Рішення № 96278917, 14.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року справа № 823/591/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання нечинними та скасування рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до ГУ ДПС у Черкаській області, в якому просить визнати нечинними та скасувати:

-податкове повідомлення-рішення № 0000061301 від 09.03.2017 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 15600,01грн. та штрафних санкцій в сумі 3900грн.;

-рішення №0000051301 від 09.03.2017 про донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35020,94грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10506,28грн.;

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0000021301 від 09.03.2017 на загальну суму 35020,94грн.

14.12.2020 ухвалою суду прийнято до свого провадження справу №823/591/17 за правилами загального позовного провадження.

19.01.2021 винесено ухвалу про витребування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 належним чином засвідчені всі первинні документи щодо господарських операцій у 2014 році, а саме придбання у постачальників ТМЦ (ТОВ “ТК Системи” та ТОВ “Контрактбудінвест”), річної декларації за 2014 рік, договора зберігання придбаних ТМЦ у ТОВ “ТК Системи” та ТОВ “Контрактбудінвест” з відповідними доказами розрахунків та актами на виконання постанови Верховного суду від 17.11.2020 в даній справі.

10.03.2021 поновлено провадження у справі в наслідок повернення справи після апеляційного оскарження ухвали суду від 19.01.2021 про витребування доказів.

10.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

15.03.2021 перейдено до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України.

13.04.2021 замінено відповідача Головне управління ДФС у Черкаській області на його процесуального правонаступника Головне управління ДПС у Черкаській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що невизнання відповідачем витрат у 2014 роках при визнанні доходів є порушенням норм підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 пункту 56.12 статті 56, пунктів 177.2, 177.4, 177.5, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, оскільки вони формувались на підставі належним чином оформлених первинних документах бухгалтерського обліку. При цьому вказує, що визначені податковим органом витрати у розмірі 104000,00 грн., не увійшли до декларації за 2014 рік. Таким чином, рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.

Позивач подав до суду заяву про здійснення розгляду справи без його участі.

Відповідач подав відзив проти адміністративного позову, в якому зазначив, що позивачем завищено розмір витрат, що враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у 2014 році на суму 104000 грн, в наслідок чого йому донараховано податок в сумі 15600 грн. 01 коп. та штрафні санкції в сумі 3900 грн. При цьому, заниження податку з доходів фізичних осіб спричинило заниження суми єдиного соціального внеску за 2014 рік на суму 35020 грн 94 коп. Таким чином, адміністративний позов не підлягає до задоволення, а прийняті рішення є законними та винесеними в межах податкового законодавства.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 16.01.2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за основним видом діяльності «Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту».

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання податкового (в частині нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску) та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, про що складено акт від 22.02.2017 № 76/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 .

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення:

1. п.177.2, п. 177. 4 ст. 177 Розділу IV Податкового кодексу України від 02,12.10 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2014 рік на суму 15600,01 гривень.

2. пп. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.10.2010 № 2464-VІ в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік на суму 35020,94 гривень.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000061301 від 09.03.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в тому числі за основним платежем 15600 грн. 01 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3900 грн. 00 коп.

Крім того відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000021301 від 09.03.2017 з єдиного соціального внеску в розмірі 35020 грн. 94 коп. та прийнято рішення №0000051301 від 09.03.2017 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10506 грн 28 коп у зв`язку з донарахуванням єдиного соціального внеску.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В свою чергу, відповідно до п. 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

У відповідності до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб повинні бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

15.01.2015 ФОП ОСОБА_1 подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, в розділі 5 якої відображено суму одержаного доходу в розмірі 7784182 грн. 43 коп. та відповідно визначено суму зобов`язання з ПДФО в розмірі 2520,09грн.

При цьому, в розрахунку до податкових зобов`язань з ПДФО (додаток 5) позивачем вказано, що витрати, пов`язані з господарською діяльністю становлять 7745259 грн. 93 коп. (7394973 грн. – вартість придбаних ТМЦ + 350286,93грн. – інші витрати), відповідно сума чистого оподаткованого доходу склала 38922 грн. 50 коп.

Проте, актом перевірки від 22.02.2017 № 76/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 встановлено, що у додатку 5 до податкових декларацій за 2012-2014 основними постачальниками товарів та послуг за рахунок яких сформовано витрати підприємця були:

1) ТOB «ТК Системи» (ЄДРПОУ 32556116) у якого в 2013-2014 p. оформлено придбання ТМЦ (продукти харчування) та мерчандайзингові послуги (акти виконаних робіт) на загальну суму 6072219,00 грн., у тому числі за 2013р. - 1364495 грн., 2014 р. - 4707724,00 грн. Розрахунки проведені в вексельній формі, що передбачено договорами постачання.;

2) ТОВ «Контрактбудінвест» (ЄДРПОУ 34692231) у якого в 2012-2014р. оформлено придбання ТМЦ (будівельні матеріали, електротовари, прилади), будівельно-монтажні роботи (акти виконаних робіт), послуги з благоустрою територій на загальну суму 9612254,00 грн., в тому числі, за 2012 р. - 3585444,00 грн., 2013р. - 2834441,00 грн., за 2014р. - 3192369,00 грн. Розрахунки проведені в вексельній формі, що передбачено договорами постачання.

Окрім того, із вищезазначеними підприємствами ФОП ОСОБА_2 було укладено договори на зберігання ТМЦ та протягом 2012-2014 р. передавались на відповідальне зберігання товар (побутова техніка, цукор, будівельні матеріали).

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкових декларацій за 2012-2014 р., виявлені розбіжності щодо включення до річної декларації за 2014 рік - витрат по зберіганню товарів, які не були реалізовані в 2014 році на суму - 104000грн.

Згідно наявних в матеріалах справи ксерокопій документів ФОП ОСОБА_2 сформовані витрати в податковому періоді 2014 року зокрема за рахунок ТOB «ТК Системи» та ТОВ «Контрактбудінвест»:

1) ТOB «ТК Системи» на підставі:

- додаткової угоди № 2 від 31.12.2014 до договору №004/13 від 02.01.2013, згідно якої позивач надав товар на зберігання згідно договору №112/14 від 03.11.2014 та акту прийому передачі векселя №3 на суму 128067грн.;

- додаткової угоди № 2 від 31.12.2014 до договору №007/13 від 03.01.2013, згідно якої позивач надав товар на зберігання згідно договору №120/13 від 02.12.2013, №052/14 від 01.05.2014, №062/14 від 02.06.2014, №072/14 від 01.07.2014, №082/14 від 01.08.2014, №102/14 від 01.10.2014 та акту прийому передачі векселя №4 на суму 4579657грн.;

2) ТОВ «Контрактбудінвест» на підставі:

- додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 до договору №005/13-2 від 03.01.2013, згідно якої позивач надав товар на зберігання згідно договору №080/14 від 01.08.2014 і №090/14 від 01.09.2014 та акту прийому передачі векселя №5 на суму 658793грн.;

- додаткової угоди №21 від 31.12.2014 до договору №005/13-1 від 03.01.2013, згідно якої позивач надав товар на зберігання згідно договору №010/14 від 03.01.2014 і №020/14 від 03.02.2014 та акту прийому передачі векселя №3 на суму 286205грн.;

- додаткової угоди № 2 від 31.12.2014 до договору №005/13 від 03.01.2013, згідно якої позивач надав товар на зберігання згідно договору №030/14 від 01.03.2014, №040/14 від 01.04.2014, №050/14 від 01.05.2014, №091/14 від 01.09.2014, №100/14 від 01.10.2014, №120/14 від 01.12.2014 та акту прийому передачі векселя №4 на суму 2247371грн.

Суд звернув увагу, що на виконання договорів зберігання товару позивачем надано ксерокопії квитанцій до прибуткового касового ордеру на загальну суму 104000грн., а саме: від 21.01.2014 № 0121/01 на суму 10000 грн., від 22.01.2014 №0122/01 на суму 4000 грн., від 01.05.2014 №0501/01 на суму 10000 грн., від 03.05.2014 №0503/01 на суму 4000 грн., від 03.06.2014 №0603/01 на суму 10000 грн., від 04.06.2014 №0604/01 на суму 2000грн., від 01.07.2014 №0701/01 на суму 10000 грн., від 02.07.2014 №0702/01 на суму 10000грн., від 02.08.2014 №0802/01 на суму 8000грн., від 01.08.2014 №0801/01 на суму 10000грн., від 02.10.2014 №1002/01 на суму 4000грн., від 01.10.2014 №1001/01 на суму 10000грн., від 03.11.2014 №1103/01 на суму 10000грн., від 04.11.2014 №1104/01 на суму 2000грн.

При чому, матеріали справи не містять документів на підтвердження господарських операцій у 2014 році, а саме придбання у постачальників ТМЦ (ТОВ “ТК Системи” та ТОВ “Контрактбудінвест”): договорів на підставі яких укладені додаткові угоди, договора зберігання придбаних ТМЦ у ТОВ “ТК Системи” та ТОВ “Контрактбудінвест” з відповідними доказами розрахунків та актами.

У постанові від 17.11.2020 Верховний суд наголосив, що у справі відсутні договори зберігання придбаних ТМЦ у ТОВ «ТК Системи» та ТОВ «Контрактбудінвест», які є первинними документи на підставі яких позивачем формувалися витрати та за якими здійснено розрахунок.

19.01.2021 Черкаським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про повторне витребування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 належним чином засвідчені первинні документи щодо господарських операцій у 2014 році, а саме придбання у постачальників ТМЦ (ТОВ “ТК Системи” та ТОВ “Контрактбудінвест”), річної декларації за 2014 рік, договора зберігання придбаних ТМЦ у ТОВ “ТК Системи” та ТОВ “Контрактбудінвест” з відповідними доказами розрахунків та актами на виконання постанови Верховного суду від 17.11.2020 в даній справі.

Суд врахував, що на виконання ухвали суду дані докази не надані.

Таким чином, суд вважає, що висновки акта перевірки від 22.02.2017 № 76/23-00-13-0117/ НОМЕР_1 щодо заниження ПДФО в 2014 році ФОП ОСОБА_2 є обгрунтовані, оскільки надані позивачем ксерокопії квитанцій до прибуткового касового ордеру не підтверджують понесення ним у 2014 році витрат в сумі 104000грн. на зберігання придбаного товару.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі – Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ випливає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач у декларації за 2014 рік відобразив витрати на зберігання товару та надав до суду лише квитанції до прибуткового касового ордеру, однак дані документи в силу Закону не підтверджують факт виконання договірних зобов`язань сторонами.

Суд звертає увагу, що в ході проведення перевірки встановлено, що основними постачальниками товарів та послуг позивача за перевірений період виступали ТОВ “ТК Системи” та ТОВ “Контрактбудінвест”. При цьому, актом перевірки зафіксовано, що документально не підтверджені витрати позивача щодо зберігання та в свою чергу безпідставність їх включення позивачем до складу витрат послуг по зберіганню товару, який не був реалізований у 2014 році в сумі 104000 грн., що потягло за собою несплату податку в сумі 15600 грн. 01 коп. і донарахування єдиного соціального внеску.

Відповідно до абз. 2 п. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України, встановлено, у разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (на 01.01.2014 року – 1218,00 грн.), ставка податку становить 17% суми перевищення, з урахуванням податку сплаченого за ставкою 15% (2014 рік).

Таким чином, позивачу правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, що підлягає сплаті до бюджету з урахуванням самостійно сплаченого податку за результатами річного декларування, в розмірі 15600,01 грн. = (21438,38грн. - 5838,37 грн.) та нараховано штраф згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0000061301 від 09.03.2017 є правомірним.

Щодо вимог про скасування спірної вимоги та рішення про нарахування штрафу, суд зазначає, що підставою для їх прийняття стало невірне визначення суми доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності на суму 104000 грн.

Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

За змістом положень ч. 4 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Отже, нарахування суми єдиного соціального внеску безпосередньо залежить від одержання фізичною особою-підприємцем доходу від провадження діяльності.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, встановлено заниження суми єдиного внеску за 2014 рік на суму 35020,94 грн., в зв`язку з тим, що позивачем невірно визначено суму доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що призвело до недоплати єдиного внеску, чим порушено пп. 1, 2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зважаючи на те, що в ході судового розгляду встановлено заниження розміру доходу позивача, нарахування єдиного соціального внеску в сумі 35020 грн 94 коп та штрафних санкцій в сумі 10506 грн 28 коп є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, на підставі викладеного, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, з огляду на обгрунтованість оскаржуваних рішень, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя П.Г. Паламар