Постанова № 9626104, 06.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-45232/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Письмак О.В.

представника відповідача - Головашич Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень - рішень №0000572301/3, №0000122303/1, №0000562301/3, №0001432301/0 від 09.11.2004 року, суд, -

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2004 р. Відкрите акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000572301/3 від 09.11.2004 року, № 0000122303/1 від 09.11.2004 року, № 0000562301/3 від 09.11.2004 року, № 0001432301/0 від 09.11.2004 року.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 29.12.2005 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.07.2006 року постанову Господарського суду Полтавської області від 29.12.2005 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано частково нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000562301/3 від 09.11.2004 року на суму 175 713,00 грн., в тому числі штрафні санкції в сумі 91 811,00 грн. Визнані нечинними податкові повідомлення - рішення № 0000572301/3 та № 0001432301/0 від 09.11.2004 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2009 року постанова Господарського суду Полтавської області від 29.12.2005 року та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.07.2006 року скасовані в частині визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0000572301/3 від 09.11.2004 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83967,00 грн., у тому числі 55978,00 грн. основного платежу та 27989,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000562301/3 від 09.11.2004 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 175 704,00 грн., у тому числі 91 802,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001432301/0 від 09.11.2004 року про визначення штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в розмірі 2500,00 грн. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.07.2006 року також скасована в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000122303/1 від 09.11.2004 року. Справу направлено на новий розгляд у вказаних частинах до суду першої інстанції.

19 травня 2009 року дана справа була направлена Вищим адміністративним судом України до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 27 травня 2009 р., що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою від 27 травня 2009 року до провадження Полтавського окружного адміністративного суду прийнято справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень - рішень № 0000572301/3 від 09.11.2004 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 83967,00 грн., № 0000562301/3 від 09.11.2004 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі частково в сумі 175713 грн., № 0000122303/1 від 09.11.2004 року про визначення штрафних санкцій за порушення законодавства з патентування в сумі 219238,90 грн. та 0001432301/0 від 09.11.2004 року про визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку в сумі 2500 грн. (позовні вимоги в редакції заяви про зміну позовних вимог від 26.11.2009 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що витрати на фінансово-консультаційні, виробничо-консультаційні, інформаційно-посередницькі послуги та послуги з перекладу та публікацій ним правомірно віднесено до валових витрат за відповідний період. Суми податку на додану вартість підприємством віднесено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Крім того, земельна ділянка придбавалась позивачем разом з нерухомістю, а тому віднесення її вартості до складу валових витрат є правомірним. Крім того, основним видом діяльності підприємства за КВЕД с виробництво машин для перероблення сільгосппродуктів. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є спеціальним Законом і регулює відносини у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Отже, оскільки діяльність підприємства не відноситься до зазначених сфер, то застосування до позивача штрафних санкцій за реалізацію товарно-матеріальних цінностей без застосування реєстраторів розрахункових операцій є неправомірним. Що стосується нарахування штрафних санкцій за порушення норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»то позивач зазначав, що об'єктом правового регулювання вказаного Закону є торгівельна діяльність, проте, реалізацію товарно-матеріальних цінностей, а саме: неліквідних матеріалів, що були у використанні, відходи виробництва не можна ототожнювати з торгівельною діяльністю. Таким чином, податковим органом безпідставно застосовано штрафні санкції до підприємства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні та у письмових запереченнях проти позову заперечував просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" в зв'язку із безпідставно завищеним позивачем податкового кредиту, також порушенням норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" (далі-позивач) 29.08.1994 року зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 14311169) Карлівською районною радою. З 21.06.1999 року позивач зареєстрований як платник ПДВ (свідоцтво № 23654404).

Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією в період з 24.11.2003 р. по 31.03.2004 року проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства відкритого акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод", м. Карлівка за період діяльності з 01.10.2002 року по 30.09.2003 року. За результатами перевірки складено акт № 60/23 - 14311169 від 31.03.2004 року, яким зафіксовані наступні порушення:

1)п.п. 4.1.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 - ВР від 22.05.1997 року до складу валових витрат безпідставно включено витрати в сумі 60000,00 грн., що пов'язані з купівлею землі;

2) п. 5.1, п.п. 5.4.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року до складу валових витрат безпідставно включено вартість отриманих фінансово - консультаційних, виробничо - консультаційних, інформаційно -посередницьких послуги та перекладу технічної документації на суму 279000,00 грн.

3) п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997 року до складу податкового кредиту безпідставно включено ПДВ за грудень 2002 року, березень 2003 року з послуг (фінансово - консультаційних, виробничо - консультаційних, інформаційно - посередницьких) та перекладу технічної документації в загальній сумі 55978,00 грн.

4) п. 1 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95 - ВР від 06.07.1995 р. через касу підприємства проводилась реалізація товарів за готівку на суму 67041,87 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій .

5) ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96 - ВР від 23.03.1996 року в період з 01.10.2002 року по 29.09.2003 року через касу підприємства проводилась реалізація товарів за готівку на суму 67041,87 грн. без придбання торгового патенту.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем 09.11.2004 року прийнято спірні податкові повідомлення - рішення № 0000572301/3, №0000562301/3, №0000122303/1, 0001432301/0. За результатами процедури апеляційного узгодження вищенаведені повідомлення - рішення залишені без змін.

Таким чином, позивач з вимогою про визнання протиправними та скасування вищенаведених повідомлень - рішення звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000572301/3 від 09.11.2004 року, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4.ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом встановлено, що 23.04.2001 року між позивачем та ТОВ "Укрмаштрейд" укладено договір №1 про надання послуг (фінансово - консультаційних, виробничо - консультаційних, інформаційно - посередницьких). Відповідно до вказаного договору ТОВ "Укрмаштрейд зобов'язалося сприяти просуванню продукції ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" на умовах, передбачених договором, а також забезпечувати юридичне обслуговування та консалтингову підтримку ВАТ з питань укладення договорів на реалізацію продукції.

На вимогу суду відповідачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Укрмаштрейд". Відповідно до вказаного витягу за ТОВ "Укрмаштрейд" не зареєстровано право займатися будь - якими консультаційними послугами згідно КВЕД.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що ТОВ "Укрмаштрейд" не могло та не мало права надавати позивачу консультаційні послуги за договором №1 від 23.04.2001 року, відповідно позивач безпідставно відніс до свого податкового кредиту у грудні 2002 року 55978 грн.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що податковий орган правомірно прийняв податкове повідомлення - рішення №0000572301/3 від 09.11.2004 року.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000562301/3 від 09.11.2004 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 175713 грн., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.п. 5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п. 11.2.1.,п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів.

У 4-му кварталі 2002 року та 1-му кварталі 2003 року позивачем віднесено до складу валових витрат консультаційні послуги надані ТОВ "Укрмаштрейд" в зв'язку із чим скориговано податок на прибуток товариства за вказаний період. Надання позивачу консультаційних послуг підтверджується лише актом виконаних робіт та податковими накладними.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р № 88 визначено, що первинні документи - це свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Також п.2.6 Положення передбачено, що "фізичні та юридичні особи, які у здійсненні беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, товарно - матеріальних цінностей та інших об'єктів майна забезпечуються підприємством, установою, що виконують ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

На неодноразові вимоги суду позивач не надав доказів фактичного використання вказаних послуг у власній господарській діяльності.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Укрмаштрейд" не зареєстровано право займатися будь - якими консультаційними послугами згідно КВЕД.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що позивач безпідставно та протиправно скоригував свій податок на прибуток за 4-й квартал 2002 року та 1 квартал 2003 року на підставі податкових накладних виданих ТОВ "Укрмаштрейд".

Крім того, судом встановлено, що 19.03.2001 року між позивачем та Карлівською міською радою було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 84.

Відповідно до підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податковою періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.

У разі коли витрати (з урахуванням індексації), понесені у зв'язку з придбанням такого об'єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не включається до складу валових витрат та покривається за рахунок власних джерел платника податку.

Віднесення позивачем витрат на придбання земельної ділянки до складу валових витрат було відображено у декларації за перше півріччя та 9 місяців 2003 року.

Суд вважає, що враховуючи, що договір № 84 було укладено 19.03.2001 року, тобто до набрання чинності положень підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР порушенням вказаної норми матеріального права є не факт укладання договору, а факт віднесення витрат на таке придбання до складу валових витрат, а тому позивач безпідставно відніс зазначену суму 60000 грн. до валових витрат скоригувавши податок на прибуток з вказаний період.

Аналізуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що податковий орган правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000562301/3 від 09.11.2004 року визначивши ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" податкове зобов'язання у сумі 175713,00 грн.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000122303/1 від 09.11.2004 року, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон про РРО) реєстратори розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами (резидентами та нерезидентами) - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Обмеження щодо категорій підприємств і операцій, які звільнені від використання РРО і розрахункових книжок, передбачено положенням п. 1 ст.9 Закону про РРО, згідно якого, зокрема таке дозволено при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.

Відповідно ст. 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) та інших вимог Закону здійснюють органи державної податкової служби.

Згідно із дно п. 1.9 акту перевірки визначені види діяльності ВАТ «Карлівський машинобудівний завод»згідно статистичної довідки: 71130 - оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації та 71250 - роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації. Реалізація продукції і є не що інше, ніж торгівельна діяльність.

Продукція, що реалізовувалася за готівку через касу ВАТ "Карлівський машинобудівний завод не являється продукцією власного виробництва, оскільки вона не вироблялася та не піддавалася достатній переробці чи обробці з використанням виключно власного майна та власної або найманої робочої сили підприємства. В перелік реалізованої без застосування реєстратора розрахункових операцій продукції включено цеглу, токарно-гвинтовий станок, труби, швелери, листи металеві, скло, цемент, пісок, щебінь, вапно, столи, ліжка, керамзит, шафи, тумбочки, що не є продукцією власного виробництва, а є покупною продукцією, отже відповідно п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункові операції за реалізовані товари повинні проводитися підприємством за готівку із застосуванням РРО.

Відповідно п.1 ст. 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій. Сума застосованих фінансових санкцій склала 216078,90 грн. (43215,78x5=216078,90).

Крім того, податковим органом встановлено порушення ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" в період з 01.10.2002 року по 29.09.2003 року здійснював реалізацію товарів за готівку через касу підприємства без придбання торгового патенту.

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності.

Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" передбачена ст..8 , а саме за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням. Сума застосованих штрафних санкцій склала 3160 грн.

Аналізуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що податковий орган правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000122303/1 від 09.11.2004 року визначивши ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" податкове зобов'язання за штрафними санкціями в сумі 219238,90 грн.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції №0001432301/0 від 09.11.2004 року, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.17.1.3. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки, судом встановлено, що ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" безпідставно та протиправно скоригував свій податок на прибуток у 4 - му кварталі 2002 року та 1-му 2003 року на підставі податкових накладних ТОВ "Укрмаштрейд" відповідно податковим органом самостійно донараховано суму податкового зобов'язання в зв'язку із чим на позивача правомірно накладено штрафну санкцію в розмірі 2500 грн. в порядку п.17.1.3. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, безпідставні та у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 12.05.2010 року.

СуддяС.С. Бойко