Ухвала суду № 9629435, 23.12.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2009 р.справа № 11/367/08-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

          суддів:                     Проценко О.А. Кожан М.П.

при секретарі судового засідання:          Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергогаз»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2008 року

у справі №13/666/07-АП-24/36/08-АП-9/320/08-АП-11/367/08-АП (категорія статобліку –2.11.3)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергогаз»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2008 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергогаз», м. Запоріжжя (далі ТОВ «Інтеренергогаз») про скасування податкового повідомлення –рішення від 31.08.2007 року № 0001382302/2, яким Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі ДПІ у Жовтневому районі) визначила позивачу податкові зобов’язання з податку на прибуток у сумі 39230,72 грн. (29792,25 грн. основного боргу та 9438,47 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Рішення суду обґрунтовано тим, що договір комісії, укладений між позивачем та ТОВ «ДАН», є удаваним правочином. Фактичні правовідносини, що виникли між сторонами, підлягали оподаткуванню як правовідносини щодо надання поворотної фінансової допомоги.

Суд зазначив наступне.

Отримані від ТОВ «ДАН»кошти є поворотною фінансовою допомогою. ТОВ «Інтеренергогаз» мало нарахувати суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, дійсної на той період, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги».

Суд погодився з висновками податкового органу стосовно того, що за відсутності нарахування, ТОВ «Інтеренергогаз»в порушення п.п. 1.22.1, п. 1.22, абз. 5, абз.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, занижено валові доходи за 2006 рік на суму –119168.00 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Апелянт вказує, що зідно ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором комісії одна сторона (комісіонер), зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1016 ЦКУ передбачено, що комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Тобто, предметом договору комісії є виконання конкретного доручення, визначеного договором комісії, а не отримання у користування грошових коштів.

Надання грошових коштів комітентом комісіонеру у даному виді договору ініціюється і є обов’язком комітента для досягнення його цілей, а          саме для належного виконання договору комісії, тобто є заходом забезпечення виконання договор комісії, що є необхідною дією, спрямованою на належне виконання зобов’язань за договором комісії сторонами такого договору, та передбачено ст. 1011 ЦКУ.

Операції по запозиченню грошових кошів оформляються відповідно до вимог глави 71 ЦКУ «Позика, Кредит, Банківский вклад». Відповідно до ст. 1046 ЦКУ за договором позики «одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти...,

а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)...». Таким чином, договір комісії i договір позики мають абсолютно різні зміст, предмет.

Договір комісії не може бути віднесений до договору поворотної фінансової допомоги. Сторони за договором діють на підставі норм цивільного та господарського закоподавства, характеризуючи вказівки щодо договору комісії, яки б надавали можливість зробити будь-кому висновок про те, що договір комісії це є правочин про поворотну фінансову допомогу, у чинному законодавстві України відсутні. Спеціальна норма законy, а саме глава 69 ЦКУ взагалі не регламентує плату комісіонеру як «допомогу», та не регламентує «повернення»такої плати о6ратно від комісіонера комітенту.

У спірному випадку предметом спірного договору є: 1) обов'язок апелянта (комісіонера) виконати взяті на себе зобов'язання, а саме           у відповідності до п.1.1, п.1.3 Договору за винагороду виконати для комітента угоду (або декілька угод) з придбання товару, який визначається додатками до Договору, уклавши в інтересах комітента угоду(и) 2) ТОВ «ДАН» (комітент) в свою чергу, виконати взяті на себе зобов'язання у відповідності до п. 1.2 Договору, перерахувавши комісіонеру на виконання умов Договору грошові кошти.

Той факт, що апелянт не зміг виконати свої зобов'язання по ,Договору комісії не надає можливості робити висновок про заміну предмету, мети i сутності договірних відпосин апелянта з «виконання угоди з прид6ання товару»на «отримання у користування грошових коштів (поворотної фінансової допомоги)- для тлумачення договору комісії саме так жодних правових підстав у відповідача не 6уло та не має. Більш того, договір комісії № 13/ 03 від 13.03.2006 року не було у встановленому порядку визнано недійсним або неукладеним. Жодна з сторін вказаного договору та будь які інші особи не звертались до суду з питання тлумачення вказаного договору. Судових рішень щодо тлумачення, визнання недійсним або неукладеним вказаного договора не існує.

Таким чином, суд не застосував до правовідносин норму матеріальиого права яку повинен був застосувати, а саме cт., ст. 1, 4, 12, 178, 213, 215, 627, 628, 1011, 1016 ЦКУ та не вірно эастосував при вирішенні спору ст. 1046 ЦКУ, в зв‘язку з чим зробив невірні висновки щодо суті справи, та ухвалив помилкову постанову.

Суд також проігнорував норму ст. 250 Господарського кодексу України (далі –ГКУ),` щодо строку застосування до апелянта санкції, та не застосував її при вирішенні справи –судом порушено норму матеріального права.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача до суду не прибув. Про час та місце судового розгляду відповідача повідомлено належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001382302/2 від 31.08.2007р. прийнято державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. 3апоріжжя на підставі акту № 47/23-2/31449719 від 12.04.2007 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки».

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 1.22, пп. 1.22.1, абз. 5, абз. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 3акону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, ТОВ "Інтеренергогаз" не включено до складу валових доходів суму умовно нарахованих відсоткїв, на суму поворотної фінансової допомоги, отриману на розрахунковий рахунок від ТОВ "ДАН", i що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду у сумі -119168,0 грн., В т.ч. по періодах:

за 2 квартал 2006р. на суму 42846,00 грн.,

за 3 квартал 2006р. на суму 53513,00 грн.,

за 4 квартал 2006р. на суму 22809,00 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "Інтеренергогаз" в перевіряємому періоді отримано на розрахунковий рахунок грошові кошти від ТОВ "ДАН" з призначенням платежу: згідно договору комісії № 13/03 від 13.03.06р. на загальну суму 7550000,0 грн., а саме:

-          банківська виписка від 28.04.06р. № 15 на суму - 13000,00 грн.;

-          банківська виписка від 04.05.О6р. № 16 на суму - 4075000,00 грн.;

-          банківська виписка від 02.11.06р. № 078 на суму - 513000,00 грн.;

-          банківська виписка від 08.11.О6р. № 079 на суму - 2949000,00 грн.

3азначені суми не включені підприємством до складу валових доходів.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "Інтеренергогаз" в перевіряемому періоді повернуто на розрахунковий рахунок ТОВ "ДАН" грошові кошти, отримані згідно договору комісії № 13/03 від 13.О3.О6р. на загальну сум: 5736260,80 грн., а саме:

-          банківська виписка від О6.О6.О6р. N2 34 на суму - 1137260,80 грн.

-          банківська виписка від 28.09.О6р. N2 70 на суму - 453000,00 грн.

-          банківська виписка від 26.10.О6р. N2 74 на суму - 278000,00 грн.

-          банківська виписка від 27.10.О6р. N2 75 на суму - 278000,00 грн.

-          банківська виписка від 30.10.О6р. N2 76 на суму - 278000,00 грн.

-          банківська виписка від 31.12.О6р. N2 77 на суму - 212000,00 грн.

-          банківська виписка від 29.12.О6р. N2 150 на суму - 3100000,00 грн.

3азначені суми не включені підприємством до складу валових витрат.

ТОВ "Інтеренергогаз" за період дії договору комісії жодних умов договору № 13/О3 від 13.03.2006р. не виконувало, відвантаження товару не здійснювалось, звіт комісіонера не складався. Отримані кошти ТОВ "Інтеренергогаз використовувало для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновки перевіряючи слід визнати обґрунтованими з наступних підстав.

Між позивачем та ТОВ «ДАН»було укладено договір комісії на придбання товару №13/03 від 13.03.06р., де ТОВ «ДАН»(код ЄДРПОУ 32463742) - комітент, ТОВ "Інтеренергогаз"- комісіонер.

1. Предмет договору:

1.1. Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язуеться за винагороду здійснити для Комітента від свого імені угоду (чи декілька угод) по придбанню товару найменування, ціна та кількість якого визначаються в додатках до договору що є його невід'ємною частиною, на умовах, найбільш вигідних для Комітента.

1.2. Для виконання доручення Комітент в термін до 10 травня 2006 р. перераховує Комісіонеру грошові кошти в сумі, що вказується в додатках до даного договору.

1.3. Комісіонер зобов'язаний укласти угоду на користь Комітента в строк до 31 травня 2006р.

1.4. Комїсіонер, виконуючи доручення Комітента, здійснює розракунки з третіми особами - Продавцями через свій розрахунковий рахунок.

2. Права та обов'язки сторін:

Комісіонер зобов'язується виконувати дане доручення згідно п. 1 цього договору, доповідати Комітенту по його вимогам всі відомості про хід виконання даного договору.

На виконання доручення в строк до 30 червня 2006р. надати Комітенту звіт та передати йому всі отримані по виконанню доручення документи, а також передати Комітенту згідно його Вимоги всі права в відношенні Продавця.

На виконання даного договору Комітент сплачуе Комісіонеру винагороду.

Договір дійсний до 31 грудня 2006р.

          В подальшому строки, визначені у договорі були змінені, строк дії договору визначено до 31.ХІІ.2007 р. (а.с. 13 т.1)

          Згідно додатку до договору від 24.04.2006 року (т.1 а.с.14) сторони обумовили, що комітент доручає ТОВ «Інтеренергогаз»здійснити угоду з придбання продукції –рулону оцинкованого у кількості 840 тн. на загальну суму 415991,6 грн.

3гідно ст. 1011 п. 1 Цивільного кодексу України «За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахуно комітента.»

Згідно ст. 1012 п. 3 «Істотними умовами договору комісії», за якими Комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну».

          Оскільки в підтвердження наявності домовленостей щодо майна, яке підлягає придбанню, позивач надав лише додаток від 24.04.2006 року на суму 4115991,6 грн., колегія суддів вважає, що договір, який його учасники визначили як договір комісії можна вважати укладеним лише на суму 4115991,6 грн.

У той же час, з посиланнями на названий договір ТОВ «ДАН»перерахувало позивачу грошові кошти на загальну суму 7550000грн.

Як зазначено вище, будь - яких обґрунтувань щодо отримання грошових коштів в сумі 3 434018,4 грн. (7550000 грн. –4115991,6 грн.) договір не містив.

В ході перевірки було встановлено що ТОВ "Інтеренергогаз" в перевіряемому періоді повернуло на розрахунковий рахунок ТОВ "ДАН" грошові кошти, отримані згідно договору комісії № 13/03 від 13.О3.О6р. на загальну сум: 5736260,80 грн., а саме:

-          банківська виписка від О6.О6.О6р. N2 34 на суму - 1137260,80 грн.

-          банківська виписка від 28.09.О6р. N2 70 на суму - 453000,00 грн.

-          банківська виписка від 26.10.О6р. N2 74 на суму - 278000,00 грн.

-          банківська виписка від 27.10.О6р. N2 75 на суму - 278000,00 грн.

-          банківська виписка від 30.10.О6р. N2 76 на суму - 278000,00 грн.

-          банківська виписка від 31.12.О6р. N2 77 на суму - 212000,00 грн.

-          банківська виписка від 29.12.О6р. N2 150 на суму - 3100000,00 грн.

Крім того, ТОВ "Інтеренергогаз" за період дії договору комісії жодних умов договору № 13/О3 від 13.03.2006р. не виконувало, відвантаження товару не здійснювалось, звіт комісіонера не складався. Отримані кошти ТОВ "Інтеренергогаз використовувало для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності.

Згідно пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями "Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно договорами дарування, іншими подібними договорами, які не          передбачають відповідної компенсації чи повернення такик коштів (за винятком          бюджетних дотацій i субсидій), або без укладання таких угод».

Згідно пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 названого Закону "Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за          користування такими коштами."

3гідно пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, абзац 5, безповоротною фінансовою допомогою є: сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

3гідно абз. 1 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями: "Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між; платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 3акону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

          Проаналізувавши обставини щодо укладання договору комісії, а також дії, що відбувалися на його підставі, колегія суддів дійшла висновку, що, посилаючись на договір комісії на придбання товару № 13/03 від 13.03.2006 року, позивач виконав операції, які згідно податкового законодавства відносяться до отримання безповоротної та поворотної фінансової допомоги.

          Як свідчать матеріали справи, відповідного відображення у податковому обліку вказані операції не знайшли.

          За таких обставин відповідач обґрунтовано дійшов висновку про порушення ТОВ «Інтреренергогаз»норм п.п.1.22.1,п.1.2.2, п.п.4.1.6 п.4.1.ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та необхідності донарахування названого податку.

          Посилання апелянта на ту обставину, що суд першої інстанції невірно застосував норми Цивільного кодексу України, оскільки договір комісії не може бути віднесений до договору, який передбачає надання грошових коштів на умовах повернення, або договору дарування, не приймаються колегією суддів, виходячи з такого.

          Норми податкового законодавства, які визначають зміст господарської операції, не є тотожними нормам Цивільного кодексу України, що визначають вид угоди.

Як вказано вище, дії, які фактично вчинив позивач з посиланням на договір комісії, згідно податкового законодавства характеризуються як господарські операції з отримання фінансової допомоги.

          Крім того, слід зазначити про наявність у Цивільному кодексі України ст.235 «Правові наслідки удаваного правочину», згідно якої: «Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили».           Посилання апелянта на норми ст. 250 Господарського кодексу України також не приймаються колегію суддів до уваги, оскільки обов’язок застосування господарських (фінансових) санкцій, визначених у спірному податковому повідомленні –рішенні, регулюється нормами ст..ст. 15,17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181), що виключає підстави для застосування норм ст..250 ГК України.           Оскільки позов та апеляційна скарга не містять доводів, які б спростовували законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу ТОВ «Інтеренергогаз»слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області - без змін Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергогаз»залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 08 серпня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

          Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

          Ухвалу виготовлено у повному обсязі 11.05.2010 р.

Головуючий суддя Л.П.Туркіна

                    суддя М. П. Кожан

суддя                                                                       О.А. Проценко