Ухвала суду № 96291999, 14.04.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/1107/21

УХВАЛА

іменем України

14 квітня 2021 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участю секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сватове клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Молодогвардійськ Луганської області, який має середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Совєтського районного суду м. Ростов-на-Дону від 02 березня 2018 року за ч. 3 ст. 30, ч.1 ст. 105 КК РФ,

за участі прокурора Ткаченка А.В.,-

Встановив:

До Сватівського районного суду Луганської області з Міністерства юстиції України надійшло клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації щодо ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 22 лютого 2021 року наказом Міністерства юстиції України № 668/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком суду РФ громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 26 жовтня 2020 року за № 06-121878/20.

ОСОБА_1 засуджено вироком Совєтського районного суду м. Ростов-на-Дону від 02 березня 2018 року до 6 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30,ч. 1 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні є: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 15 ГУФСВП Росії по Ростовській області. Кінець відбуття строку покарання – 27 грудня 2023 року. При визначенні строку покарання, який підлягатиме відбуванню у разі передачі ОСОБА_1 в Україну, заявник просить суд враховувати вимоги частини першої статті 10 та частини першої статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року щодо максимального врахування покарання, визначеного вироком суду РФ, з метою створення належних підстав для реалізації засудженим ОСОБА_1 права бути переданим в Україну як державу свого громадянства для подальшого відбування покарання. Посилаючись на ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та ст. 610 КПК України заявник просить визначити правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним. Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 згідно з КК України.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з`явився, просили розглянути клопотання за відсутності представника Міністерства юстиції України (а.с. 11).

Прокурор в судовому засіданні вважав за необхідне задовольнити клопотання про приведення вироку у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_1 , засудженого вироком Совєтського районного суду м. Ростов-на-Дону від 02 березня 2018 року за ч. 3 ст. 30, ч.1 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації, визначивши правову кваліфікацію дій засудженого за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідним для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріли, додані до клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також дотримуючись положення ч. 3 ст.603 КПК України щодо обов`язку встановити чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором або відповідними положеннями КПК, відмічає, що в Україні діє Закон України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року» від 22.09.1995 року № 337/95-ВР.

Європейська конвенція згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 609 КПК України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України, звертається до суду з клопотанням про приведення вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України згідно частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні є: АДРЕСА_1 . Згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Краснодонському міськрайонному суду Луганської області, здійснюється Сватівським районним судом Луганської області.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджено вироком Совєтського районного суду м. Ростов-на-Дону від 02 березня 2018 року до 6 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 1 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 15 ГУФСВП Росії по Ростовській області. Кінець відбуття строку покарання – 27 грудня 2023 року. Невідбута частина покарання станом на 28.07.2020 року складає: 3 роки 4 місяці 29 днів. Зазначений вирок набрав законної сили 25.04.2018 року (а.с. 27,30).

Під час відбування покарання на території Російської Федерації засуджений ОСОБА_1 написав заяву, у якій просить передати його для подальшого відбування покарання в Україні (а.с. 28) та заяву, з якої вбачається, що він ознайомлений із законодавством України, що передбачає кримінальну відповідальність за скоєне ним кримінальне правопорушення (а.с. 29).

В матеріалах подання також наявна медична довідка щодо ОСОБА_1 , згідно якої останній соматичних патологій не має. Може слідувати етапом без супроводу медпрацівника (а.с. 31).

Також міститься характеристика на ОСОБА_1 , відповідно до якої засуджений характеризується негативно (а.с. 32).

В матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Молодогвардійськ Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36-39).

Таким чином, на розгляд суду були надані всі необхідні документи згідно зі ст. 6 Конвенції про передачу засуджених від 21.03.1983 р. та ч. 2 ст. 610 КПК України.

Частиною 4 ст. 10 КК України передбачено, що виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

З огляду на зазначені норми, суд констатує, що відповідальність за суспільно небезпечні діяння, за які засуджено ОСОБА_1 в Російській Федерації, передбачена також законодавством України.

Згідно ч.3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність за злочин, вчинений засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Таким чином, у відповідності до Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

За вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України визначене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. З урахуванням положень ч.3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку, передбаченого санкцією статті.

У відповідності до ч. 4 ст. 610 КПК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Частиною 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Статтею 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Таким чином, з врахуванням положень ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, п. 2 ч. 4 ст. 610 КПК України, слід застосувати положення ст. 69 КК України (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 02 березня 2018 року. Також, ОСОБА_1 слід врахувати, зарахований вироком Совєтського районного суду м. Ростов-на-Дону від 02 березня 2018 року, строк попереднього ув`язнення з 28.06.2017 року по 01.03.2108 року, у відповідності до вимог ч.5 ст. 72 КК України – день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст. 369-372, 602-610 КПК України, суд,-

Ухвалив:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України – задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Совєтського районного суду м. Ростов-на-Дону від 02 березня 2018 року, яким громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч.1 ст. 105 Кримінального кодексу Російської Федерації та призначено покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1 , громадянина України, засудженим у відповідності із законодавством України за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 02 березня 2018 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, а саме з 28.06.2017 по 01.03.2018 року, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом семи днів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії ухвали направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Повний текст ухвали проголошено 15 квітня 2021 року.

Суддя А.С.Река