можливість розпорядитись викраденим майном під час спілкування ОСОБА_5 із класним керівником, як то й встановлюється цим вироком, а посилання прокурора про інакше - хибними.

4. Обговорюючи наслідки зміни обвинувачення відповідно до встановлених судом фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, суд відзначає таке.

4.1. Зміна обвинувачення у вироку суду в частинах, що аналізуються, не є пов`язаною із зміною у викладенні події злочину, а саме - перебігу дій обвинуваченого та інших осіб під час вчинення ним злочину.

4.2. В частинах, у яких спрямованість умислу обвинуваченого, зміна обвинувачення відповідно до встановлених судом обставин тягне встановлення визначеного в обвинувальному акті умислу на таємне викрадення чужого майна з метою власного незаконного збагачення у менш суспільно небезпечний спосіб, а саме - таємно.

Отже, внаслідок такої зміни обвинувачення в суді відбувається не вихід за межі висунутого обвинувачення, але навпаки - звуження обвинувачення.

4.3. В частині ж визначення моменту, коли ОСОБА_1 отримав можливість розпорядитись вилученим майном /тобто - моменту закінчення злочину/ зміна обвинувачення призводить до зміни в оцінці /тобто - в кваліфікації/ вказаних в обвинувальному акті дій обвинуваченого.

Та в цьому випадку така зміна зменшує обсяг його дій, які визнаються злочинними.

Отже, внаслідок такої зміни обвинувачення в суді відбувається не вихід за межі висунутого обвинувачення, але навпаки - звуження обвинувачення.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та ухвалити вирок відповідно до обставин, встановлених під час судового розгляду.

ІV……Органи досудового розслідування та публічне обвинувачення кваліфікували дії ОСОБА_1 щодо викрадення майна 09 квітня 2019 року за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України — як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

1. Але ці посилання є необґрунтованими з огляду на таке.

В обвинувальному акті ці посилання обґрунтуються твердженнями про спрямованість умислу обвинуваченого та момент закінчення злочину, які, як доведено вище, є хибними.

Підґрунтям таких посилань є те, що дії обвинуваченого не були припиненими незважаючи на присутність свідка ОСОБА_5 .

Проте, як розтлумачив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові № 10 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності", самої по собі присутності сторонньої особи під час вчинення дій щодо заволодіння чужим майном для кваліфікації дій особи, яка викрадає майно, як відкритих, не достатньо.

Зокрема, відповідно до абзацу 3 пункту 3 цієї Постанови викрадення належить кваліфікувати як крадіжку й тоді, коли воно здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (зокрема - малолітніх).

Та в цьому випадку, як неодноразово зазначалось вище, свідок ОСОБА_5 , будучи малолітнім фактично не надав належної оцінки діям ОСОБА_1 , за якими він спостерігав, про що сам зазначив у судовому засіданні, що пов`язане з його віком.

З огляду на таке суд вважає доведеним, що, викрадаючи майно 06 квітня 2019 року ОСОБА_1 діяв таємно, як то й встановлюється цим вироком, а посилання прокурора про інакше - хибними.

2. Така зміна обвинуваченого має наслідком перекваліфікацію дій обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, отже - не є виходом за межі висунутого йому обвинувачення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 18 Постанови № 5 від 29 червня 1990 року Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" за такого суд має перекваліфікувати дії обвинуваченого щодо розкрадання майна 09 квітня 2019 року на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, а саме - за таємне викрадення чужого майна.

Отже, дії ОСОБА_1 щодо розкрадання майна 06 квітня 2019 року слід перекваліфікувати з частини 2 статті 186 Кримінального Кодексу України на частину 2 статті 185 Кримінального Кодексу України.

V……Оскільки внаслідок такої перекваліфікації, злочин, вчинений ОСОБА_1 06 квітня 2019 року відповідає складам інших злочинів, за які він засуджується цим вироком, відповідно до приписів статті 32 Кримінального Кодексу України, пункту 3, абзацу 2 пункту 7 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" окрема кваліфікація за цим епізодом злочинної діяльності є зайвою.

Отже, усі дії ОСОБА_1 , що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, слід кваліфікувати за однією нормою, а саме - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого

1. Як обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд враховує визнання ним своєї винуватості, а також - сприяння ним у досудовому розслідуванні та судовому розгляді кримінального провадження.

2. Захист вважав наявною в цьому випадку такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття.

Проте, з наявністю такої обставини в цьому випадку погодитись неможливо.

Так, ОСОБА_1 , будучи затриманим 06 квітня 2019 року в зв`язку із вчиненням крадіжки, жодних висновків для себе не зробив та вчинив ще три крадіжки способом.

До того ж, обвинувачений продовжував вчиняти злочини не зважаючи на те, що йому були висунуті обвинувачення у вчиненні інших злочинів, а також - на наявність в провадженні судів справ про обвинувачення його у вчиненні крадіжок.

Таке свідчить, що обвинувачений не бажає самостійно змінювати своє життя та ставати на шлях виправлення.

Зміна ж обвинуваченим ставлення до скоєного після того, як він був направлений у місця позбавлення волі наведеного висновку суду не спростовує, доводить лише те, що обвинувачений піддається зовнішньому впливу.

За такого суд вважає, що його ставлення до скоєного повністю охоплюється такою обставиною, як визнання своєї винуватості та сприяння у розгляді справи.

3. Захист вважає наявною в цьому випадку такої пом`якшуючої обставини, як з`явлення із зізнанням. В обґрунтування такого захисник послалась про те, що обвинувачений самостійно повідомив про вчинення ним низки крадіжок.

Але в цьому випадку таке повідомлення відбулось в межах досудового розслідування вчинених ОСОБА_1 злочинів, тобто - не добровільно, але внаслідок дій органів досудового розслідування.

За такого вказана захистом обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є відсутньою.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, під час досудового розслідування та судового розгляду встановлено не було, через що суд вважає, що такі обставини є відсутніми.

Мотиви призначення покарання.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого, суд, керуючись статтею 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 2 статті 185 Кримінального Кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, відомості про особу винного та обставини, що пом`якшують його покарання.

В зв`язку із цим суд відзначає наступне.

1. Вивченням відомостей про особу ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку в Миколаївській обласній психіатричній лікарні не перебуває, має постійне місце проживання, намагався створити сім`ю, на момент вчинення злочинів був зайнятий суспільно-корисною працею, зокрема - виконував роботу електрика, за місцем проживання характеризувався посередньо.

З повідомлення Миколаївського обласного наркологічного диспансерна вбачається, що він перебуває на диспансерному обліку з 19 січня 1996 року з діагнозом "РПП внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності".

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує також, що на момент вчинення злочину йому виповнилось 44 роки; своє перше кримінальне правопорушення він вчинив у віці близько 25 років; випробування постійно проходив невдало; відбував покарання у місцях позбавлення волі, де перебував більше 10 років; почав вчиняти злочини через 5 місяців після останнього звільнення з місць позбавлення волі.

2. Оцінюючи характер та ступінь тяжкості злочинів, вчинених обвинуваченим, суд відзначає, що усі вони відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України є нетяжкими.

Суд враховує також, що 06 квітня 2019 року він вчинив злочин в дитячому закладі, а 20 березня 2019 року - в установі, призначеної для надання допомоги дітям з інвалідністю, що певною мірою підвищує суспільну небезпеку вчинених нею злочинів.

Враховує суд й те, що 06 квітня 2019 року він вчинив злочин в присутності дитини, користуючись тим, що вона не може повною мірою усвідомлювати значення вчинених ним дій. Таке підвищує суспільну небезпеку вчиненого ним злочину до рівня суспільної небезпеки відкритого викрадення чужого майна.

Суд враховує також, що, як встановлено цим вироком та вироками Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 жовтня 2019 року, за період з березня 2019 року по липень 2019 року (протягом чотирьох місяців) ОСОБА_1 вчинив 18 посягань на чуже майно. Наведене свідчать про підвищену суспільну небезпеку особи ОСОБА_1 , а за такого - про підвищену суспільну небезпеку вчинених ним злочинів.

Суд враховує також, що вчинені ОСОБА_1 злочини загалом були схожими між собою.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що злочини, за які ОСОБА_1 засуджується цим вироком, є природним проявом сталого способу його життя.

Призначення покарання.

1. Наведені обставини у їх сукупності вказують на те, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах, наближених:

-до максимальної санкції частини 2 статті 185 Кримінального Кодексу України;

-до покарання, передбаченого за відкрите викрадення чужого майна.

Отже, за злочини, за які обвинувачений засуджується цим вироком, йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

2. Далі, після вчинення злочинів, за які ОСОБА_1 засуджується цим вироком, він був засуджений вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 жовтня 2019 року.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України за такого цим вироком обвинуваченому слід призначити остаточне покарання шляхом поглинення покарання, призначеного вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 жовтня 2019 року або шляхом повного чи часткового приєднання цього покарання.

При вирішенні питання про те, який з цих принципів необхідно застосувати при призначення покарання ОСОБА_1 , суд відповідно до приписів пункту 21 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує данні про його особу, обставин, що пом`якшують його покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

В зв`язку із цим суд враховує, що усі вчинені ОСОБА_1 злочини є проявом одного й того ж явища - обраного ним способу життя.

За такого суд вважає, що при призначенні ОСОБА_1 покарання відповідно до приписів частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України необхідно застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

За такого ОСОБА_1 слід призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Обрахування строку покарання.

1. Строк відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

2. При цьому у строк відбуття покарання ОСОБА_1 на підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України слід зарахувати покарання, відбуте ним частково за попередніми вироками, а саме - період з 31 липня 2019 року до моменту надбання чинності цим вироком.

Вирішення цивільного позову.

В межах цього кримінального провадження потерпілим - установою "Мрія" був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 4.500 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

Розглядаючи ці вимоги, суд виходе з приписів частини 1 статті 1177, статті 22 Цивільного Кодексу України.

Суд враховує також, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 91 Кримінального Кодексу України вид та розмір матеріальної шкоди підлягає доказуванню під час розгляду кримінального провадження; відповідно до пункту 7 частини 2 статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України встановлений в межах кримінального провадження розмір матеріальної шкоди має бути зазначеним в обвинувальному акті.

В цьому ж випадку матеріалами кримінального провадження доведено, що вчиненим обвинуваченим злочином установі "Мрія" заподіяна майнова шкода у розмірі 3.700 грн.

Отже, цю суму слід стягнути з обвинуваченого на користь цієї установи.

Установа "Мрія" просить про стягнення з ОСОБА_1 більшої суми, але факт заподіяння потерпілому матеріальної шкоди у запропонованому ним розмірі не є доведеним матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, заявлений Державною реабілітаційною установою "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Мрія"" позов до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з обвинуваченого на користь цього потерпілого слід стягнути 3.700 грн.

Вирішення питання про долю речових доказів.

1. Речовий доказ у справі - мобільний телефон " Redmi 6AGold", що був протиправно вилученим в ОСОБА_3 - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України слід повернути ОСОБА_3 .

2. Речові докази у справі:

-жіночий гаманець із маркуванням "Made in Italy GIANNI VERSACE COUTURE Via Gesu 12 Milano";

-купюру номіналом 200 грн. (СА5291673);

-купюру номіналом 5 грн. (УЄ 8160941);

-банківську картку "Ощадбанк";

-банківську картку "ПриватБанк";

-паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 ;

-посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 ;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_4

що були протиправно вилученими в ОСОБА_4 - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України слід повернути ОСОБА_4 .

3. Речові докази у справі:

-ноутбук марки "Asus" Model X556UQ-DM011D /серійний номер G5N0CV09Y31720C/ із зарядним пристроєм;

-сумку для ноутбуку;

-комп`ютерну мишку "Logitech B100"

що були протиправно вилученими з Комунальної установи "Агенція розвитку Миколаєва"- на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України слід повернути цій установі.

4. Речовий доказ у справі - мобільний телефон марки "Nomii280" із сім-карткою оператора мобільного зв`язку "Лайф", що був протиправно вилученим в ОСОБА_7 - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України слід повернути ОСОБА_7 .

5. Робочий зошит, виданий працівником установи "Мрія" ОСОБА_9 , визнаний речовим доказом постановою слідчого СВ Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Шаманського Д.А., як предмет, який не має доказового значення у справі, на підставі частини 6 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід повернути установі "Мрія".

6. Цифрові носії - диск "Axent CD-R, 700 mb/ 80 min, 52X" (с/н C3129WD09011402LH) з відеозаписами на ньому в кількості 3 файли, та диск "Axent CD-R, 700 mb/ 80 min, 52X" (с/н D3129WD09011411LH) з відеозаписами на ньому в кількості 1 файл, визнані речовими доказами постановою від 20 травня 2019 року слідчого СВ Центрального ВП ГУ НП України в Миколаївській області Боіштян Ю.С.; диск "Videx mamba DVD-R 16x", 4,7 Gb/ 120 min, серійний номер MEP333UA03123206 із зображенням відеозаписів з камер спостереження будівлі Миколаївської міської ради, визнаний речовим доказом постановою від 29 липня 2019 року слідчого СВ Центрального ВП ГУ НП України в Миколаївській області Шаманського Д.А., як документи - на підставі пункту 7 частини 9 статті 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Вирішення питання про розподіл судових витрат

Матеріали справи свідчать, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження на залучення експертів Миколаївського НДЕКЦ при МВС України з метою встановлення обставин вчинення злочинів ОСОБА_1 було витрачено загалом 5.024 грн.32 коп..

Відповідно до статті 124 КПК України вказані процесуальні витрати слід покласти на обвинуваченого.

Запобіжний захід в межах цього кримінального провадження не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупність цих злочинів та злочинів, за вчинення яких ОСОБА_1 засуджений вироками Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 жовтня 2019 року остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України ОСОБА_1 в строк покарання, остаточно призначеного за цим вироком, покарання, частково відбуте ним за попередніми вироками, а саме - період з 31 липня 2019 року до моменту набрання чинності цим вироком.

Цивільний позов Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Мрія"" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Мрія"" 3.700 /три тисячі сімсот / грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Речовий доказ у справі - мобільний телефон " Redmi 6AGold" - повернути ОСОБА_3 .

Речові докази у справі:

-жіночий гаманець із маркуванням "Made in Italy GIANNI VERSACE COUTURE Via Gesu 12 Milano";

-купюру номіналом 200 грн. (СА5291673);

-купюру номіналом 5 грн. (УЄ 8160941);

-банківську картку "Ощадбанк";

-банківську картку "ПриватБанк";

-паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 ;

-посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 ;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_4

- повернути ОСОБА_4 .

Речові докази у справі:

-ноутбук марки "Asus" Model X556UQ-DM011D /серійний номер G5N0CV09Y31720C/ із зарядним пристроєм;

-сумку для ноутбуку;

-комп`ютерну мишку "Logitech B100"

- повернути Комунальній установі "Агенція розвитку Миколаєва".

Речовий доказ у справі - мобільний телефон марки "Nomii280" із сім-карткою оператора мобільного зв`язку "Лайф" - повернути ОСОБА_7 .

Робочий зошит, виданий працівником установи "Мрія" ОСОБА_9 - повернути Державній реабілітаційній установі "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Мрія""

Цифрові носії - диск "Axent CD-R, 700 mb/ 80 min, 52X" (с/н C3129WD09011402LH) з відеозаписами на ньому в кількості 3 файли, та диск "Axent CD-R, 700 mb/ 80 min, 52X" (с/н D3129WD09011411LH) з відеозаписами на ньому в кількості 1 файл, визнані речовими доказами постановою від 20 травня 2019 року слідчого СВ Центрального ВП ГУ НП України в Миколаївській області Боіштян Ю.С.; диск "Videx mamba DVD-R 16x", 4,7 Gb/ 120 min, серійний номер MEP333UA03123206 із зображенням відеозаписів з камер спостереження будівлі Миколаївської міської ради, визнаний речовим доказом постановою від 29 липня 2019 року слідчого СВ Центрального ВП ГУ НП України в Миколаївській області Шаманського Д.А. - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

10.03.2021