Ухвала суду № 96273668, 13.04.2021, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 409/2520/16-к

Провадження №1-кп/433/5/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2021 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання Матвієнко Л.Г.,

прокурора Зінченко Є.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт Троїцьке обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030440000017 від 09.01.2013 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бунчуківка Білокуракинського району Луганської області, українця, громадянина України, освіта - вища, голова СФГ «Агродар», одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей – ОСОБА_2 , 2013 року народження, ОСОБА_3 , 2007 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України

в с т а н о в и в:

Приблизно на початку лютого 2012 року, більш точної дати під час досудового розслідування встановити не видалось можливим, ОСОБА_1 , будучи головою СФГ «Агродар», перебуваючи в смт Білокуракине Луганської області, діючи з прямим умислом, спрямованим на використання підроблених офіційних документів, достовірно знаючи, що договори оренди земельних ділянок складені 02.02.2012 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ним в особі голови СФГ «Агродар» в дійсності ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_4 не підписувалися, використав вказані договори оренди земельних ділянок, надавши їх в якості офіційного документу для реєстрації до відділу Держкомзему у Білокуракинському районі. В подальшому, вказані підроблені договори оренди земельних ділянок були зареєстровані 04.04.2012 у відділі Держкомзему у Білокуракинському районі за №442090004001230 та №442090004001233, про що було вчинено запис у Державному реєстрі земель.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи №45/2 від 26.02.2013 встановлено, що підписи в договорах оренди земельних ділянок, укладених 02.02.2012 між СФГ «Агродар» в особі голови ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , виконані не ОСОБА_5 та не ОСОБА_4 .

На підставі вказаних договорів оренди земельних ділянок, укладених 02.02.2012 з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , починаючи з 2012 року ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що вони підроблені, набув право на землекористування земельними ділянками, вказаними в договорах, розташованими на території Бунчуківської сільської ради, строком на 10 років.

Таким чином, внаслідок умисних протиправних дій, що виразились у використані завідомо підроблених документів, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

У судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор Зінченко Є.Ю. у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Захисник обвинуваченого у судове засідання не з`явився. Обвинувачений не заперечував проти розгляду справи без участі захисника.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засіданні не з`явились, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд кримінального провадження без їх участі (т.3, а.с.115,116).

На підставі ст.325 КПК України, за погодженням із учасниками кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, про необхідність закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та звільнення його від кримінальної відповідальності, на підставі п. 2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, враховуючи наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення ним злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України (в редакції чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) відноситься до категорії невеликої тяжкості.

ОСОБА_1 у судовому засіданні, надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та клопотав про звільнення від кримінальної відповідальності.

При цьому, судом встановлено, що з дати вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення (з лютого 2012 року) до винесення судового рішення за даним клопотанням (квітень 2021) минуло більше 3 років, а тому суд вважає, що у даному випадку підлягає застосуванню загальний термін звільнення від кримінальної відповідальності, який відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України становить 3 роки.

Відомостей щодо переривання строків давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.

Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (не з`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

Отже, закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов`язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.

Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України, у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства чи суду.

Матеріали кримінального провадження № 12013030440000017 від 09.01.2013 року не містять доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 вчиняв умисні дії щодо ухилення від слідства або суду з метою уникнути кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим не має правових підстав вважати, що строки давності зупинялись на підставі ч. 2 ст. 49 КК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження № 12013030440000017 від 09.01.2013 стосовно ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Під час досудового розслідування проведено почеркознавчу експертизу №45/2 від 26.02.2013, витрати на яку склали 489,44 грн.

Вирішуючи питання про розподіл процесуальних витрати суд дійшов наступних висновків.

Статтею 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються, крім іншого, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів (п.3 ч.1 ст.118 КПК України).

Ч. 1 ст. 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Суд дійшов висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на залучення експертів, виключно обвинувальним вироком.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, суд вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду, в тому числі, й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Вказана правова позиція узгоджується з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17.

Отже, процесуальні витрати в справі, у розмірі 489,44 грн., пов`язані з оплатою почеркознавчої експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 369 - 372, 376, 392, 395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити кримінальне провадження № 12013030440000017 від 09.01.2013 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати, у розмірі 489,44 грн. (чотириста вісімдесят дев`ять гривень сорок чотири копійки) (реквізити для оплати: Отримувач: ГУК у Луг.обл./СТГсмт.Троїцьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37991110, Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), Номер рахунку (IBAN): UA608999980313070115000012433, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження).

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Троїцький районний суд Луганської області.

Суддя О.І.Суський