Постанова № 9629072, 15.11.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15.11.2007 р. № 7/116

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді АрсірійР.О. при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аль-Ямі Інтернейшнл"

доДержавна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

Представники:

від позивачаБобрик В.І., представник за довіреністю

від відповідачаЄмельянова І.В., Мартинов К.В., представники за довіреностями

від прокуратурине зявився

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва :

- № 0002392312/0 від 13.04.2007, яким позивачу за порушення п.п 4.5.1 (б) п. 4.5 статті 4 Закону України «Податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2499949,00 грн. та суму штрафних санкцій - 1249974,5 грн.

- № 0002392312/1 від 17.05.2007, яким позивачу за порушення п.п 4.5.1 (б) п. 4.5 статті 4 Закону України «Податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2499949,00 грн. та суму штрафних санкцій - 1249974,5 грн.

- № 0002392312/2 від 13.08.2007, яким позивачу за порушення п.п 4.5.1 (б) п. 4.5 статті 4 Закону України «Податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2499949,00 грн. та суму штрафних санкцій - 1249974,5 грн.

В судовому засіданні 15.11.2007 представником позивача в поряду ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0002392312/3 від 16.10.2007, яким позивачу за порушення п.п 4.5.1 (б) п. 4.5 статті 4 Закону України «Податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2499949,00 грн. та суму штрафних санкцій - 1249974,5 грн.

Позові вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі укладеного з ПП ОСОБА_4 договору поставки нафтопродуктів, було перераховано останньому у березні 2005 року передплату у сумі 14999693,5 грн. в т.ч. ПДВ 2499948,91 грн., що було відображено у операції по податковому кредиту з ПДВ. У звязку з невиконанням ПП ОСОБА_4 умов укладеного договору, останнім було повернуто позивачу передоплату в сумі 14999696,5 грн. без ПДВ, оскільки на момент повернення передоплати ПП ОСОБА_4 не мав статусу платника ПДВ, внаслідок анулювання його свідоцтва платника ПДВ з 01.04.2005 у звязку з переходом на спрощену систему оподаткування. Позивач вважає, що оскільки поставка нафтопродуктів по договору між позивачем та ПП ОСОБА_4 фактично взагалі не здійснювалась, тому підстави для застосування до позивача п.п 4.5.1 (б) п. 4.5 статті 4 Закону України «Податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР є безпідставною, оскільки зазначена стаття передбачає нарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість лише після поставки товару.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву, його представник в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи тим, що в порушення вимог п.п 4.5.1 (б) п. 4.5 статті 4 Закону України «Податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР позивачем не було здійснено коригування сум податкового кредиту (в розмірі 2499948,91 грн.), включених до складу податкового кредиту у 2005 році, що вплинуло на визначення чистої суми податкового зобовязання за липень 2006 року. що і стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні 15.11.2007 було оголошено ухвалу про закінчення зясування обставин та перевірки їх доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -встановив:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Аль-Ямі Інтернейшнл»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.09.2006, за результатами якої було складено Акт від 03.04.2007 № 798/23-12/24937332.

Відповідно до п. 3.1.5 Акту від 03.04.2007 № 798/23-12/24937332, проведеною перевіркою було встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2006 року в розмірі 2499949,00 грн.

За даними Акту від 03.04.2007 № 798/23-12/24937332, між ТОВ «Аль-Ямі Інтернейшнл»(позивачем) було укладено договір поставки нафтопродуктів з приватним підприємцем ОСОБА_4, який діяв на підставі договору комісії з ЗАТ «Фінансово-промисловий альянс»на продаж нафтопродуктів. ТОВ «Аль-Ямі Інтернейшнл»здійснило у березні 2005 оплату в сумі 14999693,5 грн. в т.ч. ПДВ 2499949,00 грн., та відобразило дану операцію у податковому кредиті з ПДВ.

Також, Актом від 03.04.2007 № 798/23-12/24937332 встановлено, що 06.07.2006 приватним підприємцем ОСОБА_4 було повернуто передплату на розрахунковий рахунок позивача в сумі 14999693,5 грн. без ПДВ. Суму ПДВ 2499949,00 грн. позивачем було включено до складу валового доходу. Дану операцію було відображено по рахункам Д-Т 64.4 та К-Т 71.

Як вставлено судом, та згідно Акту перевірки від 03.04.2007 № 798/23-12/24937332, приватний підприємець ОСОБА_4 16.09.2003 був зареєстрований як платник податку на додану вартість в ДПІ у В.Новосілківському районі та мав свідоцтво платника ПДВ № 57772282. Свідоцтво № 57772282 приватного підприємця ОСОБА_4 як платника податку на додану вартість було анульовано 01.04.2005 у звязку з переходом останнім на спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

У Акті перевірки від 03.04.2007 № 798/23-12/24937332 зазначено, що згідно довідки ДПІ у Великоновосілківському районі від 10.08.2006 № 89/17/2025000136 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП ОСОБА_4 з питань правовідносин з ТОВ «Аль-Ямі Інтернешнл» за період з 01.03.2005 по 31.03.2005 встановлено, що фактичне відвантаження нафтопродуктів на суму 14999693,5 грн. не підтверджується видатковими та товаротранспортними накладними, у звязку з тим, що поставка товарів не здійснювалась.

Таким чином в Акті перевірки від 03.04.2007 № 798/23-12/24937332 зроблено висновок про те, що позивачем в порушення пп. 4.5.1 (б), п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями, не здійснено коригування суми податкового кредиту в сумі 2499948,91 грн., який було включено до складу податкового кредиту у 2005 році по операції з поставки нафтопродуктів з приватним підприємцем ОСОБА_4, що вплинуло на визначення чистої суми податкового зобовязання за липень 2006.

За результатами перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002392312/0 від 13.04.2007, яким позивачу за порушення п.п 4.5.1 (б) п. 4.5 статті 4 Закону України «Податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2499949,00 грн. та суму штрафних санкцій - 1249974,5 грн.

Не погоджуючись з рішенням № 0002392312/0 від 13.04.2007, позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва зі скаргою № 037 від 23.04.2007 на зазначене податкове повідомлення-рішення.

09.05.2007 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було прийнято рішення № 2659/10/25-007 про результати розгляду первинної скарги позивача № 037 від 23.04.2007, яким податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0002392312/0 від 13.04.2007 було залишено без змін, а скарга без задоволення.

За результатами перевірки та рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва № 2659/10/25-007 від 09.05.2007 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002392312/1 від 17.05.2007, яким позивачу за порушення п.п 4.5.1 (б) п. 4.5 статті 4 Закону України «Податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2499949,00 грн. та суму штрафних санкцій - 1249974,5 грн.

Також, позивач, не погоджуючись з рішенням ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 09.05.2007 № 2659/10/25-007 та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями № 0002392312/0 від 13.04.2007 та № 0002392312/1 від 17.05.2007, звернувся до Державної податкової адміністрації у м. Києві з відповідними скаргами на податкове повідомлення-рішення № 0002392312/0 від 13.04.2007 та № 0002392312/1 від 17.05.2007.

17.07.2007 Державною податковою адміністрацією міста Києва було прийнято рішення № 2558/10/25-114 про результати розгляду скарг позивача, яким податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0002392312/0 від 13.04.2007 та № 0002392312/1 від 17.05.2007 було залишено без змін, а скарга без задоволення.

Таким чином в Акті перевірки від 03.04.2007 № 798/23-12/24937332 зроблено висновок про те, що позивачем в порушення пп. 4.5.1 (б), п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями, не здійснено коригування суми податкового кредиту в сумі 2499948,91 грн., який було включено до складу податкового кредиту у 2005 році по операції з поставки нафтопродуктів з приватним підприємцем ОСОБА_4, що вплинуло на визначення чистої суми податкового зобовязання за липень 2006.

На підставі вищенаведених висновків у Акті перевірки від 03.04.2007 № 798/23-12/24937332, відповідачем було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0002392312/0 від 13.04.2007, № 0002392312/1 від 17.05.2007, № 0002392312/2 від 13.08.2007.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу). Витрати по сплаті податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту, повинні підтверджуватися податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач не мав податкових накладних на підтвердження сум податкового кредиту, оскільки фактичне відвантаження нафтопродуктів на суму 14999693,5 грн. за договором з ПП ОСОБА_4 не підтверджено у звязку з тим, що поставка товарів не здійснювалась взагалі.

Відповідно до п. 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п. 4.5.1 (б) статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Згідно п. 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем при перерахуванні грошових коштів на виконання умов договору поставки нафтопродуктів з приватним підприємцем ОСОБА_4 в сумі 14999693,5 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) було віднесено суму ПДВ в розмірі 2499949,00 грн. до складу податкового кредиту, який підлягав відшкодуванню позивачу. А оскільки перераховані грошові кошти в сумі 14999693,5 грн. були повернуті позивачу приватним підприємцем ОСОБА_4 внаслідок фактичного невиконання укладеного договору поставки нафтопродуктів, відповідно до вимог п. 4.5.1 (б) статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) позивач повинен був здійснити коригування суми податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 2499949,00 грн. та відобразити відповідне коригування у податковій декларації.

Позивачем в порушення податкового законодавства, зазначене коригування суми податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 2499949,00 грн. - здійснено не було, а тому прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києві податкові повідомлення-рішення № 0002392312/0 від 13.04.2007, № 0002392312/1 від 17.05.2007, № 0002392312/2 від 13.08.2007 в частині визначення суми податкового зобовязання позивача з податку на додану вартість в розмірі 2499949,00 грн. є обґрунтованими.

Так, відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав наявність порушення позивачем податкового законодавства, а саме п. 4.5.1 (б) статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), наявність заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2006 року в розмірі 2499949,00 грн. підтверджується матеріалами справи та Актом перевірки, а тому застосування до позивача відповідачем оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій у розмірі 1249974,5 грн. є обґрунтованим.

Посилання позивача на лист Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 01.06.2005 № 51112/10/31-107, яким позивачу було розяснено про те, що порядок зміни податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача застосовується лише за умови, що обидві сторони є платниками податку на додану вартість судом відхиляються з огляду на те, що лист Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 01.06.2005 № 51112/10/31-107 не є актом та не є юридичною формою рішення відповідача, не породжує жодних правових наслідків і не носить обовязкового характеру для субєктів господарювання, а тому застосовуватись при вирішенні даного спору не може, оскільки при винесенні рішення суд зобовязаний керуватись саме нормативними актами, які мають вищу юридичну силу, а не думкою певного органу з певного питання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві позивачем не наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог позивача. Докази, подані позивачем на обґрунтування своїх вимог, не підтверджують обставини, на які позивач посилається як на підставу задоволення позову та були спростовані доводами відповідача у поданих ним запереченнях.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києві № 0002392312/0 від 13.04.2007, № 0002392312/1 від 17.05.2007, № 0002392312/2 від 13.08.2007 недійсними не є обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений та підписаний 07 грудня 2007 року.

Головуючий - суддя Арсірій Р.О.