Рішення № 96263630, 13.04.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4278/20

2/703/486/21 .

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури інтересах держави в особі виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника,-

встановив:

Заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 580/3214/19 частково задоволено позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Смілянської міської ради та міського голови м. Сміла Цибка О.О., третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування розпорядження про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.

Згідно резолютивної частини рішення суду від 26 лютого 2020 року визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови м. Сміла Цибка О.О. від 12 вересня 2019 року № 196-к про скасування розпорядження № 192-к від 11 вересня 2019 року «Про переведення ОСОБА_2 » із посади радника міського голови на посаду начальника відділу діловодства контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради з 12 вересня 2019 року, визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови м. Сміла Цибка О.О. від 12 вересня 2019 року № 197-к про звільнення ОСОБА_2 із посади радника міського голови із 12 вересня 2019 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу діловодства з контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради із 12 вересня 2019 року та стягнуто з виконавчого комітету Смілянської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 60154 гривні 20 копійок.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Смілянської міської ради залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року – залишено без змін.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року набрало законної сили 15 липня 2020 року.

ОСОБА_2 , 03 червня 2019 на підставі розпорядження № 129-к призначена на посаду радника міського голови м. Сміла та їй присвоєно восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування та цього ж дня нею прийнята присяга посадової особи органу місцевого самоврядування.

Розпорядженням секретаря Смілянської міської ради Федоренка В.А. від 10 вересня 2019 № 186-к звільнено ОСОБА_3 з посади начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. З ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до розпорядження секретаря Смілянської міської ради Федоренка В.А. від 11 вересня 2019 №192-к ОСОБА_2 переведено з посади радника міського голови на посаду начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян з 12 вересня 2019 року.

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 703/914/16-а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року скасовано та залишено в силі постанову Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року, якою поновлено ОСОБА_1 на посаді міського голови м. Сміла Черкаської області.

ОСОБА_1 12 вересня 2019 року видав розпорядження №194-к згідно якого приступив до виконання повноважень міського голови м. Сміла.

Розпорядженням міського голови м. Сміли Цибка О.О. від 12 вересня 2019 №195-к скасовано розпорядження від 11 вересня 2019 року № 186-к «Про звільнення ОСОБА_3 » та на підставі цього розпорядження міським головою м. Сміла ОСОБА_1 видано розпорядження від 12 вересня 2019 року № 196-к про скасування розпорядження «Про переведення ОСОБА_2 ».

Також міським головою м. Сміла ОСОБА_1 видано розпорядження від 12 вересня 2019 року № 197-к про звільнення ОСОБА_2 з посади радника міського голови з 12 вересня 2019 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Черкаський окружний адміністративний суд встановив, що міський голова м. Сміла ОСОБА_1 не мав достатнього обсягу повноважень видавати розпорядження від 12 вересня 2019 № 196-к про скасування розпорядження «Про переведення ОСОБА_2 ».

Акт індивідуальної дії - розпорядження секретаря Смілянської міської ради Федоренка В.А. від 11 вересня 2019 року № 192-к «Про переведення ОСОБА_2 » вважається виконаним з 12 вересня 2019 року, тобто з дати коли ОСОБА_2 приступила до виконання посадових обов`язків, тому закон забороняє його подальше скасування.

На виконання рішення суду виконавчим комітетом Смілянської міської ради було виплачено ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60154 гривні 20 копійок.

Оскільки незаконне звільнення ОСОБА_2 відбулось на підставі розпорядження міського голови Смілянської міської ради Цибка О.О., а тому позивач просить стягнути з відповідача завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 60154 гривні 20 копійок та судові витрати по справі.

Наказом № 39 Генеральної прокуратури України від 17 лютого 2021 року щодо першочергових заходів із реформ Смілянська місцева прокуратура перейменована на Смілянську окружну прокуратуру.

Прокурор Сокольвяк О.І. в судове засідання не з`явилася, однак надала суду заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила розгляд справи проводити без її участі на ухваленні заочного рішення суду не заперечувала.

Представник виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Возний С.І. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистомсвоїпорушених, невизнанихабооспорюваних прав, свобод чизаконнихінтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а такожд остатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 18 грудня 2009 року №14 «Про судоверішення у цивільнійсправі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішенняможе бути обґрунтованелишедоказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у судувідсутніповноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збираннядоказів на користьоднієїіззацікавленихсторін.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод коженмає право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови м. Сміла Цибка О.О. від 12 вересня 2019 року № 196-к про скасування розпорядження № 192-к від 11 вересня 2019 року «Про переведення ОСОБА_2 » із посади радника міського голови на посаду начальника відділу діловодства контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради з 12 вересня 2019 року, визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови м. Сміла Цибка О.О. від 12 вересня 2019 року № 197-к про звільнення ОСОБА_2 із посади радника міського голови із 12 вересня 2019 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу діловодства з контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради із 12 вересня 2019 року та стягнуто з виконавчого комітету Смілянської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 60154 гривні 20 копійок (а.с.19-23).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Смілянської міської ради залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року – залишено без змін(а.с. 24-31).

Розпорядженням секретаря Смілянської міської ради Федоренка В.А. № 192-к від 11 вересня 2019 року переведено ОСОБА_2 з посади радника міського голови на посаду начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян з 12 вересня 2019 року (а.с. 32).

Розпорядженням Смілянського міського голови Цибка О.О. № 196-к від 12 вересня 2019 року скасовано розпорядження міського голови від 11 вересня 2019 року № 192-к «Про переведення ОСОБА_2 » (а.с. 33).

Розпорядженням Смілянського міського голови Черкаської області Цибка О.О. № 197-к від 12 вересня 2019 року звільнено ОСОБА_2 з посади радника міського голови з 12 вересня 2019 року відповідно до па. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 34).

Розпорядженням Смілянського міського голови Черкаської області Цибка О.О № 59-к від 27 лютого 2020 року скасовано розпорядження міського голови від 12 вересня 2019 року № 196-к «Про скасування розпорядження №192 –к від 11 вересня 2019 року» Про переведення ОСОБА_2 . Скасовано розпорядження міського голови від 12 вересня 2019 року № 197-к «Про звільнення ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу діловодства,контролю та звернень громадян виконавчого комітету з12 вересня 2019 року (а.с. 35).

Як вбачається із повідомлення Смілянського управління державної казначейської служби України в Черкаській області про виконання рішення адресованого ОСОБА_2 10 вересня 2020 року списано кошти середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 49169 гривень 52 копійки, в тому числі ПДФО в сумі 8850 гривень 51 копійку, військовий збір – 737 гривень 54 копійки та середній заробіток 8842 гривні 67 копійок (а.с. 40).

Як вбачається із повідомлення Смілянського управління державної казначейської служби України в Черкаській області про виконання рішення адресованого виконавчому комітету Смілянської міської ради 10 вересня 2020 року здійснено безспірне списання коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 49169 гривень 52 копійки, в тому числі ПДФО в сумі 8850 гривень 51 копійку, військовий збір – 737 гривень 54 копійки та середній заробіток 39581 гривня 47 копійок (а.с.41).

Відповідно до меморіального ордера № 1 від 09 вересня 2020 року безспірно списані кошти в ПДФО із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду справа № 580/3214/19 в сумі 8850 гривень 51 копійка (а.с. 42).

Із меморіального ордера № 2 від 09 вересня 2020 року вбачається, що безспірно списані кошти військовий збір із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду справа № 580/3214/19 в сумі 737 гривень 54 копійки (а.с. 42 на звороті).

Згідно меморіального ордера № 3 від 09 вересня 2020 року вбачається, що безспірно списані кошти середнього заробітку за час вимушеного прогулу за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду справа № 580/3214/19 в сумі 39581 гривня 47 копійок (а.с. 43).

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про службу в органах мысцевого смоврядування» № 2493-III від 07 червня 2001 року матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом.

Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Згідно ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

У статті 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

За пунктом 20 цієї постанови право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Відповідно до ст. 136 КЗпП України, у випадках повної матеріальної відповідальності покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

При незаконному звільненні настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, може бути покладено при допущенні ними будь-якого порушення закону.

Суб`єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу.

Відповідно до встановлених судом обставин звільнення ОСОБА_2 відбулося із порушенням вимог закону на підставі розпорядження міського голови Смілянської міської ради ОСОБА_1 , тому саме він, як службова особа, яка видала розпорядження про звільнення, має нести повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що суду надано докази на підтвердження перерахунку коштів ОСОБА_2 як середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням того, що фінансування міської ради здійснюється за рахунок місцевого бюджету, а сторона відповідача не спростувала надані докази, суд вважає, що прокурором доведено факт заподіяння шкоди незаконним звільненням працівника.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 4 ЦПК України передбачено право осіб, яким законом надано повноваження звертатися до суду в інтересах інших осіб, звертатися до суду у випадках, визначених законом.

Право прокурора на звернення до суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено ч. 3 ст. 56 ЦПК України.

Частиною третьою статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Винесення незаконного розпорядження міським головою зумовило понесення грошових витрат саме виконавчим комітетом Смілянської міської ради, однак в порушення інтересів держави виконавчий комітет Смілянської міської ради самостійно з позовом до ОСОБА_1 не звертався.

З матеріалів справи вбачається, що Смілянською місцевою прокуратурою 20 листопада 2020 року направлявся лист до виконавчого комітету Смілянської міської ради щодо вжиття заходів про стягнення коштів в порядку регресу із ОСОБА_1 в сумі 60254 гривні 20 копійок.

Із повідомлення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 24 листопада 2020 року вбачається, що в зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору наявна перешкода для самостійного звернення до суду. Окрім того, виконавчий комітет звернувся до прокурора із проханням здійснити представництво інтересів виконавчого комітету міської ради шляхом звернення до суду із цивільним позовом в порядку регресу.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Оскільки виконавчим комітетом Смілянської міської ради жодних заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства, не вживалось, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з цим позовом.

При цьому суд враховує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року по справі № 645/5416/19.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь прокуратури належить стягнути 2102 грвивень сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року, ст. 24 ЗУ «Про службу в органах мысцевого смоврядування» № 2493-III від 07 червня 2001 року, ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року, п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», ст.ст. 136, 237 КЗпП України, ст. 4, 5, 12, 13, 141,223, 259, 263- 265, 273, 280, 354 ЦПК України ,-

вирішив:

Позовні вимоги заступника керівника Смілянської окружної прокуратури інтересах держави в особі виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, юридична адреса м. Сміла, вул. Незалежності, 37, Черкаська область, код ЄДРПОУ 04061553, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 60154 (шістдесят тисяч сто п`ятдесят чотири ) гривні 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі в м. Київ) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом 30 днів з дня його отримання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в 30-денний строк з дня його проголошенняшляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом 30 днів з дня його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони по справі:

Позивач: Смілянська окружна прокуратура, юридична адреса: м. Сміла, Черкаська область, вул. Ю.Кондратюка, 25

в інтересах держави в особі виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, юридична адреса: м. Сміла, Черкаська область, вул. Незалежності 37, ЄДРПОУ 04061553.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .

Головуючий О.П.Опалинська