Постанова № 9625974, 20.05.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2010 р. № 2а-1206/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

при секретарі Дак Т.П.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Кредитної спілки «Дністер». 79017, м. Львів, вул. Переяславська, 6а,

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова,

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2009року №0001411720/0/15554/10, від 23.09.2009 року №0001411720/1/22166/10, від 09.11.2009 року №0001411720/4/26142/10, від 20.01.2010 року №0001411720/2 про донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій,

За участю представників позивача Палєй Ю.А., Канарьова Н.В. - (довіреність в матеріалах справи), представника відповідача Томашівський О.Г. - головний державний податковий інспектор (довіреність в матеріалах справи), -

в с т а н о в и в:

Кредитна спілка «Дністер»звернулась в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2009року №0001411720/0/15554/10, від 23.09.2009 року №0001411720/1/22166/10, від 09.11.2009 року №0001411720/4/26142/10, від 20.01.2010 року №0001411720/2 про донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5166101,37 грн. (в т.ч. 1722033,79 грн. основного платежу, 3444067,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що органом державної податкової служби під час проведення перевірки безпідставно встановлено порушення позивачем вимог пп.4.2.12 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.9.2.3 п.9.2 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-IV (із змінами та доповненнями)- (далі Закон №889-IV). Вважає, що висновок про заниження податку з доходів фізичних осіб зроблено без врахування пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону №889-IV, яким підпункт 4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону №889-IV в частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 ст.9 цього Закону в частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2013року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 року було відкрито провадження у адміністративній справі та призначено судове засідання на 19.02.2010 року.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти правомірності вимог позивача заперечив, надав письмові пояснення (в матеріалах справи) відповідно до яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами, згідно ст. 71 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідач ДПІ у Личаківському районі м.Львова в запереченнях на позовну заяву від 09.03.2010р., 10.04.2010р., 11.05.2010р. вказує, що орган державної податкової служби діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Вважає обгрунтованими висновки про необхідність оподаткування податком з доходів фізичних осіб виплат на пайові внески у вигляді процентів у відповідності з пп.9.2.3 п.9.2 ст.9 Закону №889-ІV (із змінами та доповненнями). Також вказує на зупинення згідно пп.22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону №889-ІV (із змінами та доповненнями) оподаткування доходу у вигляді процентів лише на депозитні (ощадні) рахунки. Відповідач з посиланням на норми Законів «про внесення змін»вказує на те, що при будь якому трактуванні процентів чи в розумінні закону про оподаткування прибутку підприємств чи Закону про кредитні спілки виплата доходу у вигляді відсотків на пайові внески підлягає оподаткуванню у відповідності з пп.9.2.3 п.9.2 ст.9, п.7.1 ст.7 Закону №889-ІV (із змінами та доповненнями).

На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами, згідно ст. 71 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Перевіркою проведеною податковим органом встановлено порушення позивачем приписів ст.8, пп.9.2.3 п.9.2 ст.9, п.19.2 ст.19 Закону №889-IV, а саме: не утримання податку з доходів фізичних осіб при нарахуванні та виплаті доходів у вигляді процентів за період з 2006 - 2008 роки на додаткові пайові внески членів кредитної спілки, внаслідок чого позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1722033,79грн. Кредитною спілкою «Дністер»виплачено:

за 2006 рік - 3 871 410,25 грн. 1450 членам спілки:

за 2007 рік - 3 762 675,86 грн, 1600 членам спілки;

за 2008 рік - 4 362 327,23 грн. 1620 членам спілки.

За результатами виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання Кредитної спілки «Дністер»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. ДПІ у Личаківському районі м.Львова складено акт №242/22-0/26205797 від 18.06.2009р. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009року №0001411720/0/15554/10 про донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5166101,37 грн. (в т.ч. 1722033,79 грн. основного платежу, 3444067,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Кредитна спілка «Дністер»не погодившись з податковим повідомленням - рішенням про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосованих штрафних (фінансових) санкцій загалом в сумі 5166101,37 грн. зверталась зі скаргами до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, Державної податкової інспекції у м. Львові та Державної податкової адміністрації у Львівській області в порядку адміністративного оскарження.

Рішеннями ДПІ у Личаківському районі м. Львова, ДПІ у м.Львові та Державної податкової адміністрації у Львівській області скарги кредитної спілки «Дністер»залишені без задоволення. На підставі пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Личаківському районі м. Львова були прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.09.2009 року №0001411720/1/22166/10, від 09.11.2009 року №0001411720/4/26142/10, від 20.01.2010 року №0001411720/2 про донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5166101,37 грн. (в т.ч. 1722033,79 грн. основного платежу, 3444067,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Не погодившись з висновками акту перевірки №242/22-0/26205797 від 18.06.2009р. наслідками розгляду скарг, кредитна спілка «Дністер»звернулась з позовом до суду.

У відповідності з п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№2889-ІІІ від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону,

Згідно пп.8.1.1 пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України №889-ІУ від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до ст.17 Закону України №889-ІУ особою, відповідальною за правильність нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, є податковий агент.

При цьому, згідно з пп. "б" п. 19.2 ст. 19 Закону № 889 податковий агент зобов'язаний подати - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ податковому органу за місцем свого розташування.

Таким чином, оскільки кредитна спілка є податковим агентом, тому при нарахуванні та виплаті членам кредитної спілки доходів у вигляді процентів на пайові та додаткові пайові внески її членів вона зобов'язана подати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку за формою N 1ДФ (затвердженою наказом ДПА України від 29.09.2003 №451, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22.10.2003р. за № 960/8281) податковому органу за місцем свого розташування.

Згідно з пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п.4.3 цієї статті.

Згідно пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону №889-ІV від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) не включаються до оподатковуваного доходу суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами) що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону: (Абзац перший підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV від 01.07.2004 )

…в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України…; (Підпункт "в" підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом №1958-IV від 01.07.2004 )

Таким чином Законом України від 01.07.2004р. №1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»виключено з числа неоподатковуваних - виплати здійснювані кредитними спілками та іншими небанківськими фінансовими установами. І цим же ж Законом №1958-ІV підпункти 4.2.12, 9.2.1, 9.2.2 Закону №889-ІV в частині оподаткування процентів вводяться в дію 01.01.2005р.

З наведеного слідує, що суми виплат кредитними спілками доходів у вигляді процентів підлягають оподаткуванню з 01.01.2005року.

Підпунктом 22.1.4 Закону України №889-ІV в редакції Закону №1958-IV від 01.07.2004 із змінами, внесеними Законом України від 21.12.2004р. № 2273-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(щодо оподаткування відсотків з банківського вкладу), встановлено, що підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Зважаючи на відсутність Закону про нормативно правові акти в Україні та неоднозначне застосування вказаної норми Закону органами державної влади, на що вказують долучені до матеріалів справи представниками сторін документів як доказів та інформативних додатків, суд вважає за необхідне для обєктивного вирішення даної справи дослідити причини та мету внесення законодавцем змін Законом України від 21.12.2004р. № 2273-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(щодо оподаткування відсотків з банківського вкладу).

Законом України від 23.12.2004р. №2285-ІV «Про державний бюджет України на 2005 рік» (п.43 ст.73) на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат зупинено. Однак вказана редакція Закону №2285-IV діяла до 31.03.2005р., оскільки в редакції Закону №2505-IV від 25.03.2005, статтю 73 Закону змінено, та викладено в іншій редакції.

Виходячи з наведеного часткове зупинення підпункту 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2004р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(щодо оподаткування доходу у вигляді процентів) діяло до 31.03.2005р. Актом перевірки на підставі якого прийнято оспорювані повідомленнями рішеннями охоплено період 2006-2008років, відтак норми Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІV «Про державний бюджет України на 2005рік» (п.43 ст.73) діяли в період не охоплений перевіркою.

Підпунктом 22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону №889-ІV із змінами внесеними Законом України від 21.12.2004р. № 2273-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(щодо оподаткування відсотків з банківського вкладу), встановлено, що підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року. Вказаним Законом «слова та цифри "з 1 січня 2005 року" замінено словами та цифрами "з 1 січня 2010 року».

Назва закону вказує, що зміни, внесені Законом України від 21.12.2004р. № 2273-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (щодо оподаткування відсотків з банківського вкладу), стосуються оподаткування процентів, на вклади на депозитні рахунки. Однак за відсутності закону про нормативно правові акти в Україні надаючи оцінку доказам суд вважає підставними твердження Відповідача, що зміни про відтермінування початку оподаткування з 01 січня 2010р. стосуються лише оподаткування відсотків з банківського вкладу (депозитних рахунків), оскільки в цьому полягає сутність законопроекту від 15.09.2004р. за №5657-д, який був прийнятий Верховною Радою України 21.12.2004р. за №2273- ІV для підвищення довіри вкладників до банків, розвитку банківської системи в цілому, на що вказує Коментар до Законопроекту наданий Інститутом ім.Я.Мудрого.

Із зазначених положень Закону №889-IV слідує наступне: до 01.01.2005 виплата процентів на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади) на депозитні рахунки не оподатковувалися у звязку з тим, що кредитна спілка була на рівні з іншими неприбутковими організаціями і мала такі ж пільги по нарахуванню та сплаті податків; з 01.01.2005 таку привілею виключено, проте цим же законом запроваджено спеціальне оподаткування таких надходжень (п.7.2), що у правозастосуванні повязаний з п.9.2, який відповідно до пп.22.1.4 в частині оподаткування процентів набуває чинності з 01.01.2010; відповідно до пп.22.1.4 проценти на вклад до небанківської фінансової установи будуть оподатковуватися за ставкою 5 відсотків з 01.01.2010. Зазначена позиція також викладена у листі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України від 08.06.2005 №06-10/10-672.

За таких обставин, необхідність оподаткування доходів у вигляді процентів на пайові внески випливає з аналізу вказаних норм законів, відтак твердження позивача про звільнення від оподаткування доходів у вигляді процентів на пайові внески є такими що не відповідають Закону.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.1 Закону №2908-ІІІ, кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є небанківською фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 19 Закону № 2908-ІІІ встановлено, що майно кредитної спілки формується за рахунок вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки). Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту. Майно кредитної спілки є її власністю.

Отже пайовий внесок це кошти, які передаються для діяльності кредитної спілки. Відповідно до чинного законодавства, залучення пайових внесків не є фінансовою послугою і не вимагає якихось ліцензій.

Відповідно до ст. 21 Закону України №2908-ІІІ «Про кредитні спілки»є два види внесків: пайові вступні та обовязкові, і вклади на депозитні рахунки, які залучаються на договірних засадах. Кредитна спілка самостійно встановлює розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на вклади на депозитних рахунках її членів.

Пайовий внесок - це кошти, які передаються для діяльності кредитної спілки, а нарахування відсотків на нього здійснюється відповідно до ч.3 ст.21 Закону №2908-ІІІ, у відповідності до якої, нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів).

При розгляді справи в судове засідання в якості свідка викликались головний бухгалтер ОСОБА_4 та ОСОБА_5 старший державний ревізор-інспектор відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Личаківському районі м. Львова, що проводив перевірку.

Представниками позивача та головним бухгалтером стверджувалось про виплату відсотків розрахованими на додаткові пайові внески згідно формули, а не з нерозподіленого доходу у відповідності з ч.3 ст.21 Закону України «Про кредитні спілки». В підтвердження своїх аргументів позивачем долучено до матеріалів справи картку рахунку 684 по одному з членів кредитної спілки, з якого слідує, що позивачем проценти нараховувались на пайові внески щоденно з виплатою помісячно.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому , всебічному повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до пп.9.2.1 та пп.9.2.2 п.9.2 ст.9 Закону №889-IV, податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на користь доходів, визначених у п.7.2 ст.7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податків, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.

Пунктом п.7.2 ст.7 Закону №889-IV встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

При цьому, відповідно до пп. 22.1.4 п.22.1 ст.22 Прикінцевих положень Закону № 889-IV (у редакції чинній на момент перевірки), пп.4.2.12 п.4.2 ст.4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп.9.2.1 і 9.2.2 п.9.2 ст.9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Відповідно спеціальне оподаткування таких надходжень (п.7.2), що у правозастосуванні повязаний з п.9.2.1 і 9.2.2 п.9.2 ст. 9 цього Закону набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Згідно пп.9.2.3. Закону №889-IV оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що в кінцевому оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Судом встановлено, що на підставі Закону України №2908-ІІІ кредитна спілка самостійно встановлює розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на вклади на депозитних рахунках її членів. Беручи до уваги наявні в матеріалах справи документів та пояснень свідків заслуханих у справі позивачем виплачувались доходи у вигляді процентів не у відповідності з ч.3 ст.21 Закону, а розрахованих по формулі згідно Порядку розподілу доходу та покриття збитків, затвердженого рішенням Загальних Зборів Кредитної спілки «Дністер».

Проаналізувавши зміст зазначених норм, суд приходить до висновку, що оскільки виплата процентів на пайові внески членами кредитних спілок не підлягали оподаткуванню до 01.01.2005, а оподаткування відповідно до п.7.2, що повязаний у правозастосуванні з пп.9.2.1 пп.9.2.2 Закону №889-IV здійснюватиметься за ставкою 5% лише з 01.01.2010, то відповідні виплати підлягають оподаткуванню згідно пп.9.2.3 п.9.2 ст.9 Закону №889-IV за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону №889-IV а саме: з 2005-2006 13%; з 2007- 15%.

Статтею 20 Закону № 889-IV визначено відповідальність за порушення цього Закону. Так пп.20.3.2 передбачено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахунок) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобовязання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обовязків погашення такої суми податкових зобовязань або податкового боргу.

З урахуванням викладеного і на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ, позивачу було нараховано штрафну санкцію у подвійному розмірі від нарахованої суми податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи вище викладене, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, недоведені і не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 21. 05. 2010 року.

Суддя В.М. Сакалош