Постанова № 9625987, 25.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2010 р. № 2а-1939/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Сакалоша В.М. за участю секретаря судового засідання Дака Т.П.

та представника позивача - Корч В.Я.,

представника відповідача - Квасниця Н.Б.

розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стела»до Державної податкової інспекції у Кам»янка-Бузькому районі про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стела»(надалі ТзОВ «Стела»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції (надалі - ДПІ) у Кам»янка-Бузькому районі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000522301/0 від 23.09.2009 р. та № 0000512301/0 від 23.09.2009 р.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки ДПІ про заниження товариством податку на прибуток в сумі 45 423 грн. та про завищення податкового кредиту на суму 30281,93 грн. є необґрунтованими, оскільки договори купівлі-продажу на підставі яких позивачем придбавався товар (кабельно-провідникова продукція та електротовари) недійсними не визнавались, сторони виконали свої зобовязання за договорами, підтвердженням чого є накладні, податкові накладні та довіреності на отримання товару оформлені, на думку позивача, належним чином та є підставою для включення витрат по договору до валових витрат позивача. Тому підставою для включення товариством коштів до податкового кредиту є податкова накладна, видана продавцем товару, продукції за договором та видаткова накладна. Вважає, що він належно сплатив податок на прибуток та податок на додану вартість, тому підстав для донарахування сум податкового зобовязання не має, а податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав зазначені пояснення, просив позов задовольнити.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що товариством неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість товару, продукції наданих ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл»за договором, оскільки відсутній факт виконання та отримання такої продукції, товару.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Стела»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. та 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2009 р.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі винесено податкові повідомлення рішення № 0000512301/0 від 23.09.2009 р., яким товариству визначено податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 68134,5 грн., з яких 45 423 грн. - основний платіж, 22711,5 грн. - штрафні санкції та № 0000522301/0 від 23.09.2009 р. по податку на додану вартість на суму 45 423 грн. з яких 30 282 грн. - основний платіж, 15 141 грн. - штрафні санкції.

ТзОВ «Стела»оскаржило винесені податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку.

ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі рішенням від 27.11.2009 р. податкові повідомлення рішення залишило без змін. ДПА у Львівській області рішенням від 28.01.2010 р. теж залишила податкові повідомлення рішення та рішення ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі без змін. ДПА України за результати розгляду скарги своїм рішенням від 22.02.2010 р. скаргу позивача залишила без розгляду, оскільки така надіслана з порушенням встановленого законом строку.

ТзОВ «Стела»не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, що стало підставою їх оскарження в судовому порядку.

Протягом 2006 - 2007 року ТзОВ «Стела»(покупець) купувало у з ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл»(продавці) кабельно-провідникову продукцію та електротовари. На реалізацію вказаної господарської операції продавцями товару видавались податкові накладні та видаткові накладні. Так, ПП «Флавор»протягом жовтня листопада 2006 р. виписано накладні всього на суму 93946,65 грн. (в т.ч ПДВ 15657,77 грн.) та ТОВ «Вододіл» протягом квітня травня 2007 р. на суму 87745,01 грн. ( в.т.ч. 14624,16 грн.).

Щодо факту самої поставки (перевезення), продукції, товару покупцю, то позивач зазначив, що будь-які товаросупровідні документи чи докази товаро-транспортних витрат у нього відсутні, оскільки доставка товару здійснювалась контрагентами самостійно, що передбачено умовами самого договору (ст.12 акту перевірки).

Оцінюючи господарську операцію з придбання кабельно-провідникової продукції та електротоварів, відповідач в акті перевірки зазначив, що ТзОВ «Стела»занижено податок на прибуток в сумі 45 423 грн., в т.ч. за ІV кв. 2006 р. 23 487 грн., І півріччя 2007 р. на суму 21936 грн. та завищено податковий кредит на суму 30281,93 грн., в т.ч. за жовтень 2006 р. на суму 9321,60 грн., листопад 2006 р. 6336,17 грн., квітень 2007 р. 3744,00 грн., травень 2007 р. 10880,16 грн.

В основу зазначеного висновку ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі покладено наступні обставини: ТзОВ «Стела»не представлено документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів, а саме товаро-транспортні накладні, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару, отриманого від ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл». Також не представлено до перевірки акти прийому-передачі товару з відмітками про відвантаження, які б засвідчували реальність господарських операцій. Крім того, неможливо підтвердити фактичне отримання товару від ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл», оскільки і ПП «Флавор»з 2006 р., і ТОВ «Вододіл»знаходиться в розшуку (відсутній за місцем знаходження), а відносно службових осіб товариства порушено кримінальні справи. Зазначає, що для здійснення господарських операцій по перевезенню та продажу товару необхідні основні фонди, а згідно бази «АІС Податки»ПП «Флавор»в додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 2006 р. балансову вартість основних фондів 2 групи відобразило в сумі 0 грн., ТОВ «Вододіл»в додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2007р. відобразило вартість основних фондів в сумі 0 грн.

Тому у ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл»відсутні обєкти (основні фонди, та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби), які підпадають під визначення ст.ст.3, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 3,4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по операціях з продажу товару, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. Враховуючи наведене, відсутній факт отримання кабельно-провідникової продукції та електротоварів від ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл»та виникнення валових витрат ТзОВ «Стела», а укладені договори між ТзОВ «Стела»та ПП «Флавор», ТОВ «Вододіл» відповідають ознакам недійсного правочину, є таким, що завідомо суперечать інтересам держави. Сам факт надання податковому органу належним чином оформлених накладних, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком укладання нікчемних правочинів. Вважає, що відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому підстав для віднесення позивачем до складу валових витрат сум вартості придбаного за договорами товару (продукції) укладеними з ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл» не має.

У зв»язку з цим, податковий орган заперечує реальність господарських операцій, які наведені вище.

Таким чином, правовою підставою для винесення податкових повідомлень-рішень стало порушення ТзОВ «Стела»п. 5.1, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток та порушення п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого підприємством завищено податковий кредит.

Оцінюючи наведені висновки ДПІ у Кам»янка-Бузькому районі, Суд вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність, як передбачено п.1.32 ст.1 даного Закону, будь-яка господарська діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, суттєвою.

Необхідність підтвердження господарських первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстр. в Мінюсті Україні від 05.06.1995 р. за № 164/704 (надалі Положення).

Відповідно до 2.1 ст.2 Положення, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ТзОВ «Стела»та ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл». З'ясування наведеної обставини має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу валових витрат сум, сплачених за придбаний товар, а саме кабельно-провідникової продукції та електротоварів.

Позивач доводить господарську операцію договорами, довіреностями, податковими та видатковими накладними. З пояснень позивача вбачається, що договори купівлі продажу є чинними, не дійсними не визнавались, а представлених накладних достатньо для того, щоб підтвердити купівлю-продаж товару. Однак на вимогу суду представити, згадувані договори купівлі-продажу, позивач таких не представив, також не представив і довіреностей на отримання товару. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що таких договорів не має. Письмових доказів оплати отриманої позивачем продукції ним не представлено, однак даний факт не заперечується сторонами. Разом з тим, акти приймання здачі не складались, а жодним іншим чином позивач не довів факту отримання ним товару.

Щодо обов»язковості складання товаро транспортної накладної, то вважає, що її складання не передбачено правилами податкового обліку, як документ, що підтверджує факт придбання товару.

Разом з тим суд бере до уваги ту обставину, що оскільки відсутні і договір, акти приймання здачі, і довіреності на отримання товару, підписані обома контрагентами, не представлені будь-які інші документи, що підтверджують отримання купленого товару, то наявність інших документів, що свідчать про дійсну купівлю-продаж товару, зокрема, є товаро-транспортні документи є необхідними.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР «Про статус автомобільного транспорту УРСР»від 27.06.1969 р. № 401, із змінами та доповненнями, що діє в частині, яка не суперечить чинному законодавству, товаротранспортна накладна (надалі ТТН) це єдиний первинний документ, який є підставою списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоотримувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом від 14.10.1997 р. № 363, ТТН розглядається як основний документ на перевезення вантажів. Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Понесені витрати на придбання ТМЦ повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товару.

Слід також зазначити, що позивач представив калькуляцію розходу матеріалів, сировини та комплектуючих за жовтень, листопад 2006 р. та травень, квітень 2007 р. Однак сума такої калькуляції значно перевищує суму на яку було придбано товар за накладними від ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл». Крім того, з представленої калькуляції не вбачається, що йдеться про той товар, який був куплений саме в ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл».

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У відповідності до п.5.11 ст.5 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

До складу валових витрат, відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи із вказаних норм Закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Отже, первині документи, повинні містити інформацію про те, за які конкретно придбані товари перераховано кошти, тобто містити інформацію про те, що такі послуги повязані з господарською діяльністю.

Тобто право платника податків віднести до складу валових витрат Законом зумовлене наявністю підтверджуючого первинного документа, який відображає факт здійснення певної господарської операції та складений він відповідно вимог законодавства. Товаро-транспортні накладні чи будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару, будучи первинним документом та підставою формування валових витрат ТзОВ «Стела»у звязку із здійсненням господарської, повинен містити відомості про дії та події, оформлені цим документом. Про це прямо вказує п. 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV, згідно якої - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення чинного законодавства дають повні підстави вважати, що при виконанні договорів купівлі-продаж товаро-транспортні накладні повинні містити та відображати інформацію про конкретні товари, які надані замовнику, їх вартість, одиниці виміру і т.п., що свідчить про реальність здійснення господарської операції. Оскільки товаро-транспортні накладні чи будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару відсутні, то відповідно і відсутні первинні документи, що відображають дану господарську операцію. За таких обставин не має й доказів витрат позивача, які він відніс до складу валових витрат.

Пунктом 1.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті. Так, згідно приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у разі, коли платник придбає товари, роботи, послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Наявність у Покупця - ТзОВ «Стела»лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями - ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл»податкових накладних, самі по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо Судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відповідачем надано докази, які свідчать про те, що ПП «Флавор» та ТОВ «Вододіл»не мають матеріально-технічної бази для виконання такого обсягу робіт. ПП «Флавор»відсутнє за місцем знаходження, з 2007 р. подає декларацію з ПДВ з нульовими показниками, а з 05.02.2008 р. свідоцтво платника ПДВ. Згідно основних реєстраційних даних картки платника податків 34307126 основним видом діяльності ПП «Флавор»є консультування з питань комерційної діяльності та управління. Згідно основних реєстраційних даних картки платника податків 31363396 основним видом діяльності ТОВ «Вододіл»є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою, з 2009 р. його визнано банкрутом, згідно листів БТІ від 02.04.2008 р. та Управління земельних ресурсів у м. Львові від 12.05.2008 р. у нього відсутнє будь-яке майно. Згідно бази «АІС Податки»ПП «Флавор»в додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 2006 р. балансову вартість основних фондів 2 групи відобразило в сумі 0 грн., ТОВ «Вододіл»в додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за ІІ кв. 2007р. відобразило вартість основних фондів в сумі 0 грн. Зазначені обставини свідчать про неспроможність ПП «Флавор»та ТОВ «Вододіл» продавати товар на значну суму, а також здійснювати продаж товару не сумісний з їх видом діяльності. Тому Суд дійшов висновку, що протягом 2006 - 2007 року купівля-продаж продукції не виконувалась.

За таких обставин податковий орган мав підстави вважати договори купівлі-продажу нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обовязку, спрямовані на незаконне збільшення валових витрат та, відповідно, незаконне зменшення податкових зобовязань, є такими, що порушують публічний порядок. З цих підстав Суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про нікчемність правочину з купівлі-продажу як такого, що порушує публічний порядок.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що такі були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин Суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 17-19, 86, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стела»до Державної податкової інспекції у Кам»янка-Бузькому районі відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2009 р. о 15:00

Суддя В.М.Сакалош