Ухвала суду № 96253410, 13.04.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2185/21

Провадження 2-з/357/42/21

У Х В А Л А

про забезпечення позову

13 квітня 2021 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукуров В. П. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області знаходиться дана цивільна справа.

До суду надійшла заява Позивача ОСОБА_1 , у якій вона просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що нею подано позов про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визнання права власності на спадкове майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся Позивача, ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті бабусі, відкрилася спадщина на належне їй майно у вигляді квартири АДРЕСА_2 , 1\2 частки належала померлій на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Комунальною службою приватизації державного житлового фонду м.Біла Церква 26.06.2000 року, 1\2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Білоцерківською міською державною нотаріальної конторою 16.03.2006 року за реєстровим № 2-1201.

Згідно довідки про місце проживання та склад сім`ї, виданої Управлінням надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради 30.10.2018 року за №7924, в даній квартирі на день смерті ОСОБА_3 також були зареєстровані: позивач, її діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також її дядько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач є спадкоємцем після смерті бабусі ОСОБА_3 за правом представлення на підставі ст.1266 ЦК України, оскільки її батько - ОСОБА_6 який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином покійної, тобто, до смерті своєї матері.

Позивач зазначає, що є такою, що прийняла спадщину після смерті бабусі відповідно до приписів п.З ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Оскільки позивач проживала і проживає дотепер в спадковій квартирі і знає, що має право на частку квартири, вона не подавала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

На початку лютого 2021 року Позивач звернулася до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори щодо видачі її свідоцтва про право на спадщину на частку у квартирі після смерті бабусі - ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Юрченко І.О. від 11.02.2021 року, позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 видане 31.07.2020 року моєму дяді - ОСОБА_2 .

За твердженнями Позивача, Відповідач свідомо приховав від нотаріуса факт існування ще одного спадкоємця першої черги ОСОБА_1 , дочки померлого брата ОСОБА_7 , і успадкував право на всю квартиру, тоді як мав справо на 1\2 її частку порівну з позивачем.

Видача свідоцтва про право на спадщину на спадкову квартиру лише на ім`я Відповідача призвела до порушення права Позивача на спадщину після смерті бабусі і послугувала приводом для звернення до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Посилаючись на викладене, заявник просив суд задовольнити заяву про забезпечення позову, оскільки на даний час є підстави вважати, що Відповідач ОСОБА_2 , якому на даний час одноособово належить спірна квартира, до розгляду справи по суті і набрання рішенням суду законної сили, може відчужити квартиру на користь третіх осіб, що у свою чергу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з приписами ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи заявника, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Оскільки, як убачається із матеріалів позову, спірне майно – квартира, належить Відповідачеві, оскільки саме йому приватним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом, то співмірним та відповідним способом забезпечення позову є саме накладення арешту на спірну квартиру.

З урахуванням вищевказаних доказів, що надані Позивачем, суд приходить до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав Позивача. У цій частині вимоги Позивача є співмірними із предметом позову, а вид такого забезпечення відповідає позовним вимогам повністю. Тому вимоги про забезпечення позову є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом накладання арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд зауважує, що таке забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямоване лише на запобігання розпорядженню майном та жодним чином не обмежує сторони у праві користування ним.

У частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири - заява задоволенню не підлягає. Такі вимоги не конкретизовані, фактично стосуються необмеженого та чітко не визначеного кола осіб, не є співмірними з предметом позову та не відповідають позовним вимогам.

Крім того, задоволення заяви в частині вимог про накладення арешту на спірну квартиру виключає у тому числі й можливість вчиняти будь-які правочини, реєстраційні дії та прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав відносно неї.

Тому правових підстав для задоволення таких вимог у суду немає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260-261 ЦПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти будь-які дії – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяВ. П. Цукуров