Постанова № 9628738, 15.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2010 року16:00 № 10/421

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Ковзеля П.О., суддів Кочана В.М. та Добрянської Я.І., при секретарі судового засідання Павелкові С.Р. вирішив адміністративну справу

За позовом Закритого акціонерного товариства «Мода»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проСкасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001512307/0 від 05.12.2007, № 0001512307/1 від 18.02.2008, № 0001512307/2 від 04.04.2008 та № 0001512307/3.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав заперечення на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.03.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.03.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем під час здійснення господарської діяльності укладенні договори купівлі продажу майна, зокрема:

- 13.02.2007 укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та позивачем, за яким реалізовано частину майнового комплексу загальною площею 76, 99 м.кв., яка становить 1/100 частин від майнового комплексу будинку побуту "Московський" (літ. А), вартістю 44600, 00 грн.

- 13.02.2007 договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та позивачем, по якому реалізовано частину майнового комплексу загальною площею 95,48 м. кв., яка становить 12/1000 частини майнового комплексу будинку побуту "Московський" (літ. А). Вартість майна склала 55400, 00 грн.

- 13.02.2007 договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та позивачем, де реалізовано частину майнового комплексу загальною площею 7325,23 м.кв., яка становить 945/1000 частин від майнового комплексу будинку побуту "Московський" (літ.А), вартістю 1 220980, 00 грн.

Відповідачем проводилась в'їздна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, за результатами перевірки складено акт № 662/1-23-07-31200161 від 23.11.2007. За звітний період відповідачем перевірено законність проведення вищевказаних угод та сплати податків та зборів згідно чинного законодавства України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було направлене податкове повідомлення - рішення № 0001512307/0 від 05.12.2007, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 17 447165, 00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 17 447165, 00 грн. (загальна сума 34 894330, 00 грн.)

Перевіркою встановлено, порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 - ВР від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями підприємством було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за лютий місяць 2007 року на суму 17 447 165,00 грн., відповідно до вимог вказаної статті Закону «База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також: збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.»Підприємством було здійснено продаж основних засобів за договірною ціною, яка нижче за звичайну ціну більш ніж на 20 %. Враховуючи вищевикладене податкове зобовязання визначено наступним чином: 87 235 828,00 грн. х 20% = 17 447 165,00 грн. де, 87 235 828,00 грн. - різниця між договірною та справедливою ринковою цінами реалізуємого майна; 20% - ставка податку на додану вартість.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено заниження чистої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 17 447 165,00 грн., а саме по періодам: лютий 2007 - 17 447 165,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, звернувся з первинною скаргою на зазначене рішення-повідомлення до начальника ДПІ в Голосіївському р-н. м. Києва, проте скарга залишилась без задоволення і відповідачем було направлено податкове повідомлення - рішення № 0001512307/1 від 18.02.2008, де сума податкового зобов'язання залишилась без змін.

Також, позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення - рішення № 0001512307/0, № 0001512307/1 до Державної податкової адміністрації м. Києва, проте скарга також залишилась без задоволення і відповідачем було направлено податкове повідомлення-рішення № 0001512307/2 від 04.04.2008.

Крім того, позивач втретє звернувся зі скаргою на податкові повідомлення - рішення № 0001512307/0, № 0001512307/1, № 0001512307/2 до Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду скарга позивача була залишена без задоволення і відповідачем було направлено податкове повідомлення - рішення № 0001512307/3.

На підставі наявних у справі доказів, судом встановлено, що вартість обєктів, що були предметом договорів купівлі-продажу, значно вища ніж заявлена позивачем.

Суд приймає до уваги документи, що підтверджують вартісні показники вказаного вище приміщення.

Так, відповідно до даних довідки характеристики Київського міського бюро технічної інвентаризації, вартість нежилих приміщень-будівлі будинку побуту, розташованих за адресою м. Київ, пр-т Московський, літ. А становить 1179 237, 49 грн.

За результатами маркетингового дослідження експертно-оціночної компанії «Нотінгемхаус»встановлено ринкову вартість аналогічного приміщення, на вторинному ринку станом на лютий 2007 року існують наступні пропозиції до продажу аналогічних приміщень: підвальні приміщення - від 2000 доларів США; приміщення на інших поверхах - від 3000 до 4500 доларів США.

На підставі вищевикладеного відповідачем здійснено розрахунок, згідно з яким вартість реалізованого майна за ринковими цінами повинна становити 88 336 663,00 грн.:

-підвал-1121,40 кв.м.х 8333,33 грн. = 9 344 996,0 грн.;

приміщення - 6205,40 кв. м. х 12 500,00 грн. = 77 567 500,0 грн.; секція-склад - 98,50 кв. м. х 8 333,33 грн. = 820 833,0 грн.;

-сарай металевий - 72,40 кв. м. х 8 333,33 грн. = 603 333,0 грн. Таким чином, різниця між договірною та ринковою цінами реалізованого майна становить - 87 235 828,0 грн. (88336 662,0 - 1 100 834,0 грн.), в зв'язку з чим встановлено порушення ЗАТ „Мода", що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість у лютому місяці 2007р. на загальну суму 17447165,0 грн. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

При цьому відповідно до п. 1.18. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, відповідно до п.п. 1.20.1, 1.20.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Проаналізувавши документи, наявні в матеріалах справи, вказані вище норми чинного законодавства України, що регулюють визначення звичайної ціни товару та сплату податків та зборів, приймаючи до уваги пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що законодавством передбачена можливість надання ціні договору статусу звичайної лише в тому випадку, коли неможливо визначити реальну ціну на той чи інший товар через відсутність або недоступність відповідної інформації.

Однак, при наявності такої інформації, згідно пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Крім того, п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що 4.2.2. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Як вказано у п.п. 17.1.6. ст. 17 Закону України № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, на підставі наведених норм, суд зазначає, що відповідачем правильно розраховані та застосовані штрафні санкції до позивача за порушення законодавства України в сфері оподаткування.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Як зазначалось вище, на підставі інформації, наданої експертно-оціночною компанією ТОВ „Нотінгем-Хауз", встановлено, що різниця між договірною ціною, визначеною позивачем, та справедливою ринковою цінами реалізованого майна становить - 87 235 828,0 грн.

Позивач заперечив проти проведення судової експертизи з метою встановлення вартості вказаного приміщення. Крім того, не надав суду переконливих доказів щодо неправомірного прийняття рішення відповідачем.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Суддя П.О. Ковзель

Судді Я.І. Добрянська В.М. Кочан