Постанова № 9629066, 10.10.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.10.2007 р. № 7/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді АрсірійР.О. при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

Закрите акціонерне товариство "Київське агенство повітряних сполучень "Кий Авіа""

доДержавна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва

про про визнання рішення протиправним

Представники:

від позивачаМарцин І.В., Бак В.І. представники за дорученням

від відповідачаГавронська С.С., Семілєтова Ю.В., Бернадін О.А. представники за дорученнями

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування Рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 квітня 2007 року № 0003312305.

Вимоги заяви мотивовані наступним:

З 04 по 06 квітня 2007 року Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області було проведено перевірку Миколаївської філії Позивача - Закритого акціонерного товариства "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

В Акті перевірки № 14000316/23-50 від 06.04.2007, зокрема, зазначено, що перевіркою встановлено: " ... непроведення розрахункових операцій через РРО при продажу проїзних документів (авіаційних квитків) на загальну суму 7874,75 грн. та 488 доларів США (USD) на бланках проїзних документів, що виготовлені за межами України та технічний опис яких не узгоджено у Міністерстві фінансів України відповідно до п.п. 2.4.1 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства фінансів України від 09.01.2001 № 1/3 та які не є бланками суворого обліку.

На підставі зазначеного Акту перевірки Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято Рішення від 28 квітня 2007 року № 0003312305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до якого Позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 51573,75 гривень.

Не погоджуючись з висновками акту та прийнятого на його підставі рішення позивач просив визнати його протиправним та скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, вважав застосування штрафних (фінансових) санкцій за використання бланків авіаквитків, що не погоджені з Міністерством фінансів України у сумі 41 511,00 грн. без використання РРО правомірним, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

09.10.2007 Позивач надав суду уточнення позовних вимог, в яких зазначив, що за результатами розгляду Державною податковою адміністрацією у м. Києві скарги Позивача на Рішення від 28 квітня 2007 року № 0003312305, скаргу задоволено частково, вирішено, що застосування штрафних санкцій у розмірі 12200 грн. за проведення розрахункових операцій у сумі 488 дол. США без застосування РРО не відповідає вимогам чинного законодавства.

У звязку з цим Позивач просить суд скасувати оскаржуване Рішення в частині застосування санкцій в розмірі 39373,75 грн.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, пояснень його представника, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через створені філії, зокрема через Миколаївську філію ЗАТ „"Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" здійснює діяльність з продажу авіаквитків для авіаперевезень.

Облік та Продаж авіаквитків здійснюється за допомогою комплексної інформаційної системи управління підприємством. Інструкція про користування залучена до матеріалів справи.

Миколаївська філія закритого акціонерного товариства „Київське агентство повітряних сполучень „КИЙ АВІА” діє на підставі Положення затвердженого головним підприємством 12.01.2006 р. та генеральної довіреності 2.1-91 від 03.05.2006.

Позивач одержує бланки авіаквитків від авіакомпаній, які мають дозвіл на виконання внутрішніх та міжнародних пасажирських авіарейсів. У власному обліку зазначені бланки використовуються як бланки суворої звітності.

Під час перевірки Державною податковою інспекцією у Миколаївській області було встановлено продаж таких перевізних документів:

АвіакомпаніяБланк авіаквитка КЦ або власнийСерія, номерМаршрутВартість (гр. або валюта)

АеросвітОригінальний бланк а/к 8704202061796 Київ-Одеса 437,10

Аеросвіт Оригінальний бланк а/к (три авіаквитка)8704202365817-819Одеса-Тель-Авів-Одеса 7030,50

Турецькі авіалініїОригінальний бланк а/к2354419768663 Одеса-Стамбул-Одеса 304 дол. США

СтраховкиКАП АТ 0082821-23407,15

Послуги перебронювання авіаквитка по МСО 184 дол. США Миколаївська філія позивача здійснила продаж перевізних документів на умовах агентських договорів: Агентська угода від 28 грудня 2002 року № 0600/ AG-02/3482A, укладена із Спільним закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", та Агентська угода від 19 грудня 1996 року № 92002001/A/929 про продаж авіаперевезень, укладена із Закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Аеросвіт" (додані до матеріалів справи). На підставі Акта від 06.04.2007 відповідач Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва прийняв Рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій від 28.04.2007 № 0003312305, яким на позивача накладено штраф у розмірі 51573,75 грн. Не погоджуючись з вищезазначеним Рішенням відповідача, позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

За результатами розгляду скарги позивача Державна податкова адміністрація у м.Києві 09.07.2007 прийняла Рішення № 2463/10/25-214 про результати розгляду скарги, яким скаргу позивача задоволено частково, вирішено, що застосування штрафних санкцій у розмірі 12200 грн. (488*5)*5) за проведення розрахункових операцій у сумі 488 дол. США без застосування РРО не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Таким чином виконання агентських угод та отримання по ним іноземної валюти взагалі не підпадає під дію зазначеного закону, а тому в частині отримання позивачем 488 долл. США штрафні санкції застосовані неправомірно.

До того ж, відповідно до п. 4 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів.

Відповідно до ДСТУ 4010-2001 «Бланки цінних паперів і документів суворого обліку та звітності»квитки на право проїзду транспортом залізничним, повітряним, морським, річковим віднесені до документів суворого обліку та звітності (додаток «Б», таблиця «Б.1»).

Таким чином, відповідач зробив хибний висновок про наявність в діях Позивача правопорушення, вважаючи, що використані при продажу бланки перевізних документів не є бланками суворої звітності. При цьому відповідач посилався на лист Міністерства фінансів України, в якому зокрема зазначено, що «... протягом 2005-2006 років технічні описи бланків перевізних документів (бланків авіаційних квитків) Мінфіном не погоджувались». Зазначений лист не було надано суду через його відсутність.

Відповідач, застосовуючи до позивача адміністративне стягнення, керувався тим, що Позивач здійснював продаж авіаквитків, бланки яких, зокрема, не погоджені з Міністерством фінансів України чи будь-якими іншими органами державної влади України.

У звязку з цим суд звертає увагу на те, що посилання на факт погодження опису бланку перевізного документа, як підставу визнання (або не визнання) його бланком суворого обліку є неправомірним з огляду на таке.

Спільним Наказом Міністерства Фінансів України та Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва № 1/3 від 09.01.2001 р. затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності. Пунктом 2.4. ліцензійних умов передбачено, що при виготовленні бланків за межами України суб'єкт господарювання, зареєстрований в Україні, повинен узгодити з Міністерством фінансів України їх технічний опис, який є невід'ємною частиною договору (контракту) на виготовлення бланків.

У той же час, ані цим нормативним актом, ані іншими не передбачено наслідків неузгодження технічного опису. Відсутня також заборона на використання бланків суворої звітності без відповідного узгодження. Більш того зазначений нормативний акт взагалі не розрізняє бланки по яким узгоджено опис з тими по яким такий опис неузгоджені.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податковий орган, визначивши, перевірені перевізні документи як такі, що не є бланками суворої звітності, вийшов за межі наданих йому повноважень, а тому прийняв незаконне рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оскаржуване Рішення відповідача є таким, що прийняте з порушенням норм чинного в Україні законодавства, що регулює порядок використання реєстраторів розрахункових операцій та порядок здійснення перевірок податковими органами і є таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ч. 4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок на суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідач не виконав вимог Кодексу адміністративного судочинства України в частині обовязку доказування щодо правомірності прийняття оскаржуваного Рішення.

За таких підстав суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність достатніх підстав для задоволення його у повному обсязі з урахуванням уточнених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати присуджуються на користь Позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" задовольнити у повному обсязі, з урахуванням уточнення позовних вимог.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 28.04.2007 № 0003312305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до якого Позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 51573,75 гривень, в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 39373,75 гривень.

3. Присудити на користь Закритого акціонерного товариства "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" (01054, м. Київ, вул. Димитрієвська, 14, банківський рахунок 2600530100014 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, код ЄДРПОУ 01130578) судові витрати в сумі 3,40 грн. по сплаті судового збору з державного бюджету.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови підписано 24 жовтня 2007 року.

СуддяР.О. Арсірій

Головуючий - суддя Арсірій Р.О.