Ухвала суду № 96256672, 12.04.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 204/2052/21

Провадження 1-м/204/10/21

УХВАЛА

іменем України

12 квітня 2021 року м. Дніпро

Слідчий суддя Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Книш А.В., за участі секретаря судового засідання Косюк А.О., прокурора Катриченко А.А., перекладача Сітковської І.І., особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, ОСОБА_1 , захисника Глядченка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Глядченка Володимира Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування постанови про видачу особи (екстрадицію) до Російської Федерації,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла скарга адвоката Глядченка Володимира Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування постанови про видачу особи (екстрадицію) від 22 лютого 2021 року, прийняту начальником Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора Літкевич Дмитром Олександровичем, якою вирішено видати ОСОБА_1 до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування скарги адвокат Глядченко В.М. зазначає, що вищевказану постанову обґрунтовано в тому числі тим, що ОСОБА_1 не зверталася за наданням статусу особи з додатковим захистом, але це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 звернулася за наданням додаткового захисту з відповідними зверненнями від 24 грудня 2020 року та від 20 січня 2021 року до Управління Міграційної служби України в Дніпропетровській області. Отже, після 24 грудня 2020 року прийняття законного рішення про екстрадицію ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили остаточним судовим рішенням про відмову у наданні статусу особи з додатковим захистом неможливе.

Захисник Глядченко В.М. та Боханова О.В. в судовому засіданні підтримали скаргу та просили її задовольнити. Захисник Глядченко В.М. додатково зазначив, що до Дніпропетровського окружного адміністративного суду була подана позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, а тому прийняття постанови про видачу особи (екстрадицію) до вирішення вказаної справи є передчасним.

Прокурор Катриченко А.А. просив відмовити в задоволенні скарги, оскільки ОСОБА_1 з належним чином оформленою заявою про наданням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не зверталася.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали скарги, судом встановлено наступне.

21 листопада 2015 року ОСОБА_1 оголошено у розшук, у зв`язку з не встановленням місця перебування підозрюваної.

Анапським міським судом Краснодарського краю 09 червня 2016 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

До Офісу Генерального прокурора 08 грудня 2020 року надійшов запит Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.159 КК Російської Федерації.

Запит російської сторони та інші документи про видачу відповідають вимогам Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, якими врегульовано відносини між Україною та Російською Федерацією із питань екстрадиції.

Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації.

В ході екстрадиційної перевірки, яка була проведена Дніпропетровською обласною прокуратурою за дорученням Офісу Генерального прокурора, не встановлено передбачених ст.589 КПК України та міжнародними договорами обставин, що перешкоджають видачі ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності.

Інкримінований ОСОБА_1 злочин за законодавством України є екстрадиційним, оскільки відповідає злочину, передбаченому ч.4 ст.190 КК України та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше одного року, строк давності притягнення затриманої до кримінальної відповідальності за вказаний злочин, відповідно до ст.49 КК України, не закінчився.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не має статусу біженця в Україні, не є громадянкою України, може бути етапована за станом здоров`я.

22 лютого 2021 року начальником Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора Літкевич Дмитром Олександровичем винесено постанову про видачу особи (екстрадицію) ОСОБА_1 до Російської Федерації.

Відповідно до ст. 587 КПК України, екстрадиційна перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі особи, проводиться центральним органом України або за його дорученням чи зверненням відповідною обласною прокуратурою.

Згідно ч.1 ст. 589 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо:

1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;

3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов`язанням України за міжнародними договорами України;

5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України;

6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

У відповідності до норм ст. 590 КПК України рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

З матеріалів справи вбачається, що 10 березня 2021 року ОСОБА_1 було вручено копію постанови начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора від 22 лютого 2021 року про видачу особи (екстрадицію) з перекладом на російську мову, про що свідчить відповідна розписка.

Згідно з інформацією ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 21 грудня 2020 року, громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (або захисник в її інтересах) із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до ГУДМС України в Дніпропетровській області не зверталась. Інформація щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України в ГУДМС України в Дніпропетровській області відсутня (а.с.35).

З відповіді ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 26 березня 2021 року встановлено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 із заявою про набуття громадянства України чи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, згідно із Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», до ГУДМС України в Дніпропетровській області не зверталася (а.с.36-37).

Оскільки ОСОБА_1 не є громадянкою України і з часу її перебування на території України та до часу прийняття Офісом Генерального прокурора рішення про її видачу (екстрадицію) до Російської Федерації не звернулась до компетентних органів України із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд вважає, що у Офісу Генерального прокурора не існувало підстав, передбачених ст. 589,590 КПК України, для відмови Російській Федерації у видачі (екстрадиції) ОСОБА_1 до цієї країни.

Будь-які інші підстави визначені ч.1 ст. 589 КПК України для відмови у видачі особи іноземній державі також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Доводи захисника Глядченка В.М. судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються дослідженими матеріалами справи. Ті обставини, що ОСОБА_1 зверталася до міграційної служби з питанням щодо надання їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та таке звернення було розглянуто згідно із Законом України «Про звернення громадян», а також те, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, не свідчить, що затримана ОСОБА_1 зверталася до міграційної служби із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оформленою в порядку передбаченому Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Доказів звернення ОСОБА_1 до міграційної служби з належним чином оформленою заявою про надання їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, суду не надано.

Таким чином, на підставі досліджених матеріалів скарги, а також наданих копій матеріалів екстрадиційної перевірки відносно ОСОБА_1 не встановлено і стороною її захисту в ході розгляду не надано достатніх доказів того, що при проведенні перевірки відносно останньої допущено порушення закону, а відтак суд вважає постанову обґрунтованою і приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.110, 587, 590, 591 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги адвоката Глядченка Володимира Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування постанови про видачу особи (екстрадицію) до Російської Федерації – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а особою, яка перебуває під вартою – з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя: