Постанова № 9626195, 19.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-716/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

представника позивача - Мизовець А.В.

представника відповідача - Пришупа О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТД "Гарант"до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області, третя особа: Національна комісія регулювання електроенергетики Українипро скасування рішення від 29.01.2010 № 13, -

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2010 року Приватне підприємство "ТД "Гарант"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області, третя особа - Національна комісія регулювання електроенергетики Українипро скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 29 січня 2010 року № 13.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в період з 25 січня 2010 року по 28 січня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області проведено планову перевірку ПП «ТД «Гарант»щодо правильності формування та застосування граничних рівнів цін при реалізації природного газу, про що складено акт від 28.01.2010 №000007, в якому зафіксоване завищення позивачем граничного рівня цін на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання з 1152,00 грн (без ПДВ) до 2013,58 грн за 1000 м3 31 січня 2009 року, у звязку із чим підприємством необґрунтовано отримано виручку в сумі 35679,89 грн. За результатами перевірки відповідачем винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 29 січня 2010 року № 13, згідно з яким вирішено вилучити у ПП «ТД «Гарант» в дохід Державного бюджету 35679,89 грн та стягнути штраф в сумі 71359,78 грн. Вважає, що ПП "ТД "Гарант" мало право з 01.01.2009 застосовувати тарифи, що затверджені постановою НКРЕ від 29.01.2009 № 57 та дорівнюють 2020,25 грн за 1000 м3, оскільки НКРЕ є органом ліцензування та має право встановлювати граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання, яким є позивач.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання на рівні 2020,25 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання) позивач, як ліцензіат на постачання газу природного, повинен був застосовувати з 19.02.2009. З 01.01.2009 по 18.02.2009 включно граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання становив 1152,00 грн за 1000 м3 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 29.04.2006 №605. Вказав, що підприємство 31 січня 2009 року при постачанні газу природного ЗАТ «ТД «Ірбіс»завищило граничний рівень ціни на природний газ з 1152,00 грн до 2013,58 грн за 1000 м3, внаслідок чого позивачем необґрунтовано отримано виручку у січні 2009 року в сумі 35679,89 грн. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ТД «Гарант».

Представник третьої особи зазначив, що згідно з повноваженнями, наданими постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25 грудня 1996 року №1548 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 №36), Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює, зокрема, граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання за погодженням з Мінекономіки. Згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 року №36 ця постанова набирає чинності з 1 січня 2009 року, крім пункту 3, який набирає чинності з 1 лютого 2009 року. Постановами НКРЕ від 29.01.2009 № 57 та від 19.02.2009 № 195 на 2009 рік затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання на рівні 2020,25 грн за 1000 м3.

Крім того, представник третьої особи зазначив, що відповідно до розяснень, наданих Міністерством юстиції України листом від 10.07.2009 №8712-0-33-09-20/1, постанови НКРЕ від 19.02.2009 №194, №195 та від 29.01.2009 №56, №57 прийняті в межах повноважень НКРЕ і є обовязковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності. При цьому обчислення календарного року розпочинається з 1 січня 2009 року.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.

Судовим розглядом встановлено, що Приватне підприємство «ТД «Гарант»(ідентифікаційний код 32946037) зареєстровано як юридична особа 14.05.2004 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №359698. Ліцензією НКРЕ від 16.10.2008 №1175 підприємству надано право на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

В період з 25.01.2010 по 28.01.2010 головним державним інспектором Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області Бутенко Г.В. на підставі посвідчення від 25.01.2010 №000036 відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з контролю за цінами»від 13.12.2000 №1819 та пункту 2.1.4 Плану роботи на I квартал 2010 року проведено планову перевірку Приватного підприємства «ТД «Гарант»щодо правильності формування та застосування граничних рівнів цін при реалізації природного газу за період з 01.01.2009 по 31.05.2009.

За результатами перевірки складено акт від 28.01.2010 №00007, в якому зафіксовано, що Приватним підприємством «ТД «Гарант»31 січня 2009 року при постачанні газу ЗАТ «ТД «Ірбіс»завищило граничний рівень ціни на природний газ з 1152,00 грн до 2013,58 грн (без урахування ПДВ) за 1000 м3, внаслідок чого підприємством необґрунтовано отримано виручку у січні 2009 року в сумі 35679,89 грн.

При цьому Державна інспекція з контролю за цінами в Полтавській області виходила з того, що ПП «ТД «Гарант»31 січня 2009 року при постачанні природного газу неправомірно застосувало граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання на рівні 2020,25 грн. (без урахування ПДВ) за 1000 м3, встановлений постановою НКРЕ «Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання на 2009 рік»від 29.01.2009 №57, оскільки зазначена постанова не була погоджена з Мінекономіки, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»від 28.01.2009 №36, що набула чинності 04.02.2009. Постанову НКРЕ від 29.01.2009 №57 відмінено постановою НКРЕ від 19.02.2009 №195 та затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання на 2009 рік без урахування ПДВ, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1000 м3 за погодженням з Мінекономіки. Отже, на думку відповідача, підприємство, як ліцензіат на постачання газу природного, на вказану дату повинно було застосувати граничний рівень ціни на природний газ, який становив 1152,00 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 29.04.2006 №605 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №998.

За результатами розгляду матеріалів перевірки 29.01.2010 відповідачем винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 13, відповідно до якого за порушення ПП «ТД «Гарант»вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 29.04.2006 №605 в редакції від 30.10.2008 вирішено вилучити у дохід державного бюджету 35679,89 грн та стягнути штраф в сумі 71359,78 грн.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому статтею 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обґрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірного рішення.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організація контролю за їх дотриманням на території України встановлено Законом України «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно до статті 6 цього Закону в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи та регульовані ціни і тарифи, що також визначено у статті 189 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 191 ГК України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Згідно із пунктом 4 Указу Президента України «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій»від 19.08.1997№ 853 функції з регулювання діяльності господарюючих суб'єктів у сфері постачання природного газу покладені на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

У відповідності до положення статті 11 Закону України «Про природні монополії»національні комісії регулювання природних монополій є центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом, які діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Повноваження Національної комісії регулювання електроенергетики України визначені в Положенні про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженому Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України»від 14.03.1995 №213/95, а також встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»від 25.12.1996 №1548.

Відповідно до пункту 3 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 № 335/98, основними завданнями Комісії є державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі, забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 цього Положення НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує обов'язкові для виконання нормативні акти з питань, що належать до її компетенції.

З урахуванням наданих повноважень 29 січня 2009 року Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнято постанову №57, якою затверджено граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання на календарний 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування розподіл і постачання на рівні 2020, 25 грн за 1000 м3.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2009 року Приватним підприємством «ТД «Гарант»реалізовано природний газ ЗАТ «ТД «Ірбіс»за договором від 29.01.2009 № 01/2009-Г за ціною 2013,58 грн за 1000 куб.м.

28 січня 2009 року постановою Кабінету Міністрів України №36 внесено зміни до пункту 8 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»від 25.12.1996 №1548, відповідно до яких Національна комісія регулювання електроенергетики встановлює граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно положення статті 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанова Кабінету Міністрів України №36 набрала чинності 04.02.2009.

На виконання вказаної постанови КМУ 19 лютого 2009 року Національною комісією регулювання електроенергетики України за погодженням із Міністерством економіки України прийнято постанову №195, якою встановлений граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн за 1000 м3.

Отже, на момент реалізації позивачем природного газу в січні 2009 року згідно вказаного договору граничний рівень ціни на природний газ згідно постанови НКРЕ від 29.01.2009 №57 становив 2020,25 грн за 1000 м3.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що постановою НКРЕ від 19.02.2009 №195 відмінено постанову НКРЕ від 29.01.2009 №57, оскільки останню було прийнято в межах наданих НКРЕ повноважень та з урахуванням чинного на момент її прийняття законодавства.

Таким чином, є підстави для висновку, що реалізація Приватним підприємством «ТД «Гарант»природного газу в січні 2009 року при граничному рівні цін 2020,25 грн за 1000 м3 здійснювалася на підставі постанови НКРЕ від 29.01.2009 № 57 правомірно.

Суд також зауважує, що постанови НКРЕ від 29.01.2009 № 57 та від 19.02.2009 №195 у визначенні граничного рівня ціни на природний газ на 2009 рік не мають відмінності, тобто гранична ціна в обох випадках становить 2020,25 грн за 1000 м3, за виключенням умови погодження Міністерства економіки України постанови НКРЕ від 19.02.2009 № 195.

Відповідно до пункту 4 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.1995 №213 в редакції Указу Президента України від 21.04.1998 № 335/98, Комісія відповідно до покладених на неї завдань видає суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на постачання природного газу, транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними трубопроводами, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; створює для суб'єктів оптового ринку електричної енергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів передумови для впевненості у справедливості цих ринків і правил, за якими вони працюватимуть, шляхом відкритого обговорення питань, що належать до компетенції Комісії, у присутності постачальників і споживачів, представників громадськості та засобів масової інформації.

Отже, цінова політика проводиться Комісією відкрито, процедура прийняття рішень щодо рівнів цін є прозорою і здійснюється на відкритих засіданнях НКРЕ із залученням міністерств і відомств, представників засобів масової інформації, заінтересованих сторін та представників органів виконавчої влади.

Враховуючи те, що НКРЕ в період з січня 2009 року по лютий 2009 року було затверджено єдиний граничний рівень цін на природний газ (2020,25 грн за 1000 м3 ) з урахуванням всіх вимог чинного законодавства, який при цьому не було визнано безпідставним чи необґрунтованим, та подальше погодження цього рівня на виконання вимог прийнятої постанови Кабінету Міністрів України №36 з Міністерством економіки України у первісному розмірі, суд приходить до висновку про правомірність його застосування у спірному періоді, що відповідає меті державного регулювання цін.

Крім того, суд відмічає, що правомірність постанови НКРЕ «Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання на 2009 рік»від 29.01.2009 №57 підтверджена також Міністерством юстиції України, яке листом від 10.07.2009 №8712-0-33-09-20/1 повідомило НАК «Нафтогаз України»про те, що зазначений нормативний акт прийнятий в межах повноважень Комісії та є обовязковим для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та що при цьому обчислення календарного року розпочинається з 1 січня 2009 року.

Таким чином, твердження відповідача щодо порушення позивачем державної дисципліни цін є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Також суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який за ознаками статті 3 зазначеного Кодексу є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку частини 2 статті 71 КАС України не доведено правомірності спірного рішення, суд приходить до висновку, що це рішення порушує права і інтереси позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «ТД «Гарант»обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 29 січня 2010 року № 13 є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про скасування цього рішення, і визнати протиправним та скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 29 січня 2010 року № 13.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3,40 грн, які згідно зі статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ТД "Гарант" до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області, третя особа: Національна комісія регулювання електроенергетики України про скасування рішення від 29.01.2010 №13 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 29 січня 2010 року №13.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ТД "Гарант" (вул. Перемоги, 20, кв. 57, м. Кременчук, Полтавська область, код 32946037) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк