Рішення № 96278756, 15.04.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1267/21

РІШЕННЯ

іменем України

15 квітня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо розгляду поданої позивачем заяви від 09.11.2020;

- зобов`язати відповідача розглянути на засіданні комісії в місячний термін з дати набрання рішення суду законної сили подані ОСОБА_1 документи та визнати позивача особою, яка була позбавлена особистої свободи внаслідок агресії проти України;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо розгляду поданої позивачем заяви від 12.12.2020;

- зобов`язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України нарахувати та виплатити кошти у розмірі 100 тис. грн., одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ №1122 від 11.12.2019.

В обґрунтування позову вказує, що під час бойових дій потрапив у полон до незаконних збройних формувань. В полоні перебував з 03 червня 2014 року по 24 червня 2014 року, що підтверджується довідкою Начальника ЗВ ХЗВ ЗСУ від 07.11.2014 №145 та листом Служби Безпеки України від 01.12.2020 №33/8-Х-1526/138.

Позивач подав звернення до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з проханням визнати його особою, яка була позбавлена особистої свободи внаслідок агресії проти України та нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 100 тис. грн, на що отримав відмову, оформлену листом.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду його звернень на засіданні комісії протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач направив до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, зокрема, що вимогами пункту 6 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1122 (далі - Порядок № 1122), визначено, що рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції. В отриманому від СБУ та сформованому нею переліку звільнених осіб на момент надання відповіді позивачу були відсутні відомості щодо ОСОБА_1 . Вказали, що Мінреінтеграції після зіставлення заяви та документів, зазначених у пункті 13 нього Порядку, з переліком осіб, визнаних Комісією такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, перераховує відповідні кошти на особовий рахунок особи, відкритий у банківській установі, який зазначено в заяві. Оскільки позивача не визнано, особою, яка була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги немає.

Стверджує, що відповідач стосовно позивача дів в межах повноважень, у порядку і в спосіб, передбачений законодавством України.

До суду 03.03.2021 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач не спростував твердження, які викладені в позовній заяві, ним не вірно застосовано законодавство та порушено права позивача.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.02.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 під час бойових дій потрапив у полон, в якому перебував з 03 червня 2014 року по 24 червня 2014 року, що підтверджується довідкою Начальника ЗВ ХЗВ ЗСУ від 07.11.2014 №145 та листом Служби Безпеки України від 01.12.2020 №33/8-Х-1526/138.

Факт перебування позивача у полоні встановлено також рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 01.04.2019 по справі 686/2956/19.

Позивач звернувся до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з заявою від 09.11.2020 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 11.12.2019 №1122

Листом від 12.12.2020 позивача повідомлено про те, що необхідною умовою для перерахування Мінреінтеграції коштів одноразової грошової допомоги є рішення міжвідомчої комісії про визнання особи такою, що позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України. Оскільки таке рішення комісією не приймалось, підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає.

12.12.2020 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив прийняти рішення про визнання його особою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Листом від 23.12.2020 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повідомило позивача що для прийняття міжвідомчою комісією рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, пунктом 6 Порядку № 1122 та підпунктом 1 пункту 1 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію передбачена необхідність включення такої особи до переліку звільнених осіб, який формується СБУ. В отриманому від СБУ та сформованому нею переліку звільнених осіб, відомості про позивача відсутні.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Перелік та послідовність здійснення заходів, спрямованих на соціальний захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, та регулює питання системної, безперервної та ефективної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час надання допомоги таким особам визначає Порядок здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1122 (далі - Порядок № 1122).

Відповідно до п. 6 Порядку № 1122, рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції.

Пунктами 12, 14 Порядку № 1122 визначено, що після повернення звільнених осіб на територію України їм виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 100 тис. гривень за рахунок та в межах коштів, передбачених за програмою "Заходи щодо захисту і забезпечення прав та свобод осіб, які позбавлені (були позбавлені) особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації з політичних мотивів, а також у зв`язку з громадською, політичною або професійною діяльністю вказаних осіб, підтримки зазначених осіб та членів їхніх сімей, заходи з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій, виплати державних стипендій імені ОСОБА_2 ". Для виплати допомоги звільнена особа звертається до Мінреінтеграції з відповідною заявою, в якій зазначаються реквізити її особового рахунка, відкритого у банківській установі, на який перераховується допомога. До заяви додаються: копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи; копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків особи, яку було незаконно позбавлено особистої свободи (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); копія паспортного документа іноземця або особи без громадянства та документ, що підтверджує законність їх перебування на території України.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1122, Мінреінтеграції після зіставлення заяви та документів, зазначених у пункті 13 цього Порядку, з переліком осіб, визнаних міжвідомчою комісією такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, перераховує відповідні кошти на особовий рахунок особи, відкритий у банківській установі, який зазначено в заяві.

Згідно з пунктами 1, 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17.07.2020 №57 "Про утворення міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист", утворено міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Затверджено Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист (далі - Положення).

Відповідно до пп. 1 п. 1 розділу ІV Положення, основними завданнями Комісії є, зокрема, прийняття рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Згідно з п. 2 розділу ІV Положення, для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, особа, позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, член сім`ї, близький родич, законний представник або представник, який діє за довіреністю в інтересах такої особи, звертаються до Мінреінтеграції з письмовим зверненням. До звернення додаються: 1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та заявника (а у разі, якщо заявником є представник, який діє за довіреністю - також, копія такої довіреності); 2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи свободи внаслідок збройної агресії проти України; 3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.

Відповідач листом за 23.12.2020 повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення його заяви від 12.12.2020, що вказує на його бездіяльність, враховуючи вимоги Порядку № 1122 та Положення, згідно з яким відповідач мав прийняти рішення на засіданні комісії.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України щодо розгляду поданої позивачем заяви від 12.12.2020 підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути на засіданні комісії в місячний термін з дати набрання рішення суду законної сили подані ОСОБА_1 документи та визнати позивача особою, яка була позбавлена особистої свободи внаслідок агресії проти України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Водночас, судом не встановлено, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, а саме, що уповноваженим органом здійснено розгляд заяви позивача на засіданні комісії.

Зважаючи на те, що відповідачем не було вжито відповідних дій по належному розгляду заяви позивача та поданих ним документів, належним та ефективним способом правового захисту позивача є покладення зобов`язання на відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням встановлених судом обставин, викладених у цій справі.

Під час розгляду заяви відповідачу необхідно врахувати, що факт перебування позивача у полоні встановлено також рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 01.04.2019 по справі 686/2956/19.

Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України розглянути на засіданні комісії в місячний термін з дати набрання рішення суду законної сили подані ОСОБА_1 документи щодо визнання позивача особою, яка була позбавлена особистої свободи внаслідок агресії проти України з врахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду поданої позивачем заяви від 09.11.2020 та зобов`язання Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України нарахувати та виплатити кошти у розмірі 100 тис. грн., одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ №1122 від 11.12.2019., суд зазначає, що з врахуванням відсутності рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції, зобов`язання відповідача здійснити виплату такої допомоги буде передчасним. А тому, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України щодо розгляду поданої позивачем заяви від 12.12.2020.

Зобов`язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України розглянути на засіданні комісії в місячний термін з дати набрання рішення суду законної сили подані ОСОБА_1 документи щодо визнання позивача особою, яка була позбавлена особистої свободи внаслідок агресії проти України з врахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 квітня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (площа Лесі Українки, будинок 1,Київ 196,01196 , код ЄДРПОУ - 40446210)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап