Постанова № 9629069, 10.10.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.10.2007 р. № 7/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді АрсірійР.О. при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

Закрите акціонерне товариство "Київське агенство повітряних сполучень "Кий Авіа""

доДержавна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва

про про визнання протиправними рішень

Представники:

від позивачаМарцин І.В., Бак В.І.- представники за дорученням

від відповідачаГавронська С.С., Семілєтова Ю.В., Бернадін О.А. - представники за дорученнями

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування Рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 червня 2007 року № 0005842305.

Вимоги заяви мотивовані наступним:

11 квітня 2007 року Державною податковою адміністрацією у Полтавській області було проведено перевірку Полтавської філії Позивача - Закритого акціонерного товариства "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

В Акті перевірки від 11.04.2007, зокрема, зазначено, що перевіркою встановлено: " ... неоприбуткування готівки, яка оформлена прибутковими ордерами в касі (касовій книзі) підприємства в повній сумі її фактичних надходжень 07.04.2007; 08.04.2007; 09.04.2007; 10.04.2007. Останній прибутковий касовий ордер № 35 від 06.04.2007відображений в касовій книзі на суму 34022,30 грн. На час перевірки 11.04.2007 було реалізовано авіаквитків на суму 13974 грн.30 коп. та надано послуг по страхуванню на суму 35 грн. без застосування РРО".

На підставі зазначеного Акту перевірки Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято Рішення від 08 травня 2007 року № 0003512305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до якого Позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 70046,50 грн. (оскаржуване Рішення-1) та Рішення від 08 травня 2007 року № 0003512305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до якого Позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 170111,50 грн. (оскаржуване Рішення-2).

Не погоджуючись з висновками акту та прийнятих на його підставі рішень позивач просив визнати їх протиправним та скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, вважав застосування штрафних (фінансових) санкцій правомірним, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, пояснень його представника, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через створені філії, зокрема через Полтавську філію ЗАТ „"Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" здійснює діяльність з продажу авіаквитків для авіаперевезень.

Облік та Продаж авіаквитків здійснюється за допомогою комплексної інформаційної системи управління підприємством. Інструкція про користування залучена до матеріалів справи.

Полтавська філія Закритого акціонерного товариства „Київське агентство повітряних сполучень „КИЙ АВІА” діє на підставі Положення затвердженого головним підприємством 12.01.2006 р. та генеральної довіреності 2.1-21 від 11.01.2005.

Позивач одержує бланки авіаквитків від авіакомпаній, які мають дозвіл на виконання внутрішніх та міжнародних пасажирських авіарейсів. У власному обліку зазначені бланки використовуються як бланки суворої звітності.

Під час перевірки Державною податковою інспекцією у Полтавській області було встановлено продаж таких перевізних документів:

АвиакомпанияБланк авіаквитка КЦ або власнийСерія, номерМаршрутВартість (гр. або валюта)

У8-Вірменські авіалініїБланк авіаквитка 6694200856166Київ - Єреван1232,50 UAH

VV-АеросвітМСО8704010178461 4423,90 UAH

VV-АеросвітБланк авіаквитка8704202394403Київ - Неаполь375,00 USD

UN ТрансаероБланк авіаквитка6704400998490Петропавловськ-Камчатський1609,70 UAH

VV-АеросвітБланк авіаквитка8704202392185Київ-Стамбул-Київ1904,00 UAH Полтавська філія Позивача здійснила продаж перевізних документів на умовах агентських договорів наприклад: Агентська угода від 25 червня 2004 року № АС16-434-04/4035 про продаж перевезень, укладена з Федеральним державним унітарним підприємством "Дальавіа"; Агентська угода від 28 грудня 2002 року № 0600/ AG-02/3482A, укладена із Спільним закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", та Агентська угода від 19 грудня 1996 року № 92002001/A/929 про продаж авіаперевезень, укладена із Закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Аеросвіт" (додані до матеріалів справи).

На підставі Акта від 11.04.2007 відповідач Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва прийняв Рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій від 08.05.2007 № 0003512305, яким накладено на позивача штраф у розмірі 70046,50 грн. та № 0003522305, яким на позивача накладено штраф у розмірі 170111,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням № 0003512305, яким накладено на позивача штраф у розмірі 70046,50 грн., позивач оскаржив х до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

За результатами розгляду скарги Державна податкова адміністрація в м. Києві прийняла Рішення від 09.07.2007 № 2401/10/25-214, яким оскаржуване Рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач також оскаржив до Державної податкової адміністрації в м. Києві Рішення № 0003522305, яким на позивача накладено штраф у розмірі 170111,50 грн., проте, результатів розгляду скарги на момент звернення до суду не відомо.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Таким чином виконання агентських угод та отримання по ним іноземної валюти взагалі не підпадає під дію зазначеного закону, а тому в частині отримання позивачем 375 долл. США штрафні санкції застосовані неправомірно.

До того ж, відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів.

Відповідно до ДСТУ 4010-2001 «Бланки цінних паперів і документів суворого обліку та звітності»квитки на право проїзду транспортом залізничним, повітряним, морським, річковим віднесені до документів суворого обліку та звітності (додаток «Б», таблиця «Б.1»).

Таким чином, відповідач зробив хибний висновок про наявність в діях позивача правопорушення, вважаючи, що використані при продажу бланки перевізних документів не є бланками суворої звітності. При цьому відповідач посилався на лист Міністерства фінансів України, в якому зокрема зазначено, що «... протягом 2005-2006 років технічні описи бланків перевізних документів (бланків авіаційних квитків) Мінфіном не погоджувались». Зазначений лист не було надано суду через його відсутність.

Відповідач, застосовуючи до позивача адміністративне стягнення, керувався тим, що позивач здійснював продаж авіаквитків, бланки яких, зокрема, не погоджені з Міністерством фінансів України чи будь-якими іншими органами державної влади України.

У звязку з цим суд звертає увагу на те, що посилання на факт погодження опису бланку перевізного документа, як підставу визнання (або не визнання) його бланком суворого обліку є неправомірним з огляду на таке.

Спільним Наказом Міністерства Фінансів України та Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва № 1/3 від 09.01.2001 р. затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності. Пунктом 2.4. ліцензійних умов передбачено, що при виготовленні бланків за межами України суб'єкт господарювання, зареєстрований в Україні, повинен узгодити з Міністерством фінансів України їх технічний опис, який є невід'ємною частиною договору (контракту) на виготовлення бланків.

У той же час, ані цим нормативним актом, ані іншими не передбачено наслідків неузгодження технічного опису. Відсутня також заборона на використання бланків суворої звітності без відповідного узгодження. Більш того зазначений нормативний акт взагалі не розрізняє бланки по яким узгоджено опис з тими по яким такий опис неузгоджені.

Крім того, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»звільняє субєктів господарювання від обовязку застосовувати реєстратори розрахункових операцій, зокрема, при продажу проїзних і перевізних документів на авіаційному транспорті за умови застосування саме бланку суворої звітності.

Таким чином, доводи відповідача щодо правомірності прийняття ним оскаржуваних позивачем Рішень спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Судом встановлено на підставі поданих сторонами по справі доказів, що позивач не здійснив порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-BP "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому застосування штрафних санкцій на підставі п. 1 ст. 17 зазначеного закону є неправомірним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податковий орган, визначивши, перевірені перевізні документи як такі, що не є бланками суворої звітності, вийшов за межі наданих йому повноважень, а тому прийняв незаконне рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оскаржуване Рішення відповідача є таким, що прийняте з порушенням норм чинного в Україні законодавства, що регулює порядок використання реєстраторів розрахункових операцій та порядок здійснення перевірок податковими органами і є таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ч. 4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок на суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідач не виконав вимог Кодексу адміністративного судочинства України в частині обовязку доказування щодо правомірності прийняття оскаржуваного Рішення.

За таких підстав суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність достатніх правових підстав для задоволення його у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва №0003512305 від 08.05.2007 р., яким визначено штраф у розмірі 70046,50 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0003522305, яким накладено штраф у розмірі 170111,50 грн.

4. Присудити на користь Закритого акціонерного товариства "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" (01054, м. Київ, вул. Димитрієвська, 14, банківський рахунок 2600530100014 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, код ЄДРПОУ 01130578) судові витрати в сумі 3,40 грн. по сплаті судового збору з державного бюджету.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови підписано 24 жовтня 2007 року.

Головуючий - суддя Арсірій Р.О.