Постанова № 9625715, 19.05.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-2346/09/0770

Ряд стат. звіту № 6.11

Код - 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М. за участю секретаря судового засідання Сочка О.Я. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, представник Шибаєв А.М.;

відповідача: ТОВ «Україна», представник Худан І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Україна»про стягнення адміністративно господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 19 травня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 24 травня 2010 року.

Позивач, Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовною заявою до ТОВ «Україна»про стягнення адміністративно господарської санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 3615 грн..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив позивача у звязку з відсутністю коштів відстрочити виконання рішення суду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності зі ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875, (далі Закон) для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі фізичні особи, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 р. № 2960-ІV), вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить.

Підприємства щороку подають до відділення Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці.

Відповідачем подано до відділення звіт форми № 10 ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2008 рік, з якого випливає, що відповідач вимогу Закону не виконав. Згідно рядка 03 звіту, кількість інвалідів які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст. 19 Закону становить 1 особа, в той час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2008 року середньооблікова кількість інвалідів становила менше однієї особи.

Згідно ст. 20 Закону підприємства де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньо річної заробітної плати.

Отже, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2008 році становила 7230 грн., то за не працевлаштування інваліда відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету 3615 грн..

Однак відповідач цю суму до 15.04.2009 року, строк встановлений законом, самостійно не сплатив.

Загальна сума заборгованості складає 3615 грн., яка і підлягає стягненню в судовому порядку.

У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкти владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Україна»про стягнення адміністративно господарських санкцій в сумі 3615 грн. задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ «Україна»(Іршавський район с. Камянське, вул. Колгоспна, 2, код ЄДРПОУ 03747768) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції в сумі 3615 (три тисячі шістсот пятнадцять грн. 00 коп.) грн..

3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шешеня О.М.