Ухвала суду № 96275345, 22.03.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.03.2021 Справа№ 914/2022/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК – Львів», с.Розвадів, Миколаївський район, Львівська область

на дії Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів), м.Миколаїв, Львівська область

при виконанні наказу у справі №914/2022/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління – 27», м.Новий Розділ, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК – Львів», с.Розвадів, Миколаївський район, Львівська область

про стягнення 1067913,17 грн.

за участю представників:

від скаржника (боржника, відповідача): не з`явився;

від стягувача (позивача): не з`явився;

від органу ДВС: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області 22.02.2021 р. надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК – Львів» на дії Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) при виконанні наказу у справі №914/2022/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління – 27» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК – Львів» про стягнення 1067913,17 грн.

Ухвалою суду від 24.02.2021 р. скаргу прийнято до розгляду, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2021 р.

05.03.2021 р. через канцелярію суду від органу ДВС надійшов відзив на скаргу на дії державного виконавця (вх.№5379/21).

Ухвалою від 09.03.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 09.03.2021 р., розгляд скарги відкладено на 22.03.2021 р.

15.03.2021 р. скаржник подав клопотання про зупинення реалізації на електронних торгах комплексу нежитлових будівель та обладнання (вх.№5972/21), а також заяву (вх.№5946/21) про проведення судового засідання та розгляд клопотання без його участі.

18.03.2021 р. від Миколаївського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) надійшов супровідний лист (вх.№6690/21) з долученими копіями матеріалів виконавчого провадження.

В судове засідання 22.03.2021 р. сторони та орган ДВС явку представників не забезпечили, про дату час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

В поданій скарзі боржник зазначив, що 14.07.2020 р. державним виконавцем було описано та арештовано його майно, описано майновий комплекс будівель та споруд, а постановою державного виконавця від 15.07.2020 р. призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання Семка Володимира Зіновійовича, і згідно наданих ним висновків про вартість об`єкта оцінки від 28.01.2021 р., вартість майна ТзОВ «ТБК-Львів» – майнового комплексу будівель та споруд – становить 1032044грн, а вартість обладнання ТзОВ «ТБК-Львів» – 3987449 грн.

У скарзі боржник вказав на те, що не погоджується з даним висновком про вартість об`єкта та вважає його необгрунтованим і заниженим, оскільки оціночна вартість майна згідно звіту є меншою в тридцять разів, ніж вартість майна боржника; така оцінка була здійснена суб`єктом оціночної діяльності з порушенням вимог стосовно того, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки, а оцінювач Семко В.З. при оцінці майнового комплексу нежитлових будівель загальною площею 1012,8 кв.м. та обладнання не входив до вищезазначеного приміщення, тому не міг з ним ознайомитись; оцінка майна боржника була здійснена суб`єктом оціночної діяльності з порушенням вимог стосовно того, що методи проведення оцінки, які застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Скаржник також звернув увагу суду на те, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді недоотриманого доходу, а боржнику – у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості.

У зв`язку з цим, скаржник просив суд визнати недійним звіти від 28.01.2021 р. про оцінку комплексу нежитлових будівель та про оцінку майна, що належить на праві приватної власності ТзОВ «ТБК-Львів» та знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський р-н, с. Розвадів, вул.Степана Бандери, буд.7, проведену суб`єктом оціночної діяльності ФО-П Семком В.З. на замовлення Миколаївського РВДВС ЗМУ Міністерства юстиції (м. Львів), у межах процедури виконавчого провадження №62360780; зупинити реалізацію на електронних торгах «Сетам» комплексу нежитлових

будівель загальною площею 1012,8 кв.м. за стартовою ціною 1032044,00 грн., та обладнання за стартовою ціною 3987449 грн., що належать на праві приватної власності ТзОВ «ТБК-Львів» та знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський р-н, с. Розвадів, вул. Степана Бандери, буд.7, до ухвалення рішення по даній скарзі.

Крім того, разом зі скаргою було подано клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, в якому скаржник просив суд призначити судову товарознавчу та судову оціночно-будівельну експертизу, і на розгляд судової товарознавчої експертизи поставити таке питання: 1) яка дійсна (ринкова) вартість обладнання, що належить на праві приватної власності ТзОВ «ТБК-Львів» та складається з: автоклав АТ 12-2,6x19 (7шт.), млин шаровий (3шт.), силос (4 шт.), прийомна для силоса (2 шт.) станом на 28.01.2021 р. та на день проведення експертизи?; на розгляд судової оціночно-будівельної експертизи поставити наступне питання: 1) яка дійсна (ринкова) вартість комплексу нежитлових будівель загальною площею 1012,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с.Розвадів, вул.С.Бандери, 7 та складається з: А-3 адмінкорпус, Б-1, адмінкорпус, Г-2 котельня-компресорна, Т-2, допоміжний цех, М-1 прохідна станом на 28.01.2021 р. та на день проведення експертизи?

У клопотанні, поданому 15.03.2021 р., скаржник просив суд зупинити реалізацію на електронних торгах «Сетам» комплексу нежитлових будівель загальною площею 1012,8 кв.м. за стартовою ціною 1032044 грн та обладнання за стартовою ціною 3987449 грн, що належать на праві приватної власності ТзОВ «ТБК-Львів» та знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський р-н, с. Розвадів, вул. Степана Бандери, буд.7, до ухвалення рішення по даній скарзі.

Стосовно клопотань про призначення експертизи та зупинення реалізації майна на електронних торгах «Сетам» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічне положення міститься і в ч.1 ст.18 та ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті першої Закону України «Про виконавче провадження», виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статтях 136 та 137 ГПК України зазначені положення щодо підстав для забезпечення позову і заходів забезпечення позову, зокрема зазначено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.

Разом із тим, дані положення ГПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця, поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Як роз`яснено у п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою від 03 червня 2016 року №4), при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

В свою чергу, відповідно до ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Таким чином, виходячи з вимог п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного виконавця. Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом ГПК України.

Суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких «заходів забезпечення скарги» шляхом зупинення реалізації майна, оскільки відповідно до положень вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця, а у процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.

Заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій виконавця, з огляду на те, що такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ в порядку позовного провадження, а не в порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду.

Розглядаючи скаргу на дії державного, приватного виконавця, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється в декларативний, а тому зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист або при оскарженні виконавчих написів і у разі визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Подібна правова позиція наведена у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 р. у справі №752/26606/18.

Таким чином, враховуючи обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, суд не має правових підстав для зупинення реалізації майна на електронних торгах «Сетам», а також і для призначення судової експертизи в процесі розгляду скарги, оскільки такі дії не передбачені процесуальним законодавством і їх вчинення призвело би до фактичного зупинення виконання обов`язкового рішення суду, що є неприпустимим за даних обставин.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2017 р. у справі №914/2022/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК-Львів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» 1067913,17 грн заборгованості та 16021 грн судового збору.

29.01.2018 р. на виконання даного судового рішення Господарським судом Львівської області видано відповідний наказ.

17.06.2020 р. постановою державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження №62360780 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2022/17 від 29.01.2018 р.

14.07.2020 р. державним виконавцем описано та арештовано майно боржника – майновий комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с.Розвадів, вул.С.Бандери, 7 та складається з: А-3 адмінкорпус, Б-1 адмінкорпус, Г-2 котельня-компресорна, г димова труба, Т-2 допоміжний цех, М-1 прохідна, №3 ворота, №4 огорожа; автоклав в кількості 7 штук, млини в кількості 3 штук, силос в кількості 4 штук, прийомні для силоса в кількості 2штук.

Постановою державного виконавця від 15.07.2020 р. у виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання Семка Володимира Зіновійовича, який має сертифікат від 18.10.2017 р. за №1012/17, виданий Фондом державного майна України (строк дії: 18.10.2020 р).

В матеріалах справи наявні звіт про оцінку комплексу нежитлових будівель загальною площею 1012,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. С.Бандери, 7 та звіт про оцінку майна, що належить ТзОВ «ТБК-Львів», складені оцінювачем ФО-П Семком В.З. 28.01.2021 р.

Згідно висновків про вартість об`єкта оцінки, ринкова вартість комплексу нежитлових будівель становить 1032044 грн без ПДВ (методичні підходи: порівняльний, дохідний; результуючий підхід: порівняльний), а ринкова вартість обладнання, що зазначене у постанові опису і арешту майна від 15.07.2020 р., становить 3987449 грн без ПДВ (методичні підходи: дохідний). У скарзі боржник вказав на те, що не погоджується з даними висновками про вартість об`єкта та вважає його необгрунтованим і заниженим, оскільки оціночна вартість майна згідно звіту менша в тридцять разів, ніж вартість майна боржника

01.02.2021 р. державний виконавець повідомив сторонам про вартість майна шляхом направлення відповідного повідомлення та в подальшому сформував для ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію єдиного (цілісного) майнового комплексу підприємства у формі електронних торгів

При прийнятті ухвали суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону (ч.ч.2, 3 ст.61 Закону).

Як встановлено статтею 57 Закону, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Згідно зі статтею 20 Закону, для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна – суб`єктів оціночної діяльності – суб`єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності – суб`єкт господарювання – письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб`єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Постановою державного виконавця від 15.07.2020 р. для проведення оцінки майна у виконавчому провадженні було призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання Семка Володимира Зіновійовича, який має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі, що підтверджується долученими до звітів документами.

Суд не вбачає порушення процедури залучення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що сторони виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника досягли згоди щодо вартості майна та письмово повідомили виконавця про це, тобто виконавець був вправі самостійно визначити вартість майна боржника і відповідно до вимог чинного законодавства призначив суб`єкта оціночної діяльності у зв`язку зі складністю визначення вартості такого майна.

При цьому, державний виконавець вчасно повідомляв сторін як про призначення оцінювача, так і про результати оцінки майна.

Як передбачено ч.1 ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (Національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методичних та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог, положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими для виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна усіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. (ч.6 ст.9 Закону).

Таким нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема, є Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440.

Відповідно до п. 1 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», Національний стандарт №1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Пунктом 50 Національного стандарту №1 передбачено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Згідно п.51 Національного стандарту №1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Пункт 53 зазначеного стандарту передбачає, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об`єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об`єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об`єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об`єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

Відповідно до п.56 Національного стандарту №1, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Щодо доводів скаржника про необхідність огляду оцінювачем об`єктів оцінки, суд вважає за необхідне зазначити, що ознайомлення з об`єктом оцінки можливе не лише шляхом особистого огляду об`єкта оцінки, а й шляхом вивчення, аналізу оцінювачем матеріалів, які відображають об`єктивний стан майна. Як зазначено у звітах, вихідними даними для оцінки були, зокрема, і дані візуального обстеження будівлі та дані візуального обстеження обладнання. Разом з тим суб`єкт оціночної діяльності володів і необхідними йому документами стосовно об`єктів оцінки, що вбачається зі змісту звітів та додатків до них.

Скаржником не спростовано належними та допустимими доказами, що інформація про майно, яка передана оцінювачу та використовувалась ним при здійсненні оцінки, є недостатньою для проведення оцінки, відображена не в повному обсязі, спотворює стан майна на момент проведення оцінки, чи іншим чином впливає на об`єктивне визначення вартості майна.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Пунктом 3 Національного стандарту №1 визначено, що неякісною (недостовірною) оцінкою є оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.

Таким чином, належним способом спростування звітів про оцінку майна від 28.01.2021 р. могли би бути проведені рецензування таких звітів.

В матеріалах справи відсутні докази звернення боржника щодо рецензування звітів про оцінку майна. Скаржником належних доказів в підтвердження обставин, на які він посилається у своїй скарзі, зокрема доказів, які би свідчили про заниження оцінювачем вартості об`єктів оцінки, не надано.

Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України «Про виконавче провадження») є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому положеннями ГПК України, які врегульовують судовий контроль за виконанням судових рішень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі №821/197/18/4440/16).

Розглянувши подану скаргу, суд дійшов висновку, що наведені скаржником доводи є необгрунтованими, так як державний виконавець діяв правомірно, а порядок проведення оцінки та зміст складених звітів відповідають встановленим вимогам, тому вимоги скарги щодо визнання недійсними звітів про оцінку комплексу нежитлових будівель і про оцінку майна задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст.234, 235, 339, 343 ГПК України суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК-Львів» про призначення експертизи та про зупинення реалізації на електронних торгах комплексу нежитлових будівель і обладнання.

2. Відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК -Львів» на дії Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) при виконанні наказу у справі №914/2022/17.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

В судовому засіданні 22.03.2021 р. підписано вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст складено 12.04.2021 р.

Суддя З.П. Гоменюк