Постанова № 9629046, 14.09.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14.09.2007 р. № 7/60

Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:

головуючого - судді Арсірія Р.О.,

секретаря судового засідання Ісіковой О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів"

доДержавна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

про про визнання недійсними дій

Представники:

від позивача - Єфімов С.А. (представник за довіреністю);

від відповідача- Аліфанов Т.Ю. (представник за довіреністю);

від третьої особине зявився;

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дії ДПІ у Голосіївському районі міста Києва щодо невизнання податкових векселів ВАТ „Київський завод гумових та латексних виробів” № 0230858 від 20.06.2007 р. на суму 87154,92 грн., №0230859 від 20.06.2007 р. на суму 87154,92 грн., № 0230860 від 20.06.2007 р. на суму 69593,04 грн., № 0230861 від 20.06.2007 р. на суму 69593,04 грн. погашеними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на дату поставки митному органу зазначених податкових векселів позивач мав суму бюджетного відшкодування, яка більша ніж сума зобовязань по таким векселям; у звязку з наявністю достатніх сум бюджетного відшкодування у позивача були достатні правові підстави погасити податкові векселі шляхом заліку сум бюджетного відшкодування; факт підтвердження сум бюджетного відшкодування відповідачем, у рахунок яких позивач здійснив залік зобовязань за податковими векселями, пояснюється відсутністю у відповідача на дату поставки податкових векселів даних, які б свідчили про недостовірність нарахування Позивачем сум бюджетного відшкодування, у рахунок яких позивач здійснив залік, оскільки згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” відповідач повинен був здійснити перевірку позивача з питань щодо правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування на протязі двох місяців з дати отримання податкової декларації.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні позовних вимог не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що на дату поставки митному органу зазначених податкових векселі суми бюджетного відшкодування, у рахунок яких позивач просив здійснити залік зобовязань по податковим векселям, не були належним чином підтверджені відповідачем. Враховуючи відсутність підтверджених сум бюджетного відшкодування позивача, відповідач вважає правомірними свої дії по невизнанню податкових векселів позивача погашеними станом на дату подання позовної заяви, а тому просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову про визнання недійсними дій.

Третя особа письмових пояснень не надала, представника у судове засідання не направила.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, Відкрите акціонерне товариство „Київський завод гумових та латексних виробів” (свідоцтво про державну реєстрацію № 050614 від 19.02.1996 року, код ЄДРПОУ 00149593) знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі міста Києва.

У червні місяці 2007 року Відкрите акціонерне товариство „Київський завод гумових та латексних виробів” при здійсненні операцій з імпорту товарів на митну територію України поставило митному органу 4 податкових векселі для відстрочення сплати податку на додану вартість на загальну суму 313 495,92 гривень, а саме:

-серія АА 0230858 на суму 87.154,92 грн. від 20 червня 2007 р., зі строком погашення 19 липня 2007 року;

-серія АА 0230859 на суму 87.154,92 грн. від 20 червня 2007 р., зі строком погашення 19 липня 2007 року;

-серія АА 0230860 на суму 69.593,04 грн. від 20 червня 2007 р., зі строком погашення 19 липня 2007 року;

-серія АА 0230861 на суму 69.593,04 грн. від 20 червня 2007 р., зі строком погашення 19 липня 2007 року;

Вказані податкові векселі авальовані комерційним банком „Експобанк”.

Складаючи та подаючи декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, позивач включив до складу податкових зобовязань за поточний звітний період (рядок 6) зобовязання за вказаними вище векселями. Факт включення зобовязань за вказаними вище податковими векселями до складу податкових зобовязань за червень 2007 року додатково підтверджується також Переліком виданих простих векселів за червень 2007 року, який було додано позивачем до декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року: загальна сума зобовязань за податковими векселями у розмірі 719 848,22 грн. (до складу яких входять і зобовязання і по вказаним вище податковим векселям), дорівнює сумі податкових зобовязань із рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року).

Разом із податковою декларацією за червень 2007 року позивачем було подано до відповідача заяву № 799 від 17.07.2007 р. з проханням погасити податкові векселі №0230858 від 20.06.2007 на суму 87.154,92 грн., № 0230859 від 20.06.2007 р. на суму 87.154,92 грн., № 0230860 від 20.06.2007 р. на суму 69.593,04 грн., № 0230861 від 20.06.2007р. на суму 69.593,04 грн. за рахунок сум бюджетного відшкодування, нарахованих за жовтень, листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року.

Відповідач листом від 20.07.2007р. № 117210/10/15-441 повідомив позивача про те, що він не визнає податкові векселі позивача, що вказані у заяві № 799 від 17.07.2007 р., погашеними, оскільки платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель тільки при наявності підтвердженої органом державної податкової служби суми бюджетного відшкодування.

Не визнаючи податкові векселі позивача погашеними, відповідач направив Подільській філії КФС „Експобанк” вимогу № 11945/10/24-011 від 24.07.2007 р., як авалісту векселів, якою зобовязав банк терміново сплатити суму податкового боргу ВАТ „Київський завод гумових та латексних виробів” у розмірі 313 495,92 грн.

Як підтверджено матеріалами справи та поясненнями представників учасників судового процесу, позивач просить визнати неправомірними дії ДПІ у Голосіївському районі міста Києва щодо невизнання податкових векселів ВАТ „Київський завод гумових та латексних виробів” № 0230858 від 20.06.2007 на суму 87.154,92грн., № 0230859 від 20.06.2007 на суму 87.154,92грн., № 0230860 від 20.06.2007 на суму 69.593,04грн., №0230861 від 20.06.2007 на суму 69.593,04грн. погашеними.

Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97 податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом, підтверджене комерційним банком шляхом авалю, яке видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;

податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету;

якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді;

Кабінет Міністрів України має право визначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів;

обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;

порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями Законів України від 25.03.2005 № 2505 „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” та від 07.07.2005 № 2771, „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких законів України” податковий вексель, який за бажанням платника податків може видаватися на суму податкових зобов'язань при імпорті товарів на митну територію України, обов'язково повинен бути авальований комерційним банком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 № 1104 затверджено Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті (пересиланні) товарів на митну територію України, який розроблено відповідно до пункту 11.5 Закону України „Про податок на додану вартість”, і яким встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання (далі Порядок № 1104). Дія цього Порядку поширюється на імпортовані товари, оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації) щодо яких проводиться з дня набрання чинності Законом незалежно від дати укладення договорів (контрактів), відповідно до яких здійснюється їх імпорт, та дати перетину державного кордону України (п. 1 Розділу І Порядку № 1104).

Згідно з п. 2 Розділу І Порядку № 1104:

податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені Законом, яке підтверджене комерційним банком шляхом авалю та видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється у разі імпорту товарів на митну територію України;

аваль - це вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного окремого примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.

Як встановлено п. 5 Розділу І Порядку № 1104, протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Пунктом 6 Розділу ІІ Порядку № 1104 встановлено, що видача податкового векселя здійснюється за бажанням платника податку на додану вартість. Векселедержателем є державна податкова адміністрація (інспекція) за місцем реєстрації векселедавця як платника податку на додану вартість.

Суд також відзначає, що відповідно до вищевказаного пункту 11.5 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” у випадку, коли платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Платник податку також може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Як підтверджено матеріалами справи, Позивач, враховуючи зазначену норму Закону, заявою № 799 від 17 липня 2007 звернувся до відповідача з проханням про залік суми бюджетного відшкодування, нарахованого за жовтень, листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року, в рахунок погашення податкових векселів № 0230858 від 20.06.2007р. на суму 87.154,92 грн., № 0230859 від 20.06.2007 р. на суму 87.154,92 грн., №0230860 від 20.06.2007 р. на суму 69.593,04грн., № 0230861 від 20.06.2007 на суму 69.593,04грн., на загальну суму 313.495,92 грн.

Згідно з вимогами підпункту 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 та абзацом сьомим пункту 11.5 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР, абзацом п'ятим пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 №1104 „Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України” та підпунктом 5.4. пункту 5 наказу Державної податкової адміністрації № 166 від 30.05.1997р. „Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість” позивачем була подана до відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2007 року разом з переліком виданих податкових простих векселів за червень 2007 року, серед яких зазначені і спірні податкові векселі, спір щодо погашення яких розглядається по даній справі: у рядку 6 декларації вказана сума векселів, виданих за червень 2007 року, обсяг поставки (без ПДВ) 3.599.241 грн., сума ПДВ 719.848 грн., у тому числі, сума ПДВ у розмірі 313.495,92 грн., що складена із зобовязань по податковим векселям, спір щодо погашення яких розглядається по даній справі.

На підставі проведеного судом аналізу наданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року, встановлено, що розмір бюджетного відшкодування за період з жовтня 2006 року по січень 2007 року складає 500.322,00 гривень (загальна сума по рядку 25.2 декларацій з податку на додану вартість позивача за жовтень, листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року). Зазначений розмір є достатнім для включення зобовязань за податковими векселями до складу податкових зобовязань за червень 2007 року та для погашення податкових векселів, що були авальовані КБ „Експобанк”, шляхом їх заліку згідно п.11.5. ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідач стверджує, що позивач на дату поставки вищевказаних податкових векселів органу митного контролю не мав підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування.

Проте ці доводи відповідача судом не приймаються з огляду на наступне.

На підставі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки.

Як встановлено п. 9 ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, подання платником податків декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, є підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки такого платника.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яким встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З вказаної норми закону вбачається, що податковий орган має право на проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом також 30 днів і за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства.

Таким чином, відповідач, у разі виникнення сумнів щодо достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування за жовтень, листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року, повинен був здійснити перевірку товариства протягом двомісячного строку, наступного за днем отримання податкової декларації, чого відповідачем зроблено не було, що є фактично підтвердженням відсутності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем дотримано усіх визначених законодавством умов, необхідних для проведення погашення податкових векселів шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для направлення позивачу листа від 20.07.2007р. № 117210/10/15-441, яким податкові векселі позивача не визнаються погашеними, та для направлення банку авалісту вимоги про сплату сум податкового боргу.

Однак, при вирішенні справи суд виходить також з наступного. Як було зазначено вище, із пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” слідує, що у разі виникнення сумнівів у податкового органу щодо достовірності нарахування платником податку бюджетного відшкодування, податковий орган повинен здійснити перевірку платника податку протягом двомісячного строку, наступного за днем отримання податкової декларації. Не проведення перевірки у зазначений термін, дає підстави платнику податків згідно зазначених приписів законодавства вважати, що у податкового органу відсутні сумніви щодо достовірності нарахування платником податку сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до вищевказаного пункту 11.5 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” у випадку, коли платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді. Згідно Порядку № 1104 платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Таким чином, законодавством передбачено, що у вказаному випадку саме по собі включення зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань разом з поданою письмовою заявою про залік суми бюджетного відшкодування, призводить до погашення податкового векселя; ніякі дії з боку податкового органу не є такими, від яких згідно законодавства залежить погашення податкових векселів, лише після того, як суми бюджетного відшкодування будуть підтверджені податковим органом.

За таких умов, суд приходить до висновку, що лист відповідача, яким він повідомляє про не визнання вказаних вище податкових векселів позивача погашеними, не є юридично значущим та таким, що призводить до порушення прав та інтересів позивача, оскільки чинне законодавство не повязує момент погашення податкових векселів з моментом отримання чи неотримання листа про підтвердження податковим органом факту погашення зобовязань за податковим векселем.

Крім того, на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом також встановлено, що відповідачем у серпні 2007 року, після того як був поданий позов до суду, була здійснена позапланова перевірка позивача з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування за жовтень, листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року. За результатами перевірки було складено Довідку від 29 серпня 2007 року № 1616/2-23-06-00149593, якою підтверджено суми бюджетного відшкодування, заявлені позивачем за: листопад 2006 року на суму 92.298,00 грн., грудень 2006 року на суму 85.831,00 грн., та за січень 2007 року на суму 93.857,00 грн.

При вирішенні справи суд також враховує лист відповідача № 15849/8/15-408 від 07.09.2007р., із якого слідує, що відповідач визнає податкові векселі № 0230858 від 20.06.2007 на суму 87.154,92грн., № 0230859 від 20.06.2007 на суму 87.154,92грн., № 0230860 від 20.06.2007 на суму 69.593,04грн. погашеними шляхом заліку сум бюджетного відшкодування за листопад 2006 року, грудень 2006 року та січень 2007 року. Представник відповідача у судовому засіданні також підтвердив факт погашення вказаних податкових векселів.

Цими діями (складанням довідки від 28.08.2007р. та листом № 15849/8/15-408 від 07.09.2007р.) відповідач фактично підтвердив правомірність дій позивача щодо погашення податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, а отже й неправомірність своїх дій на дату подачі адміністративного позову.

Позивачем до матеріалів справи також додано банківську виписку від 03.09.2007р. з власного особового рахунку, відкритого в АБ „Таврика”, з якою слідує, що позивач податковий вексель № 0230861 від 20.06.2007 на суму 69.593,04грн. погасив грошовими коштами.

Таким чином, судом встановлено, що станом на момент закінчення розгляду справи у суді відповідач визнав податкові векселі позивача № 0230858 від 20.06.2007 на суму 87.154,92грн., № 0230859 від 20.06.2007 на суму 87.154,92грн., № 0230860 від 20.06.2007 на суму 69.593,04грн. погашеними, чим усунув порушення прав та інтересів позивача, а податковий вексель № 0230861 від 20.06.2007 на суму 69.593,04грн. був погашений грошовими коштами.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Встановлені судом обставини,

-які підтверджують факт дотримання позивачем усіх визначених законодавством умов, необхідних для проведення погашення податкових векселів шляхом заліку суми бюджетного відшкодування;

-відповідно до яких юридично не значущими є листи відповідача щодо визнання чи не визнання податкових векселів погашеними, оскільки чинне законодавство не надає податковому органу визнавати податкові векселі погашеними чи не погашеними;

-та подальші дії відповідача (перевірка у серпні 2007 року) щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування, шляхом заліку яких позивачем було погашено податкові векселі,

вказують на відсутність неправомірних дій відповідача, які б станом вже на момент закінчення розгляду справи порушували права та інтереси позивача.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що станом на момент закінчення розгляду справи немає фактичних та правових підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 19.09.2007 р.

Головуючий - суддя Арсірій Р.О.