Постанова № 9626059, 18.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

18.05.2010 р. № 2а-1086/10/1370

о 13 год., 39 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., судді Карпяк О.О., Мартинюк В.Я.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-1086/10/1370

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково виробничого підприємства «Гарас і Л», представник Гулін Ю. О. (довіреність від 28.01.2010 р.), Янишевський Л.З. директор

доМіністерства охорони навколишнього природного середовища України, за участю Генеральної прокуратури,

прокурор Мельничук Ю.І. (довіреність № 05/2/2-70-10 від 02.04.2010 року)

представник відповідача не зявився

простягнення коштів в сумі 4850,85 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Гарас і Л»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерством охорони навколишнього природного середовища України про визнання протиправним та скасувати Наказу № 625 від 07.12.2009 року в частині щодо скасування рішення Ліцензійної комісії з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини від 13.04.2007 року № 12 в частині прийняття рішення щодо видачі ліцензії позивачу на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та анулювання ліцензії серії АВ 298721 від 24.04.2007 року на проводження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

В процесі розгляду справи за клопотанням відповідача залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Генеральну прокуратуру України.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує наступним: на підставі Рішення Ліцензійної комісії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини №12 від 13.04.2007 року позивачу видано ліцензію серії AB 298721 від 24.04.2007 року на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

09.12.2009 року відповідачем повідомлено позивача, про те, що відповідно до протесту Генеральної прокуратури України від 19.11.2009 № 7/4-245 вих-09 на рішення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 13.04.2007 №12 щодо надання ліцензії позивачу, наказом відповідача від 07.12.2009 року за № 652 скасовано рішення Ліцензійної комісії з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини від 13.04.2007 року за № 12 в частині прийняття рішення щодо видачі ліцензії позивачу на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та анульовано ліцензію серії AB 298721 від 24.04.2007 року на проводження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

У спірному наказі відповідач, як підставу скасування рішення Ліцензійної комісії та анулювання ліцензії, зазначає протест Генеральної прокуратури України від 19.11.2009 року №7/4-245 вих-09 та абзац 10 п. 1 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Згідно ст. 34 Закону України «Про відходи» у разі порушення суб'єктом господарської діяльності ліцензійних умов поводження з небезпечними відходами ліцензія анулюється у встановленому законом порядку.

Вичерпний перелік підстав анулювання ліцензії визначені ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов не складався, будь-яких перевірок із сторони Генеральної прокуратури чи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України не проводилось. Протест прокурора не є підставою анулювання ліцензії.

Таким чином, спірний наказ виданий з порушенням процедури та порядку анулювання ліцензії, а відтак в частині щодо позивача підлягає скасуванню.

Також позивачем подано додаткові письмові пояснення про те, що подані позивачем для отримання ліцензії документи відповідають Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та Постанові КМ України «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності», оскільки подана довідка про матеріально - технічну базу підприємства як для транспортування та утилізації відходів, так і для збирання та зберігання відходів, що підтверджується описом документів, доданих до заяви про видачу ліцензії.

Висновок санітарно епідеміологічної експертизи про відповідність вимогам санітарного законодавства України щодо безпечності збирання та зберігання відходів також був наданий позивачем.

Позивачем також був поданий висновок комплексної державної експертизи від 13.05.2003 року, виданий Івано-Франківською службою Українською державної інвестиційної експертизи, складовою частиною якого є висновок державної екологічної експертизи № 04-2\4-4187-119 від 03.12.2002 року виданий Державним управлінням екології і природних ресурсів в Івано-Франківській області.

У випадку відсутності документів про які зазначається у запереченні, міністерство повинно було залишити заяву позивача на видачу ліцензії без розгляду, і відмовити у видачі ліцензії.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задоволити позов повністю.

Позиція відповідача викладена в запереченні, відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, що оскаржуваний наказ виданий на виконання вимоги Генеральної прокуратури України, викладеної у протесті від 19.11.2009 № 7/4-245 вих-09 на (рішення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 13.04.2007 року № 12 щодо надання ліцензії TOB НВП «Гарас і Л».

Мінприроди повністю підтримує позицію Генеральної прокуратури України, викладену у згаданому протесті, вважає її законною та обґрунтованою. Ненадання будь-якого з документів, є безумовною підставою відмови у видачі ліцензії. Позивачу з порушенням нормативно-правових актів надано ліцензію.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Позиція третьої особи викладена в запереченні, у якому зазначено, що згідно ст. ст. 8, 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», п. 8 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 року № 756. Ліцензійних умов провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затверджених спільним наказом Держпідприємництва і Мінекоресурів від 12.02.2001 № 27/44. зареєстрованих у Мін'юсті 01.03.2001 за № 187/5378. до заяви про видачу ліцензії зацікавленими особами додаються відомості про наявність матеріально-технічної бази, засвідчені в установленому порядку копії позитивного висновку державної екологічної експертизи щодо проектної документації на об'єкти здійснення операцій поводження з небезпечними відходами позитивного висновку органів державної санітарно-епідеміологічної служби про дотримання вимог безпеки на об'єктах поводження з небезпечними відходами, паспорти місця видалення відходів та інші документи.

Після надходження заяви позивача відповідачем сформовано ліцензійну справу, в якій зберігаються документи, що були подані товариством для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами (ст. 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

При вивченні Генеральною прокуратурою України цієї ліцензійної справи установлено, що у матеріалах відсутні документи про наявність на підприємстві матеріально-технічної бази, а саме: технічного обладнання відповідно до технологічного регламенту для здійснення певною процесу утилізації нафтошламів та кислих гудронів. Крім цього, відсутні копії позитивних висновків державної екологічної експертизи їх проектної документації та органів санітарно-епідеміологічної служби про дотримання на них вимог безпеки. Також товариством не надано копію реєстрової картки об'єкта утилізації відходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, керуючись ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»Генеральною прокуратурою України 19.11.2009 року принесено протест на рішення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 13.04.2007 року № 12, як таке, що суперечить вимогам закону.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю з вказаних підстав.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та обєктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні фактичні обставини:

19.11.2009 року Генеральною прокуратурою України, принесено протест про скасування рішення Міністерства охорони навколишнього природною середовища України від 13.04.2007 № 12 про надання товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Гарас і Л»(Львівська область) ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами як таке, що суперечить вимогам закону.

В протесті вказано, що зазначене рішення суперечить закону і підлягає скасуванню з таких підстав.

Згідно з вимог ст.ст. 8, 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», п. 8 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 року № 756, Ліцензійних умов провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами затверджених спільним наказом Держпідприємництва і Мінекоресурів від 12.02.2001 року № 27/44, зареєстрованих у Мін'юсті 01.03.2001 року за № 187/537К, до заяви про видачу ліцензії зацікавленими особами додаються відомості про наявність матеріально-технічної бази, засвідчені в установленому порядку копії позитивного висновку державної екологічної експертизи щодо проектної документації на об'єкти здійснення операцій поводження з небезпечними відходами, позитивного висновку органів державної санітарно-епідеміологічної служби про дотримання вимог безпеки на об'єктах поводження з небезпечними відходами, паспорти місця видалення відходів та інші документи.

У матеріалах ліцензійної справи ТОВ НВП «Гарас і Л»документи про наявність на підприємстві матеріально-технічної бази, а саме: технічного обладнання відповідно до технологічного регламенту для здійснення певного процесу утилізації нафтошламів та кислих гудронів відсутні.

Крім того, на об'єкти поводження з небезпечними відходами, що використовуються товариством для збирання, перевезення, зберігання та утилізації, відсутні копії позитивних висновків державної екологічної експертизи їх проектної документації та органів санітарно-епідеміологічної служби про дотримання на них вимог безпеки. Також не надано копію, реєстрової карти об'єкта утилізації відходів.

07.12.2009 року відповідачем відповідно до вищевказаного протесту Генеральної прокуратури України прийнято наказ № 652 про скасування рішень ліцензійної комісії, яким вирішено:

1. Скасувати рішення Ліцензійної комісії з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини від 15.05.2006 року № 10 в частині прийняття рішення щодо видачі ліцензії ТОВ «Виробниче управління житлово комунального господарства № 2»на провадження господарської діяльності усфері поводження з небезпечними відходами від 13.04.2007 року № 12 в частині прийняття рішення щодо видачі ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю науково виробничого підприємства «Гарас і Л»на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами

2. Анулювати ліцензії серії АВ № 115412 від 25.05.2006 року видану ТОВ «Виробниче управління житлово комунального господарства № 2», серії АВ 298721 від 24.04.2007 року видану Товариству з обмеженою відповідальністю науково виробничого підприємства «Гарас і Л»на проводження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»за № 1775-ІІІ від 01.06.2000 року, із змінами і доповненнями, Законом України «Про відходи»за № 187/98-ВР від 05.03.1998 року, із змінами і доповненнями, Законом України «Про прокуратуру»за № 1789-XII від 05.11.1991, із змінами і доповненнями, Порядком контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України), затверджено Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 21/104 від 22.03.2005 року, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 10 Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

- заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

- документи оформленні з порушенням вимог цієї ж статті.

Згідно ст. 11 цього ж Закону, орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

- недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

- невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Зі слів представника позивача, питань щодо залишення заяви позивача про видачу ліцензії без розгляду чи прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії не виникало, що підтверджується рішенням ліцензійної комісії про видачу ліцензії.

Згідно ст. 14 цього ж Закону, якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Інші підстави скасування рішення про видачу ліцензії, у цьому ж Закону не містяться.

Згідно ст. 19 цього ж Закону, орган ліцензування після надходження заяви про видачу ліцензії формує ліцензійну справу щодо кожного суб'єкта, в якій зберігаються документи, що подаються суб'єктом господарювання для видачі, переоформлення ліцензії, а також копії рішень органу ліцензування про видачу, переоформлення та анулювання ліцензії, про видачу дублікатів ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Орган ліцензування несе відповідальність за зберігання ліцензійної справи.

Згідно ст. 20 цього ж Закону, державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно доЗакону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.

За результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п'яти робочих днів з дня закінчення перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі виявлення порушень органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дати складання акта перевірки видає розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування.

Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, на які згідно із законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник видається керівнику юридичної особи або фізичній особі - підприємцю, який перевірявся, другий - зберігається органом ліцензування.

Орган ліцензування не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії.

Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.

Згідно ст. 21 цього ж Закону, крім інших, підставами для анулювання ліцензії є:

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;

- акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття.

Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Згідно ст. 34 Закону України «Про відходи» у разі порушення суб'єктом господарської діяльності ліцензійних умов поводження з небезпечними відходами ліцензія анулюється у встановленому законом порядку.

Зі слів представника позивача, жодних перевірок щодо виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих позивачем для одержання ліцензії чи про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності, не здійснювалось, відповідних актів не складалось.

Згідно ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

24.02.2007 року позивачем подано до відповідача заяву про видачу ліцензії. На вказаній заяві міститься резолюція «До роботи»від 27.02.2007 року. Згідно опису документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії, відповідачем прийнято від позивача згідно переліку 9 документів, що підтверджується підписом головного спеціаліста відділу.

13.04.2007 року відбулось засідання ліцензійної комісії, про що складено протокол № 12 від цього ж числа, який затверджений заступником міністра. Згідно вказаного протоколу при розгляді заяви позивача без зауважень прийнято рішення видати ліцензію. В тексті протоколу містяться підписи голови, заступника голови, членів та секретаря ліцензійної комісії.

24.04.2007 року позивачу Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано ліцензію серії АВ № 298721, вид господарської діяльності «Операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, утилізація).

Зі слів представника позивача, відповідачем не здійснювались перевірки позивача на предмет виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, відповідний акт не складався. Відповідач в заперечені не вказує про проведення згаданої перевірки, а зазначає про те, що документи подані позивачем не відповідали вимогам законодавства, що стало підставою анулювання ліцензії позивача.

Крім цього, Згідно Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України), для проведення перевірки ліцензіата органом контролю видається розпорядчий документ про призначення комісії та посвідчення про право перевірки ліцензіата (п. 2.3.), під час перевірки комісія перевіряє наявність документів, які додавались до заяви про видачу ліцензії, та достовірність даних, наданих у них (п. 4.6.4.).

Згідно п. 5.10. цього ж Порядку, крім інших підставами для анулювання ліцензії є:

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії.

Згідно п. 5.16. цього ж Порядку, розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов здійснюється Мінприроди з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників.

Зі слів представника позивача, при перевірках відповідачем позивача також не встановлювались обставини надання позивачем недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, відповідний акт не складався.

Таким чином суд прийшов до висновку про підставність задоволення позовних вимог, оскільки спірний наказ прийнято з порушеннями вищевказаних вимог законодавства. В судовому засіданні підтверджено, що спірний наказ прийнятий відповідно до протесту Генеральної прокуратури України з порушенням прийняття рішення про анулювання ліцензії на підставі виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії. Вказані порушення в сукупності підтверджують, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені вказаними нормативними актами, а відтак спірний наказ відповідача порушує права позивача в тому числі передбачені ст. ст. 42, 43 Конституції України.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано суду: висновок про відповідність вимогам екологічної безпеки № 04-13/498 від 14.02.2007 року, у якому міститься посилання на позитивний висновок органів санітарно епідеміологічної служби про дотримання вимог безпеки на обєктах поводження з небезпечними відходами; довідку про матеріально-технічну базу позивача для транспортування та утилізації відходів виробничо-технічних від видобування та переробки нафти; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи про транспортування, збирання, зберігання та утилізацію відходів виробничо технологічних від видобування та переробки нафти від 27.01.2004 року № 10; висновок комплексної державної експертизи від 13.05.2003 року; експертний висновок № 20-8/65 від 20.09.2002 року про відповідність проектної документації нормативним актам з питань охорони праці; висновок державної екологічної експертизи проекту «Реконструкції споруд очистки пластових і промдощових вод ДППНіП НГВУ «Долина нафтогаз»№ 04-2/4-4187-119 03.12.2002 року; експертний висновок № 736 від 13.05.2003 року; опис документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії.

Суд не може собою підміняти ліцензійну комісію і надавати оцінку відповідності вимогам закону вищевказаних документів на результат рішення, яке приймається колегіальним органом. Суд неуповноважений давати оцінку впливу вказаних обставин на результат рішення ліцензійної комісії, оскільки такими повноваженнями наділена лише ліцензійна комісія колегіальний орган, суд вправі надати оцінку оскаржуваному наказу в межах предмету позову по даній справі.

Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року за № 13, Постанові ВСУ від 05.12.2006 року, згідно яких суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень; з позицією Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях по справах: «Класс та інші проти Німеччини»від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії»(Заява N 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії»(Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, «Єрузалем проти Австрії», (Заява N 26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року, «Реквеньї проти Угорщини», (Case of Rekvenyi v. Hungary), (Заява N 25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, згідно яких завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Згідно Протесту генеральної прокуратури України, у матеріалах ліцензійної справи позивача відсутні: документ про наявність на підприємстві матеріально технічної бази, позитивні висновки державної екологічної експертизи їх проектної документації та органів санітарно-епідеміологічної служби про дотримання на них вимог безпеки. Подання позивачем вказаних документів відповідачу підтверджується, описом документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії, резолюцією «До роботи»на заяві про видачу ліцензії, протоколом засідання ліцензійної комісії № 12 від 13.04.2007 року згідно якого, без зауважень, прийнято рішення видати ліцензію позивачу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Висновки зроблені у протесті прокурора не відповідають вимогам законодавства, суперечать фактичним обставинам справи, а тому є безпідставними, відтак спірний наказ відповідача є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167, 256 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ № 625 від 07.12.2009 року в частині щодо скасування рішення Ліцензійної комісії з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини від 13.04.2007 року № 12 в частині прийняття рішення щодо видачі ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю науково виробничого підприємства «Гарас і Л»на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та анулювання ліцензії серії АВ 298721 від 24.04.2007 року на проводження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково виробничого підприємства «Гарас і Л»(ЄДРПОУ 30061319, Львівська область, Перемишлянський район, с. Унів) 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 21.05.2010 року.

Головуючий суддя Гавдик З.В.

Суддя Карпяк О.О.

Суддя Мартинюк В.Я.