Ухвала суду № 96262251, 09.04.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 489/3602/15-к

1-кп/467/31/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2021 року смт.Арбузинка

Головуючий суддя суду присяжних Арбузинського районного суду Миколаївської області Догарєва І.О.

за участю:

секретаря судових засідань Шарати Н.І.,

прокурора Коніщука М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Соколіка В.Д.

у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Арбузинським районним судом Миколаївської області, ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» та Ленінським районним судом м. Миколаєва у кримінальному провадженні №12014150030003470 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року розглянув клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо

ОСОБА_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12014150030003470 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року.

В судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_1 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був раніше судимий за вчинення злочину, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачується. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Вказане клопотання в судовому засіданні підтримане прокурором Коніщуком М.В. в повному обсязі. Проти обрання ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу прокурор заперечував.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Соколік В.Д. проти задоволення клопотання прокурора та продовження щодо ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував з огляду на тривалість попереднього ув`язнення його підзахисного та зменшення

ризиків, вказаних у клопотанні прокурора із плином часу. Також захисник звернув увагу на стан здоров`я ОСОБА_1 , який за результатом медичного обстеження має ряд хронічних хвороб, та на даний час спостерігається їх загострення. Захисник також зазначив, що визначений судом як альтернативний запобіжний захід у вигляді застави є непомірним для обвинуваченого з огляду на його матеріальний стан. Звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт, за адресою: АДРЕСА_1 . Клопотання мотивоване тим, що обвинувачений перебуває під вартою на підставі підозри вже понад 6 років. Домашній арешт, на переконання захисника, забезпечить уникнення можливих ризиків, про які зазначав прокурор у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому ОСОБА_1 отримає можливість працевлаштування, що підтверджено гарантійним листом ТОВ «Миколаївтепломонтаж». Крім того, захисник стверджує, що до суду неодноразово надавались докази, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не може перебувати у СІЗО. Захисник вважає, що будь-які ризики щодо обвинуваченого відпали, про що свідчить його поведінка в установі попереднього ув`язнення, сприяння розслідуванню. Він не переховуватиметься від суду, оскільки його попередня поведінка свідчить про інше, не зможе знищити, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки докази стороною обвинувачення вже зібрані. Ризик, що обвинувачений буде незаконно впливати на свідків і потерпілого не підтверджений доказами та ґрунтується на припущеннях, ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення також не підтверджений доказами. Також захисник вказує, що судом не враховано, що інший учасник інкримінованих ОСОБА_1 злочинів знаходиться на волі. Зазначену обставину захисник вважає психологічним тиском на обвинуваченого. Після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра, що особа могла вчинити злочин, не може виправдовувати подальше тримання під вартою. За таких обставин, враховуючи, що в смт. Ольшанське проживають дружина і дитина ОСОБА_1 , захисник просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт за місцем їх проживання.

ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора та продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який підтримав.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, суд зробив наступний висновок.

Вирішуючи зазначені клопотання, слід виходити із загальних засад кримінального процесу, серед яких диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, і положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку запобіжних заходів і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

У відповідності до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Згідно ч.4 ст.199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін якого неодноразово продовжувався та спливає 25.02.2021 року. До цієї дати розгляд кримінального провадження не завершено, відтак головуючому судді належить розглянути питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого.

При вирішенні клопотання суд враховує відомості про особу обвинуваченого:

ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, одружений, має двох неповнолітніх дітей, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 25.06.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі. Зі слів обвинуваченого в попередніх судових засіданнях, дружиною ініційовано розірвання укладеного з ним шлюбу, однак належного підтвердження суду до цього часу не надано. Має двох неповнолітніх дітей.

ОСОБА_1 , відповідно до обвинувального акту, висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, а саме: розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаному із умисним вбивством; умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.

Санкцією ч.4 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Санкцією ч.2 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Обрання будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза будь-яким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування використовується для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного слід погодитись з висновком про наявність заявлених прокурором ризиків. Так, указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, головуючий виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань зазначених осіб у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань потерпілого та свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками та потерпілим може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Таким чином ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження.

Щодо ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, головуючий суддя оцінює даний ризик як реальний, оскільки ОСОБА_1 не має на даний час та не мав до затримання стабільного джерела прибутку та може свої матеріальні потреби намагатися задовольнити злочинним шляхом. Крім того, ОСОБА_1 є особою, що раніше вчинила тяжкий корисливий злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України та у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, за попередньою

змовою групою осіб, дані обставини свідчать на підтвердження ризику, що обвинувачений може вчинити інший злочин в разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу.

Відтак, встановлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, головуючий суддя зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого, особисте зобов`язання не забезпечить його належної процесуальної поведінки. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виключить ризику впливу на свідків та потерпілого, оскільки зареєстроване місце проживання обвинуваченого та фактичне місце проживання його до затримання в одному населеному пункті з потерпілим та більшістю свідків (м. Миколаїв). Відомостей щодо власника житла за вказаною захисником адресою у смт. Ольшанка суду не надано. Крім того, за існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, такий запобіжний захід на даному етапі провадження є недостатнім.

Вказані захисником обставини можливого працевлаштування ОСОБА_1 , наявності в нього соціальних зв`язків та погіршення стану здоров`я неодноразово досліджувалися судом при розгляді питання доцільності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не визнані підставою для відмови в продовженні його дії. Жодних інших обставин, які не розглядалися судом, захисником не наведено.

Із наданого захисником повідомлення від 15.02.2021 року №158/ми-21 філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській області слідує, що ОСОБА_1 дійсно страждає на ряд захворювань, в тому числі хронічних, в січні 2021 року у нього спостерігалось чергове загострення хвороби, однак за місцем попереднього ув`язнення йому надається відповідна медична допомога. На даний час його стан задовільний, утримуватись в умовах СІЗО може.

Відтак, обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному ОСОБА_1 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено. На даному етапі суд вважає, що зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового провадження та у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який слід відмовити.

Беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України), з огляду на необхідність попередження ризиків переховування обвинуваченого від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного вироком суду, незаконного впливу з його боку на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, або вчинення ним інших злочинів, враховуючи, що він обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони як інтересів суспільства, так і прав потерпілої особи,є необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 днів, ізолювавши обвинуваченого від суспільства, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на наявних матеріалах кримінального провадження.

Доводи сторони захисту щодо тривалого розгляду кримінального провадження судами та тривалого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вже враховані судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ухвалою від 17.09.2020 року, та обвинуваченому визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Частиною 4 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи неможливість внесення обвинуваченим застави у раніше визначених судом розмірах,а також те, що з об`єктивних причин, які не залежать від обвинуваченого, дане кримінальне провадження тривалий час перебуває на стадії судового розгляду, на даному етапі кримінального провадження обвинуваченому необхідно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід, та зменшити її розмір до 340 500 грн., що становить 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, відповідно до ст.194 ч.5 КПК України слід покласти на обвинуваченого у разі внесення застави такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю; утриматись від спілкування з потерпілим, свідками та експертами у даному кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 177, 183, 194, 331, 371-372 КПК України,

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві на шістдесят днів, тобто до 07 червня 2021 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 340 500 грн.

У задоволенні клопотання захисника Соколіка В.Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відмовити.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 на термін по 07 червня 2021 року включно наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- носити електронний засіб контролю;

- утриматись від спілкування з потерпілим, свідками та експертами у даному кримінальному провадженні.

З моменту внесення застави обвинувачений, за якого внесено заставу, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії ухвали встановити до 07 червня 2021 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали проголошено 14.04.2021 року о 08 год. 30 хв.

Головуючий суддя І.О.Догарєва