Рішення № 96262036, 14.04.2021, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. Справа153/14/21

Провадження2/153/4/21-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Гулковської Т.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ "Ідея Банк" про захист прав споживача. Свої вимоги мотивує тим, що 12 лютого 2019 року між нею та АТ «Ідея Банк» було укладено Договір №Z02.22379.004904530. На даний час, нею сумлінно виконувались обов`язки з погашення вищевказаного кредитного договору. Однак вказаний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема ст.ст.11,18 цього закону.

При підписанні договору їй не було повідомлено про наявність кредитування з коротким описом відмінностей між ним, в тому числі між зобов`язаннями споживача, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, податковий режим сплати відсотків, позитивні та негативні аспекти пропонованих схем кредитування. Зазнаає, що було порушено її право, як споживача, адже виконавцем не дотримано форму та зміст кредитного договору, встановленого ст.ст. 638, 1054 ЦК України та ст.11 Закону України " Про захист прав споживачів", оскільки в заяві позичальника відсутні умови, які повинні бути у кредитному договорі. Позивач вважає, що до спірного договору включені несправедливі умови, наслідком засосування яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на її шкоду.

Тому, ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір, який укладений між нею та АТ «Ідея Банк» №Z02.22379.004904530 від 12 лютого 2019 року є таким, що порушує її права як споживача та підлягає визнанню нікчемним з наступних підстав: АТ «Ідея Банк» не було повідомлено їй письмово всю необхідну інформацію щодо умов Договору про надання кредиту №Z02.22379.004904530 від 12 лютого 2019 року. Банк скористався тим, що їй бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а банк в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав їй відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. У зв`язку із чим, просить суд визнати кредитний договір №Z02.22379.004904530 від 12 лютого 2019 року укладений між нею та АТ «Ідея Банк» про надання кредитних коштів - недійсним з застосуванням наслідків недійсності правочину.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена судом належним чином. Надала суду заяву вх.№ 599 від 29 січня 2021 року про розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідач представник Акціонерного товариства «Ідея Банк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. На адресу суду від 23.02.2021 року направив відзив вх.№ 1174 на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При укладенні 12 лютого 2019 року кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, відповідальність стороні за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Так, підписавши договір, позивач засвідчила, що вона погодилася з його умовами. Крім того, позичальник в подальшому виконувала умови кредитного договору та сплачувала відповідні кошти.

Окрім цього, позивач погодилась з умовами Кредитного договору, де визначена реальна річна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за ввесь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), тобто позивач була обізнана з реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту в якому також входила комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Із оспорюваного Кредитного договору вбачається, що такий був підписаний позивачем та відповідачем власноручно, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами. Волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору, тобто як з боку позивача з метою отримання кредитних коштів, так і з боку відповідача АТ «Ідея Банк» з метою повернення виданих коштів і отримання прибутку в тому числі за обслуговування кредиту. Позивач не відмовлялася від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, не зверталась до кредитора з додатковими роз`ясненнями положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення договору для роз`яснення його умов. Тому твердження позивача викладені в позові не відповідають дійсності. Також відповідно прохальної частини відзиву представник Банку просить здійснювати розгляд справи у відсутності їх представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Сторонами визнато та судом встановлено, що 12 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір № Z02.22379.004904530, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 73 949.00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (а.с.7).

Згідно п.1.1. Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит (гроші кошти) на поточні потреби в сумі 73 949.00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, банк надає кредит у день підписання Кредитного договору строком на 36 місяці. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.

Згідно з п.п 1.3. Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 10% річних від залишкової суми кредиту.

Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору позичальнику визначено плату за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника: опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розмірах, визначені згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором «Графік щомісячних платежів».

Позичальник ознайомився з умовами кредитування, підписавши паспорт споживчого кредиту 12 лютого 2019 року (а.с.54-55).

Згідно додатку до Паспорта споживчого кредитування Графіку щомісячних платежів за кредитним договором встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена із «Графіком щомісячних платежів» (а.с.56).

З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z02.22379.004904530 від 12.02.2019 року встановлено, що станом на 25 лютого 2021 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 73 733 грн. 04 коп. (а.с.64).

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду про визнання недійсним кредитного договору, зазначила, що умови кредитного договору є несправедливими та такими, що обмежують її права як споживача в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначила, що відповідач перед укладенням кредитного договору не було повідомлено її про наявні кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставики; суму, на яку кредит може бути виданий; строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту; податковий режим спалтивідсотків; позитивні та негативні аспекти пропонованих схем кредитування. Вважає, що до спірного договору включені несправедливі умови, наслідком застосування яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на її шкоду.

Вказує, що відповідач, нібито, не зазначив, які послуги на вказану комісію надаються ним позивачу, не повідомив у письмовій формі про умови кредитування, чим ввів в оману позивача. Однак, з такими доводами позивача погодитись не можна з огляду на наступне.

Як вбачається з паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) від 12 лютого 2019 року, який власноручно підписала позивач до укладення кредитного договору, остання письмово підтвердила, що отримала та ознайомилась з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальність вартість кредиту, надані виходячи із обраних позивачем умов кредитування.

Також, позивач підтвердила про отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптований договір до потреб позивача та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позивача, в тому числі в разі невиконання позивачем зобов`язань за таким договором.

Зокрема, в паспорті споживчого кредиту позивача було повідомлено про: суму/ ліміт кредиту, що становить 73949,00 грн.; строк кредитування:36 місяців; процентну ставку, відсотки річних, за обслуговування кредитної заборгованості; загальні витрати за кредитом; орієнтовну загальну вартість кредиту; реальну річну процентну ставку, відсотки річних, інші умови. В додатку до паспорту споживчого кредиту зазначено детальний графік щомісячних платежів за кредитними договором, який підписаний позивачем.

Крім того, у кредитному договорі дублюється та міститься інформація, як про суму кредиту (п.1.1.), так і про процентну ставку за користування кредитом, що становить 10 % річних (п. 1.3.), розшифровка плати за обслуговування кредиту, що сплачується щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором; порядок повернення заборгованості та порядок розрахунків (розділ 2), про реальну річну процентну ставку та про орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, інше.

Матеріалами справи доведено, що позивач під час укладення договору ознайомлювалась з його текстом та змістом в цілому, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловлювала, а зміст договору, як вбачається з вищенаведеного, жодним чином не порушує її законних прав та інтересів.

Посилання ОСОБА_1 на те, що АТ «Ідея Банк» не ознайомлював її з інформацією про умови кредитування, не надав їй розрахунку та орієнтовну сукупну вартість кредиту, не обґрунтував належними документами суму плати за обслуговування кредиторської заборгованості, чим фактично ввів в оману позивача, не відповідають дійсності, а відтак відсутні будь-які підстави, передбачені чинним законодавством, для визнання кредитного договору недійсним з цієї підстави.

Судом достовірно встановлено, що позивач під час укладення кредитного договору була ознайомлена зі всіма його умовами, оскільки висловила своє волевиявлення на його укладення шляхом підписання кредитного договору, про що сама підтвердила в договорі. Зміст договору, не порушує законних прав та інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між нею та АТ «Ідея Банк».

Відповідно до ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до Паспорта споживчого кредиту від 12.02.2019 року споживач мав право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Однак, позивач не відмовлялась від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, і не зверталась до АТ «Ідея Банк» за додатковими роз`ясненням положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення.

Окрім того, відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам надано право самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Аналіз даної правової норми свідчить про те, що така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту існує, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

10 червня 2017 року, набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері та регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка припинила свою дію 10.06.2017 року, тобто до укладення кредитного договору, а стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині.

Так, відповідно ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

У свою чергу, з 10 червня 2017 року стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та була виключеною і припинила свою дію.

Згідно статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно - правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі на додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Пунктом 1.4 Кредитного договору банк встановив плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення CMC- повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Отже, чинним законодавством України надано право банку отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування», а тому відсутні підстави для визнання Кредитного договору в тій частині недійсним.

Окрім того, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини.

Не приймається судом до уваги і те, що позивач не мав можливості ознайомитись з умовами кредитного договору, оскільки дане твердження нічим не доведено.

Оспорюваний договір вчинений у письмовій формі, як це передбачено ч.1 ст.1055 ЦК України. Даний договір був підписаний позивачем, яка жодних зауважень не висловлювала, що свідчить про її згоду з умовами договору. У відповідності зі статтею 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, та шостою статті цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з вимогами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції акцепту) другою стороною.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Дані норми носять спеціальний (привілейований) характер. Крім того, кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами цього договору.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатку до кредитного договору «Графік погашення кредиту», які підписані позивачем.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Як наслідок, правочин, що оспорюється позивачем, повністю відповідає вимогам законодавства, складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.

Додатково необхідно відмітити, що згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.09.2009 року, згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

На підставі встановленого та вказаних вище норм суд дійшов висновку, що позичальник була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість кредиту, розміри та терміни сплати процентів та інших платежів, які банк має право встановлювати.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що укладення оспорюваного кредитного договору відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Ямпільський районний суд Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.М.Дзерин