Постанова № 9626312, 19.03.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-621/10/2370 19.03.2010 р. м. Черкаси

08 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

при секретарі Дуженко С.А.,

за участю представника позивача державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області Лисенка Ю.М. за довіреністю № 8254/10-020 від 03.09.2009р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області до Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості зі сплати податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась державна податкова інспекція у Звенигородському районі Черкаської області, в якому просить стягнути зі Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління заборгованість зі сплати податку на додану вартість в розмірі 89 284 грн. 45 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що відповідач зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області 24.12.1996р. та перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 24.12.1996р. як платник податків та платежів до бюджету. Станом на 18.01.2010р. за відповідачем згідно облікової картки платника податків обліковується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в розмірі 89 284 грн. 45коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не зявився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р.

Платником податку на додану вартість згідно статті 1 цього Закону є особа-суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій, інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, а також фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), що здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що відповідач Звенигородське виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області 24.12.1996р., ідентифікаційний код 03356789 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 561027), та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Звенигородському районі Черкаської області як платник податків і зборів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991р., в тому числі податку на додану вартість, з 24.12.1996р. за № 541 (довідка про взяття на облік платника податків № 243 від 10.12.2009р.).

Згідно п.п. 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. платники податку на додану вартість зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнених від оподаткування.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

При цьому сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, остання підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Податковим періодом згідно п. 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р. є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Отже, сплачується податок на додану вартість, визначений у місячній податковій декларації, згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р. (далі по тексту Закон №2181), який є спеціальним законом з питань оподаткування, що установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення тощо, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації, що відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону № 2181 складає 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом (стаття 10 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р.).

Згідно поданих Звенигородським виробничо-житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням за червень-листопад 2009 року податкових декларацій з податку на додану вартість, розмір податку, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду відповідачем визначено самостійно на загальну суму 66 055 грн.

В той же час, згідно наданої позивачем виписки з облікової картки Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління за відповідачем станом на 31грудня 2009 року обліковується заборгованість зі сплати податку на додану вартість за червень-листопад 2009 року.

Оскільки суму податку на додану вартість відповідачем розраховано самостійно в поданих останнім деклараціях, відповідне податкове зобовязання згідно п. 5.1 статті 5 Закону №2181 є узгодженим.

За змістом п.п. 5.4.1 п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Разом з тим, позивачем до стягнення зі Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління заявлено також заборгованість з податку на додану вартість, визначену державною податковою інспекцією у Звенигородському районі Черкаської області згідно податкового повідомлення-рішення № 0000172301/3 від 27.10.2008р.

Так, 08 травня 2008 року за результатами виїзної планової документальної перевірки Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р., проведеної державною податковою інспекцією у Звенигородському районі Черкаської області у відповідності з вимогами п. 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.12.1990р., винесено акт № 313/23-018/03356789, яким зокрема встановлено порушення відповідачем п.п. 3.1.1. п. 3.1. статті 3, п.п. 7.3.5. п. 7.3. статті 7 та п. 11.11. статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого Звенигородським виробничо-житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням занижено чисту суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 19902 грн., в тому числі по періодах: за травень 2005 року на 3866 грн., за червень 2005 року на 6508 грн., за лютий 2007 року на 4347 грн., за березень 2007 року на 1893 грн., за травень 2007 року на 4652 грн., за листопад 2007 року на 2317 грн., за грудень 2007 року на 2897 грн., а також завищено податкове зобовязання за січень 2007 року на 6578 грн.

Відповідно до п.п. «б»п.п. 4.2.2 Закону № 2181 у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

При цьому у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі вищезазначеного акту № 313/23-018/03356789 від 08.05.2008р. у відповідності до п.п. 4.2.2 п.4.2 статті 4 та п. 6.1 статті 6 Закону № 2181 позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000172301/3 від 27.10.2008р., вручене головному бухгалтеру відповідача 04.11.2008р., загальний розмір визначених сум податкового зобовязання платника податків згідно якого складає 19 902 грн. за основним платежем, а також 13 240 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

07 вересня 2009 року державною податковою інспекцією у Звенигородському районі Черкаської області проведено перевірку Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління і на предмет своєчасності сплати останнім податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 20.05.2009р. по 07.09.2009р., за результатами якої винесено акт № 795/15-130, яким встановлено порушення відповідачем визначеного п.п.5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону №2181 терміну сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, а саме податок на додану вартість згідно декларації № 9364 від 22.06.2009р. в розмірі 7 548 грн. 16 коп. з датою нарахування 30.06.2009р. фактично сплачено 29.07.2009р., податок на додану вартість згідно декларації №9364 від 22.06.2009р. в розмірі 7 206 грн. 84 коп. з датою нарахування 30.06.2009р. фактично сплачено 30.07.2009р., податок на додану вартість згідно декларації № 8412 від 20.05.2009р. в розмірі 617 грн. 58 коп. з датою нарахування 01.06.2009р. фактично сплачено 29.07.2009р., податок на додану вартість згідно декларації № 8412 від 20.05.2009р. в розмірі 8 105 грн. з датою нарахування 01.06.2009р. фактично сплачено 29.07.2009р.

Відповідальність за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання передбачена п.п. 17.1.7 п. 17.1 статті 17 Закону № 2181, згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі акту № 795/15-130 від 07.09.2009р. у відповідності до п.п. 4.2.2 п.4.2 статті 4 та п. 6.1 статті 6 Закону № 2181 позивачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0003491501/0 від 07.09.2009р. та № 0003501501/0 від 07.09.2009р., вручені уповноваженій особі відповідача 30.09.2009р., загальний розмір належних до сплати штрафних санкцій згідно яких складає 3 220 грн. 02 коп.

Разом з тим, згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення (розміщення податкового повідомлення на дошці податкових оголошень), за винятком випадків оскарження даного податкового повідомлення в порядку його апеляційного узгодження.

Звенигородським виробничо-житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням податкові повідомлення-рішення №0000172301/3 від 27.10.2008р., №0003491501/0 від 07.09.2009р. та № 0003501501/0 від 07.09.2009р. в апеляційному порядку не оскаржувались, що свідчить про узгодженість визначених останніми податкових зобовязань.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, в свою чергу, встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпункті 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

Узгоджена ж сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 Закону № 2181, як зазначалося вище, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В той же час, на підставі статті 16 Закону № 2181 за порушення строків погашення узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 30.09.2009р. по 30.12.2009р. відповідачу нараховано пеню з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті, загальний розмір якої згідно наданої позивачем облікової картки платника податків становить 374 грн. 80 коп.

Керуючись п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у звязку з несплатою Звенигородським виробничо-житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням узгоджених сум податкових зобовязань в установлені строки позивачем на адресу відповідача були направлені податкові вимоги: перша № 1/114 від 02.10.2009р. на суму 7 554 грн. 89 коп. та друга №2/131 від 09.11.2009р. на суму 40 807 грн. 46 коп., отримані уповноваженою особою відповідача 06.10.2009р. та 10.11.2009р. відповідно.

19 жовтня 2009 року державною податковою інспекцією у Звенигородському районі Черкаської області на підставі п.п. 8.2.1 п. 8.2 статті 8 Закону № 2181 у звязку з несплатою суми податкового зобовязання в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу активів платника податків-Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління за реєстраційним номером 9159588.

11 грудня 2009 року начальником державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області винесено рішення № 52/24-014/03356789 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків-Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління в рахунок погашення його податкового боргу.

Оскільки згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 статті 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, відповідне право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення яких передбачено статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.12.1990р., суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податку на додану вартість, що з урахуванням часткової проплати складає 89 284 грн. 45 коп.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути зі Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління, ідентифікаційний код 03356789, в доход бюджету через державну податкову інспекцію у Звенигородському районі Черкаської області 89 284(вісімдесят девять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 45коп. заборгованості зі сплати податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяТ.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 23 березня 2010 року.