Ухвала суду № 96252271, 18.02.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/4663/20

Провадження № 1-кп/237/599/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.,

при секретарі Лахно Т.Г.,

за участю прокурора Тахтарова М.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника, призначеного на окрему процесуальну дію ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Курахове Донецької області клопотання прокурора в кримінальному провадженні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 10.02.2021 обвинуваченому

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Дачне, Мар`їнського району, Донецької області, громадянину України, не працюючому, раніше не судимому, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Мар`їнським районним судом Донецької області розглядається клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 21 лютого 2021 року.

Прокурор, в порядку ст. 184 КПК України, з дотриманням вимог ч. 2 цієї статті, надав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 діб, зазначивши, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, негативно характеризується та існують ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, а застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Захисник обвинуваченого, призначений на окрему процесуальну дію, ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти доводів прокурора. Вважає, що достатнім запобіжним заходом буде домашній арешт, оскільки ризики прокурором не обгрунтовані.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, погодився з думкою захисника.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши докази щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд приходить до висновків, які наведені нижче.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином. Докази, перелічені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, доданому до обвинувального акту, та на які посилається прокурор в клопотанні, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

Обставини кримінального правопорушення, особистість обвинуваченого і його зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його судом винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, на переконання суду дають достатні підстави вважати наявним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду та перешкоджатиме встановленню істини у справі (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Поведінка обвинуваченого не виключає можливості впливу на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні з метою змусити їх змінити свої показання, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Даний ризик актуалізується тим, що потерпілий та свідки в судовому засіданні не допитані.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість вищевказаних ризиків на переконання суду є помилковими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу чи його продовженні дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. ст. 177 КПК України, а не конкретного факту їх вчинення обвинуваченим. Отже судом надана оцінка сукупності обставин, які вказують на існування заявлених ризиків, а не виключно обґрунтованості підозри і тяжкості покарання, яке загрожує.

Таким чином, прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, є дійсними і за своїм характером триваючими, і на цьому етапі судового розгляду вони не втратили своєї актуальності, зважаючи також і на ті обставини, що закінчити судовий розгляд кримінального провадження з огляду на наявність об`єктивних передумов неможливо, натомість захисником даних, які б свідчили про відсутність цих ризиків, суду не надано.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, судом на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів надана оцінка у сукупності всім обставинам, в тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; віку та стану здоров`я обвинуваченого (задовільний); міцності його соціальних зв`язків в місті його постійного проживання (має родину та постійне місце проживання на території України); відсутності у обвинуваченого офіційного місця роботи; те, що обвинувачений раніше не судимий та йому наразі не повідомлялося про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення та вагомості наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.

Отже, суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме - особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, а також свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися.

Будь-яких даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.

Таким чином, суд вважає, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, не може оцінюватись абстрактно і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиціям ЄСПЛ, який неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), заява № 34578/97, рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04).

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою є наявними, а тому дію запобіжного заходу слід продовжити на шістдесят днів, а саме до 18.04.2021 року включно.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України та обставини інкримінованого обвинуваченому діяння, суд не знаходить підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 184, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України- задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» на 60 діб, тобто з 18 лютого 2021 року до 18 квітня 2021 року включно.

Копії ухвали після її оголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення чи з дня отримання її копії, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, а для особи, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення копії ухвали.

Суддя В.А. Сенаторов